Мешканці деокупованого Ізюма Харківської області розповіли кореспондентці FREEДОМ Альоні Грамовій, як росіяни знущалися з родичів українських військових, як самі голодували та чекали звільнення.
Люди згадують, як російські солдати нерідко погрожували розстрілом, а під час втечі грабували будинки мирних громадян. Кожен зізнається, що говорити про життя в окупації їм важко й досі.
Мешканець Ізюма Володимир згадує, як російські військові почали ходити по домівках, цікавитися, хто живе. Він жив з сім’єю у підвалі і якось почув, що сусідка з ними розмовляє та розповідає, що його син воює. Спочатку з підвалу вийшла його дружина, він залишився, а потім і він вийшов надвір.
“У дворі стріляли. Знайшли армійську форму сина і почали кричати, що це НАТОвська форма”, — розповідає Володимир.
Інший мешканець Ізюма Олексій каже, що хоче забути все, як жахіття. Йому важко розповідати про життя в окупації, бо російські військові його били, оскільки його син військовий.
“Зараз ляжу і спатиму”, — сказав він.
Галина Іллівна, мешканка Ізюма, розповіла, що під час окупації вона практично не виходила з дому — її не випускав син.
“Я за нього дуже переживала, бо треба було їжі купити. Треба було йти до міста, треба було зателефонувати до своїх”, — пояснює вона.
Ще одна жителька Ізюма Галина розповіла про мародерство.
“Військові “ЛНР” коли виїжджали, залишили взагалі порожні будинки. Цілком порожні. Усе винесли: і меблі, і подушки, і матраци з ліжками виносили. Це жах!” — ділиться спогадами Галина.
А Маргарита навіть не могла одразу повірити, що її місто звільнили.
“Я плакала страшно. Я казала, що рано чи пізно нас звільнять українські військовослужбовці. Я говорила, що я була українкою та помру українкою. Ні на що міняти свою Україну не буду!” — заявила вона.
Читайте також: Більше 10 тортур виявлено на звільнених територіях Харківської області (ВІДЕО)