Ситуація з дотаціями Чеченській Республіці, що давно стала притчею во язицех, продовжує погіршуватися. Регіон вимагає й отримує з федерального бюджету дедалі більші суми, не заморочуючись хоч якоюсь правдоподібною звітністю щодо їхнього витрачання.
Керівництво Чечні на 100% використовує ситуацію, що склалася, розуміючи, що Кремль, застряглий у так званій “СВО на Україні”, не ризикне вносити корективи в сформовані практики фактичної “виплати данини” республіці.
9 травня 2023 року колишній заступник міністра фінансів Російської Федерації і перший заступник голови правління Центрального банку Росії Сергій Алексащенко звернув увагу на те, що, згідно зі статистикою Мінфіну, за два місяці цього року “витрати бюджету Чечні зросли на 45% порівняно з минулим роком (для порівняння: у сусіднього Дагестану — на 17%). Але ще більш цікавим виглядає те, що субсидії, які бюджет Чечні отримав із федерального бюджету, були більшими, ніж усі витрати республіки”.
Це спостереження не просто підтверджує факт триваючого заливання грошима потенційно вибухонебезпечного кавказького регіону, але й цілу низку супутніх цьому процесу моментів.
По-перше, вочевидь, що на утримання Чечні йдуть на порядок (якщо не на порядки) більші суми, ніж про те оголошується офіційно.
Зокрема, де-юре дотації на забезпечення збалансованості бюджету Чечні 2023 року становитимуть 8 млрд 464,8 млн рублів — така сума фігурує в пояснювальній записці до законопроєкту “Про федеральний бюджет на 2023 рік і на плановий період 2024 і 2025 років”. Однак керівництво Чечні оцінювало раніше суми, одержувані ним із Москви, у 300 млрд рублів на рік (за курсом на 2022 рік — 3,8 млрд дол.). Рік тому ця заява Кадирова спровокувала дискусію серед економістів. І якщо версію про те, що йдеться також про якісь позабюджетні надходження, складно перевірити, то суми бюджетних трансфертів, які можна перевірити, за оцінкою відомої економістки Наталії Зубаревич, становили щонайменше 120 мільярдів рублів (у 15 разів більші, ніж офіційно заявлена сума).
По-друге, Чечня і раніше використовувала будь-який привід для вимог про збільшення виплат із федерального бюджету. Зокрема, необхідність додаткових трансферів Рамзан Кадиров пояснював вищою, ніж в інших регіонах, народжуваністю. Не на 100%, а на 1200% було використано ситуацію з епідемією коронавірусу. У період коронакризи 2020-2022 років за скорочення власних доходів лише на 0,5 млрд рублів регіон отримав допомогу в 6 млрд.
По-третє, Кадиров і його компанія, з одного боку, вважають, що ціна їхньої лояльності Кремлю в нинішній ситуації зросла, а з іншого — розуміють, що війна спише всі невідповідності у звітах про витрачання одержуваних коштів. Наприклад, у Чечні успішно комерціалізували тему “боротьби з проявами тероризму” в регіоні. На неї, попри неодноразові публічні заяви Кадирова, що з “бандпідпіллям” покінчено, витрачаються величезні суми. Експерти вказують, що силові структури, створені для виконання завдань контртерористичної операції (формально завершено 2009 року), не розформовано, і вони поглинають значну частину коштів, що виділяються на наддотаційний регіон (посідає за загальним обсягом федеральних трансфертів четверте місце в Росії; дотаційний, навіть за найоптимістичнішими оцінками, на 84%).
Кожна зустріч Кадирова на високому рівні (з президентом Путіним, керівництвом уряду) закінчується повідомленнями про виділення додаткових коштів, цілком порівнянних із тими, що закладені в бюджеті на весь 2023 рік. Зокрема, після зустрічі 28 квітня 2023 року Рамзана Кадирова і міністра фінансів РФ Антона Силуанова було оголошено, що “для виконання першочергових зобов’язань” республіці додатково виділять із федерального бюджету 5,5 млрд рублів.
Росія де-факто виплачує репарації Чеченській Республіці (за результатами двох російсько-чеченських воєн), одночасно купуючи лояльність чеченських еліт. За останній рік ціна питання різко зросла, оскільки всім очевидно, що РФ ослабла і не витягне додаткової турбулентності на Кавказі.
Керівництво Чечні дедалі менш охоче підіграє російському керівництву, яке хотіло б максимально закамуфлювати цей факт (виплати, які стабільно збільшуються, під будь-яким формальним приводом або навіть без нього). Кадиров свідомо вкидає в інформпростір ті чи інші цифри — чим вони більші, тим краще для його власного піару (побічні ефекти від цього для Кремля його особливо не хвилюють).
Перебільшенням було вважати, що виплати, які збільшилися (які навіть не встигають розписати в статті витрат), еквівалентні важливості внеску чеченських формувань у “СВО” або забезпеченні стабільності на Північному Кавказі. Жодними об’єктивними даними (крім гучних заяв самих чеченських керівників) це не підтверджується. Етнічні формування Росгвардії діють переважно поза лінією фронту.
Набрані під егідою Кадирова батальйони “Ахмат” (відсоток власне чеченців у яких достовірно невідомий, але він незначний) у складі Міноборони РФ також не помічені на жодних гарячих ділянках. Водночас “боротьба з терористичним підпіллям” власне на Кавказі (у Чечні та Інгушетії), цілком імовірно, є постановочною — для виправдання фінансування й пояснень, чому ті чи інші підрозділи мають залишатися в Чечні, а не їхати на справжню війну в Україну.
Воює вся країна, а гроші в бюджет став отримувати тільки один регіон — Чечня. Багатьом іншим виплати взагалі скорочують. Який реальний внесок чеченських формувань в успіхи “СВО”?
Кадиров не просто не приховує, він хизується тим, що йому “платять данину”. При цьому Путін сам виростив нинішній режим у Чечні, вважаючи, що він так уміло вирішив “чеченське питання”. Насправді він тільки “залив грошима” проблему, відклавши на час. До того ж, цей самий час “платити за старими рахунками” приходить, меж апетиту Кадирова немає.
Чечня вже давно — не Росія, це держава, яка за дедалі більший “гонорар” вдає, що вона залишається у складі РФ.
У федеральному бюджеті дедалі більший дефіцит цього року. А в окремо взятій Чечні — економічне диво, грошей більше, ніж встигають витратити! Напевно, цей казус увійде в підручники з економіки.
Олексій Мацука, шефредактор телеканалу іномовлення України FREEДOM