Особиста фінансова вигода чи престиж Путіна: причини запеклої боротьби Пригожина за Бахмут та Соледар пояснили експерти

За Бахмут Донецької області вже пів року тривають запеклі бої. Втрати росіян на цьому напрямку обчислюються десятками тисяч. Більша частина міста зруйнована.

За словами військових експертів, стратегічного значення для Росії Бахмут не має. Тоді навіщо все це? На це запитання відповіли в Білому домі — засновником приватної військової компанії (ПВК) “Вагнер” Пригожиним та міністерством оборони РФ рухає бажання заробити.

“Сполучені Штати вважають, що соратник президента РФ Путіна Євген Пригожин, який є засновником наймогутнішої групи найманців Росії, зацікавлений в отриманні контролю над сіллю та гіпсом з шахт поблизу міста Бахмута, що утримується Україною”, — з публікації Reuters.

Йдеться про Артемівське соляне родовище — найбільше в Європі, розташоване якраз недалеко від Бахмута. А також про підприємство з переробки солі “Артемсіль”, що в сусідньому населеному пункті Соледар. Там останніми тижнями зросла інтенсивність бойових дій, в них безпосередню участь беруть бійці ПВК.

“Якщо говорити конкретно про Бахмут і Соледар, там основна мета у “пригожинців” — це прийти до Путіна і відзвітувати, що завдання виконане абсолютно за планом. Що ПВК “Вагнер” воює більш ефективно, ніж Збройні сили РФ. І за це отримати Бахмут та Соледар. Їхні ресурси на розграбування”, — зазначив військовий експерт Ігор Токовенко.

Американська розвідка вже фіксувала, що російських найманців використовували для захоплення родовищ природних ресурсів в Центральноафриканській Республіці, Малі та Судані. А Міноборони Росії розробляє операції, спираючись на економічні інтереси путінських еліт.

“Однією з найбільш нагальних та зростаючих проблем в Африці є підтримувана Кремлем стратегія ПВК “Вагнер” з експлуатації природних ресурсів. Ці дії ретельно задокументовані та незаперечні. І ми знаємо, що ця одержана вигода використовується для фінансування військової машини Москви в Африці, на Близькому Сході та в Україні”, — наголосила представник США при ООН Лінда Томас-Грінфілд.

Подібні випадки були і на Близькому Сході. Так, в 2017 році сирійський президент Башар Асад ратифікував контракт з російською компанією “Стройтрансгаз”, дозволивши видобувати та експортувати фосфати з двох родовищ неподалік Пальміри. Однак на момент підписання цього договору місцезнаходження копалень все ще було захоплене ісламськими бойовиками. А вже через кілька місяців генерал Суровікін, який командував на той момент російськими військами в Сирії, прозвітував про звільнення цієї території перед Путіним.

“Звільнено 78 нафтогазових полів та два родовища фосфатних руд”, — заявив Сергій Суровікін.

Однак з Бахмутом так просто не вийде. Ні Міноборони РФ, ні ПВК “Вагнер” не в змозі захопити місто, стверджують військові експерти. Пригожин у спробі виправдатися через невдачі на цьому напрямку став навіть публічно хвалити українську оборону.

“Бахмут — це фортеця в кожному будинку. І тому хлопці буцаються. Іноді тижнями за один будинок. Оборону прорвати — це вранці один будинок взяв, прорвав оборону, а за цим будинком ще нова оборона і не одна оборона”, — сказав Євген Пригожин.

“І ось у випадку Бахмуцько-Соледарського плацдарму, там потрібні для ворожої армії настільки великі людські ресурси і технічні, і фінансові… Залучити до виконання цього завдання, що ці населені пункти не мають такого великого стратегічного значення, як ресурси. Насамперед, техніку, яка буде витрачена на виконання цих завдань. Її вже витратили просто величезну кількість”, — додав військовий експерт Токовенко.

За словами експерта, росіяни далекі від захоплення Бахмута. А виправдання, які дедалі частіше звучать, свідчать про те, що в Кремлі це розуміють і готують ґрунт для приборкання “z-патріотів” після чергового “жесту доброї волі”. 

Детальніше про те, що стоїть за прагненням Пригожина захопити Бахмут і Соледар, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• військовий та громадський діяч, заступник очільника Служби безпеки України в 2014-2015 роках, генерал-майор СБУ Віктор Ягун;
• незалежний військовий аналітик Олександр Алесін;
• боєць Збройних сил України Петро Волощенко;
• екс-керівник Служби зовнішньої розвідки генерал армії України Микола Маломуж.

Віктор Ягун: Це не економічні питання, а, мабуть, престиж

— Бахмут і Соледар уже стали такою притчею на мовах. І Міноборони РФ, і всі приватні бандформування Вагнера та інших намагаються таки виконати те завдання, яке було поставлене їм ще пів року тому — взяти ці два міста.

Сенс взяття цих міст на даному етапі воєнних дій я взагалі не розумію. І та кількість людей, які там загинули, вже не вкладається ні в які нормальні поняття… Вони кидають людей мало не в стикові атаки, без прикриття — їх знищують, перемелюють.

Зі спілкування з нашими військовими фахівцями, і навіть якщо читати ворожі соцмережі — ніхто не може зрозуміти мети, що там відбувається і кому це треба… Якби це була якась фортеця на березі моря — зрозуміло, вона там щось охороняє. Ще влітку можна було зрозуміти, бо справді треба було вирішити питання з водою в Донецьку — в Бахмуті водозабір… Але вже нічого немає, вони знищили. І відновлювати точно не будуть.

[Щодо соляного родовища]: питання в тому, що виробництво треба запустити. Але коли воно фізично знищене, що вони робитимуть? Вивозитимуть цю сіль до Росії? Ну а скільки солі треба Росії? Один ешелон, десять… Вона під санкціями. Куди вона діватиме? Так, там справді дуже великі поклади гіпсу, і було збудовано новий німецький завод, який теж знищено…

Загалом не думаю, що це якісь економічні питання. Це, мабуть, престиж.

А щодо того, що почалися проблеми з фінансуванням, це правда. Зараз дуже жорстко вони ввійшли в конфлікт з Міноборони РФ, і у них почалися проблеми не лише з боєприпасами та снарядами, але й з іншим матеріально-технічним забезпеченням: харчуванням, ввезенням палива… І логістика у них дуже страждає… Ми бачили, як вони починають знущально щодо керівництва Збройних сил РФ відгукуватися — мовляв, дайте нам озброєння, а ми тут все поставимо на свої місця.

Олександр Алесін: В рамках ситуації навколо Бахмута певну свою мету реалізує і Пригожин

— Гадаю, такий мотив [гроші] є. Але мені здається, якщо ми зіставимо дві постаті [Путіна та Пригожина] — хто кому підпорядковується, хто ким керує, хто кого направляє — гадаю, таки на першому місці стоїть Путін.

Для президента РФ взяття Бахмута — це зараз питання престижу — скільки вкладено грошей, засобів, людських життів. І якщо це все скінчиться “пшиком”, то це буде серйозне ослаблення політичних позицій Володимира Путіна в країні.

Але, так би мовити, під шумок в рамках цієї ситуації певну свою мету реалізує і Пригожин — я не виключаю, що це можуть бути фінансові питання. Все ж таки він підприємець, і для нього питання бізнесу займає не останню роль.

Я тут згадав би історію Британської імперії, коли пірати отримували патент від англійської королеви на ведення піратських дій. Вони начебто були вільні стрілки і грабували кого-завгодно, але в основному це були іспанські галеони з золотом. І грали на спільну мету Британської імперії. Я думаю, що тут ситуація приблизно така сама.

Пригожин отримав патент на ведення приватної воєнної діяльності від Путіна. І ясно, що хвіст не може виляти собакою.

Петро Волощенко: Пригожину цікава “Артемсоль”, йому цікаво захопити саме грошовий плацдарм

[У випадку Бахмута] йдеться лише про матеріальну вигоду. Ви подивіться на цього “кухаря” — обличчя, не спотворене інтелектом. Про які стратегії розвитку майбутнього Росії, де він живе, можна по ньому сказати?

У нього [Пригожина] одна тактика. Йому треба захопити території, бо вугілля на Донеччині після восьми років — ви розумієте, йому там нецікаво. Йому цікава “Артемсіль”, йому цікаво оце стратегічне — захопити саме грошовий плацдарм.

Він зможе себе якось позначити на світовому ринку тієї ж солі. Тому так, лише гроші. І їм не важливо, скільки зараз піде ресурсів, в основному людських, але також і грошових на досягнення цієї мети. Вони лізуть за грошима на скриню.

Микола Маломуж: За захоплення Бахмута Путін обіцяє все — і владу, і гроші

— Насамперед, звісно, Путін має на меті захопити і Бахмут, і всю Донецьку область. Це для нього момент істини — я знаю його особисто — він поставив це як завдання номер один Шойгу, Герасимову, Пригожину, альтернативно військовим.

І, звісно, він за це обіцяє все — і владу, і гроші. І тому всі корисні копалини, які знаходяться на цих територіях — хто її завоював, той ними й володіє. Це не тільки сіль, а й земля, виробництво, а також можливість здійснювати різні тіньові операції.

Тобто, зазвичай, це вирішується комплексно. Політичне завдання — захоплення території України, військове — це захопити території та потіснити наші війська, постаратися якнайбільше їх знищити. І, звісно, економічна складова — як бонус, приз.

А сам Пригожин — бізнесмен, не лише “кухар” Путіна. І він готовий заробляти на всьому: на крові, на зброї та, звісно, на громадянах України, яких він завойовує.

А конкретно те, що вказали аналітики щодо “Артемсолі” та інших корисних копалин…. Я скажу, це одна з цілей, якщо ми говоримо загалом. Стратегічно це питання курує Путін. А виконують ті чи інші підрозділи Пригожина чи Шойгу, і вони, звичайно, мають кожен свою корисливу мету.

Ось тому Шойгу вже спрямовує своїх патріотів, щоб вони працювали на інших напрямках. Їм також обіцяють, що завоюють території, матимуть і володітимуть… А Пригожин в своєму форматі — по “Артемсолі”, а також на інших напрямках пригледів собі заводи, шахти та інші ласі шматки.

Але, найімовірніше, це не вийде. Тому що, як він не б’ється, до Нового року, як обіцяв Путіну, він цей проект не реалізував. Зараз намагаються зайти із Соледара — для того, щоб там замкнути кільце, як вони кажуть, навколо наших підрозділів. Але далі рухатися на Бахмут з цього регіону також не виходить — ми проводимо контрудари, удари з флангів.

Думаю, в цій ситуації перспектива для них дуже плачевна: сіль вони не отримають.