“Особистий емоційний досвід”: як візит Штайнмаєра до України змінив відносини Берліна з Москвою

Керівництво Німеччини змінює свою стратегію взаємин із Російською Федерацією, а ці країни більше не є партнерами.

Таку заяву після свого візиту в Україну зробив президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. Поїздка німецького лідера до Києва стала першою після повномасштабного вторгнення Росії до України.

Франк-Вальтер Штайнмаєр планував приїхати до Києва ще у квітні разом із президентами Польщі, Естонії, Латвії та Литви. Як заявив президент ФРН, тоді поїздка не відбулася через те, що “цього у Києві не хотіли”.

У свою чергу, президент України Володимир Зеленський назвав скасування візиту непорозумінням, наголосивши при цьому, що подробиці того, що сталося, йому були невідомі.

Вдруге президент Німеччини мав намір приїхати до Києва 20 жовтня, проте візит було перенесено з міркувань безпеки, оскільки російські війська знову націлили свої ракети на столицю України.

Таким чином, 25 жовтня Штайнмаєр із третьої спроби зміг приїхати до України. Під час свого візиту німецький лідер відвідав Чернігівську область, де на власні очі переконався, що зараз у центрі Європи йде війна: у місті Корюківка він став свідком повітряної тривоги, після чого півтори години провів у бомбосховищі поряд із місцевими жителями.

У укритті люди розповіли Штайнмаєру про бомбардування, обстріли, про звірства окупантів, про те, як вони зупиняли російські танки і пережили окупацію. Таким чином, перебуваючи у притулку, німецький президент сповна відчув на собі атмосферу, де українці живуть уже дев’ятий місяць.

“Наш візит розпочався з сирени повітряної тривоги, і ми провели перші півтори години у притулку у підвалі, що справді дало нам уявлення про умови, в яких люди змушені жити тут”, — розповів Штайнмаєр.

У Києві Франк-Вальтер Штайнмаєр зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським. Під час зустрічі президент Німеччини запевнив українського колегу у подальшій військовій підтримці України. За його словами, ця допомога передбачає постачання ракетних систем залпового вогню MARS та гаубиць PzH 2000.

Штайнмаєр також пообіцяв передати Україні чотири сучасні системи протиповітряної оборони IRIS-T, одну з яких Збройні сили України вже отримали.

“Несправедливий світ між Росією та Україною, який хоче укласти президент РФ Володимир Путін, може призвести лише до нової війни”, — заявив Штайнмаєр під час спільного брифінгу із Зеленським.

Після візиту в Україну Штайнмаєр звернувся до своїх співвітчизників із заявою, в якій наголосив про початок нової епохи у відносинах із Російською Федерацією та світовою спільнотою.

“Жорстока агресивна війна Росії в Україні перетворила на попіл європейський порядок безпеки. У своїй імперській одержимості російський президент порушив міжнародне право, захопив землі, поставив під сумнів кордон. Російська атака стала нападом на всі уроки, які світ витягнув із двох світових воєн. Нині ці уроки світу зникають”, — констатував Штайнмаєр.

Крім того, німецький лідер сказав, що Німеччина продовжить підтримувати Україну стільки, скільки потрібно.

“Ми підтримуємо Україну і робитимемо це стільки, скільки потрібно. Йдеться про військову підтримку, фінансову та політичну підтримку, а також гостро необхідну підтримку для швидкого відновлення після підлих атак Росії на об’єкти енергопостачання, опалення, гарячого водопостачання, інфраструктуру, яка стає життєво важливої ​​з наближенням зими. І я говорю не лише про підтримку політиків. У Німеччині дуже багато людей, які роблять все можливе, щоб допомогти, незліченну кількість ініціатив громадянського суспільства, муніципальних партнерств та мереж, які допомагають на місці, в Україні”, — зазначив у своєму зверненні президент Німеччини.

Читайте також: “Для Німеччини це нова епоха”: історична мова Штайнмаєра про війну та зміну ставлення до РФ

Багато політологів вважають, що мова Франка-Вальтера Штайнмаєра повністю відображає сьогоднішнє ставлення політичних та ділових кіл Німеччини до Росії. Зокрема, за інформацією Der Spiegel, міністр закордонних справ Анналена Бербок та міністр оборони Крістін Ламбрехт зажадали майже втричі збільшити військову допомогу Україні: із закладених у бюджеті 697 млн євро до 2,2 млрд євро.

Крім цього, депутати правлячої Соціал-демократичної партії (СДПН), членами якої є як президент Штайнмаєр, так і канцлер Німеччини Олаф Шольц, більш рішуче налаштовані на перегляд німецької зовнішньої політики.

Так, співголова СДПН Ларс Клінгбайл у своєму виступі перед однопартійцями визнав помилки у вибудовуванні відносин із РФ, а також зазначив, що залежність Німеччини від російських енергоресурсів зробила країну вразливою. Лідер соціал-демократів також наголосив на важливості та правильності рішення щодо надання Україні статусу кандидата в Європейський Союз (ЄС). На його думку, у цьому напрямку ЄС має діяти більш рішуче.

Як останнім часом змінилися погляди Штайнмаєра та правлячих соціал-демократів? Чому зброя з Німеччини в Україну йде повільними темпами? Коли вишикуються колишні відносини Німеччини та Росії? Ці та інші питання в ефірі телеканалу FREEDOM обговорили:

• німецький політолог, аналітик Стокгольмського центру досліджень Східної Європи Андреас Умланд;

• російський соціолог та публіцист, який проживає в Німеччині Ігор Ейдман;

• український політолог Володимир Фесенко;

• український політолог Артем Бронжуков;

Про зміну ставлення Німеччини до Росії

Андреас Умланд:

— Я думаю, це просто результати дій Росії та продовження цього державного тероризму. І просто те, що люди бачать щодня на екранах.

Тішить, що це мова від федерального президента, який має якесь символічне значення у німецькій політиці. Але в принципі сам канцлер [Олаф] Шольц і голова Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) Ларс Клімбайль, який раніше був тісним співробітником Герхарда Шредера (ексканцлер Німеччини, особистий друг президента РФ Володимира Путіна, — ред.) вже вимовляли схожі промови раніше. І Штайнмаєр зараз як би до цього приєднується.

Звичайно, це все трохи пізно, і воно мало статися набагато раніше, в ідеальному випадку ще до 2014 року. Але, на жаль, така ситуація. Краще пізно ніж ніколи.

Ігор Ейдман:

— Скажімо, Штайнмаєр нічого нового не сказав. Про це, починаючи з 24 лютого, говорять усі великі системні німецькі політики.

Тобто з Росією, поки при владі в Росії Путін, мати справу не можна, путінський режим є злочинним і так далі. Це певний консенсус німецьких еліт.

Я думаю, Штайнмаєр не випадково трохи загострив цей дискурс, бо його особисто звинувачують у тому, що він був одним з ідеологів та провідників пропутинського курсу. І відповідно він зараз усіляко намагається, так би мовити, свій цей гріх спокутувати тим, що він зараз демонструє жорстку позицію щодо Путіна.

І щоб його не запідозрили, що він і зараз намагається штовхнути Німеччину на якісь компроміси. Але навіть Штайнмаєр зараз не є прихильником “гнилих компромісів”, ще рік тому це уявити було неможливо.

24 лютого Путін та його кліка перейшли своєрідний Рубікон, якісь червоні риси, червоні лінії у свідомості європейських та західних еліт.

Навіть ті, хто раніше якось намагався його виправдовувати чи намагався з ним миритися, зараз, як і Штайнмайєр, від цього минулого відхрещуються. Виняток становлять лише маргінальні політики з ультраправих чи ультралівих партій.

Володимир Фесенко:

— Приклад Штайнмаєра дуже показовий. Коли європейські лідери приїжджають в Україну і на власні очі бачать наслідки війни, стикаються як Штайнмаєр з тим, що війна йде, коли вони бачать у Бучі та Ірпені наслідки воєнних злочинів росіян, це дуже впливає. Це особистий емоційний досвід. Саме так це вплинуло на німецького президента, який раніше, ще до початку великої війни, був прихильником компромісу з Росією.

Ця велика війна Штайнмаєра переконала, як і багатьох західних політиків, що з путінською Росією навряд чи вдасться домовлятися.

Тобто раціонально він почав змінювати свою позицію ще до приїзду до Києва, але поїздка до столиці України вразила його і лише посилила його проукраїнську позицію.

Тому тактика західних політиків емоційного дотику до українського досвіду війни, щоб вони на власні очі побачили, що тут відбувається, як Україна бореться з російською агресією — це наймогутніша зброя у тому, щоб західні еліти не забували про Україну, продовжували та посилювали підтримку нашій країні.

Артем Бронжуков:

— Я не розраховував би на те, що німецькі політики змінилися. Вони перебувають під тиском громадськості, бо німецьке та світове суспільство підтримує Україну. Незрозуміло це було Шольцу, Штайнмаєру, Меркель (Ангела Меркель, ексканцлер Німеччини, — ред.), але саме люди змінили їхню позицію.

Але цим політикам завжди було вигідно заробляти на дешевих російських енергоресурсах, ніж десь рахувати та знаходити своє сумління.

Штайнмаєр, який не з чуток знає, що такий поділ держави на дві частини, пропонував нам протягом семи років підписати формулу проведення виборів (в окупованих районах Донбасу, — ред.) без виведення російських військ.

Він як політик розумів усі ризики, які несе його пропозиція, але все одно підігравав Російській Федерації.

Візит Штайнмаєра навіть під покровом того, що ми отримуємо необхідне озброєння, може таки означати, що він приїхав просувати наративи Путіна і пропонувати Зеленському перемир’я цієї зими. Тому жодних компромісів, тільки ультиматуми Штайнмаєру та Шольцю, бо нас підтримує німецьке суспільство.

Про постачання зброї в Україну

Андреас Умланд:

— Я думаю, що рано чи пізно Німеччина розпочне постачання танків до України. У мене таке враження, що Берлін зараз просто чекає на якийсь перший крок з боку іншої західної країни: Великобританії, Франції, США.

У військових питаннях Німеччина не буде першою силою. Вона завжди приєднуватиметься до інших країн Франції, Великобританії, до США. Вона наслідуватиме їх приклад, а не сама виступатиме з ініціативою, бо це не в традиціях повоєнної Німеччини.

Якщо ці країни почнуть постачати Україні бойові танки вже не радянського, а західного зразка, тоді й Німеччина на це піде.

Зараз вона ще з цим зволікає. І, на жаль, ця повільність щодо танків підтримується в німецькому суспільстві, і що взагалі є думка, що німці не повинні бути першими з історичних причин, з якихось розрахунків власної безпеки.

Щодо військового співробітництва, Німеччина не є найкращим партнером ні для України, ні для будь-якої іншої країни, бо маємо цей пацифізм, і це наївне бачення світової політики.

Ігор Ейдман:

— У плані постачання зброї німці, швидше за все, йдуть у фарватері США чи Великобританії. І чекати треба на якісь проривні дії саме від цих країн, але навряд чи вдасться їх чекати від Німеччини.

Німці вже зараз постачають і постачатимуть все більше і більше зброї, але цей процес йтиме повільно через те, що вони дуже обережні.

І з цієї причини я не можу сказати, що Німеччина дуже зараз потужна в сенсі озброєння. Так, є хороші зразки, наприклад, зенітні гармати, але в масовому порядку німецька армія та її озброєння перебувають у досить плачевному стані. Недарма одразу після 24 лютого Шольц заявив, що необхідно терміново переозброювати німецьку армію, і на це вже виділено 100 млрд. євро.

Німеччина свою армію запустила і зараз її треба піднімати. Тому можливості Німеччини не такі великі, як це може здатися з боку.

Про українських та російських біженців у Німеччині

Андреас Умланд:

— Прийняти біженців з України, Росії та інших країн це не просто політика Німеччини, це записано в нашій Конституції. Німеччина за своїм законодавством має це робити.

Якщо люди, які сюди приїжджають, можуть довести, що їм загрожує біда у власній країні — це може бути або війна як для українців, або переслідування як для опозиціонерів чи представників сексуальних меншин у Росії чи члени сексуальних меншин — вони мають право на статус біженця . І з цим статусом вони також мають право на певну соціальну підтримку з боку німецької держави.

Це навіть не політичне рішення. Німеччина, як і інші європейські країни має таке законодавство.

Тому питання щодо того, що робити з російськими біженцями, які тікають до Німеччини від військового призову та мобілізації, дуже складне.

Німеччина неспроможна виступити межі своєї власної Конституції. І там є таке правило, що які б у тебе не були політичні погляди, навіть якщо ти пропутинський біженець чи як дезертир із російської армії і ти можеш довести в суді, що тобі щось загрожує в Росії, ти отримаєш цей статус біженця. Це не політичне рішення, це просто юридичне правило.

Ігор Ейдман:

— Ухилістів у Німеччині приймають дуже мало, це лічені якісь випадки, навіть не зовсім ухилістів.

Є система такої видачі гуманітарних віз. Їх видають людям, які якраз борються з війною, і через це стикаються з репресіями, правозахисниками, журналістами. Їх не так багато. Ну, природно, що вони не ображатимуть українок, а навпаки, допомагатимуть їх.

Я беру участь у такому волонтерському русі за допомогою українських біженців. І бачу, що багато росіян, які живуть у Німеччині, і тікали, зокрема з Росії, останнім часом беруть участь у волонтерському русі для допомоги українським біженцям.

Серед тих людей, хто зустрічає їх на вокзалах, у тому ж Берліні тощо, росіяни становлять, якщо не більшість, то значну частину точно.

Я просто бачив, що це переважно молоді люди, які тут навчаються, або ті, хто втекли останнім часом з Росії.

Про відновлення відносин Німеччини та Росії

Андреас Умланд:

— Це, на мою думку, залежатиме не лише від зовнішньої, а й від внутрішньої політики Росії. Зараз у Німеччині та інших західних країнах складається така спільна думка, що спочатку Росія має піти повністю з України, а може, і з Молдови, і з Грузії, і тільки тоді може початися якась нова співпраця, якесь партнерство.

І навіть цього можливо ще недостатньо, якщо внутрішній порядок залишиться таким регресивним, який спостерігається зараз.

Що стосується Росії, то таки багато західних країн цей урок вивчили. Зараз у Німеччині йде саме дискусія про те, що цей урок із Росією може нам говорити про наші відносини з Китаєм.

Тому що зараз є спроби Китаю купувати німецькі заводи або частини цих заводів. І зараз триває дуже жива дискусія у Німеччині. А чи не варто нам на тлі своїх помилок, які ми зробили з Росією, зараз не повторювати ці ж помилки з Китаєм?

Ігор Ейдман:

— Німці хочуть вибудовувати раціональні взаємовигідні відносини з різними країнами, у тому числі з Росією. Але тепер вони переконалися, що за принаймні нинішнього керівництва це неможливо.

Я гадаю, що зміна відносин може відбутися, коли, коли режим Путіна впаде, і на постросійському просторі буде створено одну чи кілька демократичних держав, які поважають права людини, поважають міжнародну спільноту, міжнародні договори тощо.

Тоді виникнуть відносини між Росією чи постросійським простором та Німеччиною, як і з іншими цивілізованими країнами. Але я не думаю, що це буде якесь таке пекуче кохання.

Читайте також: Президент Німеччини Штайнмаєр відвідав Україну — підсумки візиту (ВІДЕО)