Під час евакуації побратимів з поля бою під Роботиним потрапив під ворожий вогонь — історія військовослужбовця ЗСУ (ВІДЕО)

Ціною здоров’я, а подекуди й життя, українські захисники евакуюють з поля бою поранених і загиблих побратимів. Кажуть, намагаються максимально допомагати одне одному, щоб кожен воїн міг повернутися до рідних. Військовослужбовець Збройних сил України (ЗСУ) Володимир дістав важке поранення під Роботиним у Запорізькій області саме тоді, коли намагався евакуювати побратимів. Йому вдалося вижити, а медики зробили все можливе, щоб зберегти військовослужбовцю ноги, інформує FREEДОМ. 

“Я хотів жити, і все. Мої два побратими, на жаль, “двохсоті”. Ми втрьох були в одному місці. І я зрозумів, що треба вже битися до кінця”, — розповідає Володимир.

Важке поранення захисник отримав на Запорізькому напрямку. Перед їхньою групою стояло завдання — евакуювати двох загиблих і одного пораненого. Але до них дійти не встигли. Потрапили під обстріл російських окупантів. Володимир каже, на них або скинули керовану авіабомбу, або накрили артилерією. Повідомити про це військовий зміг по дивом уцілілій рації. 

“Одна година двадцять хвилин знадобилося, щоб до мене дістатися. Мені відразу три турнікети наклали, оскільки рука взагалі в землі була, ноги не рухалися. Усе, що було — це рука. І рюкзак благо не відкинуло, там таблетки. Я зміг дістатися”, — згадує український захисник. 

Володимира евакуювали до Запоріжжя. Там медикам довелося ампутувати праву руку. Уже в Дніпрі хлопець переніс три одночасні операції, оскільки осколки посікли буквально все тіло. Йому перелили три літри крові. Хірургам, попри дуже складні поранення, вдалося буквально зібрати і врятувати Володимиру ноги. 

“Треба приділяти особливу увагу тому, щоб прибрати максимально тканини, які вже нежиттєздатні, і вони несуть загрозу інфікування ран. Якщо їх не прибрати – то це буде дуже складний інфекційний процес”, — пояснює хірург Кирило.

Володимир у ЗСУ з першого дня повномасштабного вторгнення Росії. Одразу разом із батьком захищав Чернігів, потім хлопця перевели ближче до лінії фронту. Про те, що кілька днів не зможе виходити на зв’язок — рідних попередив. Наступного разу зателефонував уже з госпіталю. 

“Увечері я сиділа, готувалася до уроків. Чоловік підійшов, так, знаєте, таємниче якось підійшов, обійняв мене. Я сиджу…”, — згадує мати захисника Світлана Притченко.

“О 20:00 він сам зателефонував із госпіталю Запоріжжя. Йому медсестра дала телефон, а мій номер він знав напам’ять”, — каже Олексій, батько Володимира.

“Коли вже все обрізали, руку прооперували, він прийшов до тями, подзвонив і сказав, так і так, я поранений. Немає руки. Але він ще не дуже розумів усе, з ногами все гаразд, склали все”, — розповідає Світлана.

Медики кажуть, зі свого боку зробили все можливе, щоб у майбутньому 27-річний хлопець максимально повернувся до повноцінного життя. 

“Я бачу, що Володимир найближчими місяцями вже зможе і бути вдома, і якщо йому поставлять хороший протез, — він буде дуже активною людиною, і буде прикладом для багатьох наших людей — як треба виживати в найскладніших умовах”, — акцентує медичний директор Сергій.

Для подальшого лікування Володимира вже відправили до Києва. Зі свого боку хлопець хоче зробити все можливе, щоб якнайшвидше пройти реабілітацію, стати на ноги, і повернутися в аматорський футбол, яким він займався до повномасштабної війни.

Читайте також: В Україні запрацював перший абілітаційний центр: як допомагають ветеранам та цивільним (ВІДЕО)