Потрібні посередники: чи реальні переговори між Києвом і Москвою щодо питання депортованих до Росії дітей

Від початку повномасштабного вторгнення Росія вивезла з України близько 20 тисяч дітей. Такі дані українського Національного інформаційного бюро. Український уряд разом із волонтерами та гуманітарними організаціями продовжують працювати над тим, щоб встановити дані кожної викраденої дитини та повернути її додому.

Водночас у Кремлі озвучили іншу цифру. Нещодавно депутат Ради Федерації Григорій Карасін заявив, що кількість українських дітей, переміщених до Росії, становить 700 тисяч. За його словами, саме стільки українських дітей, “рятуючись від бомбардувань і обстрілів із районів конфлікту на Україні, знайшли притулок” у РФ. Щоправда, Карасін “забув” згадати, що це російська агресія принесла на землі України стільки страждань, зробивши нестерпним життя на окупованих і прифронтових територіях.

Уповноважена при президентові РФ з прав дитини Марія Львова-Бєлова у своєму звіті за 2022 рік згадала про депортацію понад 1500 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Водночас Україна встановила понад 3800 таких дітей.

17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі видав ордер на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової — їх підозрюють у причетності до примусової депортації дітей з окупованих територій України до Росії.

“Рятували” від себе

Львова-Бєлова наполягає, що вивозила неповнолітніх законно, але, як вказують українські правозахисники, перші групи дітей почали прибувати в Росію 18 лютого 2022 року, коли Росія ще не визнавала “ЛНР” і “ДНР” своїми територіями і не почала повномасштабну агресію проти України. Відповідно, ні про яку “евакуацію” не могло бути й мови.

“Досить велика частина дітей була перевезена з території Донецької та Луганської областей ще до початку широкомасштабного вторгнення. Росія готувалася до широкомасштабної війни і вивезла цивільне населення, зокрема велику кількість дітей на територію РФ. Заява про те, що вони перевезли понад 700 тисяч дітей під приводом надання гуманітарної допомоги та виконання гуманітарної місії, порятунку їх від самих же себе, від війни, яку вони розв’язали, — це маніпулятивно-пропагандистський крок. Вони хочуть тим самим виправдати ситуацію, яку вони створили, і яку будуть продовжувати розвивати”, — вважає виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павличенко.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець не згоден із цифрою в 700 тис. депортованих до РФ дітей.

“Я вважаю, що ця цифра не реалістична. Тому що тут включаються елементи пропаганди. Коли двічі враховуються ті діти, які були на різних, наприклад, змінах, або ті, яких намагалися вивезти, але їх не дали, і їх було потім повернуто своїм батькам. Усе йде в узагальненому статистичному порядку. І цифри завищують спеціально, з метою пропаганди. Я думаю, що ця цифра, якщо не в 10 разів, то в 5-6 разів завищена. Тому що згідно з довоєнною статистикою 700 тисяч — це кількість усіх дітей, які перебували в окупації”, — каже Лубінець.

До речі, після того, як МКС видав ордер на арешт Путіна і Львової-Бєлової, дітей дедалі частіше з окупації вивозять уже під приводом “оздоровлення”, а не “евакуації”.

Так чи інакше, на “перевихованні” у країни-агресора зараз перебувають тисячі дітей. За словами російських чиновників, багато хто виїхав із батьками та вихователями. Але ніхто не називає точної кількості юних українців, яких розлучили з рідними. Тепер у цих хлопців не просто нові “сім’ї”, у деяких навіть нові імена.

Жертви “перевиховання”

Від початку повномасштабного вторгнення Україні вдалося повернути додому майже 400 дітей.

Колишній уповноважений президента України з прав дитини, виконавчий директор організації “Врятуємо Україну” Микола Кулеба розповів, що волонтерам, правозахисникам і чиновникам у синергії доводиться проводити величезну роботу, щоб врятувати дитину. Для початку її потрібно знайти, потім вийти на російських представників. Якщо все проходить гладко, родичам викрадених дітей доведеться пройти довгий шлях допитів, “верифікації” особистості та доведення, що вони дійсно мають спорідненість із дитиною — така процедура з російського боку.

“Ми розуміємо, що ФСБ дуже уважно стежить за нашою діяльністю, за нашими комунікаціями. Вони намагаються отримати хоч якусь інформацію. Зі слів дітей, і родичів, які їздили за дітьми, яким ми допомагали, ми знаємо, що російські спецслужби їх запитують про нашу організацію, показують їм фотографії нашої команди. Тобто наші імена вже потрапили в російські пабліки, де вони пишуть про те, як ми “крадемо” дітей. Тобто ми з їхніх “нових регіонів” [окупованих територій] крадемо дітей-сиріт”, — розповів Кулеба.

Він зазначив, що особливо після рішення Міжнародного кримінального суду щодо Путіна і Львової-Бєлової проведення рятувальних місій ускладнилося в рази.

“Нам дуже складно сьогодні повертати дітей, тому що перешкоди є на кожному кроці, батьків постійно допитують. Наприклад, зараз одну жінку, яка з усіма документами їхала забирати свого онука, в Росії змусили здати аналіз ДНК, щоб підтвердити свою спорідненість із цією дитиною. У цей самий час Львова-Бєлова, Лавров, Путін розповідають, що будь-який громадянин України може спокійно приїхати на територію Росії з документами і забрати свою дитину. Але це неправда. Російські чиновники роблять усе, щоб не віддавати цих дітей”, — розповів правозахисник.

А поки діти перебувають на території РФ або в окупації, російські чиновники та вихователі роблять усе для того, щоб ті зненавиділи Україну або щонайменше стали боятися повернення на батьківщину.

“Дітям заборонялося говорити про те, що вони українці, їх примушували отримати російське громадянство. Усі діти, яких ми повертаємо, розповідають про те, що спочатку їм пропонують отримати громадянство. Це дозволяє їм отримати сертифікат на квартиру. Звичайно ж, вони не кажуть, що ці квартира або будинок будуть напівзруйнованими в якомусь селі на Далекому Сході. Багато дітей купуються на ці маніпуляції, отримують російське громадянство. А потім, навіть якщо вони хочуть виїхати в Україну, їм кажуть, що якщо вони з цим паспортом повернуться в Україну, то їх будуть катувати нацисти і вб’ють. Причому всі діти розповідають про це. Дітки молодшого віку кажуть, що взагалі не знали, що Україна досі існує. Їм розповідали, що в Україні війна, нацисти, НАТО тебе буде ґвалтувати, бити, допитувати. Діти розповідають усі ці жахи, як їм промивають мізки про Україну. Також вони розповідають про жахливі злочини Росії щодо дітей, щодо цивільного населення”, — зазначив Кулеба.

Зусилля третіх сторін

Першим, хто офіційно виступив із пропозицією бути посередником у питанні повернення українських дітей, був Ватикан. Посланець миру Папи Франциска в Україні кардинал Маттео Зуппі заявив, що працює над механізмом, який міг би забезпечити повернення викрадених дітей.

Влітку Зуппі відвідав як Київ, так і Москву. Однак про результати зусиль Ватикану нічого невідомо.

Саудівська Аравія і Туреччина мають намір виступити третьою стороною для репатріації українських дітей, вивезених до Росії. Як пише The Financial Times, угода — таємна, про неї раніше не згадувалося, але офіційні особи в Києві та Москві вже складають списки тисяч дітей, переміщених у Росію з моменту повномасштабного вторгнення армії окупанта.

“Вкрай делікатні переговори, що тривають уже кілька місяців, вказують на те, що треті сторони все ще шукають шляхи досягнення компромісів між Україною і Росією в надії, що вони можуть перетворитися на канали для потенційних мирних переговорів, спрямованих на припинення війни”, — пише видання.

Джерела The Financial Times стверджують, що в дискусіях також бере участь колишній власник футбольного клубу “Челсі”, російський олігарх Роман Абрамович. Раніше він виступав посередником у мирних переговорах, обміні полоненими та зерновій угоді як неофіційний посланець Кремля.

Саудівська Аравія порушила питання про переміщених дітей на зустрічі офіційних осіб окремих членів країн G20 (“Великої двадцятки”) у Копенгагені в червні в рамках ширших дискусій щодо необхідності третіх сторін у переговорах як з Україною, так і з Росією. За словами дипломата, який дав коментар інкогніто, західні країни делегували Ер-Ріяду продовження посередництва не тільки в питанні повернення українських дітей, а й зернової угоди, а також темі можливої ядерної ескалації.

Українську формулу миру обговорювали і на минулих вихідних, 5-6 серпня. Цього разу зустріч відбулася в Саудівській Аравії. Учасники зустрічі заявили про позитивні результати, проте офіційно тему репатріації українських дітей ніхто не коментував. Представників Москви на зустрічі не було.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган теж зацікавлений у посередництві між Києвом і Москвою. Він намагається відігравати роль миротворця в зерновій угоді та обмінах полоненими. Логічно, що тема повернення українських дітей на батьківщину теж цікава Туреччині.

Як зазначає експертка Регіонального центру прав людини (RCHR) Катерина Рашевська, жоден орган не підтверджує, що бере участь у розробці цієї схеми.

“Я можу припустити, що це найвищий рівень, як мінімум Координаційної ради із захисту прав дитини у воєнний час. Туреччина вже продемонструвала дуже великий вплив як посередник у цьому конфлікті, пов’язаному з російською агресією проти України. Ми знаємо про зернову угоду. Тож вона може бути посередником, медіатором, стороною, яка привезе цих дітей. Що стосується Саудівської Аравії, то вона була посередником під час арабо-ізраїльського конфлікту. Українська сторона не підтверджує і не заперечує таку співпрацю”, — міркує Рашевська.

Правозахисниця зазначила, що Марія Львова-Бєлова вже відкрито написала, що жодної співпраці не веде.

“Якщо вона не знає про такий процес, можливо, її від нього вже відсунули. І це просто свідчить про те, що в майбутньому РФ хоче виставити її як найголовнішу кримінальну злочинницю, яка одноосібно це все ініціювала. Або ж вона просто вдає з себе наївну дурочку, що вона просто нічого не розуміє, але в тилах домовляється”, — вважає Рашевська.

Правозахисниця переконана, що для РФ механізм групового повернення дітей дуже небезпечний, адже не повернути цих дітей Росія вже не може. Але після повернення в Україну ці діти розповідають речі, які стають доказовою базою воєнних злочинів Росії, зокрема геноциду.

Очевидно, що, крім особистої вигоди, треті сторони бачать необхідність у посередництві, тому що викрадення українських дітей — тема дуже гостра, і обговорювати її безпосередньо з РФ Україна не має наміру.

“З російською стороною немає [прямої] комунікації. Ба більше, ми переконані, що жодних перемовин у цьому напрямі бути не може, тому що це не питання обміну військовополоненими, це цивільні особи, це діти”, — сказала уповноважена президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук.

Гаага дістане не всіх?

Тепер уже й для міжнародних організацій очевидно, що Росія намагається використати українських дітей.

“Спочатку вона робила це для того, щоб отримати якісь бенефіти, але дуже швидко зрозуміла, що світ не сприймає ці депортації як “порятунок” дітей. Зараз вона намагається використати дітей для того, щоб якось наблизитися до мирних переговорів, або ж просто до ситуативної співпраці з Україною, або ж з іншими країнами світу і нав’язати їм свою позицію, своє бачення — працювати на рівних. Але також ми бачимо, що РФ намагається просто використовувати українських дітей як живий щит. Приміром, на території Кримського півострова, де поруч із дитячими таборами вона розміщує свої військові об’єкти, які є легітимними об’єктами для української атаки”, — розповіла експертка Регіонального центру прав людини (RCHR) Катерина Рашевська.

Щоб прискорити процес повернення дітей, Україна наполягає на створенні єдиної процедури. У ній планують задіяти третю державу або низку країн, а сама угода має бути офіційною і затвердженою на міжнародному рівні. Тоді, якщо Москва продовжить утримувати дітей — санкційний тиск на Росію та міжнародна допомога Києву можуть додатково зрости.

За словами експертів, зараз в України є можливість домогтися такої угоди. Але головне завдання полягає в тому, щоб при цьому Кремль не міг використовувати депортованих дітей для шантажу.

“Йдеться про те, що зараз є такі країни, і є навіть такі організації, які, в принципі, можуть вплинути на РФ. І вона готова погодитися на те, щоб повернути хоча б якусь кількість дітей. Але головна умова — це не допустити РФ для того, щоб вона якось вирішувала долі наших дітей. Тобто не допустити її до розробки якихось планів, повернення дітей, не допустити її до оцінки найкращих інтересів дитини і так далі”, — зазначає Рашевська.

Згідно з Женевськими конвенціями, депортація дітей з метою нав’язування їм іншої національної ідентичності — одна з форм геноциду. Тому Міжнародний кримінальний суд у Гаазі в березні цього року видав ордер на арешт Володимира Путіна та уповноваженої при президентові Росії з прав дітей Марії Львової-Бєлової.

На черзі — режим самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Правозахисники збирають доказову базу щодо диктатора, який дозволяє російським окупантам вивозити українських дітей на територію Білорусі.

“Ще 27 червня ми передали в Міжнародний кримінальний суд, в офіс прокурора дані про вивезених дітей. Починаючи з вересня 2022 року, до кінця цього року кількість вивезених дітей до Білорусі може скласти близько 3 тисяч осіб. Тобто цей процес відбувається систематично, він не припиняється”, — розповіла виконавча директорка Східної правозахисної групи Віра Ястребова.

А щодо окремих російських чиновників уже запроваджено санкції.

Приміром, уряд Сполученого Королівства запровадив санкції проти 14 росіян у відповідь на “спроби РФ знищити українську національну ідентичність”, з яких 11 причетні до незаконного вивезення дітей з території України.

Лондон наклав санкції на:

• міністра культури Росії Ольгу Любимову;
• міністра освіти Сергія Кравцова;
• губернатора Камчатського краю Володимира Солодова;
• пропагандиста Антона Красовського;
• політтехнолога Тимофія Сергєйцева;
• керівника окупаційної адміністрації Харківської області Віталія Ганчева;
• дитячий центр “Артек” у тимчасово окупованому Криму;
• главу Адигеї Мурата Кумпілова.

Експертка Регіонального центру прав людини (RCHR) Катерина Рашевська підкреслює, що в процесі депортації українських дітей бере участь безліч людей, і відповідальність кожного ще належить вивчити.

“Коли ми говоримо про директорів дитячих будинків, особливо тих, які давали дозвіл на примусове нав’язування російського громадянства і депортацію як таку, то тут у нас немає сумніву, що ці особи винні. Коли ми говоримо про сім’ї, які приймали дітей на території РФ, то, на жаль, щоразу ми муситимемо проводити індивідуальну оцінку, чи діяли вони добровільно, чи під примусом. Потрібно підкреслити, що російські служби, зокрема й опікунські ради, і російські силовики, й інші дуже часто тиснуть на ці сім’ї, щоб ті брали українських дітей. Це ресурсні сім’ї, у них є свої, російські діти. Ми знаємо, що для деяких сімей це бізнес, вони отримують квартири, будинки, автобуси тощо і щомісячні виплати за те, що вони беруть дітей з України. Тому все буде проводитися на індивідуальній основі. Але Марія Львова-Бєлова, регіональні дитячі омбудсмени, губернатори, Путін — винні”, — каже Рашевська.

“Де гарантія, що серед “вихователів” у цих закладах немає людей, які вороже налаштовані щодо українських дітей. Звичайно ж, вони є, і ми тільки можемо здогадуватися, що там відбувається. Але в нас немає доступу, у нас немає жодних гарантій. Ось чому нам сьогодні потрібні міжнародні структури, шановані в усьому світі, які б самі могли отримати цей доступ і перевірити, що ж там відбувається, — опитати цих дітей, захистити їхні права, тому що наші діти на території ворога беззахисні”, — вважає Микола Кулеба.

Правозахисник Павло Лисянський також переконаний, що суд у Гаазі не притягне до відповідальності всіх — від найвищого до найнижчого щабля. Але ті, хто виконують накази Путіна, Львової-Белової та Лукашенка, мають бути покарані.

“82 регіональних уповноважених президента з прав людини в РФ уже призначили, зокрема на окупованій території України. Їх потрібно притягнути до відповідальності, тому що в основному всю роботу з депортації дітей роблять вони. І прискорене притягнення до відповідальності, нехай навіть і заочне, допомогло б зупинити той великий процес, який вони почали. Необхідно розуміти, що Росія добровільно дітей не віддасть”, — вважає Лисянський.

Тим часом згідно з даними Центру національного опору, Росія планує вивезти з окупації ще 10 тисяч дітей до таборів Дагестану, Чувашії, Краснодарського краю та інших регіонів.

Читайте також: Військовий кіднепінг: справжні мотиви викрадення Росією українських дітей