Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну європейські держави-члени НАТО, зокрема, Польща та країни Балтії (Литва, Латвія та Естонія), можуть ухвалити рішення щодо введення своїх військ в Україну в разі відсутності гарантій безпеки.
Зокрема, про це 8 червня заявив колишній генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен. Його заяву широко розтиражували російські пропагандистські засоби масової інформації.
Загроза для Польщі та країн Балтії
Расмуссен зазначив, що існує чітка можливість того, що деякі країни можуть вжити заходів “індивідуально”, передає The Guardian.
“Відомо, що Польща дуже залучена в надання конкретної допомоги Україні. І я не виключаю, що Польща буде ще більше залучена в цьому контексті на національному рівні, а за нею підуть країни Балтії, можливо, навіть із можливістю введення військ на місцях”, — наголосив екс-генсек НАТО.
За словами Расмуссена, якщо учасники Альянсу не дадуть Києву дієвих гарантій безпеки, Україні мають бути надані письмові гарантії безпеки поза формальними рамками НАТО, що охоплюватимуть обмін розвідданими, спільні навчання, нарощування виробництва боєприпасів і постачання озброєнь.
Зі свого боку, президент Польщі Анджей Дуда в інтерв’ю виданню Bild також не відкидав перекидання польських військ в Україну, але в рамках миротворчих сил.
“Якщо Україна вирішить провести мирні переговори з Росією і буде ухвалено рішення про проведення миротворчої операції за участю західних солдатів, які, наприклад, стежитимуть за дотриманням режиму припинення вогню, то Польща візьме в ній участь. Якщо це буде рішення НАТО, то ми, як відповідальний член Альянсу, підтримаємо це рішення”, — зазначив Анджей Дуда.
Про введення військ Польщі та балтійських країн в Україну також повідомив французький телеканал LCI. За інформацією телеканалу, Польща і країни Балтії можуть створити багатонаціональну дивізію, яка може в майбутньому допомогти Україні в боротьбі з російською агресією.
Варто зазначити, що першими танками західного виробництва, які було поставлено в Україну, були Leopard 2 з Польщі, що прибули в лютому 2023 року.
За даними “Голосу Америки“, в “Інтернаціональному легіоні” на боці України воюють добровольці з 55 країн світу. Серед них значна частина — з Польщі, Литви, Латвії та Естонії.
Після перекидання приватної військової компанії (ПВК) “Вагнер” до Білорусі найманці розпочали підготовку до провокацій на кордоні з Польщею та країнами Балтії. Наприклад, намагаються організувати міграційну кризу, проводять військові навчання. У зв’язку з цим, зокрема, влада Польщі почала посилювати свій кордон із Білоруссю.
Спочатку цей відрізок кордону обслуговували приблизно 2000 польських прикордонників. Головний комендант Прикордонної служби Польщі, генерал дивізії Томаш Прага звернувся до Міністерства національної оборони з проханням дислокувати до польсько-білоруського кордону ще тисячу солдатів. У відповідь міністр національної оборони Маріуш Блащак наказав направити додаткові війська, які патрулюватимуть територію в районі кордону і братимуть участь в операції “Безпечне Підляшшя”.
Зі свого боку, заступник міністра внутрішніх справ Польщі Мацей Вонсик заявив, що міграційний тиск на кордоні з Білоруссю продовжує зростати, а його організаторами є білоруські прикордонники.
Вонсік також повідомив, що на кордоні з Білоруссю зростає агресія проти польських прикордонників, солдатів і поліцейських — у їхній бік летять пляшки, каміння і гілки. Він нагадав про інцидент у червні, коли з білоруського боку, ймовірно, із застосуванням пневматичної або вогнепальної зброї вистрілили предмет, який пробив вікна автомобіля прикордонників.
Читайте також: Білоруські вертольоти в Польщі — провокація чи випадковість: думки аналітиків
Ситуація в оцінці експертів
Про участь військовослужбовців Польщі та країн Балтії у війні РФ проти України та про ситуацію на кордоні Польщі та Білорусі в ефірі телеканалу FREEДОМ говорили:
- Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента України;
- Сергій Лещенко, радник глави Офісу президента України;
- Михайло Шейтельман, російський політтехнолог, письменник;
- Лінас Лінкявічюс, ексміністр закордонних справ Литви та колишній міністр оборони Литовської Республіки;
- Андрій Дещиця, колишній надзвичайний і повноважний посол України в Польщі;
- Станіслав Желіховський, експерт-міжнародник;
- Олег Саакян, політолог.
МИХАЙЛО ШЕЙТЕЛЬМАН: Лукашенко підбурює “вагнерівців” напасти на Польщу
— ПВК “Вагнер” опинилася в Білорусі не тому, що хтось їх запланував відправити туди. Давайте складемо план діяльності ПВК “Вагнер”. Вони там опинилися чому? Стався заколот справжній. Лукашенко вів переговори.
Я зараз не буду заглиблюватися, як і чому вони домовлялися. Занадто багато вже сказано. І ось домовилися, і однією з умов договору треба було кудись подіти в цей момент “вагнерівців”. У Ростов його заберуть — якось стрьомно. У Бахмут поїдеш? Пригожин би не поїхав у Бахмут. Він розумів, що там його вб’ють просто зараз.
Відповідно, треба кудись туди. Ось вибрали Білорусь, тому він там опинився. Чому? А ось тепер, після того, як і чому там опинився “Вагнер”, постає питання: що з цим робити? Утримувати ПВК “Вагнер” Білорусь не може, тому що “вагнерівцям” потрібні гроші, багато грошей, 10 тисяч осіб. Порахуйте.
Середня зарплата — 2 тисячі доларів, 20 млн доларів — зарплата на місяць. Плюс утримання — це їжа, табори, ще патрони, тренування. Це багато десятків мільйонів доларів щомісяця. Пригожину щомісяця діставати зі своєї кишені — він лох, чи що? Він підприємець. Йому навіщо?
Лукашенко взагалі людина скупий, він такого робити не буде. Він би їх на косовиці використав, звісно, нехай траву косять, але вони не вміють. Вони вміють тільки вбивати, керувати не вміють.
Тому це бомба уповільненої дії на території РБ Республіки Білорусь. Лукашенко це знає. У нього є короткий час їх позбутися. Далі вони підуть або на Мінськ, або на Москву. Він боїться, що на Мінськ, тому їх треба кудись дійсно подіти.
Я впевнений, що Лукашенко зараз прямо всіляко підбурює Путіна напасти на Польщу, щоб позбутися ПВК “Вагнер”, або одночасно підбурює Пригожина піти знову на Москву. Але я більше вірю у варіант нападу на Польщу. На жаль, дуже реалістичний сценарій на Польщу силами ПВК “Вагнер”.
ЛІНАС ЛИНКЯВІЧУС: Участь мерзотників із ПВК “Вагнер” не становить національної загрози
— Усе те, що відбувається на кордоні, звичайно ж, заслуговує на увагу, ми це спостерігаємо. Є певна напруженість з приводу можливого використання біженців як гібридного інструменту, як це було вже до повномасштабної війни.
Угруповання мерзотників “вагнерівців” не становить якоїсь прямої національної, звичайної військової загрози. Але від військового хулігана або провокацій ніхто не може бути застрахований. Тож треба спостерігати над цим, чим наші структури і займаються.
Якоїсь паніки, остраху, звісно, немає. Але це не означає, що не має бути пильності. Тому треба спостерігати. Тим паче, що від структур ПВК “Вагнер” можна очікувати всякого.
Важко сказати, скільки там їх, яке в них озброєння. Як ми знаємо, у російської армії є дуже важке озброєння.
Які функції у “вагнерівців” у Білорусі? Я сумніваюся, що головна функція – це навчання білоруської армії. Напевно, ні. Швидше, готуються до якоїсь місії в Африці, а дорогою можна подражнити НАТО.
АНДРІЙ ДЕЩИЦЯ: Поляки пам’ятають, як Росія намагалася їх окупувати
— Польща готується до того, щоб захистити свою батьківщину, щоб у регіоні Східної Європи панувала безпека і мир. Те, що робить Польща впродовж останнього року, ми можемо розділити на кілька компонентів.
По-перше, Польща активно підтримує Україну і вірить у те, що Україна переможе у війні з Росією. По-друге, Польща посилює свою безпеку і посилює свою армію. І по-третє, Польща активно діє на міжнародній арені, підтримуючи Україну, і створюючи коаліції на підтримку України.
Кремль ще не називав поляків “споконвічно російським народом”, але з боку Кремля і політиків Росії кілька разів дуже голосно звучало, що “після України буде Польща”, “ми збираємося напасти на Польщу”, “хочемо захопити Польщу”.
Але поляки знають історію, і в них є досвід того, як Росія вже кілька разів пробувала окупувати і підпорядкувати Польщу собі.
Польща намагається посилити свою армію і посилити свою безпеку, це теж зрозуміло, тому що у Польщі з Росією є кордон довжиною 200 кілометрів. Це Калінінградська область і Калінінград.
Крім цього, у Польщі з Білоруссю спільний кордон — це понад 400 кілометрів. І, як показує досвід України, Білорусь може бути використана як плацдарм для нападу.
І полякам абсолютно зрозуміло, що потрібно в цьому напрямку бути максимально готовим до того, що з цих напрямків може бути напад. Тому на кордоні і з Білоруссю, і з Росією в районі Калінінграда Польща вже створює загородження.
СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ: Головне для західних партнерів — тримати оборону на півночі Європи
— Залучення великої кількості військ, фінансових ресурсів витягує дуже багато як національного бюджету Польщі, Литви, Латвії, так і загалом ресурсів країн-партнерів. Думаю, що це є однією з причин, чому Путін продовжує ці гібридні атаки.
А якщо вони витрачатимуться багато на вирішення цієї кризи, то країни-партнери можуть менше давати допомоги Україні. Особливо це важливо в контексті триваючої контрнаступальної операції ЗСУ.
Ми маємо розуміти, що для Москви найголовніше — не дати можливості Україні деокупувати свої території і, як наслідок, перемогти в цій війні. Тому, як я вже сказав, з великою ймовірністю, гібридні атаки триватимуть, і триватимуть ще більш інтенсивно.
Але тут головне для наших західних партнерів — тримати оборону в цій частині регіону, а також продовжувати допомагати Україні тією чи ще більшою мірою, ніж це було. Тому що саме перемога на території України зможе скасувати режим Володимира Путіна.
Зрештою, це також вплине на те, що таких гібридних атак стане значно менше. І надалі ми будемо бачити абсолютно іншу картину світу, і це буде як на благо України, так і для всієї прогресивної спільноти.
ОЛЕГ СААКЯН: Польща та країни Балтії є найвідданішими партнерами України
— На сьогодні Україна точно не потрапить до периферії уваги, оскільки основні бойові дії відбуваються тут, у російсько-українській війні, і з нею прямо пов’язане те, наскільки світ має можливість виграти для себе час, щоб підготуватися до можливого майбутнього протистояння якнайкраще і, відповідно, з високою ймовірністю не допустити його.
Або ж навпаки. Якби Україна не виступила б так сильно проти російського ударного кулака і не вистояла б у протистоянні, то зараз ми б уже бачили дещо інший світ, значно менш безпечний, і було б значно більше ризиків для демократичних країн, а тим більше тих, що перебувають на периферії російського впливу.
Тому країни, які розуміють для себе ці ризики, особливо країни, які знаходяться на цивілізаційному прикордонні, активно озброюються, з одного боку, а з іншого боку, підтримують Україну.
Балтійські країни, Польща, країни Центральної Європи є, безсумнівно, найвідданішими партнерами України в питаннях безпеки. І вони прекрасно розуміють, що допомога Україні зараз – це можливість для себе знизити ризики. Це допомога самим собі, насамперед. Тобто, тут абсолютно раціональний підхід.
СЕРГІЙ ЛЕЩЕНКО: У Росії не вийде посварити Україну з Польщею
— У РФ із Польщею особливі рахунки. Це постійна цілеспрямована боротьба за, по-перше, громадську думку в Польщі, по-друге, за презентацію Польщі у своїх очах російських виборців у потрібному для Кремля світлі.
Яка ідея полягає в тому, щоб навіювати світові, а ще своїм громадянам, що не просто Росія напала на Україну, а що взагалі такі плани були у Польщі? Вони це систематично втовкмачують скрізь, де тільки можуть. Причому про це навіть не якісь там бомжі інформаційного фронту типу Симоньян або Соловйова розповідають.
Про це розповідає Наришкін, голова Служби зовнішньої розвідки, це одна з трьох ТОП-спецслужб Росії. Абсолютно серйозно, в офіційних джерелах, які контролюються російським урядом, не анонімні канали якісь. Виявляється, у Польщі є план окупації України, він про це розповідає.
Путін практично дослівно це повторює. Глава ядерної держави повторює вигаданий міф на весь світ для того, щоб виправдовувати власну агресію. Мета — представити Україну як країну, яку не тільки Росію рве на шматки, і агресивні сусіди є не тільки зі Сходу, а й з Заходу. Це наратив, який вони втовкмачують постійно скрізь.
Вони в самій Польщі створили цілу агентуру впливу на громадську думку. Вони створили безліч Telegram-каналів фейкових, медіа, які насправді просто ведуться з Росії, як свого часу під час виборів в Америці вони маніпулювали громадською думкою не на користь якогось кандидата, а на користь наративу, що не можна підтримувати Україну. Так само зараз вони в Польщі маніпулюють громадською думкою через створену мережу агентів впливу.
Тобто перекладають новини Russia Today польською мовою і публікують як польське видання. І ось це один із проявів такої боротьби. Мета зрозуміла — послабити підтримку України у світі та представити Україну як державу, яка зазнає агресії з усіх боків, не тільки з боку Росії.
Чи спрацює це? Я думаю, це спроба — не тортури для них. Знаєте, у них бюджети величезні. Витрачати можна їх безлімітну кількість разів.
Плюс на цьому хтось заробить із російського другого ешелону пропагандистів якийсь будиночок на озері Комо в Італії або десь віллу на Лазурному березі Франції і зможе до кінця життя там насолоджуватися західними стандартами демократії, екології та дозвілля, доки росіяни гинутимуть в окопах на Донбасі або зводитимуть кінці з кінцями десь у Республіці Тива чи Саха Якутія. Тобто, знайти зовнішнього ворога вкотре вони в особі Польщі знайшли, а нас намагаються сварити просто ось такими маніпуляціями. Але це не спрацює.
МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Польща — максимально близький партнер і друг України
— На мою думку, двосторонні українсько-польські відносини сьогодні перебувають на найвищому рівні. Абсолютно гарний діалог іде на рівні президентів: президента Дуди і президента Зеленського. Я не бачу тут розбіжностей.
У нас є головний пріоритет — свобода і безпека Європейського континенту. І ми, і наші польські партнери чудово розуміємо, що поки Росія не програє, ніякої свободи, ніякої безпеки не буде.
Ми також розуміємо, що якщо Україна займається необхідною роботою на полі бою всією, то Польща є базовим хабом, через який іде постачання в Україну. Тобто, ми один з одним взаємозалежні в рамках вирішення ключового завдання – програшу Російської Федерації. І жодних проблем не виникає.
Польща — максимально близький наш партнер і друг. І так буде до кінця війни. Після закінчення війни, звичайно, у нас будуть конкурентні відносини. Звісно, ми будемо конкурувати за ті чи інші ринки, споживчі ринки тощо. І знову ж таки, ми з вами перебуватимемо на проукраїнських позиціях, захищатимемо свої інтереси, і не тільки стосовно Польщі, а й стосовно будь-якої іншої країни.
Читайте також: Чи будуть “вагнерівці” штурмувати Сувалкський коридор — думки білоруських експертів