Показова розправа та судове свавілля: вирок художниці Скочиленко обговорюємо з експертами

Суд у Санкт-Петербурзі засудив 33-річну російську художницю Олександру Скочиленко до семи років колонії загального режиму у справі про поширення “фейків” про російську армію.

Прокуратура вимагала для Олександри Скочиленко вісім років позбавлення волі за статтею Кримінального кодексу РФ про “поширення завідомо неправдивої інформації” з мотивів “політичної, ідеологічної, расової, національної або релігійної ненависті”.

Уся її “провина” полягає в тому, що в березні 2022 року — незабаром після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну — вона замінила кілька цінників у магазинах “Перехрестя” на стікери з антивоєнними написами.

Сім років колонії за антивоєнні заклики

“Розслідування” справи Олександри Скочиленко тривало 19 місяців, її затримали 11 квітня 2022 року. Відтоді весь цей час вона перебувала у слідчому ізоляторі.

Адвокати Скочиленко неодноразово клопотали про більш м’який запобіжний захід для своєї підзахисної у вигляді домашнього арешту. Але оскільки у художниці є родичі та друзі за кордоном, суд вирішив, що вона нібито може сховатися від слідства.

Захист також багато разів заявляв, що в СІЗО в Олександри загострилися проблеми зі здоров’ям. У Скочиленко діагностовано ваду серця, циклотимію (підтип біполярного афективного розладу) і целіакію — генетичну непереносимість глютену, що спричиняє серйозні ускладнення аж до онкологічних захворювань у разі недотримання жорсткої дієти. Крім цього, їй періодично потрібно міняти батарейки в кардіостимуляторі.

У зв’язку з цим понад 300 лікарів підписали відкритий лист до президента РФ Володимира Путіна з проханням звільнити Олександру Скочиленко. Медики стверджують, що, якщо її відправлять у колонію, це “може призвести до значного погіршення стану здоров’я” художниці. Наразі лист підписали 313 лікарів.

“У неї (Саші) діагностовано низку важких хронічних захворювань, які потребують належного медичного спостереження і спеціального режиму харчування”, — йдеться у відкритому листі, який опублікував у Facebook хірург Олександр Ванюков.

Варто зазначити, що Олександра була однією з перших, кого затримали за так званою статтею про “фейки” про російську армію. Після цього в Єкатеринбурзі, Тулі та Казані почали затримувати тих, хто розвішував антивоєнні цінники та написи. Однак у всіх цих випадках були виписані штрафи за адміністративними правопорушеннями, а не кримінальними. Покарання за “фейки” про армію в Росії може бути як адміністративним, так і кримінальним.

Адвокати Олександри Скочиленко надали судове рішення з Іжевська, де судили місцеву жительку за такі самі цінники, що й у Скочиленко. Жінку звинуватили в адміністративному правопорушенні і призначили їй штраф. Суддя Оксана Демяшева, яка судила Олександру, не стала долучати протокол іжевського суду до матеріалів справи Скочиленко, заявивши, що він до них не належить.

Російські опозиційні журналісти з’ясували, що за всі роки роботи у Демяшевої немає жодного виправдувального вироку. У справі Скочиленко вона призначала засідання день за днем, ігноруючи прохання зробити перерву хоча б на ті дні, коли до Олександри в СІЗО приходили лікарі.

Суддя регулярно залякувала адвокатів, погрожуючи вивести їх із зали. Також Демяшева жодного разу не дозволила журналістам вести фото- і відеозйомку засідань.

Згодом стало відомо, що Кваліфікаційна колегія суддів Санкт-Петербурга запропонувала підвищити на посаді суддю Демяшеву.

Членкиня Ради з прав людини при президентові РФ Єва Меркачова в інтерв’ю російським ЗМІ назвала “божевільним” 7-річний термін Олександрі Скочиленко. За її словами, за вбивство в Росії іноді дають менші терміни.

Зі свого боку, російський публіцист Олександр Невзоров у своєму Telegram-каналі написав, що це судове рішення “найбезжалісніший злочин російського “правосуддя” за всю його історію”.

“Виникає питання, на якому етапі “владної вертикалі” люди стають мерзотами? Із Кремлем усе зрозуміло. Але є виконавці. Прокурори, слідчі, судді — вони лише підкоряються наказам, чи справді “думають” “як Кремль” і, вчинивши злодіяння, сплять зі спокійною совістю?”, — написав Невзоров.

Сама Скочиленко у своїй промові в суді вказала на абсурдність процесу і недоведеність її провини. У своєму останньому слові вона назвала свою справу “дивною і смішною”. І наголосила, що саме завдяки слідчим і прокурорам тисячі людей у Росії та по всьому світу отримали ту інформацію, яку вона хотіла донести суспільству.

Олександра також розповіла, що навіть прихильники так званої “СВО” (“спеціальна військова операція”, так у РФ називають війну Росії проти України, — ред.), з якими вона говорила, вважають, що її тюремний термін — це “занадто” за антивоєнні написи на цінниках.

“Я залишуся при своїй думці і при своїй правді. Незважаючи на те, що я перебуваю за ґратами, я вільніша, ніж ви. Я можу приймати власні рішення, можу говорити все, що думаю, можу звільнитися з роботи, якщо мене змушують робити щось, чого я не хочу. У мене немає ворогів, мені не страшно залишитися без грошей або навіть без даху над головою”, — заявила художниця.

Читайте також: 7 років колонії за антивоєнні написи на цінниках — у Росії винесли вирок художниці Скочиленко

Думки експертів

Про те, якими є справжні причини ухвалення такого жорстокого вироку Олександрі Скочиленко, і як працює система російського правосуддя, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Надія Скочиленко, мати Олександри Скочиленко;
• Ілля Давлятчин, журналіст російського Telegram-каналу “Можем объяснить”;
• Роман Цимбалюк, журналіст;
• Кирило Мартинов, головний редактор видання “Новая газета. Європа”.

НАДІЯ СКОЧИЛЕНКО: Саші дали сім років за перфоманс, який не можна навіть хуліганством назвати

— Саша — не одна така. Наприклад, є ті, хто приходив на її засідання. Багато людей підтримують її. Вони такі самі, як Саша.

Але, на жаль, відбуваються такі жахливі речі. У мене немає рецепта боротьби з представниками влади. Вони такими процесами людей залякують, мовляв, що це буде з кожним.

Саша — звичайна людина, вона не перебуває в жодних організаціях. Вона просто пересічна людина, і вона зробила такий яскравий, красивий жест. Влада цим показує, що будь-яка людина перебуває під контролем держави, і вони просто беруть і саджають у в’язницю на сім років. Це ж просто немислимо насправді.

Апеляція буде обов’язково. Ми не зупиняємося, адвокати продовжують працювати. Ми довіряємо своїм адвокатам, і люди нас підтримують.

І тільки завдяки таким людям у нас дуже багато союзників і однодумців. І в нас на засіданнях були затримання. Учора трьох людей було затримано просто під час засідання в будівлі суду.

Але людей все одно приходить з кожним разом все більше і більше. Приходять також консули інших держав.

Суддя дає такий термін ні те, що, не соромлячись, а показуючи це всьому світу, і весь світ бачить і спостерігає. У цей час представники РФ в ООН зачитують про те, що “Росія не порушує права людини, і в нас усе добре”.

І водночас усі консули інших країн бачать, що суддя абсолютно неправомірно дає такий вирок. Просто це знову ж таки як повчання тим, хто прийшов до суду, що треба стояти по стійці струнко, нічого не говорити.

Наприклад, коли адвокат зачитала промову в дебатах, зал почав аплодувати, тому що промова була дуже гарна. Увесь зал вибухнув оплесками, а суддя стала всіх виганяти. Хоча це не порушення закону, вони мали право аплодувати.

Після цього суддя грюкнула дверима і вийшла із зали суду, сказавши, що “ви тут не в цирку”. Що це за суд взагалі? Ось так у нас проходять суди, на жаль.

Адвокати надали всі документи про те, що Саша невинна, що жодного факту провини немає. Це якийсь такий перфоманс, це навіть хуліганством не можна назвати ніяким.

Вона ж нічого не розбила, нічого взагалі не зробила. Вона інші версії цінників поставила, на яких була інформація про те, що відбувається в Україні, щоб люди задумалися і трошки прокинулися.

ІЛЛЯ ДАВЛЯТЧИН: Верховний суд РФ навряд чи переглядатиме вирок Олександрі Скориченко

— Давайте назвемо пенсіонерку, яка стала автором доносу на Сашу Скочиленка, через що і винесли цей жахливий вирок. Країна повинна знати своїх “героїв”. Її звуть Галина Баранова, їй 76 років.

Що стосується того, чи буде перегляд вироку, у мене великі сумніви. Я — людина, яка працювала в судах десь із 2010 року в РФ, розповім вам, як це було.

Десь до 2014 року рік ми з журналістами висували припущення з журналістами в суді – чи буде вирок обвинувальним, чи виправдувальним. Десь із 2014-2015 років, коли відбулася анексія Криму, коли в країні стали “закручувати гайки”, ми вже з колегами перестали “робити ставки” на це. Ми стали ставити на те, скільки років уже дадуть людині, тому що виправдання в Росії домогтися зараз неможливо, особливо за статтями про “дискредитацію” так званої армії.

Суддя Оксана Демяшева з 2017 року, за шість років, не винесла жодного виправдувального вироку. Ця людина, яка посадила Сашу Скочиленка, винесла нуль виправдувальних рішень. Чого можна чекати від таких суддів, які дивляться наверх і розуміють прекрасно, що їм потрібно виносити?

Тому очевидно, що Верховний суд, куди потрапить ця справа, на жаль, не буде переглядати її результати, тому що така зараз у Росії політика. І ця “прекрасна” суддя робила все, щоб якось знущатися над Сашею в суді.

Вона не давала їй перерв, щоб попити води, вона не давала можливості їй звернутися до лікарів. Вона постійно відхиляла клопотання захисту, але при цьому задовольняла клопотання прокуратури.

Ця суддя Василеостровського районного суду зараз, до речі, не під санкціями. Мені здається, це дуже важливо, щоб люди, які виносять завідомо незаконні вироки, теж опинилися під санкціями, і ніколи не залишили межі тієї країни, де вони зараз перебувають.

РОМАН ЦИМБАЛЮК: Суд над Скочиленко — показова розправа і залякування всіх інших

— Це взагалі показова розправа. За що її засудили? За те, що на початку повномасштабного вторгнення вона в магазинах поміняла кілька цінників. Замість цифр там були слова “Ні війні!” та інші антивоєнні гасла.

Я дивлюся на цю симпатичну дівчину, і мені її по-людськи шкода. Усі ці моменти особистого співчуття мене, звісно, переповнюють, але я в цьому бачу якусь наївність. Добровільно йти на плаху, мені здається, немає сенсу. Якщо ти виступаєш проти війни, то краще їхати в Україну.

Хтось воює, хтось допомагає в госпіталі, хтось волонтерством займається. Загалом, щось можна робити. Але просто здати своє життя ось цим російським сатрапам? У молодої жінки сім років із життя викреслюють. А так би вона могла бути мамою. А тут уже до народжуваності діла немає.

Тому що можна “неправильних” дітей народити. А потрібні “правильні”, слухняні, безмозкі, без освіти, які виконують тільки накази.

Цю дівчину позиціонують як художницю. Їй краще було б кудись виїхати з Росії і займатися творчістю, якоюсь активною діяльністю.

Це дуже складний момент. Я ще раз підкреслю, це жодним чином не впливає на розклад подій у РФ. Це країна, де всі всього бояться. Люди не дивляться один одному в очі, дивляться в підлогу. Не обговорюють ці всі питання. І, звичайно, пропаганда за допомогою цього конкретного прикладу й особистої трагедії всіх інших налякала. Це факт.

КИРИЛО МАРТИНОВ: У Росії саджають невинних і звільняють убивць

— Новини йшли на контрасті протягом останніх двох тижнів. З одного боку, завершувався судовий процес проти Скочиленко, і до нього було прикуто багато суспільної уваги, і в Росії зокрема. Тому що Саша — людина яскрава, і “злочин” її абсолютно безглуздий і божевільний за будь-якими стандартами. І дали їй сім років ні за що.

А на цьому тлі йшли інші новини про те, що Путін продовжує підписувати секретні укази про помилування. Такий він прихильник милосердя: він милує реальних убивць, які дійсно вбивали інших людей, часто жінок, до речі.

Мене особливо “зворушили” дві історії з останніх помилувань. Владислав Канюс, молодий чоловік із Кемерова, який убив кілька років тому свою дівчину. Він убивав її майже чотири години, завдавши їй безліч поранень. Там теж була досить велика суспільна увага до цієї справи, і він отримав суворе покарання — 17 років в’язниці.

Але тепер він вільна людина, він відслужив півроку, вбиваючи українців на фронті. Він підтвердив, що він класний убивця. Такі люди потрібні Путіну, і він його помилував. Президент РФ підписав особистий указ про те, що Канюс має бути на волі. Його звільнили навіть від виплати моральної компенсації матері вбитої дівчини Віри Бехтеревої. І 4 мільйони рублів він тепер не винен.

Він тепер криваві гроші, зароблені на війні, може витратити де-небудь на курортах Краснодарського краю.

Принагідно додається ще один сюжет. Одного з організаторів убивства журналістки Анни Політковської в 2006 році, довго намагалися засудити, і в підсумку це вдалося. Йому дали 20 років в’язниці за це вбивство. Сергій Хаджикурбанов, колишній міліціонер, теж виявився Путіним помилуваний.

Ба більше, він отримав якийсь орден мужності за участь у війні. І він теж тепер вважається орденоносцем і гідним громадянином тієї РФ, яку Путін побудував для росіян, для всього світу.

І ось на помилування вбивці Політковської звернули увагу і сім’я журналістки, і влада країн Євросоюзу. Це взагалі абсолютно безпрецедентний цинізм.

За будь-якими мірками, навіть за мірками диктатора і військового злочинця Путіна, це остаточне знищення права, здорового глузду і повне розкладання того суспільства, яке зараз у Росії існує. Тому що ці помилування зараз не мають зворотної сили, їх неможливо оскаржити.

Ми розбиралися з цим разом із юристами. І виходить, що від росіян ізолювали Сашу Скочиленка, але повернули їм назад у суспільство справжніх убивць. І вони тепер повинні з ними жити і, напевно, можливо, чогось у них вчитися.

Читайте також: Справа Скочиленко: суддю російської художниці хочуть підвищити на посаді (ВІДЕО)