Потрібно готуватися до того, що наступний рік теж буде роком війни: інтерв’ю з радником голови ОПУ Сергієм Лещенком

Голова Євроради Шарль Мішель поїде до Угорщини домовлятися про те, щоб прем’єр Орбан змінив свою позицію щодо євроінтеграції України. Україна може отримати переговори про вступ до ЄС наступного року. 2024 року протистояння російській агресії продовжиться, і доки агресор не виведе свої війська з українських територій — переговори з РФ про фіналізацію війни не розпочнуться. Про це в інтерв’ю телеканалу FREEДOM розповів радник керівника Офісу президента України Сергій Лещенко.

Ведучий — Олексій Мацука.

“Євросоюз — це вінець демократичного розвитку”

— Минулого тижня президент Європейської ради Шарль Мішель пообіцяв зробити все можливе, щоб Україна та Молдова до кінця року отримали рішення щодо початку переговорів про вступ до ЄС. У грудні має відбутися саміт, на якому буде ухвалено те чи інше рішення. Що може зробити Шарль Мішель для винесення позитивного рішення?

— Шарль Мішель, як голова Європейської ради, перебуває на чолі всієї вертикалі влади в Євросоюзі.

Оскільки Євросоюз — це об’єднання держав, то всі рішення ухвалюються на найвищому рівні, на рівні перших осіб країн ЄС. Рекомендації для них готує Єврокомісія на чолі з Урсулою фон дер Ляєн, кабінет міністрів Євросоюзу.

І зараз для Шарль Мішеля настає період “човникової дипломатії”. Він поїде, зокрема, в Будапешт говорити [з угорським прем’єром] Орбаном — зрозуміти, яким чином той може змінити свою позицію (Угорщина раніше заявила, що блокуватиме членство України в ЄС, якщо не буде виконано низку її вимог, — ред.). Можливо, йтиметься про фінансові кроки в бік Угорщини, тобто Угорщина отримає більше грошей із бюджету Євросоюзу і може змінити свою риторику.

Ймовірно, Орбан подивився, як [президент Туреччини] Ердоган поставив заслін вступу до НАТО для Фінляндії та Швеції, і вирішив, що можна використовувати такий самий метод усередині Євросоюзу. Звичайно ж, багатьох членів Євросоюзу це не привело в захват, тому що, по суті, це шантаж, коли один із членів починає говорити, що його пріоритети вищі за пріоритети всього об’єднання.

Але нам найменше потрібно давати оцінку лідерам Євросоюзу, принаймні, поки ми не є членом цього об’єднання. Орбан — це вибір громадян Угорщини, який ми поважаємо. Як і перемога на нещодавніх парламентських виборах одного з євроскептиків, протрампістських лідерів усередині Євросоюзу Герта Вілдерса — то вибір громадян Нідерландів. Подивимося, куди це призведе в підсумку.

Наша політика будується на тому, що Євросоюз — це не тільки об’єднання країн, у якому кожна країна має голос, але це і думка всіх, коли кожна країна делегувала частину свого суверенітету Брюсселю (де розташована штаб-квартира ЄС, — ред.). І Брюссель теж важливий у цьому сенсі.

Шарль Мішель — носій цього об’єднаного суверенітету країн Євросоюзу, людина, яка зібрала в скарбничку частину повноважень від кожної з країн. Тепер його функція — переконати країни, щоб вони не накладали вето.

Хоча всередині Євросоюзу починаються дискусії, що потрібно відійти від рішення консенсусом, коли рішення ухвалюється за умови, що ніхто не проти.

— Є думка, що ЄС має політичну волю прийняти Україну до свого складу, але не має волі закривати очі на недопрацювання, які є в Україні щодо реформування. Про які недоробки може йти мова і чи всі вони виконуються?

— Вони були озвучені Єврокомісією, і за останній тиждень цю роботу вже почали виправляти. Ми не повинні на себе одразу вішати якусь гирю або говорити, що ми якісь невдахи. Деякі країни дуже довго виконували цю домашню роботу. А Україна експрес-методом отримала схвалення від Євросоюзу.

Європейці дадуть нам мандат на переговори вже наступного року, тоді як деякі країни Балканського регіону чекали аналогічного кілька років. У нас це може зайняти в 4-5 разів швидше.

Серед висунутих вимог до України, наприклад, — збільшення на 300 детективів штату Національного антикорупційного бюро. Це технічне питання. Це стосується більше незалежності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), яка і так незалежна, голова САП обирається, він незалежний навіть від генпрокурора.

Усі реформи, які перед вступом до Євросоюзу робили інші країни, вони всі були теж технічними. Найчастіше, коли вже починався процес інтеграції в ЄС, то доходило до того, щоб огірки або банани відповідали певному стандарту.

— Так, ще Борис Джонсон висміював цю вимогу щодо огірків у своїй книзі, він наводив подібні приклади.

— Але потрібно визнати, що Євросоюз — це вінець демократичного розвитку. Подібних союзів не було в Європі ніколи в історії. Це найбільш довготривалий проект демократії, заснований на цінностях.

На рівні Єврокомісії кожна країна делегує свого комісара. Чим більше країн у ЄС — тим більше комісарів. І коли Україна стане єврочленом, то наш комісар теж відповідатиме за якусь сферу в ЄС.

— А скільки буде депутатів від України в Європарламенті?

— У Європарламенті обчислення йдуть за пропорцією населення країн. Тобто ми можемо претендувати на досить велику групу.

І, до речі, українська стане мовою Євросоюзу. Це теж потрібно розуміти, це знову перекладачі і так далі.

Це дійсно цікавий проєкт, де покращення життя окремої країни призводить до покращення життя певного прошарку бюрократів, які переїжджають до Брюсселя.

Але все одно ЄС — напевно, найкраще, що придумало людство до сьогоднішнього дня.

“Україна для обох американських партій — тригер”

— Уже наступного тижня лідер більшості в Сенаті США Чак Шумер планує провести голосування за запитом президента Джо Байдена про надання мільярдної допомоги Україні та Ізраїлю. Тобто вони прискорюються в цьому процесі до Різдва.

— Потрібно сказати, що в Америці після 17 грудня життя переходить у напівсвятковий режим. Останні тижні перед Різдвом, в основному, офіси працюють по пів дня. Люди ходять більше по магазинах, зайняті обговоренням своїх святкових планів. І це все закінчується вже після Нового року.

Тобто з питання допомоги Україні нам потрібно вписатися в цей графік.

Ініціатива Сенату зрозуміла, оскільки в Сенаті більшість у партії Байдена. Сенат — це верхня палата Конгресу США. А ось у Палаті представників (нижня палата Конгресу) — більшість у республіканців. І в цьому випадку Сенат намагається показати, що вони лідери в цьому процесі, і хочуть прогнути лінію Байдена, щоб допомогти Ізраїлю та Україні одним пакетом. Тоді як у нижній палаті інший сценарій — прив’язати допомогу Україні до міграційних питань, які є у трампістів і взагалі у республіканців. Так, республіканці виступають за жорсткіший контроль на кордоні з Мексикою. І вони хочуть поставити в цей пакет голосування і допомогу Україні, щоб у такий спосіб змусити Байдена піти на поступки в головному для республіканців на сьогоднішній день питанні.

Україна тут не стільки яблуко розбрату. Україна для обох американських партій — тригер. Ось вони намагаються за рахунок високого статусу українського питання вирішити якісь свої завдання.

Це нам не в мінус. Тут наш порядок денний досить технічний, ми не можемо на це особливо впливати. Ми ж не можемо зміцнити американо-мексиканський кордон. Наш президент спілкується з обома партіями, із сенаторами-конгресменами від обох партій. Президент Зеленський неодноразово бував у США навіть під час війни, виступав на різних майданчиках.

Думаю, що допомогу все одно буде видано. Тут важливо розуміти інше.

Мій прогноз: щодо військової допомоги — зелений колір, а ось щодо бюджетної допомоги — жовте світло.

Річ у тім, що Америка вступає в передвиборчий період, і буде складніше пояснювати американським виборцям, чому податки американських громадян ідуть на покриття податкового дефіциту в Україні. Тому, коли зараз в Україні податкова починає жорсткіше вимагати сплату податків, то це відбувається тому, що Захід, зокрема, запитує: ми віддаємо вам свої податки, зібрані в Америці, у Франції, в Німеччині, але ви теж активніше збирайте свої податки в Україні, тому що ми не можемо постійно вам закривати бюджетний дефіцит. А покриття дефіциту бюджету України — це зарплати бюджетників, лікарів, вчителів, сфери державного сектору — всього, за винятком військових, тому що гроші Заходу не йдуть на війну, вони йдуть на бюджетну сферу.

Тому в питанні фінансової підтримки від США я бачу більше ризиків. А у військовій підтримці я менш сумніваюся.

Загалом ситуація на американських виборах дуже інтригуюча.

Гадаю, для Республіканської партії — це виклик, з яким вона не стикалася ніколи у своїй історії.

Поки що триває процес розгойдування. Кандидати, які спробували себе [на кандидатів на пост президента США від республіканців] — знімаються. Ось, колишній директор ЦРУ, екс-держсекретар США Майк Помпео намагався заявити про себе — не пішло. І віцепрезидент Майк Пенс намагався заявити про себе — теж не пішло. На сьогоднішній день список кандидатів все ще широкий.

Ніхто не розуміє, що буде з Трампом, з його судом. І взагалі, наскільки відповідає американській демократії одночасний процес суду над кандидатом і балотування кандидата. Але ми живемо в дуже нелінійному світі, тому можливо все.

“Переговори раніше осені наступного року навіть у теорії неможливі”

— Ситуація з умовами для переговорів з Росією. Ми чуємо від деяких українських і західних стейкхолдерів про те, що є необхідність виходити на ці переговори. Які можуть бути умови для виходу зараз на переговори?

— Я повністю підтримую позицію президента Зеленського.

Формула миру президента — це єдиний спосіб, у який ми можемо забезпечити не перемир’я, не припинення вогню, а довгостроковий мир для України та компенсацію понесених втрат, які, насправді, ніколи ми не зможемо компенсувати, тому що жодні гроші не повернуть людські життя.

Але сама формула миру — це формула, можливо, найбільш наближена до реалій завданих втрат для України. Нічого іншого ніхто не придумав.

Ті, хто говорять про якесь перемир’я — заграють із виборцями. Якби на горизонті зараз не було виборів, вони б співали іншу пісню — що, навпаки, потрібно битися за кожен метр української землі.

Щодо взагалі ситуації на сході. Минулого тижня я вкотре був у Донецькій області, це з травня минулого року 34-та поїздка з нашими волонтерськими ініціативами. Ситуація залишається складною в частині постачання боєприпасів. Насамперед, у нас дефіцит снарядів 152-го калібру за наявності великої кількості радянських гармат. Є невелика кількість західних гармат, але для них 155-й калібр теж виснажується після того, як Америка переключила увагу на Ізраїль.

Звісно, нам, сидячи в київській студії, легко про це обговорювати. Але коли ти на фронті сидиш у бліндажі, на дикому морозі… До речі, на Донеччині холод набагато більше відчувається, ніж у Києві, навіть якщо температура однакова. І цей холод навіть дронам іноді не дає змоги злітати, бо акумулятор розряджається, і дрон не встигає виконати свою роботу. У цих умовах усі сторони переходять на використання дронів-камікадзе для знищення дорогої техніки. В умовах холоду, можливо, це буде найактивніше застосовувана зброя.

Я прогнозую певне переростання в дуелі дронів з меншими штурмовими активностями у зв’язку з холодами.

Це призведе до того, що на якийсь час ситуація буде менш динамічно розвиватися, і вже на весну наступного року варто очікувати нової фази активних дій.

Відповідно, переговори раніше осені наступного року навіть у теорії, я так думаю, неможливі. Навіть у теорії.

І поки не виконані умови щодо деокупації українських земель з боку Росії, про переговори мови бути не може — це офіційна позиція української влади.

Плюс вибори у США — це теж для Путіна тригер. Він сподівається, що до влади прийдуть ті, хто співчуває йому — якщо не президент, то члени адміністрації, з якими він зможе знайти спільну мову. І тоді він може сказати: навіщо ви підтримуєте Україну, давайте укладемо великий мир великих держав за спиною демократичних країн і таким чином припинимо це кровопролиття.

Тому я не думаю, що наступний рік принесе набагато більше ясності. Потрібно готуватися до того, що наступний рік буде роком триваючих активних дій України зі звільнення української землі, буде роком війни. І українське керівництво, і ставка верховного головнокомандувача працює над тим, як ефективніше провести 2024 рік зі звільнення нашої землі від агресора.

“Є публікації, які вказують на російський слід у блокаді україно-польського кордону”

— Ще одна тема, яка активно обговорюється — блокада україно-польського кордону. Зараз біля кордону скупчилося 2000 вантажівок. Ні руху вперед, ні назад. Є тому певні причини. Президент Володимир Зеленський зазначив, що в Києва є розуміння, як діяти, і що для зрушень потрібно трохи часу. Що відбувається зараз між Польщею та Україною?

— Є публікації, які вказують на російський слід у цій блокаді. Так, організатор цього протесту — з Любліна, з певної політичної сили, яка близька з російськими правими. І не можна виключати, що цей конфлікт не те що був організований Росією, але він міг підтримуватися Росією. Ми бачили в Європі дуже багато прикладів, коли гібридні інструменти впливу на європейську політику з боку Росії призводили до відставок прем’єр-міністрів, судових процесів тощо. Тому я б це бачив як продовження таких квазіметодів боротьби проти України.

З іншого боку, звичайно, Польща — наш союзник номер один, і ми повинні поважати нашого сусіда. У Польщі закінчилися вибори, програв чинний уряд. Зміни прізвищ у кабінетах ще не сталося, але це має відбутися найближчим часом. Після цього, сподіваюся, напруга спаде. Тому що під час передвиборчої кампанії українська карта активно розігрувалася поляками, на жаль, оскільки українська карта дуже гучна в усьому світі зараз.

Тому нам потрібно бути найкращим учнем у класі, якщо так можна сказати, — показувати свої успіхи, боротися з корупцією, викривати агентів російського впливу, показувати динаміку в розвитку економіки, показувати, що ми теж збираємо свої податки, а не тільки просимо гроші європейських платників податків. І переконаний, що успіх Україну не обійде стороною.