Окупанти викликали “Папу Карло”: деталі звільнення Вовчанського агрегатного заводу розповіли в РДК

Сьогодні, 24 вересня, підрозділи Головного управління розвідки Міністерства оборони (ГУР МО) України, зокрема й “Російський добровольчий корпус”, повністю звільнили територію агрегатного заводу в місті Вовчанськ (Харківська область) від російських загарбників. Про деталі цієї складної та успішної операції в коментарі FREEДОМ розповів командир “Російського добровольчого корпусу” (РДК) Денис Нікітін (позивний White Rex).

“Багато журналістів дивувалися, чому бійці “Російського добровольчого корпусу” не з’явилися в Курській області під час Курської операції ЗСУ. Ми в цей період дуже ретельно готувалися до важливої операції — звільнення Вовчанського агрегатного заводу і було цією операцією”, — повідомив Нікітін.

Він зазначив, що лави РДК поповнилися великою кількістю добровольців зі збройних сил Російської Федерації, і потрібен був час на їхню інтеграцію в підрозділ.

“Усі вони прийшли з різних підрозділів, із різним військовим, життєвим бекграундом. У нас є бійці з “Шторм-z”, з ПВК “Вагнер”, кадрові військові, десантники, представники спецназу внутрішніх військ. Усіх цих хлопців потрібно було познайомити з нашою військовою культурою, з нашою внутрішньою ідеологією, з нашою системою ведення бойових дій. Так би мовити, привести всіх до одного знаменника”, — пояснив White Rex.

Коли ця підготовча робота була завершена, бійці РДК почали готуватися безпосередньо до бойових дій на території Вовчанського агрегатного заводу.

Операція проходила в кілька етапів. Територія заводу була розділена на три зони — зелену, жовту та синю.

“Наш сектор відповідальності був, по суті, половина території заводу, а сектор відповідальності наших суміжників [із ГУР] — інша половина. Ми розділили територію приблизно так: 33% за нами, 33% за ними і 33% — умовно в середині, хто швидше її займе. І так вийшло, що бійці РДК виконали і свої 33%, зайняли синю зону, і потім просунулися більш активно в інші 33%. За нашими картами була жовта зона — основна будівля, над якою був вивішений прапор. По суті справи, це і були ті самі додаткові 33%, де ми взяли основних полонених, вони здалися бійцям “РДК”, — деталізував командир “Російського добровольчого корпусу”.

Нікітін зазначив, що в промисловій зоні вести бойові дії дуже важко — важкий ландшафт, товсті бетонні перекриття, тому неможливо повністю розраховувати на підтримку артилерії, мінометів.

“Це дуже складний ландшафт і для оборони, і для атаки. Це безліч бетонних перекриттів. Це і величезні цехи. Але ми просувалися так, як ми й планували, — будівля на добу. Ось це, по суті, був наш план. І ми його дотримувалися”, — уточнив він.

На Вовчанському агрегатному заводі перебував гарнізон окупантів, який складався з представників різних підрозділів, але основними були “досвідчені зеки”. Під час підготовки операції керівництво РДК знало про них усе, аж до кримінальних статей, за якими вони сиділи в російських колоніях — розбій, вбивства тощо.

На момент штурму заводу угруповання окупантів становило близько 50 осіб, “проте вони там добре окопалися”.

“Мене дуже цікавило їхнє постачання водою. Так от, ми виявили там два підземні колодязі. Тобто вони користувалися ґрунтовими водами, які очищали за допомогою спеціальних засобів, таблеток для очищення води. Під будівлями заводу вони пробили бетон у деяких місцях і вирили колодязі, і завдяки цим ґрунтовим водам вони трималися. Плюс у них було дуже добре організоване постачання повітрям: їм постійно доставляли посилки FPV-дронами”, — розповів White Rex.

Коли бійці РДК стрімко просунулися на територію заводу, окупанти швидко відійшли зі своїх позицій. При цьому вони залишили велику кількість озброєння, і найголовніше — свою рацію, що допомогло при подальшій реалізації операції.

“Ми протягом двох тижнів слухали їхні переговори. І коли зрозуміли, як вибудували їхню систему постачання, почали відстежувати їхніх “листонош” (FPV-дрони, — ред.) — ми бачили місця, куди їм скидають посилки, і стали планомірно збивати цих “листонош”, і таким чином відрізати їх від постачання. Ми відрізали постачання в одній із будівель, де був колодязь. Інша будівля, де була інша криниця, перейшла під контроль наших бойових товаришів із підрозділу ГУР. І, звичайно, коли ми стали відрізати від постачання, їм стало досить важко”, — продовжив Нікітін.

Коли РДК стали займати будівлю за будівлею заводу, окупанти спробували їх відбити. Але бійці були готові до таких атак, бо чули переговори противника по рації.

“Спочатку вони думали, що їх штурмує піхота ЗСУ. Але потім зрозуміли, що мабуть, це якийсь спецназ. Вони різко змінили тактику, вони зарилися в якісь свої нори і стали викликати вогонь на себе — російський вогонь. Тобто по агрегатному заводу летіли російські КАБи, били із “Солнцепека”. Вони називали це “викликайте Папу Карло”, за аналогією з “Буратіно”. Але били вони досить неточно. До того ж ми провели хорошу розвідку, у нас була 3D-модель Вовчанського агрегатного заводу, ми розуміли, де нам потрібно ховатися, щоб перечекати удари”, — зазначив командир РДК.

Серйозною підтримкою було те, що бійці 57-ї бригади Збройних сил України тримали периметр, і не давали російському підкріпленню проникнути на територію заводу.

Нікітін пояснив, що звільнення агрегатного заводу істотно полегшить оборону міста Вовчанськ, оскільки завод є повноцінним укріпрайоном.

Читайте також: Вовчанський агрегатний завод звільнили від російських окупантів: подробиці повідомила українська розвідка

Нагадаємо, “Російський добровольчий корпус” — підрозділ у лавах ЗСУ, підпорядкований Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України. До складу РДК входять громадяни РФ, які виступають проти путінського режиму і допомагають звільняти Україну від російських окупантів.