Пропаганда на експорт: викриття іноземних глашатаїв Кремля

Адепти теорій змов і звичайні самозванці. Вдень вони шукають рептилоїдів в урядах, ввечері — знімаються для російських ток-шоу. Експерти з міжнародної безпеки, економіки, політології. Ви не раз їх бачили в ефірі російських пропагандистів. Але їхнє єдине реальне досягнення — екзотичне ім’я для російського вуха. Власне, воно й відчиняє двері кремлівських телестудій, а деяким ще й забезпечує дохід у кілька сотень євро за ефір.

У “Спеціальному репортажі” журналісти телеканалу FREEДОМ розвінчали “регалії” та “експертність” гостей російського федерального телебачення.

Авторка — Ксенія Барвіненко.

Творці кремлівських технологій обману крокують уперед

Тепер роль штатних ідеологів часто дістається колись іноземним журналістам.

Такер Карлсон — колишній ведучий американського телеканалу Fox News. Надихався конспірологією про пандемію COVID-19 і поширював фейки. Називав Україну маріонеткою Заходу і всіляко нахвалював Росію.

Активно підтримував штурм будівлі Конгресу прихильниками експрезидента Дональда Трампа. За брехню про фальсифікації на виборах у США його звільнили з телеканалу. Але брехати він не перестав. На початку лютого приїхав до Росії, щоб взяти інтерв’ю у Путіна.

“Один зі способів зрозуміти суспільство — це його інфраструктура. Ми стоїмо перед станцією метро Київська. Тут немає графіті, бруду, неприємних запахів. Немає бомжів, наркоманів, ґвалтівників, людей, які тільки й чекають, щоб зіштовхнути вас на залізничну колію і вбити. Ні, тут ідеально чисто й акуратно. І як ви це поясните?”, — каже Карлсон у своєму матеріалі.

Картинка, звісно, красива. Але щось Такер Карлсон упустив — контекст. Наприклад, про те, як біля метро співробітники ОМОНу за кремлівським наказом били протестувальників. Що на станціях працюють системи розпізнавання облич, позбавляючи людей права на приватність. Про те, що поруч відловлювали чоловіків і відправляли на фронт “гарматним м’ясом”. Саме цей контекст руйнує штучний фасад “гарної” Росії.

Екс-ведучий Fox News показує, що можна купити в російському продуктовому магазині з огляду на санкції проти країни. Показує кримське вино і називає його російським.

“А це російське вино. Воно з Криму, де розташована не тільки військово-морська база в теплих водах, а й більша частина винограду, вирощуваного в цій частині Росії для виробництва вина. Тож воно, ймовірно, доволі хороше”, — каже Карлсон.

Іменитий і такий “незалежний журналіст” мав би знати, що Крим окупований Росією. І жодна цивілізована країна не визнала владу Москви над півостровом.

До того ж Крим у російській окупації — це не тільки військово-морська база в теплих водах і виноградники. Це ще й репресії проти корінного населення кримських татар, проти українських патріотів.

Мабуть, щоб сказати про це, у Карлсона не вистачило часу, адже ще потрібно розплатитися.

“Ми просто клали у візок те, що реально з’їли б за тиждень. Ми планували залишити близько 400 доларів. Але витратили 104”, — з подивом каже він.

Ось тільки він забув додати, що середня пенсія в Росії — 200 доларів.

“Продуктовий набір для сім’ї з чотирьох осіб, який він купив, виглядав дуже дивно. Там було 2 гарбузи, запечена качка або курка, сухий сніданок, який у Росії взагалі ніхто не їсть. Пізніше, коли Карлсон виклав відео, самі російські блогери його рознесли в пух і прах, мовляв, два гарбузи, що це таке, ми таке не їмо”, — каже співзасновник Інституту вивчення пропаганди, військовий експерт із комунікацій Андрій Куліш.

Цікаво, як досвідчений телеведучий Такер Карлсон припустився таких серйозних помилок і відійшов від стандартів журналістики? Може, брехня заразна і передається повітряно-крапельним шляхом? Адже до цього Карлсон встиг по-справжньому відчути, що таке кремлівська брехня — у бесіді з Путіним.

“Із самого початку я дуже переживав через сам факт інтерв’ю, тому що це чиста пропаганда, яка вливається у вуха західної аудиторії. Про таке Путін міг тільки мріяти. Але, подивившись інтерв’ю, я зрозумів, що насправді було дуже класно, що виступав не Лавров чи Пєсков – люди, які роблять це професійно. Не професійні лідери думок. Соловйов той самий. А Путін — старіючий маразматик, місце якого в Гаазі. Таке відчуття, що найкращі путінські піарники “задвухсотилися” десь під Бахмутом, напевно, в якусь із хвиль мобілізації”, — коментує Куліш.

Варто нагадати, що пропагандисти Кремля анонсували інтерв’ю як подію світового масштабу — диктатор — сам на сам з американським журналістом.

І перше запитання Такера Карлсона було, цілком природно, про причини війни, але телеведучий сформулював його по-своєму… І все перетворилося на лекцію з альтернативної історії світу.

“Якби Карлсон робив, як личить журналістам, він би, напевно, взяв і половину всієї цієї лекції просто вирізав з інтерв’ю і продовжив би ставити якісь цікаві запитання, тому що на телебаченні залишають найцінніше для глядача. Але договір, мабуть, був про те, що він нічого не вирізає”, — припустив Куліш.

Інтерв’ю будь-якого глави держави — це джерело інформації. І всі новинні сайти ще кілька днів аналізують і розбирають на цитати. Але не цього разу. Путін просто повторював кремлівську методичку про ворожий захід упереміш із псевдоісторією. І вмовляв США не допомагати Україні.

“Їхня найбільша проблема — це постачання зброї Україні. Тобто у нас спочатку з’явилися HIMARS, потім танки Abrams, Leopard і тепер у нас уже очікуються літаки F-16. Тобто ці поставки озброєння будуть зростати. Саме тому росіяни зараз роблять усе можливе для того, щоб якось це зупинити або загальмувати процес. І ось якраз Такер Карлсон знадобився для того, щоб цей меседж відправити західному обивателю. І другий меседж це прохання підштовхнути Україну до переговорів. Чому це важливо? Тому що Путін не знає, як цю війну закінчити. Він почав цю війну. Але він не знає, як вийти з цієї ситуації”, — зазначив Куліш.

Такер Карлсон не запитав ні про бомбардування мирних домівок українців, ні про зруйновані міста, ні про воєнні злочини — депортацію дітей, зернову блокаду, енергетичний та ядерний шантаж, ні про ордер на арешт Путіна.

“Очевидно, що він відпрацьовував свій гонорар, можливо, йому виплатили санкційним російським золотом. Він багато про що не сказав, не сказав про те, що коли брав інтерв’ю в Путіна, інший американський журналіст, Еван Гершкович, сидів за ґратами в російській в’язниці, про те, що в цей момент помирав в ув’язненні Навальний”, — аналізує інтерв’ю військовий експерт.

Буча, Маріуполь, Ізюм — фактам, про які говорить увесь світ, у двогодинному інтерв’ю Такера Карлсона — не знайшлося місця. Натомість — нарізка кремлівської брехні та спроби перекласти відповідальність за війну на Україну.

Після повернення додому лояльний Такер Карлсон прозрів.

“Я вважаю, це одна з найбезглуздіших речей, які я коли-небудь чув. Я не можу зрозуміти, що це означає. Це спосіб називати людей злими, Путіну не подобаються націоналістично налаштовані українці, він ненавидить націоналізм взагалі. Звичайно, він його ненавидить, у нього 80 або скільки республік, і він боїться національних рухів, через це він розв’язав війну в Чечні, але називати українців нацистами, я вважаю, це по-дитячому”, — заявив Карлсон.

Такі слова — буквально ніж у спину Путіну.

“Я думаю, коли він повернувся додому, до нього почало доходити, у що він вляпався, він у якийсь момент усе ж таки зрозумів, що йому потрібно показати, що він не повністю заангажований і зберігає рамки об’єктивності. Тому він дійсно сказав, що денацифікація України — це повна маячня, чим дуже розлютив росіян. Мені здається, на друге інтерв’ю його точно не запросять”, — коментує Куліш.

“Прозрілі” в Маріуполі

А от хто й надалі може розраховувати на симпатію Кремля, то це Армір Керпер із німецького ZDF. На початку лютого, порушивши українське законодавство, він приїхав до тимчасово окупованого Маріуполя. І, вторячи кремлівській методичці, зняв репортаж про життя зруйнованого росією міста.

Керпер прикривається журналістськими стандартами, каже, що потрібно повідомляти про війну з двох сторін. Але не згадав у своєму матеріалі, що саме росіяни три місяці стирали місто з лиця землі. І це підтверджують усі міжнародні інституції. Саме росіяни розстрілювали людей на блокпостах, коли ті намагалися втекти з обложеного Маріуполя. Саме росіяни викидали в будівельне сміття тіла загиблих містян. Перероблену з цих бетонних уламків і тіл крихту вони використовують, щоб будувати нове житло в Маріуполі. Будинки з кісток, які так сподобалися німецькому журналісту.

“Він стоїть на площі Свободи. Дивиться на один із будинків, які по ідеї відновлюються. Там у жодному вікні не горить світло, люди не живуть. Поруч — будинок, у якого половини даху немає. І починається так бульвар Хмельницького. А це абсолютна руїна, просто абсолютна руїна. І він не міг її не побачити. Вночі, на тлі колючого дроту він розповідає, як відбудовується місто. Чому не вдень?”, — аналізує відео німецького журналіста радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

Те, що хвалене російське будівництво в Маріуполі — не більше ніж пропагандистський фасад — підтверджують і цифри, надані самим Кремлем.

“Станом на зараз росіяни знесли півтисячі будинків. Близько тисячі багатоповерхових будинків не підлягає відновленню в жодному вигляді. Це приблизно 33,5 тисячі квартир. Плюс до цього ще щонайменше 35 тисяч квартир потрібно демонтувати — у них неможливо жити. За їхніми планами, заявленими офіційно на кінець цього 2024 року, результат усього будівництва компенсаційного житла — це 5,5 тисяч квартир. Тобто ми маємо в підсумку на сьогоднішній день приблизно 70-75 тисяч безповоротно непридатних квартир для житла. А замість цього менше 10% відбудовано”, — наводить цифри Андрющенко.

Німецький журналіст так старався бути об’єктивним і чесним, що майже в точності повторював пропагандистську риторику. Наприклад, про любов маріупольців до Росії.

“Ймовірно, ті, хто відкрито розмовляє з нами, швидше за все, проросійськи налаштовані. Якщо в цьому місті все ще є люди, які дотримуються прозахідних поглядів, то вони, ймовірно, не готові спілкуватися і, можливо, побоюються репресій. Тому в мене склалося враження, що ті, хто тут залишився, найімовірніше, налаштовані проросійськи”, — заявив глава московського бюро телеканалу Німеччини ZDF.

Радник міського голови Маріуполя зі свого боку зазначив, що опір російському режиму в місті допоміг збити ЗСУ два літаки А-50.

Те, що люди, з якими, ймовірно, спілкувався Керпер, приховували свої погляди, можна зрозуміти. Членам опору на окупованих територіях важливо зберігати анонімність, щоб уникнути переслідувань. Але досвідчений журналіст не міг не знати про існування такого руху. Тому його наступні слова виглядають ще більшим окозамилюванням.

“Ми можемо вільно пересуватися тут. У нас є в’їзні документи, але за нами не стежать. Принаймні, я цього не бачу. Ми можемо переміщатися містом, спілкуватися з людьми. Що ж, насправді в нас немає жодних обмежень”, — сказав німецький журналіст.

Петро Андрющенко зазначає, що найімовірніше зйомки журналіста були узгоджені зі спецслужбами РФ.

Москва використовує не тільки закордонних псевдожурналістів

Армін Керпер не єдиний репортер, який повторив кремлівські “мантри”. Але, ймовірно, єдиний реальний. Український центр протидії пропаганді виявив десятки людей, яких у Росії називають іноземними журналістами, але за фактом вони — штатні пропагандисти Москви.

“Це журналісти зі Сполучених Штатів Америки, з громадянством Ісландії, які живуть у Росії з 1990-х років. Представники Німеччини, країн Латинської Америки, Італії. Це, як ми пам’ятаємо, Грем Філліпс, британський так званий журналіст, який був першим публічним діячем, який брав участь у подібних операціях. Зараз вони розширили цей список”, — розповів керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко.

У цьому списку також фін Кості Хейсканен. Народився в Ленінграді, писав репортажі про туризм. Фінські медіа називають його “рупором російської пропаганди”.

Турецький журналіст Депрем Окай, який у 2014 році переїхав до окупованого Донецька, отримав паспорт так званої “ДНР”.

Американка Фіорелла Ізабель уже тривалий час живе в Москві і працює на пропагандистському каналі “Раша Тудей”. Це мізерна частина кремлівського іноземного пулу, але й вона демонструє, що так звані “журналісти” — справді балакаючі голови на службі путінського режиму.

“Співробітники служби зовнішньої розвідки Росії, які працюють у консульствах різних країн, займаються вербуванням журналістів. Їхнє завдання — наростити кількість публікацій про життя на тимчасово окупованих українських територіях. Ворогу потрібна легітимізація своєї влади в цих районах. Ставка робиться на європейців. Скажімо так, дуже багато людей намагаються не вникати в тему війни. І це тактика першого дотику до аудиторії. Перший дотик полягає в тому, що населення подивиться, у нього складеться картинка, і, не отримавши альтернативи, цей перший дотик залишиться в пам’яті і створить певне уявлення про реальність”, — пояснив Коваленко.

Але якщо за допомогою армії так званих “іноземних журналістів” Кремль намагається загравати із західною публікою, то “закордонні експерти” — для внутрішньої аудиторії.

Усіх економістів і письменників, професорів та аналітиків із різних куточків світу в ефірі російських передач об’єднує пристрасть до конспірології та любов до грошей.

“Насправді ніякими журналістами, експертами не є, тобто в них не так багато можливостей отримувати доходи. Для них кілька сотень євро за програму це зовсім не безглуздий дохід. Тож вони тримаються за таку роботу. До того ж вони вважають, що це якось допомагає їм підтримати статус”, — міркує головний редактор THE INSIDER Роман Доброхотов.

Фредерік Вільям Енгдаль — у кадрі кремлівських пропагандистів — геополітичний аналітик і консультант у сфері стратегічних ризиків. Коментує все — від протестів у Росії до міжнародної економіки.

А ось поза пропагандистським ефіром Енгдаль — звичайний конспіролог. Це він висунув теорію про шкоду генетично модифікованих організмів. Упевнений, що Джордж Сорос — учасник світової єврейської змови. Ще 2008 року передбачив тотальне розорення США і світове “фінансове цунамі”, щоправда, всього цього не сталося.

Але якщо Ендгаль спромігся написати хоча б квазінаукову книжку про ГМО і цим виправдовує свою експертність, то інший персонаж Кремля — повністю вигаданий.

Нібито американський політичний аналітик Деніел Патрік Велш коментує військові розробки. А ще поширює фейки про іноземні війська в Україні.

“Авторитетного” аналітика ніхто не знає у США і за експертизою до нього не звертаються. Там він торгує дисками з власними піснями, листівками та милом ручної роботи.

“Псевдополітологи — це нормальна практика на російському телебаченні. У них є певний шаблон, як потрібно будувати програми. Набагато простіше взяти просто будь-якого іноземця, який потрапив під руку і згоден говорити що завгодно. Ці конспірологи підходять найбільше. Тому вони шукають один одного — псевдоексперти і російська пропаганда потрібні один одному, чіпляються один за одного”, — каже Доброхотов.

Так російські пропагандисти вхопилися за нібито письменника Йоста Німеллера. Голландець коментує українське прагнення до Євросоюзу. А ще був експертом із розслідування збиття Росією “Боїнга” МН-17 у небі над Донбасом. У своїй країні він став нерукопожатним після расистських та антисемітських висловлювань. Заявляючи, що чорна раса інтелектуально нижча за білу, а Гітлер “був не такий вже й поганий”. Нідерландські видання припинили з ним контактувати, а кремлівські ЗМІ, навпаки, надихнулися.

“Якщо погуглити особистості цих людей, будь-хто негайно знайде, що це просто міські божевільні. Розрахунок робиться на аудиторію, яка нічого не перевіряє”, — зазначив Доброхотов.

Чіпи, рептилоїди, ГМО та світові змови — справжнє обличчя кремлівських фейкспертів. Глядачеві російського телебачення варто дуже уважно перевіряти особистості тих, хто мовить в ефірі. А перевіривши, вони зрозуміють ціну їхньої “експертизи”.

Читайте також: Розсадник пропаганди: як “z-культура” обслуговує інтереси Путіна і виправдовує війну