Путін прагне контролю над Україною, – сенатор Бен Кардін

Цього тижня в Сенаті США було опубліковано законопроєкт, що передбачає введення персональних санкцій проти президента Росії Володимира Путіна та його найближчого оточення, якщо Кремль відправить російську армію далі на українську територію.

Про це повідомляє UA із посиланням на Голос Америки.

Разом із головою Комітету Сенату США із закордонних справ Бобом Менендесом (Bob Menendez) проєкт був ініційований 24 сенаторами-демократами, у тому числі автором “Закону Магнітського”, головою делегації Конгресу США в ОБСЄ Беном Кардіном.

У той час як законопроєкт під назвою “На захист суверенітету України – 2022” був опублікований, на майданчику ОБСЄ проходили консультації між західними країнами та Росією з питань безпеки. Ці консультації, на думку їх учасників, були корисними, але не закінчилися жодним результатом.

В інтерв’ю “Голосу Америки” Бен Кардін (Ben Cardin) говорить про те, чому Сенат США має намір обговорити санкції особисто проти Путіна і як Захід може допомогти Україні.

– Законопроект про запровадження санкцій за подальше вторгнення Росії в Україну, що передбачає заходи проти Володимира Путіна особисто, було запропоновано сенаторами, зокрема й вами, у момент проведення багатоетапних переговорів Заходу з Росією. Чому ви обрали саме цей момент?

Бен Кардін: Так, і ми сподіваємось, що за допомогою дипломатії можна знизити напруженість на кордоні України. Цей законопроєкт, який демонструє наші наміри, який стане реальним законом, буде задіяний лише в тому випадку, якщо Путін ще далі вторгнеться в Україну. Ми серйозно занепокоєні тим, що Путін порушує усі свої зобов’язання, що випливають із Гельсінського Заключного акту, порушує територіальну цілісність України та пробує підірвати її статус як вільної країни.

Цей документ ясно вказує на те, що Конгрес підтримує можливість найжорсткіших санкцій, включаючи персональні санкції проти президента Росії, якщо він справді допустить подальше порушення суверенітету України.

– Чи є у вас порозуміння щодо цього законопроєкту з Білим домом? Адміністрація його підтримує?

Б.К.: Однією з переваг нашої форми демократії у Сполучених Штатах з поділом влади, із незалежною законодавчою владою є те, що ми можемо допомогти виконавчій владі нашими самостійними діями. У даному випадку нам ясно, що президент Байден і держсекретар Блінкен сказали Путіну про те, які будуть наслідки, якщо відбудеться вторгнення в Україну. І ми дуже тісно працювали з нашими європейськими союзниками у питанні про те, як саме ми діятимемо, якщо Росія насправді здійснить це вторгнення. Ми сподіваємося, що цього не станеться, і нам не доведеться вводити ці санкції, але ми цілком ясно даємо зрозуміти, що Конгрес виводить усе це на новий рівень. Це буде не звичайний раунд санкцій, а санкційні рішення нового виду, які ми збираємося застосувати. Ми це робимо тому, що вважаємо: якщо Росія може відібрати суверенітет в України, то жодна країна на просторі колишнього СРСР та й взагалі, якщо чесно, всі країни цього регіону не застраховані від російської агресії.

– Ви є головою делегації Конгресу в ОБСЄ – Гельсінської комісії США. Чи вважаєте ви, що формат ОБСЄ підходить для цих дискусій із Росією, наскільки вони можуть бути успішними?

Б.К.: Так, ОБСЄ – це найбільша у світі організація такого роду, і вона включає не лише європейські країни, але також США та Росію, тому вона дає нам формат, в якому ми можемо обговорювати подібні проблеми та виклики. Взагалі ж, Гельсінський Заключний акт, що є фундаментом ОБСЄ, якраз і регулює такі питання, як дотримання суверенітету країн та способи вирішення суперечок між державами. Там сказано, що для їхнього вирішення використовується не армія, а дипломатія – і це не те, чим зараз займається Росія. Взагалі ж, діючи в рамках Гельсінського акту і за можливості активної участі країн-членів, таких, як США та Росія, ми могли б досягти суттєвого прогресу. Ми розуміємо, чого в результаті досягає Путін: він хоче отримати контроль над Україною, але не тільки це – він ще й хоче не допустити того, щоб Україна ухвалювала самостійні рішення у сфері безпеки, зокрема – приєднуватися до НАТО чи ні. А це не справа інших країн – визначати дії суверенної держави. Це не справа ані Росії, ані США, все це має вирішуватися незалежно від якогось тиску ззовні. Звичайно, ми можемо обговорити стурбованість, яку відчуває Росія у сфері безпеки, і це цілком легітимна тема для ОБСЄ. Але розмова про втручання у процес прийняття рішень суверенною країною не є легітимною.

– Очевидно, що ні США, ні НАТО не збираються вторгатися до Росії, а Путін, як стверджують багато спостерігачів, сам вигадав цю кризу: зібрав війська на кордоні з Україною, а потім звинуватив Захід у агресивних намірах. Як ви думаєте, навіщо йому потрібна ця криза?

Б.К.: Ну, Володимир Путін використовує цілий арсенал асиметричних заходів, щоб руйнувати демократичні країни та розширювати вплив Росії. І так, вони використовують збройні сили, як ми бачимо, не лише в Україні, а й в інших місцях – російські військові задіяні у Білорусі, ми бачили їхню армію в Молдові та Грузії. Тобто вони використовують військову силу, свій традиційний інструмент, але вони також використовують інші інструменти як зброю: енергетичні ресурси, пропаганду, фінансування маргінальних груп в інших країнах. Таким чином вони використовують асиметричний арсенал у своїх зусиллях щодо впливу на майбутнє незалежних держав, включаючи Україну.

Західні держави використовують збройні сили тільки в крайньому випадку: ми віримо в дипломатію, віримо у вирішення конфліктів мирним шляхом, як ми зобов’язалися це робити відповідно до Гельсінського Заключного акту ОБСЄ – шляхом консультацій та зустрічей. Але іноді доводиться використовувати метод батога та пряника, хоча хотілося б, щоб пряники працювали найкраще. Ми встановлюємо санкції, але в нашому дипломатичному інструментарії є й інші інструменти, які ми задіємо, щоб дати зрозуміти, що якщо хтось – у даному випадку Росія – хоче мати продуктивні нормальні відносини, то потрібно дотримуватися зобов’язань, взятих відповідно до Гельсінського Заключного акту.

– Чим США та взагалі Захід зараз можуть допомогти Україні у стримуванні можливої ​​російської агресії?

Б.К.: Сполучені Штати та наші західні союзники можуть допомогти Україні у багатьох сферах. Потрібно, щоб Україна допомогла собі сама зміцненням своїх демократичних інститутів та боротьбою із системною корупцією в країні, яка вразила їхню систему протягом поколінь. Щоб Україна була сильною країною, її мають шанувати власні громадяни. А це означає, що їй потрібна влада, яка справді дотримується демократичних принципів та бореться з корупцією. Це ще належить зробити, і я думаю, що це одна з областей, де ми можемо допомогти. По-друге, ми можемо зміцнити здатність України захистити себе, і ми вже робили це через міжнародну допомогу, допомогу безпосередньо із США – військову допомогу. Ми можемо продовжувати допомагати їй зміцнити здатність забезпечувати внутрішню та зовнішню безпеку. І, по-третє, ми продовжимо наголошувати на важливості мирного врегулювання відносин між Росією та Україною через дипломатію, коли США та наші союзники ясно дають зрозуміти, що кращий шлях, який ми готові використати – це шлях дипломатії та дискусій, при цьому не поступаючись принципами. Якщо на цьому шляху ми зазнаємо невдачі – настануть наслідки.

– Деякі спостерігачі кажуть, що західні країни, не заявляючи про це публічно, можуть піти на деякі поступки Росії – скажімо, скоротити чисельність військ НАТО у країнах, що межують із Росією, відкласти питання щодо прийняття України до НАТО на невизначений термін тощо. Як ви вважаєте, це може статися?

Б.К.: Ну, по-перше, кожна країна приймає самостійні рішення у сфері безпеки, і НАТО — це союз суверенних країн, які об’єдналися для захисту на взаємній основі. Ми не збираємося поступатися питанням права будь-якої суверенної держави приймати такі рішення або поступатися питанням цілісності НАТО. При цьому ми завжди можемо провести роботу над тим, щоб спробувати зменшити діяльність, яка може розглядатися як така, що провокує. Нарощування Росією військового потенціалу на кордоні з Україною є надзвичайно вибухонебезпечним – це має припинитися. Але ми також можемо уважніше поглянути на деякі види діяльності, які проводяться в країнах НАТО та інших державах, які не надто необхідні для забезпечення їхньої власної безпеки та можуть бути розцінені Росією як провокаційні.

Ми завжди можемо подивитися на ці види діяльності, щоб спробувати побачити, чи є способи, якими ми можемо взаємно зменшити напруженість у регіоні, не ставлячи під загрозу нашу безпеку. Розмова на цю тему є цілком легітимною. Що не є легітимним, то це йти на компроміс у питанні про право суверенної держави на прийняття самостійних рішень.

Читайте також: У Сенат США внесено законопроєкт, що передбачає жорсткі санкції проти Путіна