Операції зі здачі в полон для військовослужбовців РФ проводяться що 2 дні — подробиці роботи проєкту “Хочу жити” (ВІДЕО)

Торік у вересні Україна запустила “Хочу жити” — державний проєкт Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Він створений за підтримки Міністерства оборони України та Головного управління розвідки та розрахований на військовослужбовців збройних сил Росії та Білорусі, які готові добровільно здатися в полон. Кількість їхніх звернень зростає, повідомляє FREEДОМ.

“Ми в березні отримали понад 3 тис. звернень — це вдвічі більше, ніж скажімо, у грудні 2022 року. Щодо здачі в полон, то операції зі здачі відбуваються що 2 дні”, — каже речник державного проекту “Хочу жити” Віталій Матвієнко.

“Хочу жити” запрацював за кілька днів до початку мобілізації в Росії, яка розпочалася 21 вересня 2022 року. Проект цілком себе виправдав. У березні на сайті “Хочу жити” зафіксували 12 млн відвідувань. За словами оператора гарячої лінії проекту, росіяни все частіше цікавляться можливістю безпечно здатися в полон.

“Є різні події інформаційного характеру, події на фронті, які прямо пропорційно впливають на кількість звернень. Стрибки відбуваються, коли наші збройні сили мають певні успіхи на фронті. Нам дзвонять здебільшого чоловіки. Чоловіки трьох категорій: ті, що бояться, що їх мобілізують; мобілізовані, які дзвонять у паніці: “Що робити? Я не хочу на фронт”; ті, хто безпосередньо на фронті — їх уже відправили”, — розповідає операторка гарячої лінії проекту “Хочу жити” Оксана.

Телефонують і родичі тих, хто потенційно може опинитися на фронті. Перше, що їх цікавить, — забезпечення конфіденційності. У Росії ніхто не дізнається ані про дзвінок на гарячу лінію “Хочу жити”, ані про те, як військовослужбовець здався в полон.

“Усі військовослужбовці армії Російської Федерації, які здалися в полон добровільно за програмою “Хочу жити”, оформляються нашою стороною як ті, що взяті в полон під час бою. Це їхня страховка та їхня гарантія щодо повернення додому: зберігаються всі виплати, плюс це вбереже їх від переслідування їхніх структур”, — коментує спікер “Хочу жити” Віталій Матвієнко.

Другий найпопулярніший запит — яким чином здатися в полон. Процедура розробляється індивідуально.

“Є певна низка інструкцій, які залежать від обставин, де перебуває людина: це територія Росії, це тимчасово окуповані території чи Україна. Потім вони переходять у бот, дають необхідні нам дані. Потім це все передається іншим співробітникам, спецслужбам, які опікуються операцією”, — пояснює операторка гарячої лінії “Хочу жити” Оксана.

Після здачі у полон військових Російської Федерації відправляють до табору для постійного перебування. Україна у поводженні з військовополоненими гарантує дотримання Женевської конвенції.

“Вони мають триразове харчування, медичну допомогу — за потреби та бажання, можливість дзвонити рідним та близьким, а також супровід від міжнародних організацій та Червоного Хреста. Також такі військовополонені мають право вибору: він може бути обміняний найближчим часом або після закінчення війни, точніше після перемоги України над Росією. Він має можливість просити притулок в Україні після того, як буде доведено, що такого військовополоненого не було помічено у військових злочинах. Ще має можливість просити притулок у деяких країнах Європейського Союзу, таких як Німеччина та Нідерланди”, — розповів спікер “Хочу жити” Віталій Матвієнко.

Проєкт “Хочу жити” постійно стикається зі спробами Кремля дискредитувати програму. Наприклад, коли було страчено завербованого на війну в Україні бойовика ПВК “Вагнер”, що потрапив у полон. Тоді російська сторона звинуватила Україну, мовляв, Київ “здав” військовополоненого і порушив свої обіцянки.

“Це з боку Росії була спроба якимось чином вплинути на проект “Хочу жити”, щоби російські військовослужбовці не хотіли здаватися в полон. Щодо “Вагнера”, Україна говорила, що його взяли [в полон] у бою, він не йшов за проектом “Хочу жити”. Те, що його стратили, це питання варто ставити їхній стороні, а не нам”, — говорить Віталій Матвієнко.

У проєкті “Хочу жити” кажуть, що готові вислухати кожного, хто вирішив, що не хоче вмирати на війні.

“Ти розумієш, що це теж живі люди, які не хочуть цього, що це їм дійсно не потрібно. Вони кажуть: “Я не хочу йти на вашу територію, маю друзів в Україні чи родичів”. Іноді бувають сльози, істерика, страх — справжній чоловічий страх. Буває складно при розмові, ти розумієш, що говориш із противником, але з іншого боку, ти розумієш, що людина набралася сміливості. Він має силу волі, сміливість, він дізнався про проект і готовий покінчити з цим і здатися”, — коментує операторка “Хочу жити” Оксана.

Ті, хто вирішив добровільно здатися в український полон, можуть цілодобово отримати всю необхідну інформацію, зателефонувавши, або зв’язатися з державним проєктом “Хочу жити” через Telegram-бот.

Читайте також: Понад 100 звернень щодо добровільної здачі в полон за добу: спікер “Хочу жити” заявив про сплеск інтересу росіян до проєкту