Олімпіада для агресора: спорт як інструмент російської пропаганди та ідеології

Остаточне рішення Міжнародного олімпійського комітету (МОК) про допуск збірних Росії та Білорусі до літньої Олімпіади очікується наприкінці березня. Поки Париж готується прийняти найпрестижніші міжнародні змагання, на дипломатичній арені розгорнулася боротьба за заборону брати участь в Іграх-2024 для спортсменів із Росії та Білорусі.

Скільки країн підтримали заклик офіційного Києва не пускати представників країни-терориста та її пособника на Олімпіаду? Чи буде Україна бойкотувати Ігри, якщо МОК допустить команди Путіна і Лукашенка? І для чого Росії потрібні Олімпійські ігри? Відповіді на ці запитання шукав Максим Урлапов у “Спеціальному репортажі” телеканалу FREEДOM.

Зневажені принципи олімпізму

Під час проведення Олімпійських ігор у Стародавній Греції припинялися всі війни. Адже один із головних принципів олімпійського руху — сприяти миру та гармонійному розвитку людства. Але знайшлася людина, яка цей принцип олімпізму демонстративно порушила — Володимир Путін. І зробив це вже не один раз.

Серпень 2008 року. Росія почала вторгнення в Грузію — якраз у день відкриття Олімпійських ігор у Пекіні.

Лютий 2014 року. Під час проведення Олімпіади в Сочі Путін віддав наказ на вторгнення в український Крим.

Лютий 2022 року. Кремль розпочав повномасштабну війну проти України — одразу після закінчення Олімпійських ігор у Китаї. 

Російська армія знищує цілі міста, гинуть тисячі мирних жителів.

Для всього цивілізованого світу Росія стає країною-ізгоєм. Справжнім рекордсменом за кількістю накладених санкцій. Майже у всіх можливих галузях і сферах.

Санкції торкнулися і спорту. Російські команди виключили з більшості міжнародних спортивних змагань. Зробити це відразу ж після початку широкомасштабного вторгнення рекомендував Міжнародний олімпійський комітет.

Але минув рік — і керівник МОК Томас Бах несподівано змінює свою думку. Озвучує один з улюблених Кремлем і його пропагандистами наративів: “Спорт має бути поза політикою”.

“Виключення російських і білоруських атлетів тільки через паспорт — порушення прав людини. МОК дотримується прав людини, як і міжнародні спортивні федерації, тому ми повинні реагувати на це”, — сказав Бах.

Він пропонує допустити російських і білоруських спортсменів на Олімпіаду-2024 року в Парижі. Але натрапивши на шквал критики та ультиматуми від світових лідерів і дипломатів — намагається догодити всім сторонам: пропонує допустити до Ігор лише тих атлетів, які не були помічені в явній підтримці війни проти України. І виступати росіяни та білоруси мають без національних прапорів і гімнів. Під нейтральним білим прапором.

Спортсмени-пропагандисти

Ось тільки це нічого не змінює. Кремль використовує спорт для пропаганди. Завжди.

“Практично 99% спортсменів цих країн підтримують війну і агітують у соцмережах. Я вважаю, що всі, хто підтримує будь-які агресивні дії, не гідні бути в олімпійській сім’ї”, — наголошує український гімнаст, олімпійський чемпіон 2016 року Олег Верняєв.

Верняєв знайомий із багатьма гімнастами з Росії. Після початку повномасштабної війни не хоче опинитися разом із ними на одній спортивній арені.

“Вони мені дзвонили, намагалися довести, що у нас в Ірпені нічого не було, що нас не бомблять, що немає обстрілів, що це все фейк. Я кажу: ти мене, звичайно, вибач, але йдіть подалі, я це бачу. Ви мені розповідаєте, що в моєму місті відбувається?”, — згадує гімнаст.

Схвалення воєнних дій, виправдання насильства, упевненість в існуванні українського нацизму та репресіях російськомовних громадян, тотальна підтримка дій російського президента Путіна і повне заперечення обстрілів об’єктів цивільної інфраструктури та вбивств мирних громадян. Усе це російські спортсмени озвучують не тільки своїм українським колегам. А й привселюдно — своїй численній аудиторії фанатів. Зі сторінок соцмереж. З екранів телевізорів. Зі спортивних арен і сцен заходів.

Війну підтримують не тільки “словом”, а й рублем. Російські гімнасти відкрито фінансово допомагають своїм солдатам. Подаючи приклад іншим, і збираючи лаври серед військових і ура-патріотів.

Агресію проти України підтримує безліч російських спортсменів. Такими є результати аналізу тисяч заяв атлетів із РФ, їхніх публікацій у соцмережах, фактів їхньої участі в провладних мітингах. Усю цю інформацію ретельно відстежує Міністерство молоді та спорту України, а також незалежні спортивні журналісти.

Проєкт “Трибуна” публікує прізвища сотень російських спортсменів, які підтримали війну проти України.

Активно допомагають російській армії грошима і пропагандистськими заявами шахіст, гросмейстер Сергій Карякін, російський боєць змішаного стилю Олександр Шлеменко. Закликає росіян йти вмирати на фронті і колишній боксер, а нині депутат Держдуми РФ Микола Валуєв.

Російські спортсмени стали глашатаями наративів Кремля, відкрито і публічно підтримують війну. Багато хто з відомих атлетів — особи медійні та розкручені, справжні улюбленці російської телепубліки. На їхні акаунти в соцмережах підписані мільйони фанатів. І їхній вплив на маси величезний.

Тетяна Навка — олімпійська чемпіонка з танців на льоду і дружина Дмитра Пєскова (прессекретаря Путіна). Вона також підтримує агресію і навіть спонукає вирушити на фронт своїх колег-спортсменів. Мовляв, якщо раніше служили та вміють тримати в руках зброю — то потрібні на війні проти України. Сама зі зброєю — тільки на фото.

Один із найвпливовіших російських спортсменів — дворазовий олімпійський чемпіон, фігурист Євген Плющенко. Зараз він тренує збірну з фігурного катання — готує до Олімпійських ігор. Від початку повномасштабного вторгнення в Україну не раз висловлювався на підтримку Путіна і розв’язаної війни проти України. І навіть організував пропагандистське льодове шоу разом з іншими фігуристами з РФ. На запрошеннях, трибунах і костюмах, звісно ж, була сучасна російська свастика — буква Z.

За війну проти України агітують і поодинці, і масово. Рік тому на сцені пропагандистського концерту в Лужниках — призерки Олімпійських ігор-2020 року сестри-гімнастки Аверіни, олімпійський чемпіон-плавець Євген Рилов, багаторазовий олімпійський чемпіон, лижник Олександр Большунов та інші топспортсмени. На їхньому одязі зяє все та ж буква Z — поруч із медалями.

Самозачистка

Ось тільки чим ближче Олімпіада, тим менше публічної підтримки війни з боку російських спортсменів. Дехто навіть затирає свої пости в соцмережах, щоб приховати своє ставлення до війни й отримати путівку-допуск на Ігри, якщо Олімпійський комітет все ж дозволить їм узяти участь під нейтральним прапором.

“Зараз реально діючим спортсменам потрібно бути смертником, щоб вписуватися в активну підтримку таких заходів. Напевно, до них приходить розуміння, що це квиток в один кінець”, — зазначає білоруський громадський діяч, журналіст Дмитро Навоша.

Але приховати правду від усього світу їм не вдасться. Тим паче на поверхню спливає інший незаперечний факт, який ніяк не підітреш у біографії.

Більшість російських і білоруських спортсменів є військовослужбовцями збройних сил. Вони мають військові звання, носять погони. Так, спортсмени з РФ входять до ЦСКА — Центрального спортивного клубу армії РФ. На зимовій Олімпіаді-2022 у Пекіні 90% російських медалей завоювали саме атлети російських силових структур. А на літніх Олімпійських іграх у Токіо 2021 року вони вибороли всі медалі збірної Росії — загалом 71 нагорода.

У РФ практично немає професійних спортсменів, які б не були частиною кремлівської військової машини. Дворазова олімпійська чемпіонка Олена Ісінбаєва носить погони майора та отримує медаль від міністра оборони Шойгу.

А олімпійський чемпіон Микита Нагорний є військовослужбовцем Росгвардії, а також очолює “Юнармію”, де російських дітей виховують у дусі мілітаризму.

Тож говорити під час розв’язаної Росією повномасштабної війни, що спорт поза політикою, — щонайменше наївно.

“Велич нації”

Будь-які успіхи російських і білоруських спортсменів місцева пропаганда відразу ж підіймає на щит — це, мовляв, доказ величі нації.

І якщо російських і білоруських спортсменів допустять на Олімпіаду-2024 у Парижі, то диктаторські режими Путіна і Лукашенка насамперед використають це для пропаганди та виправдання розв’язаної ними війни проти України.

“Пропагандисти працюють і з російськими спортсменами, і вони будуть дуже чітко натаскані, навчені, що і як говорити. Їх зарядять повним комплексом і переліком російських пропагандистських гасел, штампів. Даватимуть інтерв’ю зарубіжним ЗМІ та скажуть, що “все не так однозначно” і насправді ми не воюємо проти українців. Мовляв, подивіться, ось же поруч українські спортсмени, ось французькі спортсмени. Тобто ми не воюємо, ми мирні. Взагалі, Росія мирна”, — коментує політолог Борис Тизенгаузен.

І нейтральний статус, який Міжнародний олімпійський комітет пропонує для російських і білоруських спортсменів, не матиме жодного значення. Навіть без прапора і без гімну вони залишаються громадянами Росії та Білорусі — країни-агресора і країни-пособника.

“Для спортсмена немає різниці — виступати з прапором і без. Тому що ми всі виступаємо за свою країну”, — підтверджує російська олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики Анастасія Максимова.

І потрібна Олімпіада не тільки для спортивних перемог. Її просто використовують для продовження агітації за війну і підтримки бойового духу росіян. Цього вже ніхто навіть не приховує.

“Якщо нас допустять до Олімпійських ігор, кожна золота медаль буде не те, що золота, вона буде величезна для всієї нашої країни. І це буде підтримка для наших хлопців, які зараз у зоні спеціальної військової операції. Ці хлопці будуть битися на спортивних майданчиках, а ті хлопці — на військових”, — каже російська дворазова олімпійська чемпіонка з біатлону Світлана Ішмуратова.

Російські спортсмени навряд чи упустять можливість продемонструвати символ агресії РФ проти України — букву Z. Як це зробив гімнаст Іван Куляк у березні минулого року на Кубку світу в Досі.

А російські фани галасливо і напористо виставлятимуть свої прапори і символіку на трибунах. І проситимуть про підтримку своїх прихильників — наприклад, сербів. Як це було на одному з матчів Australian Open.

І всі завойовані атлетами медалі — відразу ж стануть інструментом пропаганди.

“Повезуть їх Путіну, Путін буде з ними фотографуватися, обійматися, вони будуть говорити, який Путін великий. І знову транслюватиметься: ось, дивіться, Росія всіх перемагає. І тому давайте, друзі, в мобілізацію і в окоп під Бахмут, і продовжуємо воювати та руйнувати українські міста”, — зазначає білоруський громадський діяч, журналіст Дмитро Навоша.

Відсилання до нацистської Німеччини

Усе це вже було за часів фашистської Німеччини. 1936 рік. Міжнародний олімпійський комітет тоді дозволив Гітлеру провести Олімпіаду в Берліні. Її стратегічне значення як ніхто розумів Йозеф Геббельс, рейхсміністр пропаганди.

“Плюси, які отримала тоді Німеччина, величезні. Вони постали всьому світу як чудова, цивілізована країна. Німці активно займалися телебаченням, Геббельс це курирував. І весь світ побачив, мовляв, вони зовсім не такі погані, як про них говорять”, — зазначає російський спортивний коментатор Кирило Набутов.

І геббельсівська пропаганда для цього неабияк постаралася. У Берліні буквально зачистили все, що могло хоч якось видати свідоцтва процвітаючого расизму в Німеччині. У місті прибрали всі антисемітські плакати, брошури та книги. З усіх закладів зникли таблички “євреям вхід заборонено”. Кількох спортсменів єврейського походження взяли в олімпійську команду Третього Рейху. Мешканцям суворо наказали — доки триває Олімпіада, щоб не звучало жодного злого слова на адресу євреїв чи темношкірих.

Обдурити весь світ вдалося. Афроамериканець легкоатлет Джессі Оуенс, який виграв чотири золоті медалі на Олімпійських іграх у Берліні, повернувшись додому в США, розповідав пресі, мовляв, Гітлер зовсім непоганий хлопець.

“The New York Times писав, що справді Німеччина повернулася в лоно цивілізованих країн. Хоча після цієї Олімпіади частина спортсменів потрапили до концтаборів”, — каже політолог Борис Тизенгаузен.

Але світ дізнався про це набагато пізніше. А Гітлер завдяки Олімпіаді встиг набути союзників, приспати пильність світової спільноти і в підсумку розв’язати світову війну.

У прагненні за всяку ціну проштовхнути російську збірну на Олімпіаду Росія має схожі цілі: обілити агресора і особисто президента Путіна, показати себе цивілізованою країною і пом’якшити реакцію на воэнні злочини, вчинені в Україні. І в Міжнародному олімпійському комітеті мають це розуміти. Адже президент МОК Томас Бах був в Україні навесні минулого року. На власні очі бачив зруйновані спортивні арени. Переконував, що підтримує Україну.

А зараз МОК шукає лазівку, щоб дати можливість спортсменам із Росії, Білорусі приєднатися до міжнародного спорту. По суті, Міжнародний олімпійський комітет пропонує агресору і жертві змагатися на одній арені. При тому, що українські спортсмени через війну позбавлені можливості повноцінно тренуватися. В Україні російська армія знищила понад 300 спортивних об’єктів.

Спортсмени на війні

І втрати не тільки інфраструктурні. Станом на початок березня загинули 247 спортсменів — титулованих професіоналів і потенційних олімпійців, тренерів і наставників. Хтось загинув під час обстрілів мирних міст. Багато хто пішов на фронт і віддав там життя за свою країну. Як Сергій Карнаухов, чемпіон світу з пауерліфтингу. Сергій героїчно загинув у боях під Ізюмом Харківської області. Двоє дітей залишилися без батька. А Україна — втратила великого спортсмена.

“Сергій прийшов до військкомату сам, він не чекав повістку. У голову влучив осколок, і він загинув. Мені дуже важко — це біль, він мене просто спалює. А спортивні рекорди його не побиті. Те, що робив Сергій Карнаухов, на сьогоднішні нездатний зробити ніхто. Він присідав і вставав зі штангою вагою 501 кілограм”, — розповідає вдова загиблого спортсмена Аліна Карнаухова.

Російським спортсменам — не місце на Олімпіаді, каже Аліна. Навіть тим, хто відкрито не агітував за війну.

“Вони своєю мовчазною згодою дозволили це робити. Вони вже співучасники злочину”, — впевнена вона.

Родичі загиблих спортсменів зараз створюють громадську організацію. Планують їхати до Європи. Проводити мітинги перед офісом Міжнародного олімпійського комітету.

“Ми хочемо донести, що люди, які дозволять росіянам брати участь в Олімпійських іграх, стануть причетними до смерті й мого чоловіка, і до смерті кожного, хто загинув у цій війні”, — наголошує Аліна Карнаухова.

Чи розуміють це в Міжнародному олімпійському комітеті? Навряд чи.

Світовий опір

Світові лідери, дипломатія і преса протистоять спробам пустити росіян на Олімпіаду в Парижі. Позицію України підтримали понад 40 країн світу.

Проти допуску росіян і білорусів навіть під нейтральним прапором виступила і мерка Парижа — міста, де й проходитимуть Олімпійські ігри.

“Доки російські війська продовжуватимуть вас бомбити, цілитися у ваше цивільне населення і вашу інфраструктуру, доки російські солдати окупують вашу територію, я не хочу, щоб російські спортсмени брали участь у спортивних змаганнях”, — заявила мерка Анн Ідальго.

Опір спробам протягнути росіян на Олімпіаду лише набирає обертів у всьому світі. І все частіше звучить слово “бойкот”.

У міністерстві спорту Польщі вже заявили — створюють широку коаліцію країн, без яких Ігри не матимуть жодного сенсу. Президент Національного олімпійського комітету Латвії висловився ще категоричніше: їхні спортсмени не поїдуть на Олімпійські ігри, якщо в них братимуть участь росіяни та білоруси. Таке ж рішення може ухвалити й Україна. Офіційну позицію озвучив голова Національного олімпійського комітету, міністр молоді та спорту України Вадим Гутцайт. 

“Якщо, не дай боже, усе-таки буде ухвалено рішення допустити російських і білоруських спортсменів до Олімпійських ігор, ми збиратимемося на Генеральній асамблеї Олімпійського комітету, і разом з олімпійською нашою сім’єю ухвалюватимемо вже остаточне рішення [щодо бойкоту]. Ми категоричні у своєму рішенні: їх не повинно бути на міжнародній арені, поки не закінчиться війна”, — наголосив Гутцайт.

Бойкот можуть оголосити десятки країн — і тоді Олімпійський рух опиниться на межі розколу.

Від рішення МОК залежить дуже багато чого. Це більше, ніж просто спорт, і більше, ніж політика. Це — вибір: продовжити міжнародну ізоляцію агресора чи почати умиротворяти його? Проявити свої принципи і силу, або проявити слабкість? А слабкість Путін завжди сприймав лише як привід для подальшої агресії.

Читайте також: Росії та Білорусі не повинно бути на міжнародній спортивній арені: інтерв’ю з міністром спорту України Вадимом Гутцайтом