Перевиховані Кремлем: як росіяни перетворюють українських дітей на яничар Путіна

У них відбирають минуле. Їхнє майбутнє — туманне. Їх розглядають, як ресурс для майбутніх воєн. Вони — українські діти. Вони мали навчатися в школах, гратися з однолітками, їздити влітку на море і мріяти про професії футболіста, космонавта чи вчителя. Але росіяни зруйнували їхні мрії. Вкрали їхнє дитинство. І намагаються позбавити майбутнього.

Кремль розгорнув злочинну практику викрадення юних українців. Її мета — виростити солдатів для нових війн. У цій темі в “Спеціальному репортажі” телеканалу FREEДOM розбиралася журналістка Ксенія Барвіненко.

Порятунок Микити

Схудлий, розгублений і в одязі не за розміром. Саме таким Поліна побачила 9-річного онука Микиту, який цілий рік провів у російському полоні. Хлопчик проходив оздоровлення в Олешкинському інтернаті для дітей з інвалідністю в Херсонській області. У березні 2022 року його мав забрати додому батько, але не встиг…

“Я дуже боялася за Микиту. У нього дуже складна дієта. Коли я його забрала, він важив 25 кг. Зараз він уже 35 кг. Йому давали, мені здається, якісь препарати, тому що коли я з ним телефоном розмовляла по 15 хвилин, то він 15 хвилин не витримував”, — розповідає Поліна.

Після російського вторгнення місто Олешки опинилося під окупацією. Росіяни вивезли дітей до Криму, потім — до Росії, а звідти — до окупованого Скадовська на Херсонщині.

На той момент Поліна, бабуся Микити, жила в Польщі. Щойно дізналася, що онук у полоні в росіян, — кинулася рятувати.

“Дуже важко забирати дітей. Ми проходимо все: проходимо фільтрацію, перевіряють телефони, обшукують. Мене допитували, цю розмову записували. Потім на Армянську знімали відбитки пальців, допитували. Запитували, наприклад, де [українські] ППО стоять. Я кажу: “А що це таке? Я ж тільки з Польщі, дивіться, у мене ж у паспорті зазначено, що я три роки в Польщі була”, — згадує жінка.

76 днів Поліна оббивала поріг інтернату. Місцевий колаборант, який назвав себе директором установи, відмовлявся віддавати дитину, він на себе оформив опіку над Микитою.

Тричі директор інтернату, де утримували Микиту, відмовлявся віддавати його Поліні, висуваючи нові умови. Аж до того, що змушували прийняти російське громадянство.

“Він мені каже: “А доведіть, що ви бабуся, робіть ДНК-тест”. У мене було рішення, щоб забрати дитину, але він не захотів віддавати онука на його підставі. Ми зробили ДНК, ми чекали місяць на результати тесту, але я дочекалася. Після ДНК він знову відмовив, каже: “Бери російський паспорт”. Я відповідаю: “Не можу взяти російський паспорт, я з Польщі приїхала по дитину, у мене сім’я в Польщі”, — продовжує жінка.

Але поки рідна сім’я Микити домагалася його повернення, у Росії йому вже знайшли прийомну.

“Дитина вже йшла на усиновлення, на неї вже чекала сім’я, яка її забере. Про це я дізналася з розмов із Микитою. Він говорив, що ходив із жінкою, вона йому цукерки купувала, іграшку дарувала”, — каже Поліна.

Розшукувана Міжнародним кримінальним судом уповноважена при президентові РФ з прав дитини Марія Львова-Бєлова на камеру путінських глашатаїв посміхалася, спостерігаючи за довгоочікуваним возз’єднанням 9-річного Микити з бабусею.

Але щойно картинку відзняли…

“Бєлова вигнала всіх журналістів, усіх повністю, і почала пропонувати мені все — будинок, квартиру, машину, “все що ви хочете, тільки залишайтеся” Я сказала: “Ні, Микита — українець, я — українка, я приїхала забрати дитину, і я не буду жити в Росії”, — розповідає Поліна.

Але вивезти дитину з Росії виявилося тільки половиною справи, врятувати душу Микити від наслідків російського “перевиховання” ще належить.

“Кричить “я хочу в Росію”. Микита дуже змінився, у нього немає розуміння, що я бабуся, він може мене послати, назвати поганими словами. Він деякі слова не може вимовити, але після РФ мати він добре знає”, — ділиться Поліна.

Схеми викрадення

Випадок із Микитою — не поодинокий. За даними колишнього уповноваженого президента України з прав дітей, директора фонду Save Ukrainе Миколи Кулеби, з 2014 року Росія викрала 1,5 мільйона маленьких українців. Вони депортовані у РФ або живуть в окупації. За даними українського Національного інформаційного бюро, у період повномасштабного вторгнення 2022 року ідентифіковано приблизно 20 тисяч депортованих дітей, а загальна їхня кількість може бути набагато більшою, оскільки в української влади немає доступу до окупованих територій.

“Уявіть собі масштаб трагедії: за 10 років — майже 20% дитячого населення України живуть під впливом російської пропаганди, особливо діти, які перебувають у Криму і на окупованій частині Донбасу. Багато з них сьогодні отримали паспорти так званих “ДНР”, “ЛНР”, а кого перемістили примусово, або депортували, або викрали — вони живуть у Росії”, — каже Кулеба.

Маленьких українців вивозили з інтернатів, дитячих будинків. Обманом забирали в батьків під приводом “оздоровлення” в санаторіях.

Так сталося і з херсонцями, у 2022-му їх вивезли з окупованого на той момент міста до Криму, нібито на відпочинок.

“У місті було оголошення, що “управління освіти” організовує безкоштовну поїздку дітей на море на 24 дні. Ми обговорили це, і вирішили відпустити своїх дівчаток, оскільки вони давно не бачили моря, а ситуація в Херсоні була дуже складною. Ми вирішили, що відправляти їх на 24 дні не ризиковано”, — пояснює Ірина Грінченко, мешканка Херсона.

“Нам говорили, що “відпочинок” триватиме тиждень, потім це тривало місяць, а потім нас перевезли в інший табір”, — розповідає херсонець Юра, якого депортували росіяни під час такого “відпочинку”.

Затягування періоду “відпочинку” — це один з етапів майбутнього викрадення українських дітей.

“Перший табір відпочинку, в який їхали діти, зазвичай був хороший. Після закінчення певного часу, коли всі розуміли, що нікого повертати не збираються, умови змінювалися, і досить радикально. Добре, якщо було ліжко і якась кімната, зазвичай там не було санітарних умов: ні нормального душу, ні туалету, не було їжі, не було медогляду, діти хворіли”, — констатує Анастасія Халіулова, правозахисниця, координаторка проєкту “Шлях додому”.

Але все це не хвилює російських окупантів. Їх цікавлять лише масштаби викрадень. Коли схема з “оздоровленням” розкрилася, довелося вигадувати нові приводи, щоб розлучити близьких.

“Дітей переміщують з тимчасово окупованої Луганської області, наприклад, через ймовірні лісові пожежі. Якщо до цього використовувалися так звані “гуманітарні програми” — на медичне обстеження, в дитячі табори, то тепер шукають все нові й нові підстави вивезти дітей з тимчасово окупованих територій України до РФ”, — зазначає Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Або ж відбирають у батьків через ручні суди. 

“Викрадення тривають. Станом на цей місяць ми фіксували вивезення дітей. Нещодавно була новина на окупованій території, що 20 тисяч дітей із “ДНР” чекають на батьків із Російської Федерації. Питання — звідки взялися 20 тисяч сиріт? А вони взялися з’явилися тому, що “суди” зараз масово ухвалюють рішення щодо позбавлення батьківських прав, дітей просто масово забирають у батьків”, — коментує правозахисник Павло Лисянський.

Індоктринація

Але навіщо Росії сотні тисяч українських дітей? У Кремлі кажуть — рятують від війни. Але це лише привід, щоб штовхнути в пастку російської пропаганди.

“Нас змушували встати, коли зазвучав російський гімн. Тим, хто не встав, довелося писати пояснювальні на директора табору: чому ти не вставав на гімн Росії, не співав його. Я писав, що не хочу вставати на цей гімн, не хочу співати його”, — розповідає херсонець Юра, після свого повернення в Україну.

“Приїжджала московська перевірка, і нас змушували співати пісні про Росію, а якщо не заспіваєте — підете до старшого вожатого”, — додає дівчинка, яку також вдалося повернути на батьківщину.

Цей процес називається індоктринація — систематичне нав’язування ідеології людині, щоб впливати на її переконання та поведінку. Ритуали — перший етап цього процесу. Непокірних залякують і карають. А далі — уроки ненависті. Не лише в санаторіях чи інтернатах, де розселяли викрадених дітей, а й у школах, які опинилися в окупації.

“Щопонеділка в школах відбуваються “розмови про важливе”. Уявіть собі: діти, умовно, 8-10 років щопонеділка отримують нову дозу російської пропаганди, де героїзується російська армія. На Луганщині одразу після окупації нових територій у 2022 році було створено чорний список книжок, які необхідно було вилучити з бібліотек. Цей список налічував 365 позицій, їм була заміна. Тільки в цьому регіоні замінили 2,5 мільйона книжок”, — повідомляє Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі “Опора”.

Підручники для шкіл в окупації росіяни почали друкувати з початком повномасштабного вторгнення. Це ще раз підтверджує, що кіднепінг, депортація, політика “перевиховання” — не випадковість і не перегини на місцях, а цілеспрямована державна політика РФ. Яка, щоправда, ледь не провалилася — адже батьки не хотіли віддавати дітей у школи під російськими прапорами.

“Щоб поповнити свої школи, почали ходити по домівках, погрожувати позбавленням батьківських прав, вилученням дітей. Не всі педагоги хотіли навчати вже за російською програмою, тому були знайдені вчителі-колаборанти. У школах було заборонено говорити українською мовою, інакше дитина могла бути покарана. Діти, яких ми повертали, розповідали, що вони мали постійно співати російський гімн, що вчитель навіював їм щодня, що тепер вони живуть у Росії. І коли всьому класу ставили запитання “Де ви живете?”, вони всі мали відповідати — “в Росії”. Були вчителі, які наполегливо відстоювали Росію і говорили: “Ви повинні бути горді померти за Росію. Ви повинні бути горді померти за Путіна”, — розповідає Микола Кулеба, голова громадської організації Save Ukraine.

Насильницька паспортизація

Померти за Путіна — ось чого Росія намагається навчити українських дітей. Майже 600 тисяч росіян уже стали жертвами путінських амбіцій, такі цифри втрат армії РФ на фронті. Тільки вдумайтеся — понад півмільйона. Це якби одним махом вимерла Рязань або Сочі. Тому Кремль судомно шукає нових солдатів. Тих, кого в майбутньому не шкода послати на забій. Українців.

Березень 2022 року, у полон ЗСУ потрапили студенти з окупованих територій Донецької області. 19-річних хлопців мобілізували в російську армію і відправили воювати.

“Посадили нас у поїзд. І тільки в поїзді нам показали, як розбирати і збирати зброю. Більшість зброї була іржава. Наприклад, один хлопець витягнув пружину зі ствольного короба, і вона розпалася в нього в руках”, — каже один із полонених.

Коли Росія окупувала частину Донбасу 2014 року, цим хлопцям було по 11 років. 8 років тотального промивання мізків не минули даремно. Полонені розповідали про погані умови в російській армії, несправну зброю, жорстокість командирів. Але жодним словом не обмовилися про жаль, що їх відправили воювати проти співгромадян. І тільки в полоні згадали про те, що вони — українці.

“З огляду на те, що в мене свідоцтво про народження українське, то, природно, я вважатиму себе громадянином України. Принаймні, росіянами ми себе не вважаємо”, — кажуть полонені.

У Кремлі це врахували, і тепер повсюдно видають російські паспорти.

“Попри заборону міжнародним правом змінювати громадянство під час збройних конфліктів та окупації, Російська Федерація робить це масово через паспортизацію батьків. Для батьків створюють умови, за яких вони не можуть проживати в окупації, не отримавши російський паспорт. Батькам припиняють виплачувати соціальну допомогу, пенсії. Отримання російського паспорта є умовою отримання атестата про середню освіту. І це повсюдно на окупованих територіях”, — підкреслює Альона Луньова, директор з адвокації Центру прав людини ZMINA.

“Росія паспортизує всіх, видає своє свідоцтво про народження. І якщо дитина відмовляється отримувати, її карають. У нас є хлопець, якому дали свідоцтво, він його порвав, і його покарали: чотири рази по 15 діб він сидів в одиночній камері”, — доповнює Микола Кулеба, голова громадської організації Save Ukraine.

Незаконне усиновлення

Усиновлення росіянами — один з елементів індоктринації, політики приборкання українських дітей. Щонайменше 400 малюків уже опинилися в російських сім’ях. І це тільки ті, кому не поміняли імена, і чий шлях вдалося відстежити.

“Ми повернули хлопця 13 років із російської сім’ї, в якій батько — російський військовий, який отримав поранення на війні проти України. Прийомна мати так ненавиділа цю дитину, що просто не виносила її поруч. Скажіть мені, яка мотивація взяти цю дитину, коли твій чоловік воює проти України? Ви берете українську дитину, ви її ненавидите, щоб що? Зрозуміло, що через засоби масової інформації вони показують, як люблять своїх прийомних дітей, як турбуються, і як роблять із них росіян”, — зазначає Микола Кулеба, голова громадської організації Save Ukraine.

А ось поза пропагандистськими об’єктивами росіяни не приховують справжнього ставлення до українських дітей. Наприклад, “прийомна мати” із Сургута в прямому ефірі, явно в стані алкогольного сп’яніння, розповідає, що б’є дівчинку з Маріуполя, над якою взяла опіку. Глядачі намагаються напоумити росіянку, але безуспішно:

— Я зараз на відео запишу все, що ви говорите, і відправлю до спеціальної служби. Тільки спробуй зачепити дитину!

— Так забирайте свою хохлушку.

— Елю, ти б’єш дитину?

— Караю, караю.

І скільки ще маленьких українців зносять знущання і насильство в російських сім’ях, де показна любов і турбота закінчується, щойно гаснуть камери пропагандистських телеканалів.

“На тимчасово окупованій території Донецької області тільки за минулий місяць внесли додатково до банку даних 98 дітей-сиріт. І цифра зростає. Це ті, кого вносять на усиновлення одразу. А є ті, кого депортують до російського дитячого будинку, і вже там вносять на усиновлення, і ми не знаємо — це дитина з окупованих територій чи ні”, — наголошує правозахисник Павло Лисянський.

“Для росіян наші діти — трофеї. Якщо поспілкуватися з кимось із родин, хто усиновив українця, це просто гордість для них”, — додає Анастасія Халіулова, координаторка проєкту “Шлях додому”.

Не менш важливим є й фінансовий фактор.

“Це не тільки питання отримання соцдопомоги. Якщо росіяни взяли під опіку, а потім усиновили дитину, вони отримують гроші від держави, як опікуни. І це чималі гроші в Росії. А потім ви цю дитину відправили у військове училище, і вона пішла на війну проти України, і її вбили. Як родич цієї дитини, ви отримуєте 50 тисяч доларів компенсації. Хіба це не заробіток для бідної російської сім’ї в сільській місцевості, де таких грошей ніколи не бачили?”, — акцентує Микола Кулеба, голова громадської організації Save Ukraine.

Привласнила собі українську дитину і російська омбудсменка-злочинниця Марія Львова-Бєлова. Навряд чи заради фінансової вигоди, радше — для пропаганди.

Історія Дениса

Шкільна освіта у РФ і на окупованих українських територіях побудована таким чином, щоб українська дитина не мала іншого шансу, як стати “росіянином” і “воїном Путіна”.

“Зрозумійте, дитина потрапляє в середовище, в атмосферу, де з її розумом ліплять те, що хочуть. Російські предмети, російська мова і спотворена російська історія. Ти співаєш російський гімн. А далі — мілітаризація. У них є 16 різних мілітарних рухів, навіть “Вагнеренок”. У цьому “Вагнеренку” до дітей приходять представники приватної військової компанії “Вагнер” — це колишні й теперішні злочинці — і розповідають про те, як вони воюють з Україною, про свої “подвиги”, про те, як вони вбивають українців”, — каже Микола Кулеба, голова громадської організації Save Ukraine.

Мілітаризація дитинства — наступний етап російської політики “перевиховання”. Після уроків ненависті, де пропагандисти створюють образ ворога, кадрові російські військові в так званих кадетських класах і всіляких “юнарміях” вчать дітей вбивати.

“Дуже розвивається так званий кадетський рух. Ми знайшли 128 шкіл, у яких, по суті, є спеціальні курси для кадетів, де діти шкільного віку проходять підготовку з ознаками військової. Цей військовий вишкіл для тінейджера, для дитини перехідного віку є елементом підготовки для участі в лавах збройних сил Росії в найближчі 5-7 років. Відразу після ухвалення паспортів РФ батьками, після набуття певного віку дітьми, які вже виховані в цій системі освіти, вони вже перетворюються на солдатів”, — пояснює Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі “Опора”.

Так сталося і з Денисом Костьовим. Під час окупації його рідного Херсона тоді ще 16-річний юнак, який був сиротою, записував відео, де виступав проти агресії РФ і диктатора Путіна. Перед звільненням обласного центру хлопця разом з іншими його земляками вивезли до окупованого Криму.

“Коли ми приїхали, нам одразу позначили: українська символіка, націоналістичні гасла — заборонені. Ми були шоковані, я зняв на відео умови, куди нас відправили. У моїй кімнаті була температура 0 градусів, якщо дихнути — пара з рота йшла. Мене наступного дня викликали в поліцію, зі мною проводили “профілактичну бесіду”, сказали: якщо будеш сильно мудрувати — буде не дуже добре. Якщо говорити дослівно, то мені пригрозили, що вивеземо тебе в посадку і дамо хороших люлей”, — згадує Денис.

Самотність, страх і безперервний потік російської брехні перетворили українського підлітка — на російського пропагандиста.

“Я — учасник “Руху перших”, це волонтерський рух, він мені дуже подобається. Планую вступати до лав юнармії, хочу служити в армії Російської Федерації, планую переводитися в Нахімовське військово-морське училище”, — говорив Денис російському пропагандистському телеканалу.

Пізніше хлопець зізнався, що текст йому писали проросійські агітатори.

“Війна на вулиці, ти не знаєш як жити, як виживати. Ти один, навколо тебе нікого немає, хто б міг за тебе турбуватися, ти нікому не потрібен. І коли твоєму життю загрожує небезпека, ти зробиш усе… Довелося під тиском органів сказати, що я не хочу їхати назад в Україну”, — пояснює Денис.

“Дениса Костєва підтягнув директор табору: давав якісь доручення, давав право керувати, бути помічником директора. А хлопцеві потрібне самоствердження, самовираження. І підліток піддається цьому. А потім він потроху прозрів. Він зрозумів, що наступний крок — військове училище, а потім він, як російський солдат, піде воювати проти України і загине там. А це і потрібно російській пропаганді потрібно: показати, як він героїчно загинув, вбиваючи українських нацистів. А Денис не дурний юнак. Він розуміє, що вся суть російської любові і дружби — ти повинен стати жертвою цього режиму”, — пояснює Микола Кулеба, голова громадської організації Save Ukraine.

Коли Денису виповнилося 18 років, він утік із Росії, і зараз перебуває в Польщі. Російська брехня зруйнувала життя сотень тисяч людей, і Денис не став винятком. Тепер він боїться повертатися в Україну, думає, що його вважають зрадником.

“Адже ми не знаємо всього, що там відбувалося. Ми не знаємо, на якому гачку він перебуває. І це не тільки Денис, у нас є інші діти. Ми повернули хлопчика з мамою. ФСБшники їх роздягли догола, знімали на відео — вони повинні були говорити, що люблять Росію. Їх попередили: якщо ви хоч щось скажете погане про Росію, ми опублікуємо це відео. Що вони змушували говорити цього хлопця, ми не можемо навіть уявити”, — коментує Микола Кулеба.

“Перевиховання” по-російськи

А тих, кого неможливо шантажувати, — відправляють у табори на “перевиховання”. В один із таких потрапив херсонець Ростислав, за відмову співати російський гімн хлопець кілька разів сидів в одиночній камері.

“Там жахливо було, там на вулицю тебе виводять двічі на день, вранці на півгодини-годину, і ввечері на годину. Там все огороджено, датчики руху, камери спостереження”, — розповідає хлопець.

Табори з “перевиховання” спеціально сфокусовані на тому, щоб знищити українську ідентичність. І не тільки ідентичність, а й волю до опору. Політикою “перевиховання” росіяни закладають ґрунт для нової війни проти України.

“Ця технологія в Росії відпрацьована до досконалості вже за понад 100 років. Наших людей вони завозять у глибинку РФ. Мільйони українців були вивезені, мільйони були поневолені або вбиті. Скільки наших із вами дітей не знають сьогодні, що вони українці, бо їх викрали росіяни, їх перевиховували росіяни. Над їхньою психікою познущалися. Скільки з них у дитячих будинках? Скільки з них розкидано по російських сім’ях і військових академіях? А скільки тисяч тих, які були українськими дітьми 10 років тому на Донбасі, у Криму. Їх уже немає в живих, тому що вони були вбиті як російські військові. За що вони померли? Немає відповіді… За Путіна, за те, що він хотів бути могутнім і показати всьому світу свою вагомість? Це справжній геноцид”, — наголошує Микола Кулеба, голова громадської організації Save Ukraine.

За 2,5 роки Україні вдалося повернути майже 800 дітей. 40 країн об’єднали зусилля, щоб ця цифра збільшувалася. Міжнародні організації закликали Росію припинити насильницьке переміщення дітей, яке ООН визнала воєнним злочином, а Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) — геноцидом.

Українські правозахисники домагаються, щоб індоктринацію українців теж визнали геноцидом. Російський диктатор і його пособниця-омбудсмен отримали ордери на арешт від Міжнародного кримінального суду саме за викрадення дітей. І настане день, коли і Путін, і Львова-Бєлова опиняться в таких самих одиночних камерах, у які вони відправляли непокірних українців.

Читайте також: Уроки ненависті: як Росія готує викрадених українських дітей воювати за інтереси Кремля

---

Ви можете допомогти повернути неповнолітніх громадян України додому. Якщо проживаєте на території Білорусі, Росії або на тимчасово окупованих територіях України та володієте інформацією про депортованих дітей — напишіть у Telegram-канал “Я тут” або на сайт FREEДОМ. Київ гарантує анонімність.

Нагадаємо, телеканал FREEДOM у партнерстві з радницею-уповноваженою президента України з прав дитини та дитячої реабілітації і Ювенальною поліцією України запустив інформаційну кампанію “Знаєш — скажи!”, яка має на меті мотивувати жителів Росії протидіяти примусовій депортації українських дітей і сприяти їхньому поверненню до України.