Путін вимагає санкційних поступок, а сам — атакує: чи стане тепер політика Трампа жорсткішою

З 23 по 25 березня в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) відбувся другий раунд консультацій між делегаціями України, США та Росії.

Одним із результатів зустрічі стала згода сторін на тимчасовий мораторій на удари по об’єктах енергетичної інфраструктури та на забезпечення безпеки судноплавства в Чорному морі. Як заявили в Білому домі, США досягли домовленості як з Україною, так і з Росією з цих питань.

У Кремлі пізніше виступили із заявами, які відрізняються від позицій США та України. Тож після переговорів в Ер-Ріяді знадобиться ще як мінімум одна технічна зустріч. Тягнути час, завдаючи шкоди українській інфраструктурі, і висувати свідомо завищені вимоги — тактика Москви на консультаціях, які, за задумом Вашингтона, мають перерости в повноцінні переговори і мирне врегулювання.

Конструктив проти маніпуляцій

Експерти звернули увагу на те, що за підсумками другого раунду переговорів в Ер-Ріяді, офіційні позиції України і США представлені повністю синхронізованими. Водночас російська сторона опублікувала іншу резолюцію, зміст якої не відповідає суті переговорів.

“Ми домовилися з американською стороною, що до цього процесу можна долучити й інших — наприклад, європейські країни або Туреччину, особливо з морських питань. Можливо, залучимо і близькосхідних партнерів з енергетичних питань. Усі разом працюватимемо над міцним миром. Наш план такий: спочатку домогтися повного припинення вогню, а потім крок за кроком вибудовувати справедливий і довговічний мир”, — акцентував президент України.

Заяви України та США щодо переговорів мають деякі розбіжності. Зокрема, російська сторона порушила питання про допомогу США в транспортуванні продукції їхнього агропромислового сектору з портів. Однак Україна не пішла на ці домовленості, вважаючи їх послабленням санкцій, наголосив Зеленський.

Москва висуває власні умови, включно з вимогою про послаблення санкційного тиску. Так, глава МЗС Росії Сергій Лавров у коментарі прокремлівським ЗМІ повідомив, що на зустрічі з американськими представниками також обговорювалася Чорноморська зернова ініціатива. За його словами, ринок зерна становить стратегічний інтерес для Москви, і, як висловився Лавров, “ніхто не повинен намагатися Росію від нього відвадити”.

Варто нагадати, що 17 липня 2023 року Росія в односторонньому порядку вийшла із зернової угоди, відкликала гарантії безпеки для судноплавства в Чорному морі та відновила удари по суднах і портовій інфраструктурі України.

Читайте також: США, Україна і Росія домовилися про перемир’я в Чорному морі: чи втримається Москва від провокацій

Ба більше, у Москві заявили, що нібито припинили атаки на українську енергетику ще 18 березня. Але це неправда. Атаки РФ тривають.

У Росії знову заявили, що домагатимуться скасування низки санкцій, нібито для того, щоб зернова угода запрацювала. Зокрема, щодо “Россельхозбанка”, експортерів продовольства і добрив, а також низки страхових компаній. Кремль також вимагає під’єднати свої банки до SWIFT і відкрити їм міжнародні рахунки. А ще зняти обмеження на обслуговування в портах своїх суден. Що важливо, після переговорів ні Київ, ні Вашингтон навіть не згадували про те, що питання санкцій порушувалося. А Дональд Трамп навіть припустив — Росія може затягувати час.

“Я думаю, що Росія хоче покласти цьому край, але, можливо, вони затягують час. Я і сам так робив багато років у бізнесі. Наприклад, я не хочу підписувати контракт, я хочу ніби як “залишатися в грі”, але, можливо, я не стану цього робити зовсім”, — зазначив президент США Дональд Трамп в інтерв’ю виданню Newsmax.

Переговори без миру в прогнозах експертів

Про наступні кроки Вашингтона, Києва та Москви — в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Павло Лакійчук, керівник військових програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХI”;
• Олег Лісний, президент Аналітичного центру “Політика”.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Ніхто не обговорював зняття санкцій із Росії

— Безумовно, РФ у рамках своєї пропагандистської кампанії буде і надалі використовувати вигадані факти. Викривлення правди — це основа її зовнішньої політики, і в цьому немає нічого дивного. Сподіваюся, це розуміють не тільки в Україні, а й у Європі, і в Сполучених Штатах. Росія застосовує фіктивну інформацію, затягує переговорний процес і не готова виконувати досягнуті домовленості.

Підписано й погоджено перелік об’єктів, по яких заборонено удари. Це було зроблено 23-24 березня. З цієї дати починається відлік 30-денного режиму припинення вогню в енергетичній сфері. Йдеться про такі об’єкти, як гідро- і теплоелектростанції, розподільні підстанції, газорозподільні мережі, газові сховища, нафтопереробні заводи, нафтова інфраструктура, а також атомні електростанції та підстанції, що виводять електроенергію з ядерних блоків.

Україна надала цей перелік своїм американським партнерам, а ті, своєю чергою, погодили його з Росією. Таким чином, список затверджено за посередництва США. Час початку дії угоди щодо енергетичних об’єктів — 23-24 березня. Все інше — фейкова інформація, яку поширює Росія.

Крім того, слід нагадати: Росія продовжує завдавати ударів по цивільній інфраструктурі, зокрема по енергетиці — Кривий Ріг, Одеса та інші міста. Усе це фіксується. Росія, як і раніше, діє за логікою середини минулого століття, ігноруючи реальність, у якій аерокосмічна розвідка дає змогу точно встановити, звідки і куди летять ракети і дрони. Тому російські заяви мають значення лише для вузької аудиторії, яка сприймає їхню пропаганду.

США та Україна публікують практично ідентичні висновки: які рішення ухвалено, в якій послідовності, які кроки заплановано. Перший крок —  енергетика, другий — Чорне море. Між американською та українською сторонами в цьому питанні немає розбіжностей. А ось російська резолюція нагадує ситуацію після телефонної розмови Путіна з Трампом: тоді теж Росія видавала свою інтерпретацію, яка не збігалася з реальним змістом бесіди. Зараз відбувається те ж саме.

Росія говорить про припинення постачань зброї Україні та про зняття санкцій — це позиції, які вона озвучувала ще у 2022 році. Також ідеться про зняття санкцій із “Росссельхозбанка”, відновлення його доступу до системи SWIFT і відновлення “Чорноморської ініціативи”. Ця ініціатива — російська пропагандистська конструкція, яка не має стосунку до реальності.

Її не обговорювали, тому що вона передбачає, зокрема, вільну присутність російських військових кораблів в акваторії Чорного моря, право інспекції будь-яких торгівельних суден і заборону на удари по російських військових кораблях. Ці умови неприйнятні.

Що стосується перемир’я на морі: воно передбачає, що російські військові кораблі повинні залишатися в портах на території Росії — на сході Чорного моря. Їм заборонено вільне переміщення в районах торгових операцій. Інспекція торгових суден виключена. У Росії немає ні прав, ні технічної можливості це робити, особливо після того, як Україна вивела з ладу 23-28% кораблів Чорноморського флоту, змусивши його відійти в Новоросійськ.

Щодо санкцій: ніхто не обговорював їх зняття. Росія наполягає на цьому як на умові перемир’я, але вимагає виключно односторонніх поступок з боку України. Це не можна назвати переговорами.

Зняття санкцій означало б повернення Росії на глобальні ринки, особливо енергетичні, де вона раніше домінувала. Зараз триває переформатування енергоринків, туди заходять інші гравці, включно зі США. Повернення російських компаній — з їхньою корупцією і шантажем — підірвало б цю нову архітектуру. Це невигідно ні США, ні країнам Близького Сходу.

ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Час грає проти США

— Я впевнений, що Білий дім дійсно чинить тиск на Кремль. Питання лише в ступені цього тиску. Переговорний процес, безумовно, відбувається за зачиненими дверима, і Сполучені Штати використовують усі доступні інструменти — нехай навіть частково — для впливу на Москву.

Відсутність єдиної позиції за підсумками переговорів у вівторок, 25 березня, на мій погляд, демонструє, що з низки питань не вдалося досягти згоди. Це також вказує на те, що США, попри прагнення прискорити процес врегулювання воєнного конфлікту, продовжують відстоювати власні позиції та інтереси.

Однак затягування процесу та висування вимог з боку Москви можуть підштовхнути Вашингтон до більш жорсткої позиції та посиленого застосування важелів тиску.

Що стосується Дональда Трампа, я б зауважив: він виправдовує не стільки Володимира Путіна, скільки самого себе — свою нездатність за 24 години “розв’язати питання війни”, як він це обіцяв. Тому його риторика — це радше спроба пояснити, чому процес урегулювання затягується, а не захист Путіна.

Що довше не вдається врегулювати конфлікт, то більше це стає чинником тиску не тільки на адміністрацію США, а й на українську сторону. Україна готова шукати точки дотику для досягнення перемир’я, і це — додатковий важіль впливу на Білий дім. Усередині США існує власний порядок денний, і соціально-економічні проблеми розвиваються не так, як хотіли б Трамп і його команда. Таким чином, час грає проти них. Їм необхідно продемонструвати результат.

Те саме стосується й аграрного сектору. Якщо Україна отримає можливість використовувати Чорне море для транзиту своєї сільгосппродукції, це стане ще одним інструментом тиску на Москву. Нещодавно, якщо не помиляюся, видання American Foreign Policy і низка експертів звернули увагу на те, що Росія використовує аграрну продукцію як інструмент тиску і просування своїх інтересів, зокрема, в країнах глобального Півдня. Тому допуск України до цього ринку — це спосіб обмежити вплив Росії.

Відсутність чітких домовленостей також говорить багато про що. Усні домовленості, не закріплені документально, завжди допускають трактування на користь власних інтересів. Що, власне, і відбувається. Тому залишається простір для інтерпретацій, і кожна зі сторін — і оточення Трампа, і оточення Путіна — інтерпретуватиме сказане з вигідної для себе думки.

Відповідно, виникає питання: наскільки ефективним буде таке перемир’я? І, найімовірніше, варто взагалі поставити питання – чи буде воно ефективним у принципі, чи дасть бодай якийсь результат у короткостроковій або довгостроковій перспективі.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Росія не була б навіть такою поступливою, як зараз, якби не удари дронів по її нафтобазах

— Трамп уперше заявив, що, можливо, саме Путін навмисно затягує припинення вогню. Практика, як відомо, прояснює ситуацію і наближає до істини. Делегація Трампа провела два дні в Саудівській Аравії, поспілкувалася з українською та російською сторонами, вдалося досягти якихось спільних позицій. І відразу після цього Росія висунула нові вимоги.

У підсумку Трамп опинився в незручній ситуації і був змушений реагувати. Він, по суті, наступив на ті самі граблі, якими вже 11 років ходять і німецькі канцлери, і президенти України, і автори Мінських угод. Ситуація повторюється, нічого принципово нового не сталося — хіба що тепер Трамп особисто включився в цей процес.

Для українців у цьому немає нічого несподіваного. А ось для адміністрації Трампа, яка вперше поглянула в деталях на війну між Росією та Україною, багато що стало одкровенням. Тепер їм доведеться адаптуватися і почати ухвалювати рішення. На мій погляд, головний підсумок переговорів — це усвідомлення двох ключових треків: море і суша.

На суші обговорюється можливе заморожування конфлікту, але Росія відмовляється від цього. У морі — Росія хоче повернути під перемир’я свій військовий флот у Криму. Ні Україна, ні США в цьому не зацікавлені.

Єдине, щодо чого начебто досягнуто згоди — це припинення ударів по енергетичній інфраструктурі. Однак і тут є різночитання: чи то сторони повинні зробити додаткові кроки, чи то Росія вже нібито виконує цю угоду заднім числом.

Поки що все впирається в практику. Якщо протягом двох тижнів не будуть вибухати підстанції, газопроводи та інші об’єкти — отже, угоди дотримуються. Верифікація цього треку досить проста — завдяки смартфонам і швидкій передачі інформації. З морем складніше: там людей немає, дані можна отримати тільки з супутників, верифікація можлива лише за допомогою США.

На суші ситуація ще зрозуміліша: Україна погодилася на заморозку за поточною лінією фронту без визнання анексії. Росія ж наполягає на юридичному закріпленні входження чотирьох областей і Криму до її складу, включно з ухваленням відповідного рішення Верховною Радою. Знайти компроміс поки що неможливо.

Чесно кажучи, якби не удари дронів по російських нафтопереробних заводах, Москві та інших об’єктах, навряд чи взагалі розпочалися б предметні переговори за морським і повітряним напрямками. Росія — прагматична. Поки вона не відчула загрозу, жодної мотивації до переговорів у неї не було. До цього звучали лише риторичні заяви: “ми за мир, але поки що не виходить”. І все б тривало в такому дусі ще місяці, а може, й роки. Тільки тиск — реальний, відчутний — посадив Москву за стіл переговорів.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Трамп вважає, що Росія забуксовує переговори лише тимчасово

— Я вірю в те, що Росія справді хоче закінчити війну, але хоче це зробити шляхом знищення України. Водночас Україна теж хоче завершення війни — але хоче вижити. У цьому сенсі Трамп абсолютно правий: обидві сторони прагнуть закінчення конфлікту, але з діаметрально протилежними цілями.

Однак у Трампа зараз немає достатнього політичного ресурсу для використання повноцінного інструментарію тиску на Росію. Він може діяти як у публічній площині, так і за лаштунками, у будь-якому форматі. Але якщо навіть “Центробанк” Росії моделює сценарії, в яких попереджає своє керівництво про можливі наслідки спільних дій США та ОПЕК — зокрема, використання Трампом нафтового важеля тиску, — це вже багато про що говорить. Там прямо йдеться про ризик повторення долі Радянського Союзу.

Отже, важелі тиску є. Якщо Росія почне затягувати або не піде назустріч, цей важіль буде використовуватися. Зараз якраз і відбувається затягування, і Росія не йде назустріч. Але Трамп, вочевидь, вважає, що це тимчасово і що він усе ще зможе перехопити ініціативу.

Як пишуть у міжнародній пресі, Росію буквально “загодовують пряниками”, обіцянками вигод, тоді як батіг, як і раніше, висить на стіні, не застосовуючи його на ділі.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Тепер Росія запускає по Україні вдвічі більше “Шахедів”

— Росіяни продовжують говорити про мир, але на практиці не збираються реалізовувати такі плани. Це очевидно хоча б з того, як змінилася тактика повітряних ударів. Не просто збільшилася їхня інтенсивність — змінилася сама логіка застосування. Кількість “Шахедів”, які Росія запускає по мирних містах і селах України, за останній місяць зросла вдвічі. А якщо порівнювати з осінню минулого року — у чотири рази. Це вже не просто статистика, а факт.

Ба більше, противник шукає найефективніші способи застосування цих дронів, запозичуючи тактику в України. Різниця лише в тому, що Україна атакує військові або військово-економічні об’єкти, а Росія застосовує схожі методи проти мирних міст.

Коли американці говорять про мир з позиції сили, виникає питання — чия це сила мається на увазі? Іноді складається враження, що нова адміністрація США діє в напівформальному узгодженні з державою-агресором. Це викликає серйозні побоювання.

Я вдячний європейським партнерам за їхню принциповість: вони не тільки демонструють рішучість стримувати агресію, а й нагадують США, що у світовій політиці важливими є не тільки гроші, а й цінності.

Ключовим моментом сьогодні стає питання: чи відходить США від системної підтримки України? Поки що вся допомога, яку ми отримуємо від Сполучених Штатів, — це виконання раніше укладених контрактів часів президента Байдена. Нова адміністрація, по суті, поки що нічого не зробила. І, судячи з усього, у самій адміністрації це розуміють: саме допомога попередньої команди залишається важелем впливу на Україну.

Від “нової Америки” Україна поки що нічого не отримала. Це усвідомлюють і європейські партнери. Більшість із них розуміють: якщо не вдасться компенсувати скорочення американської допомоги, Україні буде вкрай важко. Ми за це розуміння щиро вдячні.

Читайте також: Європейський військовий контингент в Україні як гарантія безпеки: чи відправлять західні лідери свої війська — думки експертів