“Помазанці” війни: експерти оцінили роль російських силовиків та радників Путіна

Західні видання називають два імені людей, які переконали російського президента Володимира Путіна розпочати вторгнення до України у 2014 році.

Видання The Times зазначає, що це були секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев та директор Федеральної служби безпеки Олександр Бортніков. Вони, як і раніше, належать до найближчого кола політичного оточення Путіна. Але не відстає ще один близький друг російського президента, власник приватної військової компанії Вагнера Євген Пригожин. Його роль у війні проти України схожа на роль глави Чечні Рамзана Кадирова, ось тільки цілі та амбіції у них різні. Ще не останніми людьми у структурі ідеологів війни Путіна називають директора Федеральної служби військ національної гвардії Віктора Золотова, директора Служби зовнішньої розвідки Сергія Наришкіна та міністра оборони РФ Сергія Шойгу.

Але точки зору аналітиків різняться з приводу того, чи мають думки цих людей хоч якусь вагу для Путіна, який приймає ті чи інші рішення. Є експерти, які вважають, що російський президент не довіряє нікому, а відтак більшість не знала про його рішення щодо українських територій. Різні погляди щодо цього пролунали в ефірі телеканал FREEДОМ.

Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України

— Патрушев та Наришкін досить впливові. Наразі виходить на перший план Пригожин. Ця людина набагато простіша ніж Патрушев. Проте, Пригожин більш агресивний і діяльний. Тобто, по суті, він поодинці “з’їдає” силовиків. Він довгий час домінував над усім генералітетом, до якого належать начальник Генерального штабу Збройних сил Валерій Герасимов, перший заступник керівника адміністрації президента Сергій Кирієнко, директор ФСБ Олександр Бортніков, бізнесмен Юрій Ковальчук. Це люди, які прийняли собі рішення про те, що Україну вони поставлять на коліна за три-п’ять днів. Вони отримали розвіддані, що тут 95% українського населення з квітами зустрічатимуть російські іржаві танки. Вони цілком серйозно вважали, що Україна впаде дуже швидко, що тут 5-7 тисяч людей чинитимуть опір, яких вони дуже швидко знищать.

Вони справді вважають, що тут є якісь нацисти. Це, до речі, дуже вражає, бо насправді нацисти є елементом політичного контуру самої РФ. Росія завжди фінансує ультраправі течії у європейських країнах. Є багато прикладів, коли ці партії так чи інакше потрапляли або до місцевих, або до федеральних парламентів різних країн. По суті, Росія сьогодні є спонсором глобального нацизму.

Вони недооцінили президента Володимира Зеленського. Вони не розуміли, наскільки це вольова людина, як вони з ним можуть взагалі поводитися і так далі. Я б хотів, до речі, на них зараз подивитися — на цих “сильних пацанів”, які досі ховаються десь у бункерах і чудово розуміють, що війна йде зовсім в іншому форматі розвитку, аніж вона йшла у їхньому уявленні.

Пригожин поступово з’їдає всіх цих класичних генералів із оточення Путіна. Пригожин вважає себе рівним Путіну в якійсь частині. Путін уже втрачає свою монополію. Проте група Ковальчука, звичайно, досі має певний вплив, і вони, вони навіть замислювалися свого часу про забезпечення транзиту влади від Путіна до його наступника. У грудні 1999 року забезпечувалася наступність влади від Єльцина до Путіна, і в цьому брали участь тодішній глава адміністрації Валентин Юмашев разом із дочкою Єльцина Тетяною Юмашовою. Зараз такою групою, яка мала забезпечувати транзит влади, є група Патрушева. Проте зараз є фаворит на прізвище Пригожин, який найближчим часом дуже жорстоко “з’їсть” не тільки генерала Олександра Лапіна, а й Олександра Дворнікова, який до Суровікіна очолював військове угруповання в РФ в Україні. Відповідно, ці генерали платитимуть дуже велику ціну.

Каріна Орлова, журналістка видання “Эхо Москвы” у Вашингтоні

— За два дні до вторгнення було наведено збори Радбезу РФ, на яких було кристально зрозуміло, хто є одноосібним автором цього рішення. Ви ж бачили, як вони поводилися. Тому, звісно, ​​це Путін ухвалив рішення. Звісно, у нього там були якісь радники. Я не вірю, що Патрушев був найшаленішим прихильником повномасштабної війни, тому що ми бачили, як він акуратно казав, що, можливо, спробувати ще провести переговори. І на Патрушева посилався Наришкін, який почав свою промову як людина боягузлива. У нього вистачило сміливості взагалі щось сказати. Але при цьому він відразу послався на Патрушева.

Путін спеціально всіх покликав, щоби всіх “замазати” в цьому. І правильно зробив, бо всі вони винуваті. Насправді не так важливо, хто більше вплинув. Ми знаємо, що Ковальчук переконав Путіна провести анексію Криму у 2014 році. Але знову ж таки, це не означає, що Путін людина безвільна і зовсім не має своєї думки. Ковальчук — це просто людина-однодумець Путіна.

Ну, я не думаю, що це ілюзія, бо якби Путін справді був поінформований добре і правильно, то, мабуть, не розпочав би вторгнення 24 лютого. Або почав би якось по-іншому, але точно не послав би туди своїх солдатів у парадній формі.

Путіним маніпулюють. Йому, звісно, ​​можуть повідомляти про провали. Швидше за все, повідомляють, як, наприклад, Пригожин висловився з приводу того, як погано йдуть справи. Але знову ж таки, це була маніпуляція, бо Пригожин не закликав Путіна до припинення війни. Тобто там пасаж був простий: “Міноборони нікуди не годиться, дайте більше грошей мені, ось моя ПВК Вагнера хоче більше ресурсів, щоби вербувати ув’язнених, навіть не вербувати, а просто їх забирати”. Тобто він хоче перерозподілити грошові потоки. Я не думаю, що Путіну це зрозуміло. Він справді в цьому сенсі відірвався від реальності, тому що він чує навколо себе тільки те, що хоче чути, і люди бояться йому щось говорити.

Юрій Фельштинський, історик

— Рішення приймають п’ять осіб, ми їх усіх знаємо поіменно. А до Путіна я ніколи не ставився як великого державного діяча. У якомусь плані він — ніхто, у якомусь плані він лише представник держбезпеки, який прийшов до влади. Як були ці п’ять осіб, які включали Шойгу та Бортнікова, Патрушева та представників російського Генштабу, які ухвалювали рішення про вторгнення, так вони й залишилися. Секретів про те, хто ухвалював рішення про вторгнення в Україну, немає.

Якщо знайти найстрашнішого ворога Росії і поставити йому завдання завдати їй найстрашнішої шкоди, такою людиною виявиться Путін. Війною в Україні він завдав збитків, від яких Росія не одужає ніколи.

Іван Преображенський, політолог, експерт з країн Центральної Європи

— Я думаю, що вторгнення в Україну не було колегіальним рішенням, тому що Володимир Путін з 2014 року з важливих приводів не приймає таких рішень, так само, як він особисто вирішував, анексуватиме Крим чи ні. І він у цьому відверто зізнавався. Я думаю, те саме буде і було з Конституцією у 2020 році, коли він спочатку прийняв рішення, а потім повідомив главу уряду Дмитра Медведєва, який у результаті пішов у відставку. Наступний етап це власне початок війни, до якої Путін ці роки і готувався. І я впевнений, що російський президент незалежно від того, що там думали Патрушев чи Шойгу, ухвалював рішення про анексію територій Донецької та Луганської областей про спробу окупації України.

Очевидно, що Путін ухвалював рішення з кількома людьми, які не є військовими та не мають достатньо професійної компетенції для того, щоб давати йому професійні поради. І саме тому сталися ті самі ускладнення — ці люди були не в змозі їх спрогнозувати. Виявилося, що російська армія практично не боєздатна порівняно з тим, як це малювалося до війни. Виявилося, що вона практично не має запасів, у тому числі, за багатьма напрямами. І зараз Володимир Путін продовжує приймати рішення із дуже вузьким колом людей. Всі ці люди нічого не мають, крім компетенції в галузі адміністративного управління, у спецслужбах та взаємодії з криміналом.

Я думаю, що інформація про те, що більшість людей не мали жодного відношення до ухвалення стратегічних рішень — це злив, яким вони намагаються самі себе захистити. Ми ж повинні розуміти, що судити треба з тих дій, які робили люди в оточенні Володимира Путіна. Є дуже прості фактори. Умовно кажучи, як може бути винен голова державної соціологічної служби ВЦВГД (Всеросійський центр вивчення громадської думки, — ред.) Валерій Федоров? Теоретично ніяк. Він лише виконував замовлення на соціологічні дослідження. Але якщо знати, що Валерій Федоров ще в 2013 році активно постачав Володимира Путіна інформацію про те, що 97% росіян вважають Крим територією Російської Федерації, то вимальовується вже інша картина, яка, в принципі, може бути трансформована у реальну кримінальну справу. А вже про людей на кшталт Патрушева говорити не доводиться. Вони за цей час віддали таку кількість злочинних наказів і були причетні до такої кількості військових злочинів — не може бути, щоб усі ці накази надавалися лише за допомогою телефонного дзвінка.

Микола Патрушев на якийсь час перетворився на координатора всієї державної влади у РФ. Зараз його вплив значно знизився, адже він розраховував, що захопить повний контроль і стане другою людиною після Володимира Путіна в цій країні. А щодо Рамзана Кадирова чи Євгена Пригожина, вони користуються ситуацією, у них є силовий ресурс, який різко зріс у ціні, і вони намагаються заробити насамперед гроші. Кадиров хоче ще й додаткову автономію, а Пригожин — увійти до найвищого правлячого російського класу, де його насправді терпіти не можуть і досі не допускають до серйозних зустрічей.

Є величезний клас тих, хто вважає, що вони виграють від війни. Це російський будівельний комплекс, на якому частково тримається московський мер Сергій Собянін, якого кришує віце-прем’єр Марат Хуснуллін, та еліти Татарстану. Вони хочуть розпиляти з державного бюджету 1 мільярд доларів на відновлення територій, знищених російською окупаційною армією. Насамперед, територій Маріуполя. Я просто знаю, як російські бізнесмени обговорювали відновлення Харкова і скільки вони зможуть на цьому заробити, перебуваючи за межами Росії, поїхавши про всяк випадок від мобілізації. І таких прикладів багато. Найпростіший приклад — людина, яка робила переважно труни, переключилася на виробництво ящиків для снарядів. І за час війни вже став карбованцевим мільярдером.

Дивіться також серію відео телеканалу FREEДОМ про те, що являють собою, як живуть і скільки заробляють люди з політичного та військового керівництва РФ:

Читайте також: Відсутність Путіна на саміті G20 свідчить про оборонну позицію РФ — думка (ВІДЕО)