Проект Grain From Ukraine назавжди: про роль України у світовій продовольчій безпеці говоримо з експертами

За даними ООН, на даний момент голодують жителі п’яти країн, а ще 35 мільйонів з 37 держав перебувають на межі голоду. За іншими оцінками, з гострою нестачею продовольства зіткнулися понад 120 мільйонів людей в Африці.

В 2023 році гуманітарної допомоги потребуватиме 339 мільйонів жителів планети, прогнозують в ООН. Також в організації відзначають рекордне зростання світових витрат на імпорт продовольства — на 10% до 1,94 млрд доларів. Це чинитиме тиск на найбідніші країни світу, які, ймовірно, зможуть купувати значно менші обсяги.

Серед причин глобальної продовольчої кризи — війна Росії проти України. Так, Кремль намагається створити неприйнятні умови для життя не лише в Україні, а й в країнах Африки, Азії та Латинської Америки. Однак Україна — всупереч військовій агресії та шантажу Москви — робить все можливе, щоб не допустити голоду через зрив постачання зерна.

“Сьогодні ми одностайні в тому, що голод більше ніколи не повинен використовуватися як зброя. Тому ми не можемо миритися з тим, що ми бачимо зараз — найважча за багато років глобальна продовольча криза зі спустошливими наслідками для мільйонів людей від Афганістану до Мадагаскару. Росія погіршила ситуацію, взявши під приціл в Україні сільськогосподарську інфраструктуру та блокувавши протягом місяців чорноморські порти. Ці цинічні методи ведення війни Росією є неприйнятними”, — зазначив канцлер Німеччини Олаф Шольц.

Наприклад, Ефіопія в 2022 році зіткнулася з найсильнішою за останні 40 років посухою, яка позбавила країну врожаю та частини худоби. Через це в південній та південно-східній частинах країни на межі голоду опинилися понад 7 мільйонів людей. В Сомалі з проблемою нестачі продовольства зіткнулася майже половина населення — це приблизно 8 млн людей. А Судан на 87% залежить від постачання зерна з України та Росії.

“Ми голодуємо, мені нема чим годувати дітей. З їжі у нас залишилися лише дикі ягоди…”, — розповіла сомалійка Аміракіру Джарсо, яка має троє дітей.

Ситуацію в Африці погіршили наслідки війни в Україні. Вартість продовольства та палива злетіла до безпрецедентно високого рівня. Ці країни залежать від постачання пшениці з країн Чорноморського басейну. Частка України в експорті агропродукції була значною — наша країна забезпечувала 80% потреб кількох держав Південної Африки.

“Ця продовольча криза викликана безрозсудною війною Росії проти України. Впродовж кількох місяців російські війська блокували українські порти, крали зерно та сільгосптехніку. Вони продовжують знищувати сільське господарство та експортні потужності”, — наголосив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

Незважаючи на це, після відновлення експорту зерна з липня 2022 року з українських портів в рамках зернової угоди відвантажили понад 11 млн тонн сільгосппродукції, в тому числі 4,5 млн тонн кукурудзи та понад 3 млн тонн пшениці. 2/3 відправлених з України суден з зерном було направлено до Азії, Африки та Близького Сходу.

“Це дуже хороша новина для світу з метою уникнути кризи продовольчої безпеки, яку ми переживаємо. І це важливий внесок у вирішення проблеми”, — додала генеральний секретар конференції ООН з торгівлі та розвитку Ребекка Грінспен.

Щоб не залишити мільйони людей без продовольства і не допустити в країнах Африки, Азії та Латинської Америки штучного голоду, який Україна сама пережила майже 90 років тому, президент Володимир Зеленський оголосив про нову міжнародну ініціативу Grain From Ukraine. Для її реалізації лідери понад 20 держав уже заявили про виділення 150 млн доларів. При цьому Україна, зі свого боку, виділила 900 млн гривень на закупівлю пшениці та кукурудзи в рамках програми, підтвердив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Крім цього, не припиняє роботу та зернова угода між Україною, Туреччиною та ООН, а також Туреччиною, ООН та Росією, яку 17 листопада продовжили на 120 днів. З 1 серпня і до теперішнього часу з портів Великої Одеси до країн Азії, Європи та Африки вийшли 508 суден з майже 12,5 млн тоннами українського продовольства на борту.

До кінця весни 2023 року з українських портів мають відправити не менше 60 суден до країн, які перебувають під загрозою голоду та посухи. Це Ефіопія, Судан, Південний Судан, Сомалі, Ємен, Конго, Кенія та Нігерія.

“Ми вже досягли значних результатів в співпраці з продовольчою програмою ООН. Але ми можемо зробити більше. Кожне судно з зерном, відправлене з українських портів в рамках ініціативи Grain From Ukraine, забезпечить продовольством в середньому 90 тис. людей. 60 кораблів забезпечать продовольчу безпеку 1 млн людей протягом року”, — уточнив Володимир Зеленський.

При цьому Росія зібрала на окупованих територіях України близько 6 млн тонн пшениці та приблизно 88% озимих культур. Загальна вартість вкраденого агресором продовольства становить близько 1 млрд дол. — такі цифри наводить видання Bloomberg. В їхньому розслідуванні йдеться про те, що російські кораблі експортували зерно до Лівії та Ірану. Проте оцінити обсяги наразі важко, оскільки відправники приховують походження вантажів, а Росія заперечує крадіжку українського продовольства.

Як Україна бере участь в порятунку населення багатьох країн за допомогою своєї агропродукції? Скільки заробляє економіка РФ на крадіжці продовольства з України? Як збільшити постачання зерна з українських портів? Про це в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• радник голови Офісу президента України, президент Київської школи економіки, міністр економіки України у 2019-2020 роках Тимофій Мілованов;
• експерт Центру дослідження продовольства та землекористування Київської школи економіки Роман Нейтер;
• аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Павло Мартишев.

Тимофій Мілованов: В разі вкраденого Росією українського зерна ми говоримо про мільярди доларів

— В економіці є питання грошей, а є питання самого виробництва, продажу та доставки товарів. В контексті економіки Росія блокує порти, створює ризики для всіх постачальників, а також своїми ракетними атаками лякає інвесторів, міжнародні страхові компанії, таким чином зменшуючи можливості міжнародної торгівлі та руйнуючи ланцюжки поставок.

Це призводить до інфляції, підвищення цін на конкретні критичні товари, і до того, що прибуток менший, податків менше, і споживання теж стає меншим — з цим треба боротися. І тут Росія справді підвищує всім ціни.

Тепер з погляду агросектору: це частина економіки, конкретний підвид продукції, яка дуже важлива. Скрізь — в Україні, країнах Африки, на Далекому та Близькому Сході — говорять про продовольчу безпеку в світі. А для кожної країни це є стратегічним завданням.

При руйнуванні ланцюжків деякі типи зерна не так просто замінити — їх може просто не бути, а поставки займають час, тому ціни і зростають. А коли зросли ціни, розвинуті країни перекуповують — їм не так складно більше платити. В результаті країни, які розвиваються і для яких питання голоду і так гостро стоять, втрачають — вони собі не можуть дозволити, в них менше товару…

Ініціатива України Grain From Ukraine — про гарантії прямих поставок до тих країн, яким необхідно забезпечити продовольчу безпеку. І це пряма відповідь, пряма реакція [нашої держави] на те, що робить Росія. Є такий драматичний контраст між тим, як Росія намагається викликати голод, високі ціни, і як Україна — незважаючи на ризики, блокування портів, війну — постачає продовольство тим країнам, де воно потрібне.

[Щодо оцінки кількості вкраденого Росією українського зерна]: перше — ми бачимо, що навіть з Криму зросли постачання зерна. Раніше було нуль, а тепер від сотень тисяч тонн до мільйона на рік. Друге — можна оцінити поставки через ті логістичні ланцюжки, де кораблі тимчасово відключають пеленгатори. Тобто вони пропадають з карти на тиждень або на кілька днів, незрозуміло, в які порти заходять, але знаходяться поряд з тими портами, де може бути вкрадене зерно. І можна оцінити, скільки наші аграрії виробляли щорічно — яку частину цього вкрали.

Ми говоримо навіть не про мільярд доларів, а про мільярди доларів.

Є сірий ринок, є чорний ринок, є ринок відмивання через документи, і є прагматичне бажання людей — добрих чи поганих — заробити, зокрема, на війні та на краденому зерні. З іншого боку, є банальна потреба в їжі, тож коли політик в іншій країні має вибір — нічого не отримувати чи купити крадене зерно — він піде на покупку, особливо якщо країни є партнерськими для Росії.

Вони, звичайно, це заперечуватимуть… Такі речі відбуваються не лише зерном, а й з іншими товарами, які або крадуться з України, або перебувають в списках санкцій. Росія все одно намагається через чорний, сірий ринок торгувати.

Для цього існують вторинні санкції, які накладаються на тих посередників, які допомагають оминати існуючі санкції або торгувати незаконним краденим продуктом, зокрема агропродукцією.

Агропродукція є дуже важливою для експорту України. Ми є відкритою економікою, в якій експорт складає до половини нашого ВВП, а агро в ній до війни був близько 40%.

Зараз у нас є накопичені, неекспортовані через закриті порти десятки мільйонів тонн. На початку осені це було 22-24 млн тонн. Ми відновили можливість експорту приблизно до 5 млн тонн — це не зовсім, як перед війною, але схоже.

Це тільки теоретично ми могли б наздогнати за зиму, але там велика сезонність, тому іноді потрібне пікове навантаження, а іноді експорту менше. Ось саме зараз, в пікові навантаження, у нас потужностей не вистачає.

20-30% нашого експорту, за моєю суб’єктивною оцінкою, ми не зможемо реалізувати.

Другий аспект — навіть на деокупованих територіях займе деякий час розмінування, в тому числі полів, на яких можна продовжувати вирощувати агропродукцію. Це тривалий процес. Але, гадаю, відновлення розпочнеться на початку весни, тобто на наступній посівній ми вже бачитимемо [часткове розмінування].

Справедливість [в питанні продовольства] має бути. Це означає, що ті, хто купили крадене зерно і таким чином підтримали війну в Україні, мають за це заплатити. Вони також мають брати участь в репараціях, у відновленні України.

На практиці це треба довести в судах. З Росією простіше — вона напала на Україну, стріляє по мирних містах та селах, гинуть люди, руйнується економіка — це все оцифровується та документується.

У випадку РФ ми говоримо про сотні мільярдів доларів прямих втрат і про 700, можливо, до трильйона доларів непрямих. Непрямих — це якщо ми враховуватимемо втрати бізнесу, а не лише фізичну інфраструктуру. А якщо ми почнемо рахувати людей та екологічні втрати, психологічні втрати, ми вийдемо зовсім на інші цифри.

Як це компенсувати? Вже є заарештовані, але поки що не конфісковані активи, зокрема, 300-350 млрд дол. Центрального банку Росії. Також є додаткові активи Росії по всьому світу — після ухвалення ООН резолюції щодо необхідності компенсацій процес значно прискорився: змінюється законодавство, готуються судові процеси для того, щоб ці активи були не лише заарештовані, а й конфісковані та передані Україні.

Зазвичай, в історії це займало десятки років — через повільну бюрократію… Але, на щастя, більшість головних політиків країн, які є друзями України, це розуміють, і тому процеси рухаються дуже швидко. В Канаді було прийнято законодавство і вже готуються справи, в США почали рухатися в цей бік, нещодавно президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн прямо сказала про те, що цей фонд наповнюватиметься. Тому в нашому випадку терміни можуть бути в десятки разів меншими.

У контексті агро дуже важливо, щоб порти були вільні та розміновані. Як тільки це станеться, ланцюжки будуть відновлені дуже швидко. Звичайно, якщо Росія продовжить свою агресію, і війна затягнеться, це руйнуватиме ланцюжки, а проблеми з продовольством триватимуть…

Лише Україна забезпечила продовольчу безпеку 400 млн. людей. Нині, за даними ООН, це 131 мільйон. Від України залежала продовольча безпека втричі більшої кількості людей, які також сьогодні перебувають під загрозою.

Проект Grain From Ukraine назавжди, він продовжуватиметься і після війни. Поки проблема голоду існує для мільярдів людей в світі, потрібно працювати. Україна показала, що за останні 10-15 років, незважаючи на всі кризи, спромоглася вийти в деяких типах зерна з 0-3% експорту світового обсягу до 8-10-13%. В першій десятці типів зерна ми в п’яти займаємо лідируючі позиції — від першої до третьої.

[У визнанні Росії державою — спонсором тероризму] є і практична сторона. В деяких країнах є механізми конфіскації активів країн, які є спонсорами тероризму. …З цього питання триває деяка дискусія з США в зв’язку з тим, що цей механізм може бути не зовсім вигідним Україні для конфіскації російських активів.

Тому моя думка така — ідеальних механізмів не буває чи треба дуже довго чекати. Тому я за те, щоб ухвалювати рішення зараз, а потім вже його покращувати.

Роман Нейтер: Якщо в рамках Grain From Ukraine Україна відправить 500 тис. тонн зерна, то понад 32 млн людей отримуватимуть продовольство протягом місяця

— Цифри, які називалися щодо загального обсягу фонду, це близько 150 млн дол. За поточними ринковими цінами, це близько 500 тис. тонн зерна — це досить суттєва цифра, особливо в умовах кризи. Для загального розуміння: 500 тис. тонн зерна — це приблизно 20 тис. фур або 2,5 тис. олімпійських басейнів. Одна тонна зерна може годувати протягом місяця приблизно 65 людей.

Якщо в рамках цієї програми нам вдасться направити 500 тис. тонн зерна, то потенційно понад 32 млн людей отримуватимуть продовольство протягом місяця.

Перші чотири країни, в які відходять вантажі — це Сомалі, Ємен, Ефіопія та Судан. Наприклад, в Сомалі дуже велика проблема з голодом — 8 млн людей страждають від нестачі продовольства, а понад 1 млн людей стали переселенцями через відсутність води та продовольства. Але мене вразило інше: в Ємені страждають від гострого недоїдання або потребують лікування 1,2 млн жінок, які вагітні або годують грудьми, а також 2-3 млн дітей віком до п’яти років. В Судані від недоїдання страждають 12 млн осіб, а в Ефіопії — 6 млн людей.

Тобто ми бачимо, що це досить велика проблема. І якщо зерно дійде саме до тих людей, які зараз не можуть отримати стабільного доступу до продовольства, воно справді зможе змінити ситуацію принаймні на короткостроковий період.

Зерновий коридор, що дозволяє вивозити зерно з України морським шляхом, фактично не працює. Ця процедура реалізується таким чином, що кожен зерновоз має пройти інспекцію в Босфорській протоці. Її проводить спільний координаційний центр, куди, на жаль, входить і Росія.

РФ усіляко саботує ці інспекції. Дійшло до парадоксального моменту, коли пробираються лише три судна на день. При тому що потенційно можна перевіряти десятки-сотні на день.

Якщо дивитися з липня — з початку маркетингового року — станом на 21 листопада, було експортовано 16 млн тонн зерна, дев’ять з яких — зерновим коридором, а близько семи млн тонн — сухопутним шляхом. При цьому сухопутним коридором ми не можемо сильно наростити обсяги експорту, а по морському є проблеми через саботаж Росії.

Загальне падіння виробництва пшениці в Україні буде близько 30-33% — це відображено в нашому звіті щодо збитків від війни. По кукурудзою — другою по кількості виробництва культурою в нашій країні — падіння має бути близько 20%. Відповідно, впаде й експорт з України. Але не думаю, що це буде падіння вдвічі.

Павло Мартишев: Нині Україна сумарно експортує близько 5 млн тонн продовольства на місяць

— Росіяни не зацікавлені в продовольчій безпеці світу. Почнемо з того, що експорт самого російського зерна міг би бути набагато більшим. Цього року Росія зібрала близько 1 млн тонн пшениці, а на експорт піде в кращому разі половина від цього обсягу. При тому, що запаси під кінець сезону будуть близько 20 млн тонн — якщо відняти внутрішнє споживання.

Це означає, що світ недоотримає близько 10-15 млн тонн російської пшениці, яка могла б бути експортована.

Тобто, тут не доводиться дивуватися, чому Росія перешкоджає експорту українського зерна. При цьому вони створюють такі наративи, що Україна не відправляє зерно до бідних країн Африки — а це неправда. За місяці роботи зернових коридорів було вивезено, зокрема 3,5 млн тонн продовольчої пшениці, в тому числі до африканських країн.

Ми вже вичерпали потенціал зростання по переправленню нашого зерна сухопутними кордонами. Мається на увазі Румунія, Польща, трохи Угорщина. Найближчим часом тут розширення неможливе, тому залишається лише море та Дунай. Але Дунай також має обмежений логістичний потенціал. Тому слід акцентуватись на морському експорті.

Якщо взяти, наприклад, порт Констанци в Румунії. Справа в тому, що на сухопутних переходах до Румунії величезні черги. Вони не справляються з потоками нашого зерна. Тому вузьке місце в цьому логістичному ланцюжку — це якраз наземні переходи. Щодо Миколаївського порту: дуже важливо його відкрити, це знизить навіть логістичні витрати.

Миколаївський порт — це мілководний порт, з якого відходять дрібні судна. А зараз експорт здебільшого базується на дрібних суднах, бо великі судна просто не ризикують перевозити такі великі обсяги зерна в зв’язку з військовими ризиками. Нам потрібне відкриття Миколаївського порту та в ідеалі продовження зернової угоди. Скажімо так, певний мінімум може бути вивезений і через три порти Великої Одеси.

Сумарно на місяць вони можуть перевалювати близько 3 млн тонн зерна, і ще 2 млн тонн виходить на західних сухопутних переходах. Так ми виходимо десь на 5 млн тонн експорту на місяць.

Враховуючи те, що цього сезону ми мали падіння врожаю, ми можемо реалізувати більшу частину свого експортного потенціалу.

Дуже складно довести, що це зерно вкрали. Тому що зерно це такий однорідний товар. І складно визначити, де воно було вирощене. Крім того, росіяни використовують офшорні компанії — через них можна безперешкодно страхувати морські перевезення.

[Про вкрадене зерно] ми говоримо лише постфактум, а важливо було б визначити це на момент, коли воно відвантажувалося. Це було важко зробити. Тепер, звісно, вже доведено, що певні обсяги було вкрадено.

[Для Туреччини] це геополітичне питання. Ердоган зголосився бути посередником між Росією та Заходом, відповідно він продовжуватиме цю лінію, в тому числі щодо зернової угоди. Тому ми очікуємо, що зернова угода продовжуватиметься й надалі.

Якщо дивитися з погляду економіки, в Туреччині дуже сильна інфляція. Ердоган вирішив, що для нього не діють закони економіки, і Центробанк після зростання інфляції знизив облікову ставку. Відповідно, інфляція стала гіперінфляцією. На цьому фоні знизилися рейтинги Ердогана. Тому йому треба було показати народові якісь інші геополітичні успіхи.

Якщо говорити про те, чому це може бути вигідно Туреччині, то це співпраця з Заходом та співпраця з Росією, в тому числі в енергетиці. Тобто тут немає якихось прямих вигод для Туреччини, які стосуються саме зерна.

В Туреччині дуже багато переробних підприємств, які виробляють борошно. Відповідно, вона закуповує пшеницю, переробляє її й далі експортує до країн Близького Сходу. Але це надто невеликий бонус, щоб бути основою для зернових угод.

Ситуація з голодом справді серйозна. Ми ще очікуємо на економічну рецесію в 2023 році, що знизить купівельну спроможність країн Африки. Насамперед ми говоримо про країни Центральної Африки. Потрібно розуміти, що зернова криза може тривати ще певний час в світі, і тому важливо підтримувати виробництво в Україні та експорт української продукції.

Програма Grain From Ukraine справді сприяє вивезенню нашого зерна. Це додатковий сигнал для Росії, що багато країн зацікавлені в цьому.