Політичний шторм: як зустріч Зеленського і Трампа вплине на Україну та її союзників

28 лютого президент України Володимир Зеленський відвідав Вашингтон. Глава держави провів зустріч з американськими сенаторами і з президентом США Дональдом Трампом. Однак зустріч закінчилася передчасно, анонсовану Білим домом угоду про співпрацю і видобуток корисних копалин не було підписано.

Президент США Дональд Трамп заявив, що український лідер Володимир Зеленський нібито не готовий до миру за участю Америки. Президент України заявив, що готовий до дипломатії, але за умови надійних і реальних гарантій безпеки для країни.

Із Вашингтона президентський літак 1 березня вирушив до Лондона.

Деталі візиту Зеленського в США

Президент США Дональд Трамп заявив, що український лідер Володимир Зеленський нібито не готовий до мирного врегулювання за участю Сполучених Штатів. Зеленський покинув Білий дім достроково, а заплановану спільну пресконференцію було скасовано.

“Сьогодні у нас була дуже значуща зустріч у Білому домі. Ми дізналися багато чого, чого ніколи не зрозуміти без розмови під таким вогнем і тиском. Дивно, що виходить через емоції, і я дійшов висновку, що президент Зеленський не готовий до миру, якщо Америку буде залучено, тому що він відчуває, що наша участь дає йому велику перевагу в переговорах”, — написав Трамп у соцмережі Truth Social.

Американський президент також звинуватив Зеленського в прояві “неповаги” до США.

“Мені не потрібна перевага, я хочу миру. Він виявив неповагу до Сполучених Штатів Америки в їхньому заповітному Овальному кабінеті. Він може повернутися, коли буде готовий до миру”, — заявив Трамп.

Україна цінує партнерство зі США, адже їхня підтримка відіграла важливу роль у протистоянні російській агресії. В інтерв’ю телеканалу Fox News 1 березня президент Володимир Зеленський наголосив на цьому, висловлюючи вдячність Сполученим Штатам.

“Ви допомогли нам вижити”, — зазначив Зеленський.

Говорячи про взаємини з Трампом, український лідер наголосив на повазі до президента США та американського народу.

“Я не впевнений, що ми зробили щось погано. Щось ми повинні обговорити поза камерами. Вони мають почути позицію України”, — відповів Зеленський на запитання про суперечку з Трампом в Овальному кабінеті.

На його думку, їхні стосунки з Трампом можна врегулювати.

“Тому що ці відносини вищі за відносини президентів. Це питання відносин наших народів. Ваші люди допомагають рятувати наших. Люди — перш за все”, — додав він.

При цьому Зеленський наголосив, що саме Україна найбільше прагне миру, але не короткочасного припинення вогню, яке Росія в майбутньому знову порушить.

“Мир — це не просто відсутність війни, — процитував Зеленський 40-го президента США Рональда Рейгана. — … Я не можу сказати своїм людям: “Зупиніться”. Ніхто не зупиниться, тому що всі бояться, що завтра Путін повернеться”.

Президент підкреслив, що Україна домагається довгострокового миру, який можливий лише за наявності гарантій безпеки.

“Може, я чогось не знаю, і у Трампа є план, як зупинити Путіна?”, — поставив питання Зеленський.

Київ також розглядає україно-американську угоду щодо рідкісноземельних металів як важливий крок на шляху до гарантування безпеки.

“Буде першим кроком до гарантій безпеки”, — наголосив український лідер, висловивши готовність підписати документ і додавши: “Я думаю, що країни повинні його підписати”.

Він також зазначив, що без підтримки США Україні буде складніше на фронті.

“Але ми не можемо втратити свої цінності, свою свободу. Росіяни прийшли в наші домівки, всі бачили на відео, що вони робили. Говорити, що “Путін — класний хлопець”, — це без нас. Я не можу змінити наше ставлення до росіян, вони — вбивці. Путін і росіяни — наші вороги. Це не означає, що ми не хочемо миру. Але ми не хочемо, щоб це повторилося. Тому нам потрібні гарантії безпеки”, — пояснив Зеленський.

Трамп же заявив, що дотримується нейтральної позиції між Росією та Україною.

“Я хотів би, щоб Трамп був більше на нашому боці. Війна почалася тоді, коли Росія вторглася на нашу землю і захопила наші території. Україна хоче стійкої позиції США на нашому боці”, —  наголосив Зеленський.

Після зустрічі в Овальному кабінеті, в Українському домі у Вашингтоні, Зеленський поспілкувався з представниками української громади та ветераном, який проходить лікування у США.

Президент подякував їм за підтримку в цей непростий час.

“Для нас дуже важливо, щоб Україна звучала і ніхто про неї не забував ні під час війни, ні після. Спасибі, що ви так гідно представляєте в США нашу державу і наші інтереси. Людям в Україні важливо знати, що вони не наодинці, що їхні інтереси в кожній країні, в кожному куточку світу представлені”, — сказав Зеленський.

На зустрічі було обговорено сприяння Україні з боку США, єдність із європейськими партнерами та зусилля щодо повернення незаконно депортованих українських дітей.

Європа не зможе допомогти в реалізації угоди між Росією та Україною щодо припинення вогню, якщо не буде включена в переговорний процес, заявила глава дипломатії ЄС Кая Каллас під час візиту до Вашингтона 27 лютого. Європейці повинні бути частиною цих дискусій, адже інакше не зможуть нічого забезпечити, — наголосила Каллас.

“У нас буде зустріч із лідерами 6 березня. І ми повинні домовитися. Нам потрібно обговорити й вивчити деталі. Нам справді потрібно показати рішучість українцям, а також американцям, що ми це робимо. Тож я налаштована доволі оптимістично. Інша тема, над якою ми працюємо, або інший напрям, з яким ми працюємо, — наша власна оборона”, — висловилася Каллас.

Як повідомив Bloomberg, 6 березня лідери країн Європейського Союзу обговорять призначення спеціального посланця. Він представлятиме ЄС на можливих переговорах щодо “припинення війни” Росії проти України. На зустріч запрошений і президент Володимир Зеленський. На саміті Європейська комісія, ймовірно, представить план фінансування оборонної промисловості Європи, пише британське видання.

Реакція Києва та країн Європи

Безпека — це не просто термін, а життєво важливий фактор, без якого війна неминуче повернеться, заявив глава Офісу президента України Андрій Єрмак.

“Безпека — це не просто слово. Це життя. Це майбутнє без сирен, без втрат, без страху за тих, кого любимо. Без реальних гарантій війна повернеться. Вона завжди повертається туди, де залишають шанс на новий удар”, — написав він у своєму Telegram-каналі.

Єрмак наголосив, що президент України Володимир Зеленський веде боротьбу за кожного, хто відстоює справедливий і міцний мир. Він також висловив подяку тим, хто усвідомлює, що Україна — це не просто географічна точка.

“Ми дуже вдячні всьому американському народу за підтримку. Вона наближає день, коли війна стане лише спогадом”, — зазначив глава ОП.

Своєю чергою, прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що припинення вогню без чітких гарантій безпеки відкриє шлях до російської експансії в Європі.

“Президент Володимир Зеленський має рацію. Мир без гарантій неможливий. Припинення вогню без гарантій — це шлях до російської окупації всього європейського континенту”, — написав Шмигаль у соцмережі X.

Слова підтримки пролунали від представників понад десятка європейських країн: країни Балтії, Польща, Франція, Іспанія, Італія, Нідерланди, Норвегія та інші надіслали коротке повідомлення: “Українці — ви не одні”.

Тим часом Велика Британія і Франція розробляють план з розміщення до 30 тисяч військовослужбовців в Україні, але цього контингенту може виявитися недостатньо.

Київ веде переговори про розширення місії на повітряний і морський простір.

У неділю, 2 березня, президент України візьме участь у великому саміті в Лондоні, присвяченому безпеці України та Європи, який організовує глава уряду Великої Британії Кір Стармер.

Напередодні, після конфлікту в Білому домі, Стармер провів телефонну розмову з українським лідером і підтвердив, що очікує його на саміті в Лондоні.

Прогнози та оцінки експертів

Як тепер розвиватимуться відносини України, США та країн Європи, — в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки;
• Марія Гелетій, кандидатка політичних наук, експертка з міжнародних відносин;
• Ігор Рейтерович, політолог;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”.

МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: Тепер Україні доведеться вести діалог не тільки із союзниками, а й із тими, хто вимагає поступок

— Я вважаю, що переговори — це дуже складний процес. По-перше, коли йдеться про переговори України, чи то припинення війни, чи то укладення перемир’я, завжди виникає безліч складнощів. Це ніколи не буває легко. Тому не дивно, що в таких переговорах присутня емоційність — українська сторона залежить від їхнього результату. Ми вже довгий час боремося з Російською Федерацією, і для нас вкрай важливо, яке рішення буде ухвалено в підсумку.

Якщо ми підписуємо будь-яку угоду, вона не повинна виявитися “мінусом” для України. Це має бути угода, яка забезпечить реальні гарантії безпеки, щоб Росія завтра не напала знову і не спробувала захопити всю країну. Так, президент Зеленський може бути емоційним, але необхідно розуміти, що переговори веде не тільки він. У цьому процесі беруть участь й інші країни, адже європейські лідери зацікавлені у врегулюванні конфлікту в такий спосіб, щоб гарантії безпеки було забезпечено не тільки Україні, а й усій Європі.

Тому не варто емоційно реагувати на всі дискусії. Зеленський — не єдиний, хто веде переговори, в України є союзники, які активно допомагають їй. Уже найближчими вихідними у Великій Британії відбудеться саміт, на якому європейські лідери обговорять гарантії безпеки для України.

Ймовірно, йтиметься також про розміщення миротворчого контингенту. Тут важливо, як на це відреагує Росія, тому що для США це питання вже практично вирішене.

Думаю, що Трамп говоритиме з Путіним інакше, тому що в Путіна зовсім інший підхід до переговорів. Він досвідчений політик, давно перебуває при владі і завжди діє стримано. Однак це не означає, що він не хитрий — він, найімовірніше, буде багато обіцяти, але далеко не факт, що виконає свої зобов’язання. Це його стиль ведення переговорів.

Україні необхідно вести переговори грамотно, не створюючи додаткових складнощів у відносинах з Росією і Путіним. Я впевнена, що Трамп — сильна особистість, і в складних ситуаціях він уміє зберігати самовладання. Він чинитиме тиск і на Зеленського, і на Путіна. При цьому він каже, що хоче миру і прагне до угоди, але також усвідомлює, що вона може не відбутися. Він розуміє, що Росія може дати обіцянки, а потім відмовитися від них.

Крім гарантій безпеки від західних партнерів, важливо домогтися гарантій від Росії. Вона має якимось чином зафіксувати зобов’язання не нападати на Україну знову, не створювати загроз на кордоні, не вести гібридні війни. Зараз немає чіткого бачення того, якими мають бути гарантії безпеки.

Дипломатія не дозволяє робити однозначні прогнози. Україна повинна підготуватися до тривалого процесу переговорів, складного і виснажливого. Тепер доведеться вести діалог не тільки з союзниками, які підтримують Україну, а й з тими, хто вимагає поступок.

Україні необхідно посилити свою команду перемовників, залучати діаспору, громадянське суспільство, представників бізнесу — всіх, хто може допомогти в цьому процесі. Важливо вийти з переговорів сильними.

Коли настане етап безпосередніх переговорів із Росією, українська сторона має бути представлена кваліфікованою командою, здатною захищати національні інтереси. Це мають бути досвідчені фахівці, здатні протистояти тиску як з боку Росії, так і з боку США.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Дружба з Росією погубить репутацію Трампа

— Найближчими днями на нас чекає ключова дата — 2 березня. Це очевидно. Це буде не просто зустріч у Великій Британії, а момент, коли Європа має остаточно визначити свою позицію і намітити подальші дії. Питання тут уже виходить за рамки виключно українського порядку денного.

Багато світових лідерів побачили, наскільки непослідовною може бути політика Сполучених Штатів з найважливіших питань, і тепер їм необхідно сформувати чітку, аргументовану відповідь. Причому ця відповідь має бути не просто заявою, а реальним планом дій, який можна буде оперативно реалізувати.

Зараз немає часу на затяжні переговори, роздуми про гіпотетичні сценарії та нескінченні дискусії. Потрібно ухвалювати рішення — швидко й ефективно. Саме це стане головним викликом не лише для України, а й для європейських країн.

Подальший розвиток подій, звичайно, багато в чому залежатиме від того, які кроки зроблять Сполучені Штати. Це очевидно. Однак у найближчі два-три дні, можливо, варто уникати надмірно емоційних коментарів з приводу новин, що з’являються. Інформаційного шуму буде багато, і далеко не всі повідомлення матимуть обнадійливий вигляд. Але рано чи пізно емоції вляжуться, і ситуація повернеться в більш робоче річище.

Крім того, немає жодних сумнівів, що американська адміністрація — зокрема держсекретар Рубіо — уважно відстежує позицію європейських країн. Найімовірніше, найближчим часом відбудуться закриті переговори, і саме їхні підсумки визначать подальшу політику США щодо України.

Принципово ситуація не змінилася. Цілі України залишаються колишніми. Просто тепер буде потрібно більше зусиль для їх досягнення. Також необхідно активніше працювати з громадською думкою як у США, так і в європейських країнах.

Учорашні події показали, що значною мірою світова громадська думка залишається на боці України — особливо в Європі, а й у США теж. Це важливий момент, яким необхідно скористатися, щоб вплинути на розвиток ситуації.

У Європі вже давно ведуться предметні обговорення виділення додаткового фінансування для України. Навіть якщо розглядати найгірший сценарій, у короткостроковій перспективі Європа здатна закрити фінансове питання. Крім того, в України є певні резерви (не уточнюватимемо, які і в якому обсязі, але вони є), тому повторення ситуації минулого року, коли постачання затримувалися на пів року, не відбудеться. Це важливий нюанс.

У довгостроковій перспективі Європі, безумовно, доведеться брати на себе більше зобов’язань. Але тут важливо розуміти, що ці зобов’язання стосуються не тільки України.

Віцепрезидент Джей Ді Венс починав свою публічну кар’єру з жорстких нападок на Європу. Коли він уперше приїхав на Мюнхенську безпекову конференцію, його риторика була далеко не доброзичливою. Звичайно, тоді емоцій було менше, ніж в Овальному кабінеті вчора, але його заяви були не менш різкими. Причому він робив їх, перебуваючи в Європі як гість. Тому в європейців просто немає іншого виходу — вони повинні реагувати.

Ще один важливий момент: американська адміністрація, а конкретно Трамп, дійсно може піти на певні кроки, про які зараз активно пишуть провідні видання. Прессекретар Білого дому вже заявила, що США “не будуть виписувати відкриті чеки” на війну в далекій країні.

Але це стандартний наратив. Жодних “відкритих чеків” не було і немає — кожна копійка, що надходить в Україну, проходить жорсткий контроль. Відмовляти навіть у мінімальній військовій допомозі, наприклад, у постачанні ракет для систем протиракетної оборони, — це означає буквально встати поруч із Путіним і продемонструвати всьому світу, на чиєму боці США.

Виникає риторичне запитання: чи хоче Трамп дійсно опинитися в такій позиції? Чи зможе він отримати від Росії щось, що компенсує репутаційні та політичні витрати, які неминуче виникнуть у такому разі? Найімовірніше, відповідь на це запитання очевидна.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: У найближчому часі сторони “охолонуть”

— Ця подія матиме серйозні наслідки. Вона вплине на відносини між Україною та Сполученими Штатами, на взаємодію країн НАТО, а також на зв’язки між Європою та Америкою. Крім того, вона торкнеться політичних позицій президента Зеленського.

Особисто я не пригадую в історії публічної дипломатії випадків, коли на очах у журналістів, експертів і світових спостерігачів настільки емоційно обговорювали актуальний порядок денний. Проте це сталося.

Але я не схильний підтримувати алармістські настрої, які зараз поширюються в українських соціальних мережах. Потрібно пам’ятати, що весь світ став свідком цієї перепалки.

Важливо зазначити, що раніше Джей Ді Венс називав Трампа “ідіотом”, а тепер він обіймає посаду віцепрезидента США. Трамп, зі свого боку, нерідко прощав своїх політичних опонентів, якщо вони знаходили до нього правильний підхід. Однак у цій ситуації у мене більше песимізму, ніж оптимізму.

Конфлікт вийшов за рамки звичайної дискусії двох президентів. Тепер складно сказати, наскільки особисті стосунки Зеленського і Трампа вплинуть на державні інтереси. Адже одна справа — особиста симпатія чи антипатія, а зовсім інша — стратегічні інтереси країн, які представляють обидва лідери. Питання в тому, чи відповідала ця перепалка інтересам України? Думаю, відповідь очевидна.

При цьому однозначно не в інтересах Сполучених Штатів кидати Україну напризволяще перед лицем російської агресії, незалежно від особистих поглядів Трампа. Важливо розуміти, що він схильний до різкої зміни настрою, манери спілкування і риторики.

Раніше він називав Зеленського диктатором, потім — “найкращим президентом”. Під час дискусії він дозволив собі образи на адресу українського лідера, але немає жодних гарантій, що завтра він не використає зовсім інші епітети.

Можливо, Києву доведеться шукати нові точки дотику, відновлювати важливі зв’язки, які напрацьовувалися за весь період повномасштабного вторгнення.

Зараз важливо, щоб медіа не нагнітали ситуацію, навіть якщо, на перший погляд, вона дійсно нагадує кризу. Найближчим часом обидві сторони мають охолонути і не допустити того, щоб особисті емоції поставили під загрозу інтереси їхніх народів.

Мені здається, що Трамп не стане переносити своє особисте ставлення до Зеленського на всю Україну. Це — ключовий момент. Сподіваюся, саме так і станеться. З іншого боку, українській дипломатії слід терміново вжити екстрених кроків для мінімізації негативних наслідків.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Очевидно, що в Білому домі був план із тиску на Київ

— Я припускав, що американська сторона може включити в договір зовсім інші умови і почати обговорювати саме їх, тобто нав’язати неприйнятні для України положення. Це виходило з особливостей нинішньої американської адміністрації і тих поступок, які спочатку робили США на адресу Росії.

Наприклад, нещодавнє голосування в ООН щодо резолюції, де намагалися спочатку заблокувати український варіант і просунути свій, у якому Росія не називалася агресором. Або заяви, що з’явилися ще місяць тому, про те, що Україна нібито ніколи не стане членом НАТО. Усе це виглядало як свідоме послаблення своєї переговорної позиції перед Москвою. Те ж саме стосується і нещодавніх заяв, у яких легітимного президента України, який вимушено залишається на своїй посаді, назвали диктатором. Ці сигнали вказували на прагнення Вашингтона якнайшвидше домовитися з Москвою.

Тому я й припускав, що тиск на Україну все ж таки буде, але він проявиться у зміні формулювань рамкового договору, який мав стати основою для подальших перемовин — зокрема щодо надр і можливих гарантій безпеки.

Звинувачення України і Зеленського в недипломатичності на тлі того, як відбувалося саме спілкування з пресою та участь Джей Ді Венса, виглядають вкрай лицемірно. Усе-таки це діалог двох президентів, який мав вестися на відповідному рівні. Уся ця ситуація свідчить про нові підходи американської адміністрації.

Очевидно, існував план чинення тиску на Україну — не тільки для демонстрації Києву його “місця”, а й для спроби стерти з порядку денного питання про жертви війни. Зеленський на зустрічі показував фотографії українських військовополонених, які повернулися з російського полону. Це факт, який підтверджує, що Росія веде геноцидну війну. Логічно було б очікувати співчуття, а не спроб дистанціюватися.

Не сама перепалка стала причиною руйнування єдності демократичного світу, а скоріше виявила вже наявну проблему. Це був певний розрив, який показав реальний стан речей. Саме тому з різних країн стали лунати слова підтримки. І це не просто дипломатичний жест — світ дійсно змінився.

Ще недавно публічна критика дій Білого дому здавалася немислимою, але зараз вона відбувається повсюдно. Це означає, що моральне і політичне право на боці України. Дедалі більше країн усвідомлюють, що повернення до колишнього порядку немає.

Політична ситуація розвиватиметься залежно від того, наскільки США продовжать згортати допомогу Україні. Однак підтримка з боку Європи та інших союзників посилюватиметься і трансформуватиметься в конкретні кроки. Це неминуче.

Думаю, що події останніх днів вплинуть і на внутрішню політику США. Спроба домогтися зовнішньополітичної перемоги за будь-яку ціну — без урахування інтересів України, демократії та європейських союзників — виглядала очевидною. Про це прямо говорилося: “Я доб’юся миру, а далі нехай Європа думає про гарантії безпеки”. Але так це не працює. Україна могла б домогтися такого “миру”, просто здавшись, але цього не станеться.

Провал цього плану позначиться і на рейтингах усередині США. Можливо, на короткий час створять ілюзію жорсткості американської політики, але в глобальному плані Сполучені Штати втратили позиції лідера демократичного світу. Це очевидно після всіх нещодавніх заяв. Тому політичні процеси всередині США, включно з тиском на Трампа, неминуче активізуються. Імпічмент для нього — не в новинку, але нинішні обставини можуть створити нову реальність.

Читайте також: “Ми ніколи не повинні плутати агресора і жертву в цій жахливій війні”: світ реагує на дебати в Овальному кабінеті (ВІДЕО)