“Плюнути на Росію” і стати на бік України: чим викликані суперечливі заяви Лукашенка — думка білоруських експертів і глядачів FREEДOM

30 серпня білоруський диктатор Олександр Лукашенко відсвяткував своє 70-річчя. Цей рік також ознаменований і 30-річчям його перебування при владі.

Чи то ювілейні події так вплинули, чи то ще щось, але саме в серпні Лукашенко зробив найбільш суперечливі свої заяви. Наприклад, що йому нібито радять відвернутися від Росії і стати на бік України, а також запропонували розмістити на території Білорусі війська НАТО.

Суперечливий диктатор

10 серпня, через кілька днів після початку операції ЗСУ в Курській області РФ, міністр оборони Білорусі Віктор Хренін заявив, що Лукашенко наказав посилити угруповання військ у Гомельській області на кордоні з Україною. Після цього туди були передислоковані танки, авіація, реактивні системи “Полонез” і комплекси “Іскандер”.

Через тиждень Лукашенко заявив, що до кордону з Україною перекинули майже третину армії.

“На поточний момент на південному напрямку сконцентровано угруповання чисельністю щонайменше 1 000 осіб. За останній час у Гомельську область було направлено кілька вертольотів і штурмовиків, а також низку підрозділів із БТРами, танками та ЗРК С-300ПС”, — ідеться в публікації моніторингової групи “Беларускі Гаюн” у Telegram.

В Україні впевнені, що головна мета таких демонстративних дій Мінська — змусити Київ перекинути до кордону більше військових і техніки.

Водночас Олександр Лукашенко заявив, що жодних наказів армії йти воювати за межі Білорусі не було і не буде. На нещодавній зустрічі з урядовцями він зазначив, що солдати тільки тоді почнуть воювати, коли в країну прийдуть “з поганими намірами”. І додав, що щодо ситуації в Україні в Білорусі нібито “абсолютно зрозуміла і чесна політика”.

https://www.youtube.com/watch?v=VitP_ThSZVc

Цього тижня Лукашенко відзначився ще одним неоднозначним висловлюванням. Заявив, що йому нібито пропонують “плюнути на Росію” і стати на бік України. Хто пропонує подібне — білоруський диктатор не уточнив. Натомість наголосив, що такі пропозиції для нього неприйнятні.

“Нам зараз радять, підкидають з боку: “Давай тут відступи, там звільни”. Починаючи звідси і закінчуючи: “Та плюнь ти на цю Росію, відвернися ти від цієї Росії. Давай будеш воювати з Україною проти Росії. А до того кордону ми війська НАТО під Смоленськ заведемо”. Доходить і до цього”, — зокрема сказав Лукашенко.

Експерти впевнені, що Лукашенко, з одного боку, намагається вислужитися перед Путіним, а з іншого — не хоче вступати у війну Росії проти України. А заяви про перекидання білоруських військ до кордону з Україною — не більше ніж інформаційна кампанія, покликана відвернути на себе увагу українських Сил оборони, мовляв, у такий спосіб Мінськ намагається застопорити успішний наступ ЗСУ в Курській області.

“Лукашенко намагається маневрувати — підтримуючи Росію у війні проти України, не брати участі в самих бойових діях. Водночас доводячи, що він все одно дуже корисний і незамінний на своїй посаді. Адже 2025 року в Білорусі мають відбутися президентські вибори, і потрібно доводити, що тільки Лукашенко гідний посідати це місце, і щоб у Путіна не закралося жодних сумнівів”, — вважає білоруський опозиційний політик Валерій Ковалевський.

У серпні Лукашенко бентежив своїми заявами і з приводу майбутніх президентських виборів. 10 серпня під час спілкування з жителями містечка Городище заявив, що він “не вічний” і закликав білорусів “звикати до думки” про іншого президента.

“Я вже публічно починаю говорити всім вам: ви маєте звикати до того (я вас розпестив трохи), що президент буде інший. Ні, я не кажу, що завтра кину вас або післязавтра. Але всяке в житті буває. Ви повинні звикати до того, що я не вічний, як і всі ви. Я знаю свої ризики”, — сказав диктатор.

Щодо цього Лукашенко не тільки говорив, а й діяв. Так, самопроголошений президент Білорусі направив до парламенту країни проєкт поправок до Кримінального кодексу. Вони передбачають відповідальність за “насильство або погрозу насильства” щодо президента та експрезидента, а також членів їхніх сімей. Передбачається покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Також Лукашенко хоче запровадити кримінальну відповідальність за нібито наклеп і образи колишнього президента і членів його сім’ї. Сьогодні ця норма стосується тільки чинного глави держави.

Таким чином, диктатор не тільки пропонує саджати до в’язниці всіх неугодних, а й намагається убезпечити себе. Адже незалежно від того, чи братиме Лукашенко участь у президентських виборах 2025 року, він все одно залишиться при владі. Диктатор по суті закріпив свої повноваження, створивши в грудні 2022 року новий орган — Всебілоруські народні збори.

https://www.youtube.com/watch?v=4hTD8-z_0HI

Думки глядачів FREEДOM

У зв’язку з останніми заявами самопроголошеного президента Білорусі телеканал FREEДOM провів опитування серед своїх глядачів на тему: “Для чого Лукашенко регулярно робить абсурдні та суперечливі заяви?“

Серед найбільш яскравих відповідей:

• “Перевіряє міцність пуйлівського гачка — чи можна з нього зіскочити”;
• “Лука хитрий як лисиця. Дивиться, куди вітер дме, щоб у критичний момент зіскочити в безпечне місце”;
• “ЗСУ в Курську, старий уже спати спокійно не може. Ось і марить”;
• “І нашим, і вашим. Щоб у Гаазі термін скостили. Або щоб свої не забили”;
• “Лукашенко, з одного боку, страшно боїться втратити владу, а з іншого, знаючи прекрасно Путіна, він намагається лавірувати. Якби він озвучував наміри піти своєю дорогою, як це зробила Україна, то Путіну нічого не варто було б окупувати спочатку Білорусь, а потім почати війну проти України. У жодному разі не виправдовую Лукашенка як диктатора і злочинця, але очевидно: Путін уявив себе царем світу, а Лукашенко, по суті, догоджає цареві своїми висловлюваннями і діями”;
• “Лукашенко продався Путіну за гроші, тому посилено допомагає йому у фашистській війні. Тому що Лукаш такий самий рашист і диктатор, як і Путін. Ось у чому суть. За вчинками судити треба, не звертаючи уваги на слова (політичну балаканину). Слова Лукашенка завжди брехливі і служать лише для прикриття його підлих планів”;
• “Путін живий, поки йде z-війна, тому він до останнього буде її вести. А Лукашенко живий, поки живий Путін. Тому він до кінця допомагатиме Путіну в цій проклятій і жахливій війні! Лукашенко — справжнісінький ворог України. То чи не час Україні та ЗСУ діяти відповідно? Адже Лукашенко настільки божевільний і пов’язаний із Путіним, що може спробувати повторити 24 лютого, тобто несподівано напасти на Україну, сподіваючись на “білоруський бліцкриг” через відкриття другого z-фронту”;
• “Цей старий дід Лукашенко стільки років при владі, що давно впав у неадекватність і втратив розуміння того, що відбувається. Коли, нарешті, білоруси піднімуть повстання і повалять його?”;
• “Тільки у мене, коли говорять “Лукашенко”, чується “Янукович”?))))”.

Заяви Лукашенка в оцінці експертів

Неоднозначні серпневі заяви Олександра Лукашенка також в ефірі телеканалу FREEДOM проаналізували білоруські експерти:

• Павло Латушко, білоруський опозиціонер, заступник голови Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, керівник Народного антикризового управління;
• Франак Вячорка, радник лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської;
• Ігар Тишкевич, білоруський політичний аналітик;
• Валерій Карбалевич, білоруський політолог.

ПАВЛО ЛАТУШКО: Лукашенко — казкар, він любить вигадувати історії

— Лукашенко — казкар, він любить вигадувати історії. Що стосується заяв на кшталт Він може надивитися програм [російського пропагандиста] Соловйова — і не вся ця пропаганда йому увійде в голову, а лише частина фрази може зберегтися. Може, методичка з Кремля прийшла, а він неправильно її дочитав. Може, білоруське КДБ йому дало якусь інформацію.

Що стосується його “плюнути на Росію”, військ НАТО в Білорусі. Примітно, що коли він це говорив, то перейшов на білоруську мову, що з ним буває рідко, він практично не використовує білоруську мову. Це означає, що він цю інформацію просто прочитав десь в аналітичних матеріалах. Може, у незалежних білоруських журналістів.

Тобто це абсолютно вигадана ним історія. Я не уявляю, щоб західні політики на рівні міністрів, якихось відомств пропонували б зараз Лукашенку об’єднатися і направити танки НАТО до Смоленська.

Ця історія йому потрібна, щоб пояснити Путіну, що кругом загроза вороги. Мовляв, Польща планує напасти на Білорусь, окупувати щонайменше Західну Білорусь. Що Литва планує агресію. Що Україна чомусь має наступати в бік Білорусі, хоча для України важливо звільняти свої території і немає сенсу розширювати фронт ще на 1084 кілометри — протяжність білорусько-українського кордону.

Лукашенку потрібно показати Путіну, що він у фортеці. І цю фортецю він охороняє з усіх боків. Пам’ятаєте, як Лукашенко сказав: спиною до спини будемо стояти і будемо відстрілюватися. Ось це він і ретранслює на вигаданих історіях.

Його стратегія — наговорити величезну кількість тез, і кожен зловить ту тезу, яка йому необхідна. А надалі Лукашенко знову буде: я ж вас попереджав, я ж вам говорив, а зараз я вам покажу, звідки на Білорусь готувався наступ.

Лукашенко ініціював і [2022 року] вніс до Конституції такий орган як Всебілоруські народні збори. І він є його головою, в якому засідає 1200 осіб. Тобто він створив собі нову посаду, другу за значимістю після тієї, яку він зараз обіймає. Ці Всебілоруські народні збори за значущістю вищі за будь-який інший орган державної влади та управління. Теоретично вони десь над президентом, над парламентом.

Лукашенко змінив законодавство. Тепер білоруський народ має чомусь фінансувати його до останнього дня життя, так само як і членів його сім’ї — дітей, їхніх дружин, його онуків… Тобто створив таку царську, династійну історію.

Це все говорить, що Лукашенко буде триматися до останнього при владі. Тому що втрата влади означає для нього не політичну смерть. Це означає суд — трибунал у Газі або національний суд у Білорусі.

Лукашенко перебуває в дуже поганому психологічному стані через те, що відбувається в Курській області. Йому останнім часом сняться кошмари, це інсайдерська інформація. Тому що Курська операція ЗСУ мотивує дуже багатьох білорусів. Після заколоту Пригожина у РФ не було такої хвилі мотивації в білорусів, як коли вони побачили українські збройні сили на території РФ, коли білоруські добровольці [які воюють на боці ЗСУ] їхали Курською областю на танку з біло-червоно-білим прапором (біло-червоно-білий прапор — символ білоруського національного руху, — ред.).

Це мотивує білорусів, і, безумовно, демотивує Лукашенка.

Йому сняться кошмари, він психологічно в напрузі, він розуміє, що якщо Путін програє, то наступний — він. Тому він шарахається, він мчить. І, думаю, зараз пресинг із боку Путіна буде зростати. Лукашенко спробував розіграти якусь гру, збивши днями російський дрон. Подивимося тепер, чи пропаде тепер білоруської м’ясо і молоко в російських магазинах, як зміниться ціна на нафту і газ для Білорусі. Зараз серйозні проблеми пов’язані з тим, що Лукашенко не платить за російські нафту і газ, а з іншого боку, Росія не платить за поставлену їй білоруську техніку.

Путін буде нарощувати тиск на Лукашенка. Я пам’ятаю закриті наради перед 2020 роком, коли прямо йшлося про те, що Москва поставила мету — скасувати Лукашенка. Правда чи ні, але диму без вогню не буває. І це його триггерить. Він буде намагатися догоджати Путіну. Подивимося. Це буде, звичайно, суперечлива гра Лукашенка.

Лукашенко боїться про свою безпеку. Усе, що його цікавить у цьому житті, — влада. Це найдорожче. Гроші — меншою мірою. Він боїться втратити владу. Виходячи з цього страху, він робитиме все, щоб задовольнити Путіна. Робити все, що буде від нього вимагати Путін. Він стоїть зараз на коліні, але вже скоро встане на карачки. Це буде розвиватися в цьому напрямку.

ІГАР ТИШКЕВИЧ: Лукашенко намагається створити в Білорусі аналог іранської моделі

— У Білорусі триває трансформація політичної системи. Це спроба створити в країні якийсь аналог іранської моделі, коли є парламент, президент тощо, але також є надконституційний орган, який займається загальними стратегіями. В Ірані — це Рада старійшин, у Білорусі — це Всебілоруські народні збори. Ця білоруська “рада старійшин” намагається зацементувати загальний політичний курс країни. Зняти керівництво такого органу досить складно (хоча можливо, особливо в Білорусі). Тож у цьому випадку Лукашенко просто намагається підстрахуватися, зважаючи на досвід колишніх автократичних правителів, які після втрати влади мали певні проблеми, або ж мали певні проблеми з їхніми сім’ями.

Лукашенко не користується підтримкою більшості населення. Тому що білоруське суспільство зараз дуже сегментоване. Плюс особиста трагедія Лукашенка — його електоральна база рік від року скорочується. Ця група, яку загалом називають “радянські білоруси”, зараз не дотягує навіть до 35%. Але разом з умовно проросійськими білорусами, які становлять 5%, базова підтримка Лукашенка — близько 40%.

Решта груп його сприймають або як найменше зло в умовах війни, або не сприймають взагалі.

ФРАНАК ВЯЧОРКА: Багато хто в оточенні Лукашенка не бачить Білорусь частиною Росії

— Що стосується нібито перекидання білоруських військ до кордону. Завдання Лукашенка — догодити Путіну. Він же в інтерв’ю присягнувся, що захищатиме спину свого московського патрона. І ось почав імітацію бурхливої діяльності. Уже починаючи з 10 серпня, перекидав невеликі групи військ у Гомельську область, яка межує з Україною.

Але ніякого наступального потенціалу чи техніки там не було помічено. Там було до 1000-1500 білоруських військових та пара ешелонів військової техніки. Але їх тримають на досить далекій відстані від кордону, тому ніякого істотного тиску це чинити на Україну не може.

Загалом білоруська армія — близько 60 тисяч осіб, з них до половини — це цивільний персонал, це кухарі, прибиральники, адміністратори, водії тощо. А з тих, що залишилися, — більшість строковиків, яких призвали, які ніколи не воювали.

Я сам служив у лукашенківській армії, я був стрільцем з бойового розрахунку, і мені дали за півтора року служби один раз вистрілити три патрони, і то це тривало пів хвилини. Ось так я “воював”. І “воював”, до речі, на кордоні з Україною.

І нас щодня лякали, що ось-ось Україна і американці з України нападуть.

Так, це було ще до 2014 року, але вже тоді Лукашенко просував цей антиукраїнський, антизахідний наратив. Звісно, у нього білоруси не вірили, посміювалися.

Багато хто жартує, що ці 1000 солдатів і пара ешелонів техніки біля кордону з Україною — ось і вся третина білоруської армії.

Своїми заявами про перекидання військ Лукашенко грає інформаційно-психологічну операцію. Перша її мета — створити тиск на Україну, на українське суспільство, і змусити Збройні сили України тримати свої війська при кордоні з Білоруссю.

Але головний одержувач меседжу Лукашенка про перекидання третини армії, звичайно, Путін. Саме від Путіна залежить політичне виживання Лукашенка. Йому важливо показувати свою лояльність, вірність, отримувати від нього гроші, ресурси і захист.

Тому що без підтримки Путіна Лукашенко довго не протримається.

Я думаю, зараз у білоруській армії є, по-перше, стійка антивоєнна позиція. Я знаю, що багато білоруських військових стежать за успіхами української армії, за просуванням у Курській області. Стежать із натхненням. Це заряджає, це показує нікчемність російської армії, з одного боку. А з іншого — це показує мобілізованість і натхненність українців, що дуже важливо для самих білорусів.

І тому, якщо Лукашенко віддасть наказ або спробує втягнути білоруське суспільство і білоруську армію у війну, це зруйнує його режим. Він зараз заштопаний скотчем, тримається на соплях, а якщо буде спроба мобілізації або втягування військ у війну, — це призведе до соціального вибуху, зокрема в оточенні самого Лукашенка, де дуже різняться думки щодо війни.

Якщо Лукашенко так підлизує Путіну, то цього не скажеш про все його оточення. Там багато людей не хочуть здавати Білорусь Росії і бачити її частиною Російської Федерації.

З приводу його “плюнь ти на цю Росію”. Лукашенко своїми заявами про те, що нібито його змушують відвернутися від Росії, намагається сподобатися Путіну. Намагається сказати: ось бачиш, як я терплю, ось мене схиляють, щоб я розвернув Білорусь у бік демократії, свободи, але я тримаюся, захищаю “русский мир”, ваші цінності.

Насправді Лукашенко не збирається відвертатися від Росії. Без Росії і без Путіна особисто він не протримається. Лукашенко боїться демократії. Після 2020 року це перетворилося на кошмар для нього. Він не уявляє життя без влади, як, власне, і Путін. Тому його заяви — це не більше, ніж красиві фігури мови.

Що стосується його фраз, що він “не вічний”. Я не думаю, що Лукашенко всерйоз розглядає життя після влади. Він настільки зрісся з цим своїм кабінетом, своїм троном, що намагається відганяти ці страшні думки. У 2020 році він був на волосині, він розумів, що народ на вулицях і навіть його оточення готові до транзиту влади. Зараз він зачистив репресіями сталінського масштабу будь-які форми протесту та інакомислення. І він зараз триматиметься до останнього. А ці заяви “я не вічний”, “я не буду триматися при владі”, “я наївся президентства” ми чуємо вже 30 років. Це не більше, ніж кокетство. Щоб потім з’явилися якісь “голоси народу” — бабусі, тітоньки, заводські працівники, які вмовлятимуть Лукашенка не йти, що без нього ми не проживемо.

Але зрозуміло, що Лукашенко набрид, люди від нього втомилися. І навіть у його оточенні (у нас є деякі контакти) теж собі підстилають соломку на майбутнє, і готуються до життя після Лукашенка.

Але в нас буде інша проблема. Як зробити так, щоб після Лукашенка не прийшла чергова проросійська альтернатива, щоб не з’явився черговий Лукашенко. І для цього треба вибудовувати сильні демократичні інститути, активне громадянське суспільство вже зараз.

ВАЛЕРІЙ КАРБАЛЕВИЧ: Всенародний плач легко організувати в умовах Білорусі

— Лукашенко прагне убезпечити себе і своїх близьких на всі випадки життя. Тому спочатку в новій Конституції було введено розділ про гарантії колишньому президенту та його родині. Тепер, виходячи з положення Конституції, відповідні зміни вносять до інших законодавчих актів, зокрема до Кримінального кодексу. У КК з’явилися інновації про те, що передбачено кримінальне покарання не тільки за насильство, а й за погрозу насильства щодо колишнього президента і його сім’ї.

Поки що Лукашенко нікуди йти не збирається, тому “про колишнього президента” на сьогодні не йдеться. Наступного року в Білорусі президентські вибори, і Лукашенко демонструє намір у них брати участь укотре.

Він 30 років уже при владі, але, мабуть, цього замало, і йому хочеться продовжувати обіймати цю посаду і далі.

Заява Лукашенка, що він “не вічний”, дуже суперечлива. Це кокетство. Адже зрозуміло, що він балотуватиметься вкотре. Просто грає в якесь кокетство — мовляв, може, піду, може, не піду. Ця кокетлива гра, думаю, пов’язана з проблемами зі здоров’ям. Не виключено, що в момент президентської кампанії це здоров’я погіршиться. І ось на цей випадок готуються різні законодавчі заходи щодо захисту його і його сім’ї.

Тут, можливо, ще такий нюанс є. Напевно, він хоче, щоб його попросили, щоб чиновники, народ раптом розпочали кампанію, мовляв, “залишся, Олександре Григоровичу, бо без вас ми всі загинемо, на кого ви нас залишаєте, сиріт”.

Цей всенародний плач легко організувати в умовах Білорусі.

Також, можливо, що це такий натяк, мовляв, “я вже втомився, але якщо ви мене попросите, то я залишуся”.

А що стосується нових гарантій Лукашенку та його родині в Конституції. Звичайно, будь-які законодавчі акти можна поміняти, можна поміняти Конституцію. І немає надії на те, що людина, яка прийде на зміну Лукашенку, дасть якісь гарантії, і ці гарантії будуть виконані. Усе залежить від розвитку політичної ситуації. Історія знає багато прикладів, коли диктатор, що йде, формував якусь багатоярусну, багатоповерхову систему захисту, але це його не рятувало. Можна згадати Піночета, якого врятувала від в’язниці тільки смерть. Можна згадати ближчу для нас історію в Казахстані, коли Назарбаєв теж спробував зберегти статус через Конституцію свою, але з цього нічого не вийшло.

Тому Лукашенко хоче залишатися при владі до самого кінця, тому що всі ці гарантії погано працюють. Він це розуміє, він нікому не вірить і тому боїться, що може бути притягнутий до відповідальності. Тому що за 30 років свого правління він стільки наворотив, що знайдеться багато охочих висунути йому претензії, зокрема за допомогою закону, за допомогою суду.

Читайте також: Уроки Курська: чому Путін зникає в кризові для Росії моменти — думки експертів і глядачів FREEДOM