Позитивний, великий, але суперечливий: які сигнали Кремля і ризики для Заходу побачили експерти в обміні Росії, Німеччини та США

Росія погодилася звільнити 16 противників Кремля, яких засудили за “дискредитацію армії РФ”, “держзраду” і “шпигунську діяльність”. Натомість господар Кремля Володимир Путін запросив у Заходу 10 своїх агентів, серед яких — мінімум один — найманий вбивця. Так коротко виглядає формула великого несподіваного обміну між Росією, США, Німеччиною і ще кількома західними країнами.

Особливості асиметричного обміну

Обмін відбувся 1 серпня в аеропорту Анкари (Туреччина). У рамках операції з обміну 26 осіб було перевезено до Туреччини на 7 літаках, 2 зі США і по одному з Німеччини, Польщі, Словенії, Норвегії, Словенії та Росії.

Кремль віддав політв’язнів, журналістів, правозахисників — загалом 16 осіб. У рамках операції РФ було передано 10 заручників, включно з двома дітьми, Німеччині — 13 заручників, США — 3 заручники.

Серед обміняних — американський журналіст Еван Гершкович, колишній морпіх США Пол Вілан, журналістка Алсу Курмашева, яка має громадянство США і РФ. Також були звільнені представники російської опозиції — Ілля Яшин, Володимир Кара-Мурза, представники штабу Олексія Навального Лілія Чанишева і Ксенія Фадєєва, художниця Саша Скочиленко, правозахисник Олег Орлов.

Росія внесла до списку на обмін засудженого двома роками раніше в Німеччині до довічного ув’язнення екс-спецпризначенця ФСБ Вадима Красикова. Він отримав термін за вбивство в Берліні чеченського польового командира, громадянина Грузії Зелімхана Хангошвілі. Москва довгий час заперечувала причетність до вбивства польового командира. Путін же називав Хангошвілі “терористом”, а Красикова згодом назвав “патріотом РФ”.

Російське видання The Insider пише, що Путін із 2022 року сподівався обміняти Красікова на спеціально для цього заарештованого американського журналіста Евана Гершковича. Але Берлін був готовий обговорювати обмін Красикова тільки на ще тоді живого опозиціонера Олексія Навального. Москва, втім, до останнього моменту не підтверджувала, що готова обміняти Навального. Після того як опозиціонера було вбито у в’язниці, Захід втратив будь-який інтерес до переговорів.

Російські пропагандистські ЗМІ показали, як Путін особисто зустрів звільнених агентів в аеропорту.

Політолог Анатолій Несміян звернув увагу на той факт, що серед людей, яких Кремль віддав Заходу, — переважно російські громадяни.

“Ситуація, прямо скажемо, феноменальна: одних російських громадян міняють на інших. Може, там десь і іноземець затесався. Сам факт торгівлі російськими громадянами виглядає, ну, щоб м’якше, вельми погано. Складно уявити, щоб американці міняли свого на свого. Але тут логіка цілком очевидна: у режиму найлютішим ворогом завжди був і залишається народ Росії. Ненависть до нього така, що будь-який громадянин Росії в будь-який момент може розглядатися як ворог”, — написав Несміян у Telegram.

За даними правозахисників, у російських в’язницях усе ще залишаються від 700 до тисячі осіб, яким висунули обвинувачення за політичними статтями.

Крім посередництва Туреччини, великої роботи низки країн варто відзначити роль США в обміні. Білий дім вів складні переговори, зокрема з Берліном.

Радник Білого дому з національної безпеки Джейк Салліван зазначив, що росіяни не погодилися б на звільнення політв’язнів без обміну, який включав би Красикова.

Його видача вимагала значної дипломатичної взаємодії з німецькими колегами. У цьому процесі президент Байден працював безпосередньо з канцлером Німеччини Олафом Шольцем, який відповів: “Заради вас я це зроблю”.

“Видача Російській Федерації Вадима Красикова, засудженого в Німеччині за вбивство колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі, була непростим рішенням. Правоохоронні відомства ФРН і члени керівної коаліції ухвалили це рішення після ретельного обговорення, про це також було поінформовано опозицію. Така угода з Кремлем була необхідна, щоб домогтися звільнення російських політв’язнів і утримуваних у в’язницях РФ і Білорусі громадян ФРН і США”, — сказав канцлер Олаф Шольц.

Думки експертів

Чому в Німеччині лунає критика такого обміну з Росією, а саме рішення керівництва країни? Чи погодиться Путін на подальші схожі обміни з іншими країнами? У чому полягає небезпека таких контактів із Кремлем? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник;
• Андреас Умланд, німецький політолог, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень;
• Микола Маломуж, генерал, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України;
• Андрій Сидельніков, російський опозиціонер, політемігрант, лідер міжнародного руху “Говоріть голосніше!”;
• Дмитро Єловський, політичний коментатор, ведучий каналу “Ходорковський Live”;
• Олександра Філіппенко, політологиня-американістка;
• Андрій Піонтковський, російський політолог і публіцист.

СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ: Для Путіна обмін був, у тому числі піар-ходом

— Росія повертає собі тих особистостей, які однозначно скоювали злочини, підривали безпеку тих чи інших країн, скоювали вбивства.

Фактично можемо говорити про те, що обмін підтвердив моральну деградацію Російської Федерації, оскільки Кремль отримав кілерів, шпигунів в обмін на звільнення порядних людей, які фактично були заручниками РФ.

Проте це був важливий крок, все-таки Захід зміг домовитися з Російською Федерацією. Такий обмін може бути позитивним сигналом для нас.

Звичайно, я до цього ставлюся поки що обережно, тому що ми повинні розуміти, що для Росії було вигідно показати, що Путін — правитель, який зміг повернути своїх. Це все показувала російська пропаганда. Можна припустити, що це було зроблено Путіним з метою зміцнення своєї влади, тим паче після тих псевдовиборів, які відбулися в РФ навесні 2024 року.

Можна говорити про те, що можливі й ті обміни, які готує Українська держава, щоб повернути своїх людей із російського полону.

Є можливості, проломи, які дозволяють домовлятися з таким тираном, як Володимир Путін. Але режим у Росії залишається, режим ніяк не змінив своїх позицій.

АНДРЕАС УМЛАНД: Такі обміни — дуже спірні і навіть скандальні

— Звільнення політв’язнів — радісна подія в Берліні, адже звільнені й громадяни цієї країни.

Проте є багато критики, адже справа Красикова була скандальною. Він убив у центрі Берліна грузинського опозиціонера, який воював у Чечні. І те, що він тепер на волі, а не відсиджує свій термін, зараз піддається критиці. Обговорюється, які юридичні трюки потрібно було застосувати, щоб видача Красикова стала можливою.

Схоже спостерігали раніше в Україні, коли на Донбасі виловлювали людей, які важливі для Києва, а потім їх міняли на спійманих російських агентів в Україні.

Це не новий механізм. У Радянському Союзі теж щось схоже відбувалося. І в цьому сенсі це поганий сигнал, звичайно.

Я думаю, що сама дискусія, тим не менш, корисна. Добре те ж, що російські опозиціонери опинилися на волі.

МИКОЛА МАЛОМУЖ: Було проведено надскладну роботу на міжнародному рівні

— Обмін між країнами, які перебувають у стані війни — гарячої чи холодної — це рідкісний випадок.

Для того щоб Путін пішов на такі обміни, потрібно, щоб у США та інших країн були дуже суттєві аргументи. І це зараз було дуже чітко показано. Росія отримала для обміну представників розвідки чи агентури. І особисто Путін просив президента Туреччини Ердогана, щоб він організував таку модель зі своїми союзниками по НАТО через спецслужби.

Для Росії солдати, прості громадяни, бізнесмени, часто нічого не значать. Це не рівень обмінів. А ось розвідники високого рівня, ті, які виконували найважливіші, як у Кремлі вважають, завдання, а фактично терористичні завдання — це дуже важливий елемент обміну.

Це важка робота — поєднати і юристів, і спецслужби, і дипломатів, і представників правоохоронних органів кожної країни. Я думаю, обмін готувався близько пів року мінімум.

Якщо ми говоримо про систему оперативної підготовки, це велика робота кожної розвідки. Це американське ЦРУ, німецької БНД, МЗС Туреччини та інших країн, де були затримані російські шпигуни. Ці структури мали відпрацювати і оперативно-процесуальну, і дипломатичну частини. Як це все провести через судове рішення, як провести обміни? Окремий закон у форматі крайньої потреби дозволяє звільняти засуджених громадян третіх країн.

АНДРІЙ СИДЕЛЬНІКОВ: У Заходу немає такої кількості людей, щоб звільнити всіх політичних в’язнів Росії

— Величезна кількість політичних в’язнів сьогодні залишаються в російських в’язницях. Їхня доля сьогодні абсолютно незавидна. Багато хто перебуває в дуже поганому стані. І їх не внесли до обмінного списку. І чи буде можливість взагалі в них коли-небудь вийти за обміном? Зараз, звісно, ніхто не відповість.

Обмінявши найманого вбивцю, Путін відкрив величезну скриньку Пандори. З цього приводу в Німеччині відбувається досить серйозна дискусія. І уряд Німеччини, і канцлер Шольц, який особисто зустрічав російських політв’язнів, зазнали жорсткої справедливої критики. Тому як розвиватиметься ситуація, дуже складно сказати.

Без США, без сьогоднішньої адміністрації Білого дому, безумовно, такого обміну не могло бути.

Захід веде політику, засновану на демократії, правах і свободах громадян. Путін же веде свою політику шантажем. Він краде, за великим рахунком, людей, збирає собі актив для обміну і шантажу. Захід на таке не йде.

З іншого боку, сьогодні на Заході проживає величезна кількість росіян, які є злочинцями, пособниками цього фашистського режиму. Вони можуть бути заарештовані. Це сотні і тисячі людей, насправді, які сьогодні допомагають терористичному режиму Росії з війною, яку Путін розв’язав проти України. Тому якщо буде політична воля на Заході заарештовувати саме цих людей, які є злочинцями, тоді, звичайно, можна вести мову про обмін на всіх політичних в’язнів.

Цього з лишком вистачить обміняти на кожного незаконно засудженого в Росії. Але такої практики поки що не спостерігається. Швидше за все, цього не буде. І Заходу просто нічого запропонувати Володимиру Путіну. Тому Путін буде далі набирати актив з іноземних громадян.

Я нагадаю, що сьогодні величезна кількість українських солдатів є військовополоненими, їх утримують у нестерпних умовах. Цих людей обмінювати взагалі збирається хтось чи ні? Є дуже багато запитань зараз до тих лідерів країн, які займалися обміном.

ДМИТРО ЄЛОВСЬКИЙ: Путін хотів отримати Красикова, інші його мало цікавлять

— Я б підкреслив насамперед не кримінальний аспект, а те, що Красиков — це колега Путіна, виходець зі спецслужб. Путін хотів отримати Красикова і не хотів віддавати Навального. Красиков перебуває в Росії, Навальний пів року тому загинув у російському “ГУЛАГу”.

У цього процесу є і позитивні моменти — на волі опинилися російські політв’язні та громадяни країн вільного Заходу. Але те, що це було все заради того, щоб Путін отримав Красикова назад… Російська сторона і режимом Лукашенка намагалися буквально “по засіках” набрати німців для того, щоб було на кого міняти, щоб переконати якось німецьку сторону, яка довго не погоджувалася віддавати Красикова.

Судячи з усього, звичайно, це все сталося з волі Путіна. Якби йому не потрібен був Красіков, нічого б не відбулося. Питання тепер таке: чи є ще хтось на Заході, крім Красикова, хто міг би бути частиною майбутнього обміну? Тому що випустили менше ніж 1% російських політв’язнів. Ще сотні людей за вигаданими звинуваченнями перебувають у путінських в’язницях.

ОЛЕКСАНДРА ФІЛІППЕНКО: Звільнення не тільки громадян США — це типовий крок для американської демократії

— Коли залучені три сторони і більше, це завжди дуже складний обмін.

Уся увага американців зосереджена на звільнених громадянах США — журналісті Евані Гершковичі, морпіху Полі Віалані та журналістці Алсу Курмашевій, яка має подвійне громадянство. Також у США звучить ім’я звільненого російського опозиціонера Володимира Кара-Мурзи. А що стосується інших політв’язнів, це вже десь на другому-третьому плані. Проте в рамках ідеї просування демократії, боротьби з диктаторськими режимами, звільнення не тільки громадян США — це типовий крок для американської демократії.

США дуже часто вдаються до того, щоб, поряд зі своїми громадянами, звільнити ще політв’язнів, які утримуються в тій чи іншій країні. Це стосується і Куби, і Венесуели, і Ірану — обміни, які відбувалися останніми роками.

Джо Байден у Білому домі виголосив промову в оточенні родин звільнених американців, які вже летіли до США. У той момент також були присутні дружина і діти Володимира Кара-Мурзи. Володимир Кара-Мурза — важлива особистість для Джо Байдена не тому, що він володар американської грін-карти, а оскільки Володимир був близьким другом Джона Маккейна — дуже улюбленого американцями сенатора-республіканця від штату Аризона.

Байден у своїй промові наголосив, що вони були присутні разом із Володимиром Кара-Мурзою на похороні Джона Маккейна [2018 року]. Це ще раз говорить про те, що Байден завжди знаходив точки дотику з республіканцями. Він людина, яка могла домовитися з представниками різних партій.

АНДРІЙ ПІОНТКОВСЬКИЙ: Путін дав сигнал своїм шпигунам на Заході — вас усе одно відпустять

— Це чудова подія для півтора десятка російських опозиціонерів, яких вдалося вирвати з кремлівських катівень. Але для Путіна все це крутилося навколо Красикова — вбивці, який відбував ув’язнення в Німеччині. Він кілька разів намагався його витягнути.

Німці зайняли дуже тверду позицію — не випускати з території Німеччини людину, яка скоїла там убивство. Це заохочувало б подальші терористичні акти. Американці теж вели мирні переговори, включно з поверненням своїх заручників.

Путіну було важливо всім своїм найманим убивцям показати, що я витягну будь-кого з вас. І, звичайно, це заохочує терористичну діяльність Росії за кордоном. Такі змішані ось почуття.

Читайте також: Обмін ув’язненими між РФ і Заходом та “путінські виплати” за участь у війні: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скориною