Псевдореферендуми та ядерний фактор: наслідки для України та інших країн аналізував Олексій Мацука

Голосування, яке організувала Москва, маючи намір приєднати українські території. Термінова мобілізація, яка зараз проводиться… У цьому є своя причина. Головна, основна, яка все пояснює. І поспіх, і погрози “якщо” застосувати ядерну зброю.

Але яка? До чого все це приведе? Як це пов’язано з контрнаступом української армії? І якщо будуть нові санкції Заходу, чи здатні вони вплинути на курс Кремля? Ці теми розбирав шеф-редактор телеканалу українського іномовлення FREEДОМ Олексій Мацука.

Скасувати не можна провести

Отже, це стало дійсністю. Вигадати якийсь дієвий план, щоб зірвати проведення голосування — хоч варіанти у Києві шукали — не вийшло. Так звані “референдуми” таки проводять. Спочатку — те, що називається — “побудинковий обхід”, а потім уже й на ділянках.

На Донбасі питання — про входження до складу Росії на правах регіону. А на окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей — щодо перетворення області на самостійну державу, а згодом — щодо приєднання. І йдеться про те, що Москва хоче приєднати Херсонську, Запорізьку, Донецьку та Луганську області повністю — в адміністративних кордонах, а не в межах тих територій, які фактично захоплені російськими військами. Що відразу наводить на думку — Кремль може спробувати захопити ці області повністю — якщо вже формально оголосить їх своєю частиною.

“Дільниці” створюють у всіх великих містах Росії — і в Криму, розраховуючи на голоси українських біженців, які з початком війни були змушені виїхати. Пропонують голосувати всім, у кого є Донецька, Луганська, Херсонська чи Запорізька прописка, причому навіть з простроченими паспортами. А це означає, що проголосувати зможуть і ті, хто виїхав з України 10 чи 30 років тому.

Списків цих людей немає; хто прийде — того й занесуть. Що відкриває простір для будь-яких приписок. А ще — дає Москві можливість по суті вперше провести якийсь перепис українців, які тепер живуть в Росії або опинилися на тих територіях, які вона має намір приєднати як суб’єкт. Причому, незрозуміло який; Адже в Росії їх багато — республіка, край, область… Для частини Запорізької області начебто пропонується статус “краю”.

Загалом усе робиться поспіхом, як то кажуть, на колінці. Реальний результат — слабко зрозумілий навіть організаторам; бажаний — за необхідності, мабуть, “намалюють”. І тему “братських народів” на цьому буде закрито. Почнуть говорити, що є лише “один народ”, що спричинить повну асиміляцію українців, які опинилися на захоплених територіях.

Що тут цікаво — у Вашингтоні мали дані розвідки і щодо бажання Росії провести голосування в Харківській області, хоч у якихось населених пунктах. Щоб усю область за підсумком оголосити своєю. Контрнаступ зірвав ці плани. І, схоже, якби ці псевдореферендуми готувалися, скажімо, до кінця року (а такі терміни теж обговорювалися), їх просто ніде було б уже провести!

Поки російська армія “буксувала”, переносили й голосування, сподіваючись захопити якомога більше. А тепер навпаки, поспішають. Замінюючи військові цілі політичними. Адже, по суті, Путін програє, але за допомогою “референдумів” хоче “витягнути” перемогу. Хоча б у очах населення. Воно впевнене, що Росія не може програти!

І, схоже, відкрита війна з цього моменту може повністю стати прихованою, гібридною, — припускають політологи.

“Путін не хоче вигравати цю війну на полі бою. Путін хоче змусити Київ здатися без бою”, — політолог Тетяна Станова.

Що мається на увазі? У Кремлі, певно, зрозуміли, що не здатні виграти війну на полі бою. А отже, планують діяти асиметрично. Задіявши весь арсенал загроз Заходу, Україні і навіть своїм громадянам, зробивши такою “страшилкою” мобілізацію.

Це максимальне завищення ставок! По суті системне перезавантаження війни. Якщо 24 лютого було межею для України (адже в цей момент життя людей розділилося на “до” та “після”), то 21 вересня стало точкою неповернення для Росії. У країни з’являться розмиті кордони, весь народ буде втягнутий у війну, а ситуація на межі некерованості.

Санкції чи зброя?

Вже зрозуміло, що так звані “референдуми” призведуть до нової хвилі санкцій Заходу. Але чи є ще резерв для таких рестрикцій і — головне — чи серйозно вони битимуть по Росії?

Від чиновника з адміністрації Обами ми неофіційно почули думку — мовляв, санкційний ресурс практично вичерпаний. Ввели все, що можна. Так, можна йти “ушир”. Захід здатний розширювати “чорні списки” (включивши до них, наприклад, організаторів референдумів); так, можна додати до них нові російські підприємства, банки, приватні компанії. Це все, як кажуть у Вашингтоні, “збільшує рівень болю”. Але кардинально не вирішує проблеми. Адже ще в лютому, від початку війни, Сполучені Штати заявляли: вводимо санкції, щоб зупинити просування російських військ, зупинити війну. У результаті “рівень болю”, без сумніву, зростає, ось тільки “больовий поріг” не пройдено.

Країни “великої сімки” вустами своїх міністрів закордонних справ ідею проведення псевдореферендумів засудили. І солідарна позиція провідних країн Заходу — сигнал іншим державам не визнавати анексію.

Але в Києві вважають, що цього мало. Публічно таку позицію озвучив в ООН міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

“Жодні слова засудження не можуть зупинити російську армію. Зупинити її може лише українська армія, яка оснащена сучасною зброєю від наших партнерів. Найкращий спосіб зупинити Путіна — надати Україні зброю”, — заявив Дмитро Кулеба.

Неформально про це говорив першим особам країн-партнерів там, у Нью-Йорку український прем’єр Денис Шмигаль, поставивши питання руба. За даними західних дипломатичних джерел, Київ вважає, що відповіддю на рішення Думи приєднати українські території того ж дня має стати оголошення Росії країною — спонсором тероризму з боку США. Адміністрація Байдена досі була до цього не готова.

Паралельно Київ пропонує запустити два процеси. Один — конфіскацію заморожених та заарештованих за кордоном російських активів. “Перша ластівка” вже є: таке рішення на законодавчому рівні ухвалила Канада. І в Києві сподіваються, що далі будуть США, а за ними — країни ЄС.

Заморожені російські активи, про які ми знаємо, це від 300 до 500 мільярдів доларів. І, безперечно, це ключова ідея майбутнього відновлення України — отримати їх! Якщо вони не захочуть віддати це добровільно у вигляді репарації, тоді країни мають ухвалити рішення та конфіскувати їхні активи на користь України”, — Денис Шмигаль.

Мін’юст США вже звернувся до Конгресу з пропозицією узаконити такий механізм на території США.

Другий спосіб урезонити Росію — забрати у неї основний засіб стримування, право вето в Раді безпеки. Говорив про це особисто Байден з трибуни ООН. Підтримав збільшення кількості держав у Радбезі та ідею обмеження використання права вето. Але тут справа нешвидка. З одного боку, організація бюрократична, будь-які реформи займають роки. З іншого боку, адже слово “Росія” в рішення не впишеш, треба обмежувати право вето для будь-яких країн, задіяних у конфліктах. Не давати їм щодо цих конфліктів ветувати рішення Радбезу. Але тоді й США це право втратили б — якщо вони проводять, наприклад, військову кампанію. А як Вашингтону на таке піти?

Тож розрахунок уже не на санкції, хоч вони й будуть. Бити по інших “слабких місцях” Росії. Але тільки на хід війни — протистояння реального, а не геополітичного — як це вплине?

Чи продовжувати контратаку?

Україна обрала свій варіант реакції на нинішні так звані “референдуми”:

• політичний. Зеленський сказав, що такий крок Москви закриває можливість переговорів.
• правовий. Віце-прем’єр — міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук попередила: участь у “референдумі” може розглядатися як “посягання на територіальну цілісність та недоторканність України”. І закликала людей не брати участь ні в організації, ні в голосуванні; і наскільки можливо, взагалі виїхати.

“Якщо вас попереджають, що прийдуть зі скриньками для голосування, то треба змінити місце проживання, принаймні на час “референдуму”. Якщо вам зателефонували, то треба не давати своїх даних, оскільки ворог використовуватиме списки”, — пояснила Ірина Верещук.

• інформаційний. Київ попереджає, що Росія піде на мобілізацію мешканців окупованих територій і цим серйозно стримує прагнення “в обійми Москви”, навіть якщо воно там і є.

“Можуть примусово мобілізувати не менше 80 000 осіб з тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей”, — Анатолій Стельмах, заступник міністра з реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

У відповідь на це терміново були заяви — мовляв, на “нових територіях” кілька років не буде мобілізації та призову до армії. Але як воно виявиться, коли все вже станеться.

Чи піде на зустрічну мобілізацію Україна? Не виключено. Ще наприкінці серпня міністр оборони Рєзніков говорив, що, за планом, тих, хто потрібний був армії, вже призвали. Але якщо в Росії забирають до армії додаткових 300 тисяч осіб, то Україні теж доведеться виходити на якийсь чисельний паритет. Потрібно щонайменше захищати звільнені території.

Що зіграє на руку Києву — всі ці псевдореферендуми дадуть Україні можливість запросити у Заходу більше військової підтримки, щоб не знижувати темпи контрнаступу. Але поки що ніхто не може сказати, як позначиться “ядерний фактор” і всі ці “витоки” (цілком можливо — навмисні), що Путін, мовляв, зважився застосовувати ядерну зброю. Чи не змусить це зупинити українське просування через зростання ризиків?

Зі свого боку, Путін може зупинитися на тих рубежах, що є зараз. І спробувати диктувати умови переговорів у “новому правовому статусі” — запропонувавши: винесемо те, що вже “стало Росією” (у лапках звичайно ж) — за дужки, говоритимемо лише про умови того, що ми далі не підемо.

Ні Україну, ні Захід така постановка питання точно не влаштує. Чи є ще козирі у Путіна в рукаві? Якщо історія з псевдореферендумами пройде за планом Росії, чи вона зможе повторити це з іншими регіонами пострадянських країн, де проживають російські чи російськомовні? Чи буде той самий сценарій для Придністров’я, Абхазії, Осетії? З погляду Москви, це б “розмило” проблему, створило нові вогнища напруженості, а отже — зняло фокус уваги лише з України.

Як цього не допустити? Варіанти шукають уже зараз — сказало нам поінформоване дипломатичне джерело. А ось які? Обов’язково поговоримо про це у нових випусках на Youtube-каналі “Мацука повідомляє“.