Орбан і його ультиматуми Євросоюзу: як довго Угорщина блокуватиме важливі рішення для України

16 березня, у День пам’яті угорської революції, у Будапешті відбулися масові мітинги як на підтримку уряду, так і проти нього. Опозиція зажадала відставки прем’єр-міністра Віктора Орбана, тоді як сам він заявив про намір закрити незалежні ЗМІ та організації, які отримують фінансування з-за кордону.

Крім того, він знову виступив із критикою Євросоюзу, заявивши, що “імперія хоче не допомогти Україні, а колонізувати її”. Регулярні блокування важливих рішень з боку Будапешта змушують ЄС активніше обговорювати можливість позбавлення Угорщини права голосу.

Опозиція в Угорщині набирає сили

Протестні акції зібрали понад 50 тисяч осіб, які виступали проти політики Орбана. Мітинг організувала партія “Повага і свобода”, а її лідер Петер Мадяр прямо звинуватив чинного прем’єра у зраді національних інтересів. Він також оголосив про плани провести опитування з 12 ключових питань, щоб зафіксувати думку громадян.

“Ті, хто обманює свій народ, повинні опинитися на звалищі історії. Нам 15 років говорили, що все буде добре, наступного року ми доб’ємося успіху. І всі ці 15 років ми просто чекали, чекали й чекали. Але славні лорди повинні прислухатися: батьківщина не може бути в черзі. Ми покладемо цьому край. У нас є новий бойовий клич: “У сідло і в дорогу”. Угорщина хоче жити знову. Настає весна, весна угорців, і разом ми покінчимо із зимою Орбана”, — заявив Петер Мадяр.

Мадяр, колись соратник Орбана, заснував свій рух рік тому. За даними Reuters, його партія вже обходить Фідес (Угорський громадянський союз — партія Орбана) у більшості опитувань, а парламентські вибори в Угорщині призначені на 2026 рік.

“Люди бачать, що нарешті є хтось і щось, адже це величезна сила, яку Петер може зрушити з місця, і що нарешті можуть настати зміни. Я дійсно вірю, що не пізніше 2026 року ми скинемо цей уряд”, — зазначив учасник протестів Мате Бошен.

Того самого дня Віктор Орбан виступив перед своїми прихильниками, заявивши, що позбавить країну організацій, які “діють в інтересах іноземних держав”. Він назвав незалежні медіа та НУО “комахами, з якими він буде боротися”.

Також у своїй промові він розкритикував Україну і Євросоюз:

“Імперія хоче не допомогти Україні, а колонізувати її. Засобом колонізації є війна. Правителі Європи вирішили, що Україна повинна продовжувати війну, чого б це не коштувало. Натомість вони отримають швидке членство в Союзі, причому на наші гроші. У нас може бути тільки одна відповідь на це: Союз, але без України”.

Брюссель проти Будапешта: ЄС обговорює позбавлення Угорщини права голосу
З моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Орбан послідовно займає проросійську позицію. Він блокує санкції ЄС проти Росії, виступає проти постачань зброї Україні та підтримує контакти з Володимиром Путіним, попри його міжнародну ізоляцію.

Через такі дії в ЄС посилюються заклики позбавити Угорщину права голосу. Сьома стаття Лісабонського договору дозволяє це зробити, якщо країна систематично підриває цінності ЄС. Однак для повного усунення Угорщини від голосування потрібне одноголосне рішення всіх країн-членів, включно зі Словаччиною, яка навряд чи підтримає таку ініціативу. У зв’язку з цим ЄС може переглянути принципи ухвалення рішень, замінивши принцип одностайності на принцип більшості, що дасть змогу обходити угорські блокування в майбутньому.

Примітно, що сьому статтю вже намагалися застосувати до Угорщини 2018 року, але тоді рішення не пройшло через блокування з боку інших країн.

Міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна закликав призупинити право голосу Угорщини в ЄС, наголосивши, що Будапешт “систематично діє проти загальних інтересів безпеки Європи”.

Тим часом Євросоюз продовжив антиросійські санкції до 15 вересня 2025 року.

“Ми продовжуємо санкції щодо майже 2 400 фізичних і юридичних осіб у зв’язку з триваючою агресією Росії проти України, включно із забороною на поїздки, заморожуванням активів, забороною на фінансування та надання ресурсів”, — повідомила президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.

Рішення підтримали 26 із 27 країн ЄС — єдиним противником залишилася Угорщина, яка до останнього використовувала право вето. У результаті Брюссель був змушений піти на поступки.

“Будапешт спочатку просив виключити зі списку дев’ять імен, включно з ім’ям Фрідмана, але іншим посланникам вдалося скоротити кількість росіян до трьох. Це Гульбахор Ісмаїлова, сестра відомого бізнесмена Алішера Усманова, бізнесмен В’ячеслав Моше Кантор і міністр спорту Росії Михайло Дегтярьов. Четвертий бізнесмен, Володимир Рашевський, був виключений через слабкі юридичні підстави, а не через тиск Будапешта. Ще трьох було виключено зі списку у зв’язку з їхньою смертю”, — повідомляє Reuters із посиланням на європейських дипломатів.

Після зняття вето Орбан висунув новий ультиматум Євросоюзу, опублікувавши в соцмережах список із 12 вимог, включно із забороною на прийняття мігрантів, захистом “християнської спадщини Європи” і відмовою від членства України в ЄС.

Президент України Володимир Зеленський прокоментував позицію Угорщини:

“Пункт №1 економічних гарантій для України — членство в ЄС. Без альтернатив і без обговорення. Ні США, ні члени Європейського Союзу, які також про це знають, ніхто не проти. Усі підтримують це, крім однієї країни. Ця країна — Угорщина”.

Крім того, Угорщина виступає проти згадки військової допомоги Україні в документах ЄС. Як стало відомо, обговорюючи проєкт висновків Європейської Ради, Будапешт запропонував “дуже короткий текст щодо України, в якому б тільки зазначалася підтримка ЄС поточних зусиль зі встановлення миру”, тоді як решта країн хочуть підкреслити необхідність продовження допомоги Києву.

На саміті ЄС 6 березня 2025 року Угорщина заблокувала спільну заяву щодо підтримки України. У результаті тези про Київ було винесено в окремий документ, який підписали 26 із 27 країн.

Тактика Орбана в оцінках експертів

Докладніше про ігри прем’єра Угорщини та про те, чим вони можуть обернутися для нього самого, — в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Ганна Малкіна, докторка політичних наук, професорка Київського національного університету ім. Тараса Шевченка;
• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки;
• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• Ігор Чаленко, політолог, голова Центру аналізу та стратегій.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Для власного захисту Євросоюз змушений переглянути принцип одностайності

— Угорщина вирішує відразу кілька завдань. З одного боку, вона домагається від Брюсселя додаткових фінансових коштів для своєї економіки. З іншого боку, прем’єр-міністр Віктор Орбан, який перебуває при владі вже два десятиліття, демонструє своїм виборцям, як він “героїчно” бореться і “перемагає” брюссельських бюрократів. Крім того, можливо, він вирішує і власні бізнес-інтереси, залучаючи певних інвесторів в угорську економіку.

Поки що його стратегія приносить результати. З 2023 року Орбан активно використовує політику блокування і фактично шантажу Брюсселя, який не поспішає реформувати систему ухвалення рішень.

У Європейському Союзі, як і раніше, діє принцип консенсусу, який був зручний у 90-х, коли домінував однополярний світ. Однак сучасні виклики безпеці вимагають більш ефективного управління, а консенсусна модель цього не дозволяє. Та сама проблема спостерігається і в НАТО.

Європейські лідери повинні усвідомити, що ЄС — не еталон досконалості, а структура, яка потребує модернізації через зміну зовнішніх умов. Якщо Євросоюз почне переглядати свою стратегію, серйозніше ставитися до питань безпеки, інвестувати у військово-промисловий комплекс і розробляти механізми мобілізації на рівні національних держав, йому неминуче доведеться реформувати систему ухвалення рішень, відмовившись від принципу одностайності. Якщо ж усе обмежиться обговореннями і формальними документами, ситуація залишиться такою самою.

Ці зміни багато в чому залежать від російської війни і загрози, що виходить від Росії під керівництвом Володимира Путіна. Поки європейський бізнес не сприймав Росію як загрозу, конфронтація здавалася чимось нав’язаним адміністрацією Байдена. Потім виникли надії на мирне врегулювання, але тепер вони виглядають дедалі менш реалістично. Якщо цієї весни не вдасться досягти перемир’я, у Євросоюзу не залишиться іншого виходу, окрім як посилити свою безпеку та реформувати інституції, щоб оперативно ухвалювати важливі рішення.

ГАННА МАЛКІНА: Позиція Орбана може бути частиною ширшої стратегії

— Ми можемо лише припускати, що стоїть за діями прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана — це можуть бути як особисті зв’язки з вищими політиками Росії, так і його власні політичні погляди та стратегічні рішення щодо майбутнього Угорщини. Варіантів безліч.

Однак очевидно, що Угорщина давно займає антагоністичну позицію по відношенню до більшості країн Європейського Союзу, і справа не тільки в її політиці щодо України. Це глибока, системна проблема, яка вже давно потребує вирішення. Нещодавні заяви представників країн Балтії лише підтверджують, що це питання вийшло на порядок денний у ЄС.

У Європейському Союзі дійсно існує механізм санкцій проти країн-членів, передбачений Лісабонським договором. Зокрема, його сьома стаття дає можливість позбавляти країну права голосу, якщо вона систематично підриває ключові принципи та цінності ЄС. Однак цей механізм складається з двох частин.

Перша (стаття 7.1) — попереджувальна: країна отримує офіційне попередження з вимогою усунути виявлені порушення. Для його ухвалення потрібна підтримка чотирьох п’ятих членів ЄС. Друга частина (стаття 7.2) вже передбачає позбавлення права голосу, але для цього необхідне одноголосне схвалення всіх країн-членів, що зробити вкрай складно.

Варто нагадати, що статтю 7 вже застосовували до Угорщини 2018 року, а роком раніше — до Польщі. Однак тоді рішення не було ухвалено, оскільки Польща та Угорщина діяли в тандемі та блокували санкції один проти одного. Сьогодні ситуація змінилася: Польща та Угорщина стали політичними противниками, і Польща навряд чи стане захищати Орбана. Однак його союзником може стати Словаччина, де до влади прийшов Роберт Фіцо, який дотримується схожих поглядів. Це робить ухвалення рішення про позбавлення Угорщини права голосу малоймовірним — таких прецедентів у ЄС поки що не було.

Проте сам факт ініціювання цієї процедури і привернення уваги до проблеми вже можна вважати позитивним сигналом. Раніше ЄС застосовував до Угорщини інші методи тиску — переважно фінансові, блокуючи кредити і допомогу. Однак наскільки ефективними виявляться нові заходи, поки неясно.

Можливо, позиція Орбана — це частина ширшої стратегії. Ми пам’ятаємо, що близько року тому він здійснив турне, відвідавши Росію і США, намагаючись виступити посередником у врегулюванні конфлікту в Україні. Це могло бути елементом спільної гри, в якій він діє в інтересах Кремля, а можливо, і виконує певну роль за негласною згодою Вашингтона. Подібну риторику ми бачимо і з боку адміністрації Дональда Трампа, яка намагається виключати жорсткі формулювання щодо російської агресії.

Така політика Орбана вносить розбрат у єдність Європи. Останніми роками ЄС демонструє безпрецедентну консолідацію, чого не спостерігалося десятиліттями. Це невигідно ні Кремлю, ні США, оскільки ніхто не зацікавлений у появі сильного геополітичного конкурента. Ймовірно, Орбан відіграє роль “троянського коня” в загальноєвропейській політиці.

Подолати угорське вето складно. Є два шляхи: або зміна механізму ухвалення рішень у ЄС, або зміна влади в самій Угорщині.

Перший варіант обговорюється давно: модель, за якої один із 27 членів може блокувати рішення всіх інших, виглядає неефективною. ЄС може перейти до голосування кваліфікованою більшістю, але такі реформи займають роки.

Другий варіант — внутрішня трансформація Угорщини. Орбан залишається при владі з 2010 року не тому, що узурпував її, а тому що отримує підтримку населення. Однак його опозиція теж сильна, особливо серед міського середнього класу. З часом політичний курс Угорщини може змінитися.

Економічний тиск теж залишається інструментом впливу. Економіка ЄС зараз переживає стагнацію, і середньостатистичний європеєць стикається з фінансовими труднощами. ЄС може погіршити ситуацію в Угорщині, урізавши фінансування. Але це ризикований крок: Орбан здатний використати його в пропаганді, виставляючи Брюссель як елітний проєкт, що нехтує інтересами простих угорців. У такому разі суспільна підтримка його режиму може навіть посилитися.

Однак економічні санкції вже чинили на нього вплив. У 2018 році і пізніше ЄС блокував кредити Угорщини, і в підсумку Орбан пішов на поступки, голосуючи за важливі рішення. Але це не призвело до принципової зміни його політики. У підсумку відносини між Угорщиною та ЄС залишаються грою на межі, де сторони змушені шукати компроміси.

Чи можна вважати Орбана ставлеником Кремля? Це відкрите питання. Останнім часом навіть американських президентів підозрювали у зв’язках із Росією. Але важливо не стільки те, на кого він працює, скільки те, як його сприймають угорські виборці. Орбан грамотно використовує популістські методи: він звертається до народу з простими посиланнями — “я хочу миру”, “я захищаю інтереси Угорщини”, “ми повинні купувати дешевий російський газ”. Це зрозумілі аргументи, які легко знаходять відгук у населення.

Існує безліч домислів про його мотиви, але поки що його підтримка в Угорщині залишається високою. І саме це визначає його можливості продовжувати свою нинішню політику.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: ЄС уже перебуває в процесі трансформації і готується до майбутніх реформ

— Тривалий час бюрократія Євросоюзу уникала створення прецедентів, здатних підірвати формальну єдність європейської спільноти. Ідею консенсусу подавали як універсальний принцип, що дозволяє ЄС залишатися цілісним механізмом ухвалення рішень. Однак останнім часом ситуація почала змінюватися.

Поведінка Угорщини в питанні продовження санкцій проти Росії, а також її спроби вилучити із санкційного списку окремих російських олігархів і пов’язаних із ними фінансових осіб продемонстрували, що терпець багатьох країн-членів ЄС закінчується.

Невдоволення діями Будапешта сягнуло критичної точки, оскільки його політика загрожує не лише цілісності Союзу, а й спроможності ЄС ефективно протистояти Російській Федерації в разі посилення гібридних або навіть прямих військових загроз.

За нинішньої системи будь-яка держава може заблокувати важливі рішення, що створює серйозні ризики для роботи ЄС. Навряд чи Союз допустить таку ситуацію в майбутньому, тому неминучі фундаментальні зміни, що стосуються права вето і механізмів функціонування європейських інститутів.

Україна вступатиме до ЄС уже в умовах оновленої системи, про необхідність якої дедалі частіше заявляють європейські чиновники.

Наразі безпека залишається ключовою темою для дискусій усередині ЄС, реформи неминучі і, найімовірніше, вже не за горами.

ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Орбан може пом’якшити свою позицію щойно доб’ється особистих преференцій від ЄС

— Європейський Союз, як будь-який живий організм, зростає, розвивається і стикається з процесами старіння. Форма взаємодії, закладена наприкінці 1980-х — початку 1990-х років, потребує адаптації до нових глобальних викликів. Однак у такому випадку йдеться не стільки про кардинальні зміни ЄС, скільки про внутрішні конфлікти та боротьбу за фінансові ресурси.

Позиція Угорщини в цьому контексті не є чимось новим. Згадаймо кінець 2023 року, коли Європейський Союз погодив механізм фінансової підтримки України — Ukraine Facility. Тоді Угорщина вже блокувала виділення 50 мільярдів євро на 2024-2027 роки. Аналогічні дискусії розгоралися й раніше, коли союзники України, особливо країни Балтії, порушували питання про застосування до Угорщини статті 7 Договору про Європейський Союз.

З одного боку, Будапешт обмежує внутрішню опозицію, з іншого — торгується з Брюсселем, щоб отримати фінансування зі структурних фондів ЄС.

Нагадаю, що в рамках бюджету ЄС на 2021-2027 роки для Угорщини передбачено 22 мільярди євро. Бачачи ризики заморозки цих коштів, Будапешт розігрує свою карту, використовуючи як інструмент тиску питання підтримки України. Фактично, Угорщина каже Брюсселю: “Якщо хочете, щоб ми підтримали допомогу Україні, розблокуйте нам фінансування зі структурних і cohesion фондів ЄС”. Таким чином, дії Орбана продиктовані не стільки політичними мотивами, скільки прагматичним прагненням отримати максимальну вигоду для себе і своєї партії.

Заяви країн Балтії про можливість застосування статті 7 — це, скоріше, спосіб нагадати Угорщині, що не тільки в неї є інструменти впливу в ЄС. Брюссель може використовувати різні важелі, включно з фінансовими санкціями, заморожуванням фондів і дипломатичним тиском.

Що стосується оборонного фінансування і військової допомоги Україні, то тут є альтернативні механізми. Євросоюз може мінімізувати вплив позиції Угорщини, використовуючи інші формати підтримки. Таким чином, дії Будапешта не є катастрофічною перешкодою для України, але створюють ефект дестабілізації та хаосу, чим активно користується Москва.

Росія розігруватиме цей фактор, намагаючись показати, що ЄС не єдиний і що Захід зовсім не такий монолітний у своїй підтримці України.

Проте сам Віктор Орбан — прагматик. Щойно він отримає максимум вигоди з поточної ситуації, він може знову пом’якшити свою риторику. Це вже відбувалося раніше: Будапешт підіймав ставки, шантажував ЄС, але в підсумку йшов на компроміси, коли отримував потрібні йому преференції. Ймовірно, цей сценарій повториться і зараз.

ІГОР ЧАЛЕНКО: Не виключено, що парламентські вибори в Угорщині можуть пройти достроково

— Результати соціологічних опитувань, згідно з якими провладна партія “Фідес” поступається опозиційній партії ТИСА, знаходять підтвердження не тільки в цифрах, а й в активності угорського суспільства. Ми бачимо, що угорці виходять на вулиці, що свідчить про зростання протестних настроїв. Очевидно, що в суспільстві накопичується запит на зміну влади, адже Віктор Орбан перебуває біля керма країни вже близько 20 років.

Примітно, що свою політичну кар’єру Орбан починав у 1990-х роках як прихильник ліберальних цінностей, з якими зараз активно бореться, намагаючись показати себе затятим консерватором. Це лише підтверджує його вміння підлаштовуватися під політичну кон’юнктуру.

Однак зараз, на тлі наростаючого невдоволення, не виключено, що парламентські вибори в Угорщині можуть пройти достроково. Останніми роками ми спостерігаємо, як партії влади в багатьох країнах йдуть на цей крок, щоб зберегти рейтинги. Можливо, Орбан також зважиться на такий крок, нехай він і буде для нього ризикованим із політичного погляду.

Поточні протести пов’язані не тільки з корупцією, а й із незгодою значної частини суспільства із зовнішньополітичним курсом Орбана. Його позиція давно вийшла за рамки просто “відстоювання суверенітету” в суперечках із Брюсселем. Він поводиться в діаметрально протилежному напрямку порівняно з іншими членами ЄС, що викликає закономірну реакцію серед угорців.

Це вкотре підтверджує, що не варто засуджувати угорське суспільство виключно через політику Орбана — він явно втрачає підтримку серед своїх виборців.

З одного боку, в Угорщині продовжує працювати потужна пропагандистська машина Орбана, створена за десятиліття його правління. Ті, хто споживають лише підконтрольні владі медіа, справді можуть скептично ставитися до членства України в ЄС. Однак це традиційні ЗМІ втрачають популярність, і більшість угорців не виступають проти України.

Орбан же розуміє, що його можливості блокувати євроінтеграцію України в майбутньому будуть обмежені. Зараз він штучно гальмує цей процес, наприклад, затягуючи процедуру скринінгу. Низка рішень мала бути ухвалена в першому кварталі 2025 року, але вони відкладені на осінь — на період, коли головування в ЄС перейде до Данії. Таким чином, Орбан уже намітив для себе стратегію подальшого опору євроінтеграції України.

Існує ймовірність, що питання про членство України в ЄС стане частиною мирної угоди. Це поставить Орбана в невигідне становище: він позиціонує себе як прихильника миру в Україні й водночас блокує процес, який може стати його невіддільною частиною.

Тому він намагається уникнути офіційного закріплення відповідних положень, використовуючи інформаційні та дипломатичні маніпуляції. Наприклад, під час нещодавнього візиту на Балкани він більше говорив про Україну, ніж про саму Угорщину чи регіон, що демонструє цілеспрямовану інформаційну атаку.

З урахуванням його риторики останніх тижнів, можна сміливо назвати Орбана українофобом. Однак, попри це, Україні необхідно шукати прагматичні шляхи взаємодії з Угорщиною, адже вона залишається сусідом і потенційним партнером. Дії Орбана ніяк не відповідають принципам європейської політики, і з цим потрібно щось робити.

Читайте також: Словаччина крокує в ізоляцію: чи вистачить Фіцо сил утриматися при владі