Півмільйонні втрати Росії на фронті: коли Путін задумається про ціну війни — думки експертів

Могили загиблих російських військових на кладовищі в Санкт-Петербурзі. Ілюстративне фото: mr-7.ru

Росія втратила на війні проти України понад 500 тисяч осіб. Про це повідомили в Генеральному штабі Збройних сил України.

Російське Міноборони приховує дані про втрати. У Кремлі бояться визнати навіть той факт, що щоденна кількість убитих і поранених російських солдатів в Україні істотно зросла за два роки.

Таємниця Путіна, про яку всім відомо

Загальні бойові втрати армії РФ станом на кінець травня 2024 року вказують, що в Росії немає такої бойової техніки, яку неможливо було б знищити або пошкодити. Серед пошкоджених об’єктів — і танки, і катери, і човни, і літаки, і безпілотники, і крилаті ракети. Але як зазначають експерти, головний ресурс, з якими не рахуються у військовому командуванні — люди.

Міноборони РФ приховує дані про кількість загиблих у війні з Україною. Востаннє відомство оголосило загальну кількість втрат особового складу у вересні 2022 року — близько 6 тисяч загиблих.

Особливо великі сплески в динаміці смертей на полі бою спостерігаються під час активного протистояння за той чи інший населений пункт. Наразі російські військові активно зазнають втрат у боях за Вовчанськ Харківської області, незважаючи на те, що в них є перевага в небі.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що втрати російської армії під час спроби прориву північного кордону Харківської області становили вісім російських військових на одного українського.

При цьому, як він наголосив, “Путіну абсолютно наплювати на розуміння людського життя, йому наплювати і на своїх людей, як на цивільних, так і на військових”.

“Десь там дається ця статистика. Йому цікаві ці втрати чи ні? До цього на тиждень було близько 2-3 тис. жертв — я постійно отримую аналітику про вбивство російських військових. 2-3 тис. сімей втратили своїх дітей. Та йому абсолютно наплювати”, — сказав президент в інтерв’ю центральноазіатським ЗМІ.

Російське командування вже не раз було помічено за відправленням на штурми цивільних людей, а не професійних військових: ув’язнених російських колоній, добровольців і мобілізованих.

Адже в перший рік війни Росія кинула на війну величезну кількість пілотів, десантників і спецпризначенців. Тепер, коли їх стає дедалі менше, доводиться берегти. Спочатку йдуть “м’ясні штурми”, потім — кваліфіковані військові.

Коментарі експертів

Як довго Росія зможе продовжувати подібну тактику ведення війни і що допоможе Україні збільшити кількість втрат серед окупантів? На ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

  • Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
  • Денис Попович, військовий оглядач;
  • Дмитро Снєгирьов, військово-політичний аналітик;
  • Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії “Південь”;
  • Ольга Курносова, політична аналітикиня, головна редакторка порталу After Empire.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Росія ще довго може закидати фронт мобілізованими

— У війні завжди є кілька стадій, коли та чи інша сторона визначає ініціативу, виходячи з накопиченого ресурсу. Ми з вами перебуваємо в тому етапі, коли Росія накопичувала протягом року об’ємні ресурси і намагається зараз реалізувати свою ініціативу. Знову ж таки, у нас у цей час формувалися дефіцити, пов’язані з ускладненою логістикою військово-технічної допомоги.

Росія по лінії фронту має перевагу в артилерії, тотальну перевагу в повітрі за рахунок тактичної авіації. І, відповідно, прийняла рішення для себе атакувати цивільне населення в прикордонних територіях авіаційними керованими бомбами. Росія має перевагу в крилатих, балістичних і гіперзвукових ракетах.

Для Росії не існує порогового числа втрат, після якого вона могла б ухвалити рішення, що війна надто затратна. Тому що для РФ люди, людське життя — ресурс, який абсолютно не має цінності.

Росія вважає, що найдешевший ресурс — це мобілізовані, їх можна відправляти в штурми. Ви їх будете знищувати постійно, але вони продовжуватимуть прибувати, тому що вони нічого не варті для РФ. Це країна, яка вважає людські життя — нічим. І нам доведеться знищувати ще більше росіян, які є представниками окупаційних угруповань.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Росія ще не досягла “больового порога”

— Окупанти атакують масою. Плюс не будемо забувати про перевагу в повітрі, це кориговані авіабомби. Поки що ефективної протиотрути не знайдено. Це або F-16, або бойові зенітно-ракетні комплекси, яких у нас не так багато. Користуючись КАБами вони просто знищують Вовчанськ. Ми змушені відступати і шляхом цього вони намагаються просуватися, навіть попри те, що в їхніх лавах є деморалізовані солдати.

Війна набуває такого характеру, що ми побачимо і 600 тисяч втрат противника, і 700 тисяч абсолютно не виключено. До “больового порогу”, очевидно, ми не дійшли.

А що таке больовий поріг? Мені складно уявити, але здається, що вони мають відчути, що війна прийшла в буквальному сенсі в кожну домівку. Родичі, сусіди мають постраждати від війни. Кожна сім’я має почути розповіді про жахи війни і втрати. Відчути це на собі. Тоді, очевидно, буде якась реакція суспільства.

Якщо згадати історичні події в Росії, Російській імперії, то тригером може стати дрібниця в масштабах країни. Наприклад, кудись хліб не доїхав або з кимось погано обійшлися, або якусь солдатську матір образили.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Мобілізаційний ресурс РФ складається з трьох категорій

— У тактиці дій російського генералітету нічого не змінилося з часів Другої світової війни. Застосовується тактика використання переважно особового складу.

Мобілізаційний резерв РФ — близько 12 мільйонів осіб. Для порівняння мобілізаційний резерв України — 2,5-2,7 мільйона.

Тобто якщо, умовно, Україна закличе до складу Сил оборони все чоловіче населення віком від 18 до 60 років, однаково чисельна перевага російських окупаційних військ буде приблизно 1:4, 1:5. І це прекрасно розуміють у Російській Федерації.

Ця війна — це війна технологій. Але російська армія відстала в технологічному витку переозброєння від країн НАТО і, відповідно, від сил оборони України. Тому російське командування прекрасно розуміє, що подальше просування вглиб української території можливе завдяки м’ясним штурмам.

Якщо за часів Другої світової війни ця тактика мала назву “жуковщина”, то тепер до російського військового новомови увійшло таке поняття як “мурадовщина”. Генерал Мурадов командував марним штурмом російських військ у районі Вугледара на Донеччині, який призвів до численних втрат серед особового складу та живої техніки.

На цей час, на жаль, РФ має можливість поповнення особового складу щомісяця близько 40 тисячами. Це дає їм можливість компенсувати втрати особового складу, навіть ті, які зросли з 800 до 1,5 тисяч на добу за останні кілька тижнів.

Тобто близько 40 тисяч — це якраз та кількість, яка дозволяє російським окупантам вести активний характер бойових дій. Переважно це категорія так званих мобілізованих, тобто громадян України, які проживають на окупованих територіях Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Тотальний характер мобілізації: від 18 до 65 років.

Друга категорія — це так званий спецконтингент “К”, тобто ув’язнені, які за указом Путіна після так званого заколоту Пригожина мають можливість укладати прямий договір з Міноборони РФ. З урахуванням того, що в російських в’язницях близько 350-400 тисяч ув’язнених, цієї кількості достатньо для поповнення особового складу.

Третя категорія — це так звані добровольці, причому навіть із країн ближнього і далекого зарубіжжя. Російська Федерація активно вербує зараз громадян Непалу, Центральноафриканської Республіки, Судану, Сомалі, виплачуючи їм грошове забезпечення в розмірі 500 доларів. Це копійки порівняно з грошовим забезпеченням російських окупантів. Але для представників цих країн це великі гроші і можливість заробити.

РФ має можливість заповнення втрат серед особового складу. Надалі буде використовуватися тактика, відома як “за ціною не постоїмо” і “баби ще народять”.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Путін заговорив про перемир’я не просто так

— Дуже багато залежатиме, звичайно, від тих видів озброєнь, які підтягнуться від західних союзників, і головне — наявність боєприпасів.

Південний напрямок залишається перспективним для ворога, з його погляду. Але в нашого командування бачення інше. І сьогодні в тій тактичній грі наше командування за всіма ознаками бере гору. І мужність наших хлопців, звісно, не дасть змоги цими плацдармами заволодіти. Дуже важливий напрямок, насправді.

І в світлі всіх заяв, зокрема кремлівського диктатора, щодо можливих переговорів, ми прекрасно розуміємо, що російські дедлайни не виконуються. Напевно, травень буде рекордним зі знищення російської живої сили насамперед на Харківському напрямку. Саме тому ворог заговорив про перемир’я.

Їм потрібен час для того, щоб підтягувати резерви, щоб оновити свої сили. Сподіваюся, що їм це не вдасться найближчим часом. Тим більше розраховуємо на допомогу союзників і якнайшвидшу появу в нашому небі F-16. Від авіаційної компоненти дуже багато залежить.

ОЛЬГА КУРНОСОВА: Кремль купує тих, хто помиратиме на полі бою

— Мобілізація — це те, що найбільше лякає Кремль. Такого різкого падіння рейтингу Путіна, як після підписання указу про так звану часткову мобілізацію, а також різкої зміни ставлення росіян до війни, ще не було. Тому вони роблять усе що завгодно, щоб мобілізацію не потрібно було вводити. Звідси — величезні для регіонів виплати, для тих, хто піде воювати, звідси — іноземні найманці.

У Кремля немає іншого виходу, але є гроші, і тому він намагається купити тих, хто готовий помирати.

Останнім часом ми постійно чуємо, зокрема з вуст російського так званого президента, промови про те, що він готовий на мирні переговори. Чому? Тому що вони прекрасно розуміють, що не тільки повернуться каліки, а повернуться люди, які звикли до зарплат у 200 — 500 тис. руб. (2,2 — 5,6 тис. дол.) на місяць. Повернуться чоловіки з посттравматичним синдромом. А що їм Кремль зможе запропонувати? Такої зарплати всередині Росії немає. Проблеми у Кремля великі.

Читайте також: Російські генерали заробляють на війні проти України за рахунок своїх поранених — деталі від експерта

Прямий ефір