Пережив два роки полону і повернувся додому — історія українського артилериста Володимира Йовенка (ВІДЕО)

Військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади імені отамана Сірка — Володимир Йовенко — один із 230 військових, яких Україна повернула з російського полону в січні 2024 року. Від початку повномасштабної війни Росії проти України — це був найбільший обмін військовополоненими. Після повернення на рідну землю, захисник протягом місяця був на реабілітації, зараз він уже вдома з родиною, інформує FREEДОМ.

3 січня 2024 року відбувся найчисленніший обмін військовополоненими за час широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. Тоді з російських в’язниць вдалося звільнити 230 українців. Один із них — військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади — 55-річний Володимир Йовенко. У полоні чоловік пробув понад 700 днів.

“Це була проблема для нас трохи, як кажуть. Не підготували нас до того, що може таке початися. Тобто не вірили до останнього. Ніхто не думав, що вони підуть з боку Харкова. Розрахунок був на Донбас. Тобто ніхто не очікував”, — розповідає Володимир Йовенко.

Володимир — артилерист. Першою гаубицею навчився керувати ще призовником, проходячи строкову службу в Угорщині. 

Після армії чоловік довго працював залізничником. У війська повернувся вже підписавши контракт у 2017 році. Служив командиром самохідної артустановки. А у 2020 році — став командиром реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) “Град” у складі 92-ї бригади. 

24 лютого 2022 року Володимир мав потрапити на вогневу позицію, але машина зламалася. Тоді він з екіпажем почув перші залпи з боку Білгородської області. Коли вони встигли дістатися до Циркунів Харківської області – їм на зустріч уже рухалася колона російської техніки. Їх оточили.    

“Я вже бачу — їдуть “Тигри” (спеціальні броньовані машини, — ред.) попереду, а ззаду під’їхала їхня розвідувальна група, їхній бусик “Течик”, тоді вони ззаду заїхали, з автоматами повискакували. Вони підійшли і питають, хлопчики, куди їдете, кажу, вже нікуди… Приїхали. Прикро звичайно було, що ось так. Але, як кажуть, слава Богу, що так воно вийшло”, — ділиться спогадами захисник.

Потрапивши в полон, вони провели кілька днів на землі в лісі. Потім російські військові привезли їх у прикордонне село Гоптівку Харківської області, де утримували в підвальному приміщенні. Їх три доби не годували, руки були постійно в наручниках. Під час допитів постійно погрожували розстрілом. 

“Якщо не будеш щось розповідати, то зараз із пістолетом на вулицю, і на розстріл, типу такого говорили”, — згадує Володимир.

Майже два роки Йовенко провів у різних таборах і в’язницях Росії, там де утримували українських військовополонених. Влітку 2023 року його і ще 16 осіб привезли в Курську область — сказали, що готують на обмін, але в підсумку відпустили лише чотирьох. Решту перевезли в Смоленську область, у СІЗО №2. 

“Нас коли привезли в перший день, там приймання було жорстке таке, що хлопчика одного собака схопив, руку трохи розірвав”, — розповідає чоловік.

За словами Володимира, умови в цьому СІЗО були найважчими: військовополонених катували, зокрема й голодом. Намагалися зламати і фізично, і морально.  

“Це одне з таких найжорсткіших СІЗО, де справді, могли зовсім не годувати. Стоїш 16 годин на добу, тобто сідати навіть не давали. Ну і віршики вчити, не дай Боже, ти не розповів вірш із ранку, то ой… кошмар. Гімн — п’ять чи шість разів за добу співали, російський”, — каже український захисник.

Дружина Володимира — Ольга дізналася, що її чоловік перебуває в полоні лише в березні 2022 року. З цього моменту їхня сім’я почала боротьбу за повернення Володимира додому. Лише через вісім місяців вона отримала перший лист від чоловіка, потім їм навіть вдалося кілька разів поспілкуватися по Skype. 

Весь час Ольга підтримувала зв’язок із Червоним Хрестом, українським координаційним штабом із поводження з військовополоненими, Службою безпеки України. Ольга каже, усі дуже допомагали і підтримували. 

День обміну — згадує уривками, а до тями змогла отямитися, лише почувши рідний голос чоловіка телефоном. 

“Мені приходить повідомлення від Координаційного штабу, що вітаємо, Йовенка Володимира Васильовича звільнили з полону. Я розплакалася, знепритомніла, добре були старші діти, які привели мене до тями, кажуть мамуль, правда, обмін… правда його поміняли. І ось 21:00 дзвонить незнайомий номер, я вже розуміла, розуміла… Я взяла слухавку, і він каже: кицюня, я в Україні, все в мене добре, ну тоді природно, сльози радості”, — ділиться спогадами дружина Володимира Йовенка.

За час перебування в полоні Володимир через постійне недоїдання втратив 16 кілограмів. Місяць відновлювався в реабілітаційному центрі. Нині перебуває у відпустці, збирає документи, щоб пройти військово-лікарську комісія (ВЛК) — і тоді вже визначиться, чим займатиметься далі. Ольга ж для себе вирішила, що продовжуватиме пошуки українських військових, які потрапили в полон, допомагатиме та консультуватиме їхніх родичів.

Читайте також: Журналісти на фронті — пресофіцери бойових бригад на Донбасі розповіли про свою роботу (ВІДЕО)