Поствиборча криза у Венесуелі: чи вдасться країні позбутися диктатури Мадуро та впливу РФ

Ніколас Мадуро. Фото: ap.org

Національна виборча рада Венесуели (CNE) досі не опублікувала офіційні протоколи результатів голосування з виборчих дільниць. А вибори президента там відбулися 28 липня.

Сама ж Національна виборча рада 2 серпня оголосила переможцем із результатом 51% чинного президента Ніколаса Мадуро, який обіймає цю посаду з 2013 року.

У Європейському Союзі наполягають, що без відповідних доказів результати, оприлюднені CNE, не можуть бути визнані.

Тим часом лідерка опозиції Марія Коріна Мачадо оголосила свого кандидата Едмундо Гонсалеса справжнім переможцем президентських перегонів. А протести, що спалахнули після оголошення результатів, обернулися силовим придушенням і жертвами.

Мадуро в облозі, але при владі

Опозиція Мадуро стверджує, що більшість виборців підтримали Гонсалеса, про що також свідчать дані незалежних опитувань. Крім того, в опозиції на руках є протоколи з 80% дільниць, де Мадуро набирає менш як 30%.

Після оголошення результатів виборів у Венесуелі спалахнули протести. Унаслідок заворушень загинуло щонайменше 17 осіб, близько 750 заарештовано.

Країни Європейського Союзу закликали Каракас надати повні дані про підсумки голосування на президентських виборах.

“Будь-яка спроба відстрочити повну публікацію офіційних протоколів голосування тільки ще більше поставить під сумнів достовірність офіційно опублікованих результатів. Копії протоколів голосування на виборах, опубліковані опозицією і розглянуті кількома незалежними організаціями, вказують на те, що Едмундо Гонсалес Уррутія, судячи з усього, є переможцем президентських виборів зі значною перевагою голосів”, — заявив високий представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель.

Уже понад десять країн оголосили, що не визнають результати президентських виборів у Венесуелі. Каракас заявив, що відкликає дипломатичний персонал з Аргентини, Домініканської Республіки, Коста-Рики, Панами, Уругваю та Чилі.

США, зокрема, не визнали перемогу на президентських виборах у Венесуелі Ніколаса Мадуро і закликали його передати владу. За словами держсекретаря Ентоні Блінкена, у Сполучених Штатів є неспростовні докази перемоги кандидата від демократичної опозиції Едмундо Гонсалеса.

“Демократична опозиція опублікувала понад 80% протоколів виборчих дільниць по всій Венесуелі. У цих відомостях зазначено, що Едмундо Гонсалес отримав найбільше голосів”, — заявив держсекретар США Ентоні Блінкен.

Як пише ABC, Мадуро зробив перший крок до прозорості виборів. Однак суд, який перевірятиме результати, тісно пов’язаний з його урядом. Американський Центр Картера, який був присутній у Венесуелі для спостереження за виборами, піддав критиці запит Мадуро на проведення такого аудиту. На думку американських спостерігачів, такий суд не забезпечить незалежної перевірки.

“З погляду Центру Картера, немає жодних підстав для заяви Національної виборчої ради Венесуели про те, що в неї вже є 80% протоколів голосування, і водночас вони ще не оприлюднені”, — зазначив представник виборчої місії Центру Картера Патрісіо Бальядос.

Тим часом як пише The Wall Street Journal, лідери демократичної опозиції Марія Мачадо та Едмундо Гонсалес не з’являлися на публіці з 30 липня після масових протестів на вулицях Каракаса. Як повідомила Марія Мачадо газеті, вони переховуються. І підкреслила, що пише з підпілля, побоюючись за своє життя і свободу співгромадян від диктатури Мадуро. Крім того, за даними видання, офіс опозиції обшукали в Каракасі озброєні люди.

Ніколас Мадуро — 61-річний колишній водій автобуса і міністр закордонних справ. Він обійняв посаду президента після смерті Уго Чавеса 2013 року. У 2019 році США і низка західних країн не визнали його переобрання. Під керівництвом Мадуро країна пережила економічний колапс, міграцію приблизно третини населення і погіршення дипломатичних відносин. Санкції, запроваджені США та Європейським Союзом, повністю паралізували нафтову промисловість країни.

Критики звинувачують Мадуро в авторитаризмі, підтримці диктаторського режиму та запроторенні до в’язниці опозиційних політиків, а також у тому, що він не допускає вільної участі у виборах. Своїх опонентів Мадуро називає “фашистами” і “демонами”.

Союзники Мадуро — Росія, Китай, Іран і Куба, вже привітали його так звану перемогу. Експерти зазначають, що Мадуро останнім часом не просто так заручився підтримкою цих двох країн.

Президент України Володимир Зеленський засудив застосування сили проти мирних протестувальників у Венесуелі. За його словами, викликають занепокоєння повідомлення про присутність під час придушення протестів найманців із, зокрема, російської приватної військової компанії “Вагнер” разом з урядовими військами.

“Куди б не йшли ці головорізи, вони несуть смерть і дестабілізацію… Це яскравий приклад безсоромного втручання Росії у справи інших країн, а також її звичної стратегії сіяти хаос по всьому світу”, — написав Зеленський у соцмережі Х.

Думки експертів

Чим обернеться для Європи і світу дружба Росії та Венесуели? Чи можна дипломатичним шляхом розв’язати кризу в країні? Що буде з країною, якщо при владі залишиться Мадуро? Відповіді на ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали:

  • Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу та стратегій;
  • Олександра Ковальова, експертка із зовнішньої політики держав Латинської Америки Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”;
  • Іван Фечко, експерт Ради зовнішньої політики “Українська призма”;
  • Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства.

ІГОР ЧАЛЕНКО: Клуб автократій стає згуртованішим

— Проблеми у Венесуелі з’явилися не вчора. І ще в пам’яті свіжі події 2019 року, минулих президентських виборів, коли у світі перестали визнавати Мадуро як законно обраного президента Венесуели, віддаючи перевагу Гуайдо. Зокрема і ми пам’ятаємо, наскільки Сполучені Штати завзято боролися в цьому напрямку. Попри перемогу соціалістів, внутрішній градус недовіри до Мадуро нікуди не зник. Ситуація повторюється.

Очевидно, якби Мадуро нічого неординарного не робив такого, можливо, йому б і дозволили здійснити черговий мініпереворот з погляду демократичних стандартів. Але ми пам’ятаємо територіальні претензії і бажання Мадуро почати велику війну проти свого сусіда (Гаяна, — ред.).

Ми бачимо, куди далі рухатиметься Каракас, цілком очевидно, це подальше зближення позицій з тією ж Російською Федерацією. Очевидно, що цей клуб автократій стає дедалі консолідованішим — вони розуміють, що демократія сьогодні є прямою загрозою їхній владі та контролю. Вибори за найкращими російськими традиціями у Венесуелі — це просто спроба легітимізувати нинішній режим Мадуро.

Більшість цивілізованого світу не визнає за Мадуро владу, проте він зможе, швидше за все, утримати контроль над країною, якщо ці протести не зможуть вийти на новий виток. Якщо правоохоронні органи і спецслужби Венесуели не стануть на бік протестувальників. Але я в це не вірю.

Венесуела не була близькою до демократії. Мадуро спробував стати наступником режиму Уго Чавеса і не приніс нічого нового Венесуелі. Виборці, бачачи чергову несправедливість, просто не хочуть черговий термін жити за нинішнього режиму.

Будь-які посилення з боку Вашингтона можуть спровокувати серйозні наслідки як до людей, які оточують Мадуро, так і призвести до ускладнень соціально-економічної ситуації, оскільки країна вкрай бідна. Будь-які санкції влада Венесуели намагається перекидати на жителів. А санкційне посилення буде залучено в будь-якому разі.

Якщо режим Мадуро зможе заткнути рота протестувальникам, то почнеться нова хвиля гонінь. Мадуро шукатиме тих, на кого можна повісити нинішню ситуацію. Відповідно, ми побачимо посилення, закручування гайок, і це викличе серйозну реакцію з боку цивілізованого світу.

Водночас ми побачимо мовчання того ж Китаю, який у такий спосіб робитиме послугу Мадуро, тим самим посилюючи свій же вплив уже в рамках Південної Америки.

ОЛЕКСАНДРА КОВАЛЬОВА: Сусідам Венесуели невигідно те, що відбувається в країні

— Китай і Росія зацікавлені в тому, щоб Мадуро залишався при владі. А всі інші можуть чинити тільки дипломатичний вплив, це тільки санкції. Байден уже заявив про те, що в Білому домі розглядали, наприклад, полегшення санкцій у тому разі, якби вибори було проведено демократично. Але санкції будуть посилені знову.

Більшість президентів американських країн, окрім Куби, Венесуели, Болівії та Нікарагуа, вже висловили свій протест, деякі дуже негативно. Але все це, швидше за все, обмежиться саме санкціями.

Чому стурбовані уряди сусідніх країн? Тому що за останні роки була дуже висока міграція з Венесуели.

Відомо, що понад 7 мільйонів людей залишили країну. І згідно з результатами опитувань, до 40% населення розглядає можливість еміграції з країни в разі перемоги Мадуро. А 18% сказали, що вони буквально в перші ж місяці постараються виїхати з країни. Це все дуже велике навантаження на сусідні країни, в яких теж економіки не настільки сильні, щоб приймати велику кількість мігрантів.

Протести не можуть серйозно щось змінити, тому що армія поки що на боці Мадуро. Усе залежить від того, як поведеться армія.

Венесуела вже оголосила про те, що висилає дипломатичні представництва тих країн, які висловили найбільш жорсткий протест. Це Аргентина, Чилі, Коста-Рика, Перу, Панама, Домініканська республіка, Уругвай. Також Венесуела відкликає своїх дипломатів із цих країн. Тобто, звісно, будуть загострюватися обставини в регіоні, а протести, найімовірніше, будуть придушуватися дуже серйозно.

Виробництво нафти, яке дає досі 70% прибутку країні, впало більш ніж утричі з часів Чавеса. І все це було пов’язано з санкціями. Важко сказати, наскільки міжнародна спільнота зможе справді вплинути на Венесуелу, допоки її підтримують Китай і Росія.

ІВАН ФЕЧКО: Важливо, як поводитимуться ключові гравці Південної Америки

— Доля і майбутнє режиму Мадуро залежать від двох чинників.

Перше — це внутрішня ситуація, те, як розвиватимуться події з мітингами і протестами, скільки вдасться мобілізувати людей і наскільки вони будуть рішучими навіть в умовах спроб Мадуро придушити ці протести. Також буде важлива реакція внутрішніх еліт і армії.

Другий момент — це, звичайно ж, зовнішня реакція.

І тут дуже важлива консолідована позиція багатьох держав як Латинської Америки, так і Сполучених Штатів, так і Європейського Союзу як впливового гравця на міжнародній арені, дуже важливого і в економічному плані.

Угорщина останнім часом інтенсифікувала свої відносини з Венесуелою. Наприклад, у листопаді минулого року міністр закордонних справ Угорщини Сіятро навіть відвідав Венесуелу з групою бізнесменів для того, щоб встановити контакти. Таким чином Орбан планує вийти на латиноамериканський ринок. Ідеологічно ці країни схожі в якихось моментах. Орбана часто називають головним адвокатом Європи. Водночас Мадуро залишається головним автократом у Латинській Америці.

Звісно, на це впливає і позиція Москви. Угорщина під керівництвом Орбана дуже часто ухвалює рішення у зовнішній політиці, які вигідні Москві. І водночас як відомо, Венесуела залишається головним союзником Москви в цій ситуації. Проте частина партії Орбана “Фідес” зібрала самостійно підписи із засудженням того, що відбувається у Венесуелі. Тобто навіть у цьому моменті є різні погляди.

Більшість європейських країн засуджують ті події, які відбуваються у Венесуелі. Питання в тому, наскільки це справді великий удар по Мадуро. Тому що, як ми знаємо, шість років тому у Венесуелі відбувалися схожі події, коли також недемократично пройшли вибори. По суті, Мадуро просто собі приписав цю перемогу.

Найімовірніше, зараз Мадуро орієнтуватиметься на підтримку країн, які його визнали. А це група авторитарних держав, Росія насамперед, яка, до речі, дуже активно працює з Венесуелою в останні місяці. Як ми пам’ятаємо, це і постачання українського краденого зерна до Венесуели, і військові кораблі, які були відправлені до Венесуели для того, щоб теж показати підтримку Мадуро.

Звісно, Венесуела не розвиватиметься як заможна держава, бо в повній міжнародній ізоляції це буде неможливо. Але суто втримати свою владу, законсервувати її, зробити ще більш авторитарним диктаторський режим – це те, що зараз Мадуро розглядає.

Важливо, якою буде позиція Бразилії як головного геополітичного гравця чи регіонального лідера. І поки що ця позиція, м’яко кажучи, не дуже сприяє тому, щоб тиснути сильніше на Мадуро.

Соціологічні опитування показали, що понад 70% виборців голосували за лідера опозиції. І це прямий наслідок тієї політики режиму Уго Чавеса. Він був до Мадуро і ось уже 20 років у Венесуелі править вкрай соціалістичний режим.

З 1999 року було націоналізовано багато компаній, вигнано з країни іноземних інвесторів, а також було багато різних соціалістичних реформ, знайомих українцям з часів Радянського Союзу. Але жодного бажаного ефекту, звичайно, це не справило. Мадуро на відміну від Чавеса не такий харизматичний лідер, ситуація погіршилася. Вісім мільйонів громадян Венесуели покинули країну, починаючи з 2013 року, коли посилилася гуманітарна криза. Були проблеми з постачанням найбазовіших продуктів для населення. І, загалом, економіка країни впала на 80% за цей період.

Венесуельський народ покладав великі надії на вибори, які відбувалися в неділю. Венесуела має найбільший запас нафти у світі — 300 мільярдів барелів. Але використовувати ці ресурси абсолютно неможливо, з урахуванням санкцій і відсталості Венесуели. Це все є наслідком слабкої адміністративної політики, великої корупції. Мадуро замішаний у брудних схемах і з наркотрафіком у Венесуелі, Латинській Америці.

ВІТАЛІЙ КУЛИК: У країні немає сили, яка б вибила крісло з-під Мадуро, залишається дипломатія

— В опозиції немає ресурсу, щоб здійснити революцію і взяти владу у свої руки. Вони робили ці спроби раніше. У них було набагато більше можливостей п’ять років тому, коли було оголошено альтернативного президента.

Але наразі в опозиції немає такої сили, яка була тоді. Узяти владу в країні у свої руки, переманити на свій бік збройні сили і силовиків вони не здатні.

Так, і праві, і ліві мобілізувалися проти Мадуро. Але у Мадуро досить непогана подушка безпеки у вигляді своїх прихильників, підгодованих соціальним бюджетом і картковою системою.

Не можна сказати, що в опозиції є спроможність або людський ресурс для зміни влади через вулицю. Тому, найімовірніше, ставку зроблено на політичний діалог.

Зовнішню легітимізацію Ніколасу Мадуро надають відверто антизахідні країни — Китай, Іран, Північна Корея, Куба. Але не більше того. Навіть найближчі сусіди — та ж Бразилія — зайняли вичікувальну позицію, не вітаючи Мадуро з перемогою.

Вичікувальну позицію зайняла і частина наркокартелів, які є досить впливовими кримінальними угрупованнями у Венесуелі. Вони також не зовсім підтримали цього разу Мадуро, хоча раніше були з ним взаємопов’язані і фактично злилися в одне ціле. Зараз є певна фрагментація.

Протягом останніх десяти років відбулося 27 тисяч робітничих повстань, страйків чи акцій протесту. За останні кілька років — 130 заарештованих профспілкових активістів. Тобто соціальна база Мадуро підірвана. Силовики, хоч і є основою влади у Венесуелі, там теж існують нарікання.

Опозиція каже, що готова до політичного діалогу, про вихід із кризи, значить, що є простір, де сторони можуть домовитися про якийсь консенсус. Це може бути перезапуск інституцій, можуть бути нові вибори, може бути якийсь політичний пакт, перерозподіл повноважень, запуск парламентських виборів. Це може бути все що завгодно, як проміжний майданчик.

Читайте також: Загроза нової війни в Південній Америці: що стоїть між конфліктом Венесуели та Гайани, і чи є там російський слід

Прямий ефір