Волонтери з Харкова печуть хліб і готують гарячі обіди для пацієнтів міських лікарень. На початку повномасштабної війни Росії проти України — 20 людей без досвіду роботи в громадському харчуванні об’єдналися і почали готувати для тих, хто потребував. Своїй організації дали назву “Пекельна кухня”, інформує FREEДОМ.
Минуло понад півтора року, а волонтери продовжують свою справу. Їх підтримують люди з усього світу.
Майже 1,5 тис. буханок хліба і тисячу порцій гарячих обідів на день готують на цій кухні. Усе це передають пацієнтам міських лікарень Харкова.
Співзасновник Благодійного фонду “Пекельна кухня” Єгор Горошко згадує, як усе починалося: 24 лютого 2022 року два десятки людей ховалися від обстрілу в одному з прихистків. І вирішили, що необхідно допомагати українським військовим — готувати для них гарячі обіди.
“Там була маленька кухня, дуже маленька, на якій пекли пиріжки й готували якісь сніданки для хостела. Вона взагалі не була розрахована на велику кількість. І люди, які там були, вони просто всі разом почали щось робити. І ні в кого не було досвіду роботи в громадському харчуванні. У перші місяці ми готували 2 тис. порцій на день — там це було нереально складно, це була дуже-дуже важка робота, тому ми так і назвали тоді, не думаючи про ТВ-шоу, про якісь такі речі, тому що це було справжнє пекло”, — розповідає Горошко.
“Сьогодні в нас гречка, макарони, курка і пшоняний суп, меню щодня різне!” — каже волонтер Євген Сосненко.
28-річний шеф-кухар одного відомого ресторану в Харкові в “Пекельній кухні” — як волонтер уже рік. Євген не може служити за станом здоров’я, тому допомагає тут. Колектив дав йому позивний “Восьминіг”, бо хлопець примудряється за 4 години робочої зміни приготувати перші та другі страви в промислових масштабах.
“З 8:00 до 12:00 я справляюся з усім: тисячу порцій першого і другого, 200 літрів супу, 150 гарніру і курки — кілограм 70”, — розповідає Євген.
Син волонтерки Олени Мороз загинув на фронті в Запорізькій області два місяці тому. Жінка зізнається, що тут їй легше переносити втрату. Коли син був ще в Харкові — він дуже позитивно відгукувався про проєкт, каже жінка.
“Він ще був коли в Харкові, він їв нашу продукцію, потім його направили в Дніпропетровську область, а служив у Запорізькій області. Звільняв Салтівку, Руську Лозову — дуже багато, у нього був досвід, тому що він служив ще в АТО”, — каже Олена.
Нині “Пекельна кухня” — це 70 постійних волонтерів, більшість із яких — харків’яни. Є й помічники з інших країн.
Іноземці про існування проєкту дізнаються в соціальних мережах. Кажуть, їх не лякає близькість до російського кордону та регулярні обстріли міста.
25-річна волонтерка Жасмін Гомес із Північної Кароліни навчається на лікаря. Але при цьому кілька днів тому зважилася приїхати до Харкова на тиждень — допомогти на кухні.
“Мої родичі не знають, що я тут, знають тільки друзі. І вони не розуміють, чому я приїхала сюди, а не просто донатила. Але я відчувала, що цього недостатньо, і що я тут потрібна”, — пояснює Жасмін.
Америка, Канада, Нова Зеландія та Австралія — за майже двадцять місяців війни волонтери з цих країн побували на кухні в Харкові, розповідає співзасновник проєкту Горошко.
За його словами, проєкт працює далі, бо допомога потрібна і зараз — особливо тим людям, які опинилися в лікарні без рідних поруч.
“Потреба в кількості людей зростає, і тому ми допомагаємо лікарням, людям, які там перебувають, саме посиленим, якісним харчуванням. Це, звичайно, харчування не спеціалізоване, це харчування звичайне, наприклад, для психдиспансеру. Є невелика кількість військових, які до нас звертаються. Насамперед — це підрозділи, які приїжджають сюди у відрядження”, — каже Єгор Горошко.
Крім гарячих обідів, волонтери “Пекельної кухні” також допомагають українській армії — відправляють на фронт автомобілі, генератори, антени, а також ремонтують дрони. Кажуть, усе це їм дають змогу здійснювати донати небайдужих людей з-за кордону.
Читайте також: Десять населених пунктів за два тижні: як волонтери-ресторатори з Нідерландів допомагають українцям (ВІДЕО)