Пресмарафон Володимира Зеленського: основні меседжі, суперечки та реакції на них обговорюємо з Петром Охотіним

Президент України Володимир Зеленський у межах пресмарафону з нагоди екватора його каденції поспілкувався із журналістами українських та міжнародних ЗМІ. Було озвучено багато важливих заяв. Зокрема, глава держави заявив: спецслужби отримали інформацію про можливу підготовку державного перевороту в Україні, який має відбутися 1-2 грудня, і що в цей процес може бути втягнутий бізнесмен Рінат Ахметов.

Цей та інші меседжі президента, а також реакцію на них суспільства проаналізував політичний експерт Петро Охотін у програмі “5 вопросов” телеканалу UA.

Ведучий програми – Олег Борисов.

– Почнімо із заяви про можливість державного перевороту. Як на це мають реагувати Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України? Яка вже зараз, можливо, відбувається комунікація?

– Насамперед треба допитати тих людей, яких звинувачують, і перевірити дані агентурної мережі, бо звинувачення є досить серйозним. Ми бачимо, що його ретранслювали іноземні ЗМІ.

Мені здається, що в цьому випадку з простої заяви вона має вийти в юридичну площину, щоб було зрозуміло, чи це справді так, чи ні.

– Після заяви Володимира Зеленського одразу ж була реакція Ріната Ахметова, який сказав, що це повна брехня, і такої розмови, мовляв, узагалі не було. Це ж підхопили деякі ЗМІ, своєю чергою, які також пов’язують з олігархами. Про що це може свідчити?

– Я розвів би дві статті: звинувачення в держперевороті та боротьба з олігархами. Ми бачимо, що 5 листопада президент підписав так званий закон про олігархів, і у відповідь було зроблено низку політичних рухів від різних гравців.

Зокрема, в ефірах на каналах того ж таки Ріната Ахметова почали з’являтися такі люди, як Разумков, Аваков. Але в цьому разі це ще все ж таки політична поза.

І те, що закон критикували, що він нібито “беззубий”, саме ця ситуація доводить протилежне. Олігархам цей закон неприємний.

Але, повторюся, звинувачення у держперевороті – це значно серйозніше, і тут оцінку цим словам та оцінку всім діям мають дати правоохоронні органи, які мають доступ до цих агентурних даних, про які згадував президент.

– Ще ніхто з президентів за фактом публічно не сперечався з журналістами. На пресмарафоні ми бачили дискусії президента та представників ЗМІ – Савіка Шустера, Наталії Влащенко, Юрія Бутусова. На вашу думку, який меседж це може давати публіці?

– По-перше, не можна звинувачувати журналістів у тому, що вони працюють на тому чи іншому каналі, який функціонує законно. Але в цьому випадку плюс взагалі в самій пресконференції. Президент не боявся гострих питань, запросив журналістів з різних каналів, зокрема з “П’ятого каналу”, і дав свої відповіді. Ті суперечки, я вважаю, це не більше, ніж просто тип ведення розмови.

Наскільки я пам’ятаю, ніхто не переходив на нецензурну лексику. І, власне, формат такої пресконференції дозволяє подібні суперечки.

Формат був дуже демократичним. Люди сиділи із президентом за одним столом. І що важливо – це не “забронзовілий” формат, коли є трибуна, зала, свої журналісти тощо.

– А як щодо суперечки з Юрієм Бутусовим? Вона здебільшого стосувалася теми “вагнерівців”. На вашу думку, яким повинен все-таки бути результат цієї дискусії?

– Я думаю, що українська влада має все ж таки дати більш відкриту відповідь на ці питання, бо бачимо: поки є розмови, опозиція отримує козир.

І окрім суперечки з Бутусовим, вона більш політична, ніж журналістська, ми бачили також інтерв’ю на каналі “Прямий” п’ятого президента Порошенка. І бачимо, що зараз все одно поки залишаються білі плями в цій справі. Їх треба закрити, бо інакше це буде постійне джерело “політичного загоряння”.

– Як, на вашу думку, суспільство сприйняло цей пресмарафон?

– Я вважаю, що сам факт того, що президент вийшов відповідати, – це плюс. Ну, а реальну оцінку можна отримати вже з соціології чи інших опитувальників. Оскільки поки методологічно просто покладатимуться на власні емоції.

– Вже на початку грудня почне діяти закон про олігархів. Який сценарій розвитку подій можна спрогнозувати? Чи можливі чергові медіа-атаки, маніпуляції тощо?

– По-перше, влада не повинна піддаватися на провокації медіа та тримати холодну голову. Зокрема, якщо ми говоримо про відео Юрія Бутусова (йдеться про публікацію Бутусова у Facebook, в якій він оприлюднив кадри стрілянини з гаубиці – ред.), на мою думку, це була більше політтехнологія, ніж, власне, журналістика. Проте дії ДБР, особливо якщо вони йтимуть проти свободи Бутусова, будуть погано сприйняті журналістським середовищем і загалом.

Тому я вважаю, що ДБР має оцінити, коли це відео таки було зроблено, і не відкривати кримінальних справ стосовно самого журналіста.

Поки я бачу, що конфлікт між олігархами та владою йде все ж таки в політичній площині, і тут головне – не допустити втручання третіх осіб чи третіх агентів, які допомагатимуть різним провокаціям, можливо, силовим протистоянням між опозицією та правоохоронними органами, – ось це точно не той сценарій, який потрібен Україні. Ні Зеленському, ні Порошенку, ні іншим олігархам це не треба.

– А що тоді зараз має трапитися для того, щоб відбулося таке собі примирення між великим бізнесом та владою, щоб не було цих конфліктів?

– Насамперед великий бізнес має показати, що він великий бізнес, а не гравець у політику. У цьому є відмінність олігархів від великого бізнесу.

Тому просто треба обговорити, президент повинен пояснити, мовляв, хлопці, у нас правила такі, що ви не йдете в монополії, ви повинні задекларувати все і відмовитися, власне, від медіа. Загалом просто легалізуйтеся та працюйте для загального блага.