Вчора о 22:17
Жінки, зґвалтовані російськими окупантами, поїхавши до Польщі, не можуть позбутися небажаної вагітності. Про це розповіла голова громадської організації “Центр громадянських свобод” Олександра Матвійчук. Вона пояснила, що за новими польськими законами аборт можна робити лише у виняткових випадках, наприклад, зґвалтування, але його треба підтвердити, “а кримінальної справи” наразі немає.
Як можна допомогти українкам, які постраждали від окупантів, і як покарати воєнних злочинців, розповів голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA.
– Олександре, що можна зробити, щоб притягнути цих злочинців до відповідальності?
– Коли ми говоримо про те, що жінки, які виїхали, були жертвами, наприклад, злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством, тобто вони були зґвалтовані, і це тягне за собою, крім психологічних травм, ще й інші наслідки. Зокрема, небажана вагітність. Тут, я думаю, є можливість вплинути на ситуацію, і ми працюємо з колегами на польській стороні. Це польські адвокати, прокурори, які готові до таких ситуацій долучатися. І, по-перше, потрібно працювати з жертвами та допомагати їм відкрити кримінальне провадження. У Польщі це трохи інша процедура. Проте такі ситуації не є безвихідними і без рішення для жертв. Ті, яких буде визнано жертвами, з відповідним статусом, отримають і відповідну психологічну та медичну підтримку. Я думаю, що такі ситуації щодо виправлення тяжких наслідків сексуальних злочинів будуть можливими. Тому ситуація не є крайньою та безнадійною. Інша справа, що ці сексуальні злочини є досить латентними, тобто люди намагаються не розповідати, не поширювати інформації про те, що сталося з жертвою цих злочинів. З різних обставин відбувається таке приховування відомостей. І тому це справді є перешкодою для того, щоб належним чином провести всі юридичні процедури та встановити злочинців, аби надалі розслідувати такі злочини та притягувати до відповідальності. Та й бачити точно статистику того, що відбувалося там. Тому я можу сказати, що, напевно, більше 90% цих злочинів залишаються навіть без повідомлень.
– Як притягти до відповідальності злочинців, які поїхали до Росії?
– На сьогодні є єдиний чинний механізм. Перше – це внесення даних про злочин до єдиного реєстру судових розслідувань та розслідування кримінальної справи, якщо є підозрювані, якщо є ті, хто є стороною цього злочину, та є персональні дані. Якщо вони переховуються від правосуддя, є спеціальний механізм. Це звернення до Інтерполу про притягнення до відповідальності, про арешт і проведення належних судових дій щодо тих, кого підозрюються у таких злочинах. Звичайно, найкраще, коли вже є судове рішення щодо його виконання. Це трохи інший мандат, коли виконується судове рішення. Це вже є підставою для того, щоб арешт відбувся на території однієї з країн, що входять до системи Інтерполу. Але знову-таки треба, щоб ця особа виїхала за межі Росії, бо є вагомі підстави думати, що Росія не видаватиме цих підозрюваних. Знову ж таки, ці відомості зараз збиратимуться, і вони будуть доказом непростих злочинів за статтею 152-154 – проти сексуальної свободи. Це злочини, які скоєно під час бойових дій на окупованих територіях, і вони прирівнюються до воєнних злочинів. Тобто вони мають набагато більшу вагу та тяжкість, зокрема і щодо розслідування, і щодо притягнення цих злочинців до відповідальності. І такі злочини не мають терміну давності, на що треба також звернути увагу. Тому правосуддя може знайти якогось заявленого злочинця і через місяць, і через рік, і через 15 років без закінчення терміну давності за такі злочини.
– Чи були такі випадки, що притягувати до відповідальності таких воєнних злочинців?
– У нас є перед очима приклад югославського трибуналу, коли було покарано за злочини, скоєні за наказом та під керівництвом окремих командирів Сербії. Ми знаємо трагедію Сребрениці, де від 8 тисяч, навіть трохи більше, убитих албанців, які були мусульманами, знайшли у могилах після того, як вже розкрилися ці злочини. І було перепоховано всіх загиблих, убитих. А вбивали все чоловіче населення… Навіть дітей. До 65 років. І це стало підставою для висування звинувачення і керівнику держави Слободану Мілошевичу, і військовому керівництву, яке здійснювало планування та віддавало накази на реалізацію таких масових вбивств. Яскравий приклад – Сребрениця але були й інші, щоправда, не такі масштабні. І ось, власне кажучи, це є прикладом такого трибуналу, який притягує до відповідальності передусім організаторів цих вбивств. Звичайно, складно відповісти на запитання, чи будуть ті, хто натискав на курок, притягнуті до відповідальності, адже встановлені персональні дані військовослужбовців, які стояли на цих територіях і є військовослужбовцями Російської Федерації. І я думаю, що міжнародний судовий механізм обов’язково буде встановлений та працюватиме.
Коли вже постає питання про те, як притягувати до відповідальності Росію як злочинця, як державу, яка ініціювала та вчиняла ці злочини, насамперед, відповідатимуть ті, хто є керівниками. Ну, це зрозуміло, ми говоримо про Путіна. Це керівництво військових операцій. Знов-таки, така сама відповідальність і на тих, хто приховує і виправдовує ці злочини. Думаю, що ті, хто сьогодні наділений навіть дипломатичним імунітетом, втратять його, опинившись на лаві підсудних. На що ми дуже сподіваємось.
– На Вашу думку, скільки часу триватимуть судові процеси щодо злочинів Російської Федерації?
– Я не можу цього сказати, бо це питання, на яке ніхто не дасть відповіді. Ми не знаємо, коли закінчиться ця війна, хоча сподіваємось, що скоро. Ми не знаємо, з якими наслідками та з якою кількістю скоєних злочинів буде закінчено цю війну з боку Росії. Але однозначно, що це питання не одного чи навіть трьох-п’яти років. Яскравим прикладом є Південний Судан, 15 років після трагедії в Дарфурі. І це лише початок розслідування.
Я сподіваюся, що нова судова міжнародна система буде не тільки такою, на ефективність якої ми розраховуємо, а й ефективність буде пов’язана зі швидкістю всіх юридичних процедур. Це теж дуже важливо для того, щоб справедливість була сприйнята як справжня, як така, що може бути доведена на міжнародному рівні. І для того, щоб не просто було покарано злочинців, а й щоб це стало застереженням для інших.
Читайте також: Колишній депутат Державної Думи РФ Ілля Пономарьов в інтерв’ю телеканалу UA розповів, що прагнення європейських країн у НАТО – це заслуга Путіна.
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
