За рік повномасштабної російсько-української війни сусідній Молдові вдавалося залишатися стабільною і практично нейтральною: до антиросійських санкцій не долучилася, але й путінську агресію засудила. Приймала і українських біженців, і російських втікачів від мобілізації. Але політика нейтралітету не вберегла Молдову від російських імперських планів.
Чому Путін обрав своєю ціллю Молдову та чи зможе держава протистояти агресії — про це йдеться у “Спеціальному репортажі” телеканалу FREEДOM.
План Кремля
Росія хоче привести до влади в Молдові своїх ставлеників. Такий план Кремля президентка Молдови Майя Санду озвучила практично в річницю російсько-української великої війни.
“Мета цих дій полягає в поваленні конституційного порядку, зміні законної влади в Кишиневі на нелегітимну, що дасть змогу нашій країні надати Росії можливість зупинити процес європейської інтеграції, а також у тому, щоб Росія могла використовувати Молдову у війні проти України”, — зазначила Санду.
Про плани Кремля Кишинів дізнався завдяки українським спецслужбам.
“Нашій розвідці вдалося перехопити детальний російський план руйнування політичної ситуації в Молдові. Російський документ, який показує, хто, коли і в результаті яких дій збирається зламати Молдову”, — повідомив президент України Володимир Зеленський.
Кремль спробував відхреститися від звинувачень. Але російські відмовки виглядають безглуздо на тлі нещодавніх заяв глави кремлівського МЗС Сергія Лаврова. В інтерв’ю пропагандисту Дмитру Кисельову він заявив, що на роль “наступної України” Захід розглядає Молдову.
“Зараз на цю роль придивляються Молдову, тому що поставили на чолі країни президента, яка сама рветься в НАТО”, — сказав Лавров.
Три сценарії
Про плани Росії штовхнути Молдову в кризу заговорили ще в грудні минулого року. Тоді молдавські журналісти дізналися про три можливі сценарії дестабілізації.
“Перший сценарій — російські війська через Одеську область виходять до кордонів Придністров’я, далі йде визнання незалежності тільки Придністров’я. Другий — створення різних диверсійних груп і насильницьке захоплення влади в Молдові. І третій — повалення влади після місцевих виборів, які заплановані в Молдові 2023 року”, — перерахував журналіст Rise Moldova Володимир Тхорик.
Сценарій із військовим вторгненням Росії через південь України виглядав свідомо провальним. Це сотні кілометрів, пройти які у російської армії шансів не було і немає.
“По суші з боку України — ні. По суші з боку країн Євросоюзу — теж немає. Якщо на карту подивитися з моря — море прикрите нашими системами берегової охорони, й ніякий десантний російський корабель не підійде”, — упевнений військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак.
І мабуть розуміючи провал такої ідеї, Росія вирішила піти шляхом внутрішньої дестабілізації.
“Мені відомо, що вони готуються до весняних протестів ще потужніших, уже почали залучати рухи з Гагаузького регіону. У Гагаузії відбулися мітинги протесту, на яких заявляли, що треба піднятися, треба брати в руки зброю, тому що це російська земля, мовляв, ми завжди були з Росією. І вони підтримують війну Росії проти України”, — розповів міністр оборони Молдови (2015-2016 рр.) Анатоль Шалару.
Енергетика як важіль
Утім, підривати державність Молдови Кремль почав ще на зорі її незалежності. А останніми роками — коли влада в державі змінилася на проєвропейську — тиск тільки посилився. Москва пішла за вже давно відпрацьованим сценарієм, увігнавши Молдову в енергетичну залежність, спробувала затягнути газовий зашморг.
“Восени Росія на половину скорочує постачання газу для Молдови. Поставляють половину обсягів і постійно говорять про те, що “ми відключимо”, “ми відключимо”, “ми відключимо” і “ви замерзайте”, — зазначив експредставник Молдови в Раді Європи та ООН Олексій Тулбуре.
Енергетичні гойдалки не сприяють економічній стабільності в і без того небагатій Молдові. На цьому тлі Кремль теж уже намагався розгойдувати державу. Мета все та ж — знизити рейтинг чинної влади і додати симпатиків проросійським силам.
Жовтень минулого року. У самому центрі молдавської столиці чотири тижні стоїть наметове містечко, з красивою назвою “Місто змін”.
Протестувальники під камери вигукують гасла: знизити ціни на комуналку, підвищити доходи і… відправити у відставку чинного президента. Але, щойно камери вимикаються, згасає і бажання незадоволених громадян змінювати владу. Такі різкі зміни спостерігали журналісти видання “Європейська правда”, які висвітлювали мітинг.
“Наша знімальна група там переконалася, що протестувальники працюють на камеру. Вони мали відкричати своє, а далі в якийсь момент заводила каже: “Ну все, всі розійшлися, всі всім задоволені”, — поділився редактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко.
Розгадка таких швидких змін у настроях протестувальників проста — закінчився оплачений час роботи. Адже цей протест був організований і профінансований прокремлівською партією “Шор”. Молдавські журналісти, яким вдалося впровадитися в ряди протестувальників, дізналися розцінки — до 400 молдавський лей (це близько 20 доларів) за ніч у наметі.
Вибори: на кого ставка?
Лідер партії “Шор” — Ілан Шор. Він відомий як людина, яка вкрала мільярд доларів із молдовських банків. У Молдові тривають суди у справі про розкрадання, сам Шор переховується в Ізраїлі. Але не приховує своїх зв’язків із Москвою.
“Ім’я Ілана Шора і його партії звучало. У Кремлі не приховували й відкрито говорили, що це “наші головні партнери в Молдові”. Вони розглядають партію “Шор” як головний двигун прокремлівських ідей у нашій країні”, — пояснив експредставник Молдови в Раді Європи та ООН Олексій Тулбуре.
Але одним біглим главою партії Кремль не обмежився. Шанує і колишнього президента Ігоря Додона, і проросійського ексдепутата — олігарха Володимира Плахотнюка. На них Москва і може зробити ставку в спробі дестабілізації.
“У Молдові дуже великий вплив Росії на проросійські партії. Росія останні чотири роки проводила цілі спецоперації в Молдові щодо впливу на молдавські вибори. ФСБ, Кремль відправляли в Молдову групи політтехнологів. Деяким молдавським політикам у так званому молдавському відділі Кремля складали передвиборчі спічі”, — розповів журналіст Rise Moldova Володимир Тхорик.
Але політичну партію кремлівського фаворита Ілана Шора можуть заборонити. Москва вирішила зіграти на випередження: щоб зберегти вплив у Молдові, кинула всі сили на переформатування проросійських партій в один рух “За народ”.
Сценарій, за яким працює Кремль, практично не змінюється: проросійські мітинги, побиття опонентів, штурм і захоплення державних будівель… І все це за мовчазної згоди куплених Москвою політиків і правоохоронців.
Точно так починалася “русская весна” в Україні. І, судячи із заяв Майї Санду, таку долю підготували Молдові.
“План на наступний період передбачає дії за участю підготовлених військовими диверсантів, переодягнених у цивільне населення, вчинення насильницьких дій, напади на державні будівлі та захоплення заручників шляхом насильницьких дій під маскою протестів так званої опозиції. План також передбачає використання людей з-за меж країни для вчинення насильницьких дій”, — перерахувала Санду.
За інформацією української РНБО, до Кишинева можуть перекинути “кадировців”, які під виглядом російських рятувальників працюють у Туреччині. Крім того, з початку мобілізації в Росії Молдова приймала російських ухильників і мігрантів. Хто міг уже в’їхати в країну під виглядом біженців, тепер належить з’ясувати молдавським спецслужбам.
Російські військові в Придністров’ї
Але як перевірити тих, хто в’їхав на територію непідконтрольного офіційному Кишиневу Придністров’я? До того ж у невизнаній “республіці” вже 30 років стоять російські військові.
“Там їх тисячі осіб, це російська армія. Вони розквартировані в Придністров’ї всупереч волі офіційного Кишинева. Ба більше, у російську армію в Придністров’ї вербують, зокрема, жителів правобережної Молдови, тобто контрольованої Кишиневом. Це така махина, яка як пилосос рекрутує всіх працездатних чоловіків із Молдови”, — пояснив журналіст Rise Moldova Володимир Тхорик.
Військовий контингент у Придністров’ї можна умовно розділити на дві групи, якими керують з одного штабу — Західного військового округу Російської Федерації:
- збройні формування так званої “Придністровської молдавської республіки” (“ПМР”) чисельністю близько 7,5 тисячі військових;
- оперативна група російський військ чисельністю 1,5 тисячі солдатів.
На озброєнні у росіян кілька вертольотів Мі-8, сім Мі-24 і 100 одиниць бронетехніки. Придністровські підрозділи налічують до 40 танків Т-64 і Т-72, близько 30 БМП-1 і до сотні БТР-60 і БТР-70, а також — 40 реактивних систем залпового вогню “Град”.
На противагу Збройні сили Молдови — це понад 5 тисяч кадрових військових і 58 тисяч резервістів. На озброєнні: 145 БТРів різних моделей, 250 РСЗВ і артилерійських систем (“Рапіра”, гаубиці Д-20, “Гіацинт”, РСЗВ “Ураган” та ін.) гармати М30 і 132 міномети.
При цьому у Молдови немає систем протиповітряної оборони (ППО), щоб захиститися від ворожих ракет.
Тим не менш, росіяни в Придністров’ї мають незначну кількісну перевагу над Збройними силами Молдови. Що істотно ускладнює перспективи сухопутного наступу молдовською землею в напрямку Кишинева.
“У невизнаної придністровської влади немає сил, щоб влаштувати військовий переворот у Молдові, захоплювати той самий телецентр. Особового складу військових у Придністров’ї катастрофічно мало. Там перебувають більше “сторожа”, які охороняють склади з боєприпасами”, — пояснює військовий експерт Українського інституту майбутнього Іван Ступак.
Дійсно, на території Придністров’я розташований найбільший у Європі склад боєприпасів, і Росія потребує цих запасів.
Гагаузія
Але не Придністров’ям єдиним. У Молдові є ще один неспокійний регіон — Гагаузія.
Юридично Гагаузія — автономне територіальне утворення у складі Республіки Молдова. Але місцева влада десятки років тягнеться до Москви й опонує Кишиневу.
Ситуацію в цьому регіоні Росія розгойдує регулярно. Навіть намагалися провести “референдум” у 2014 році, серед питань — про статус регіону. Діячі різних мастей на акціях на підтримку “референдуму” закликали підтримати федералізацію регіону — політично відокремити Гагаузію від Молдови. Одним із головних аргументів був улюблений російський прийом — спірне мовне питання. Схожі заклики лунали і перед так званим “референдумом” у Донецьку навесні 2014-го.
Офіційний Кишинів назвав “референдум” незаконним і не визнав результатів голосування. Але Росія досі неприкрито веде політичну гру в Гагаузії. На початку жовтня 2022 року там навіть планували провести З’їзд депутатів усіх рівнів. На ньому хотіли оголосити про те, що Гагаузія відтепер не виконуватиме частину рішень Кишинева. Це пряма аналогія із сепаратистським З’їздом депутатів усіх рівнів, який Кремль організував в українському Сєвєродонецьку 2004 року.
“Гагаузія — це дуже проросійськи налаштований регіон, і Молдова втратила багато часу в пошуках розуміння, що ж робити з ним. Це дуже велика проблема для Молдови. Але є велика відмінність між тим, що зараз відбувається в Гагаузії та українською ситуацією. Гагаузія не має кордонів із Росією, і якщо вони наважаться на заколот, то блокування кордонів із боку Молдови та України ставить під питання взагалі існування цього анклаву. За два-три тижні все закінчиться”, — упевнений генерал-майор запасу Служби безпеки України Віктор Ягун.
Гагаузький з’їзд на відміну від Сєвєродонецького не відбувся. Вважається, що все завдяки спікеру парламенту Туреччини, який не на камери пояснив політикам регіону про наслідки їхніх рішень. Але сепаратистських настроїв у регіоні менше не стало — і в спробі дестабілізації держави Росія може зробити ставку на Гагаузію.
Як бореться Молдова
Кишинів зайнявся зміцненням власної безпеки — блокує російські інформаційні ресурси, обмежує російський вплив. Для нового прем’єр-міністра Доріна Речана блок безпеки — пріоритет.
“Мир і стабільність. Ми повинні зрозуміти, що з часів Другої світової війни ми піддаємося найбільшому ризику виникнення проблем. Тому нам необхідно зміцнити сектор безпеки таким чином, щоб усі почувалися в безпеці”, — заявив він.
А тим, хто ставить під сумнів цілісність Молдови — штрафи та тюремні терміни. Кишинів посилює законодавство щодо боротьби з сепаратизмом. Сепаратистам-початківцям загрожує штраф, а якщо йдеться про публічних осіб (наприклад, придністровських політиків), то штраф стає неможливим — передбачено ув’язнення від 3 до 7 років.
Таким чином російський план дестабілізації Молдови підтверджує: путінський режим — загроза всьому цивілізованому світу. На тлі поразок в Україні Кремль намагатиметься втягнути в кризу кожну державу, де російський вплив зберігся хоч трохи. Молдовська криза має стати ще одним доказом, що задобрити й умиротворити агресора неможливо. Зупинити диктатора з імперськими планами може тільки сила і готовність боротися за свою державу.