Вже не вперше Кремль вирішує відкласти дату так званого “референдуму” на окупованій території України. Однією з останніх ідей була дата 4 листопада, коли росіяни відзначають День національної єдності. Але проксі-організації та адміністрації окупації навряд чи встигнуть.
Про причини наступної невдачі Кремля в ефірі телеканалу FREEДOM ми розмовляємо з аналітиком, керівником Центру соціальних досліджень Донбаса Сергієм Гармашем.
— На який строк Росія перенесе так звані “референдуми”? Від чого залежить те, щоб Кремль спромігся його провести?
— Справа навіть не у визначенні Кремля, а у фізичній здатності проводити “референдуми”. Зокрема, в Донецькому та Луганському регіонах Кремлю потрібно повністю контролювати ці території, а це ще не так. І якщо Кремль не може повністю контролювати їх в адміністративних кордонах Донецького та Луганського регіонів, то, відповідно, так звані “ДНР” та “ЛНР” не можуть проводити “референдуми”, оскільки вони у своїх “конституціях” визначили однакову територію в адміністративних кордонах цих областей. Росія переграла себе, взяла гачок.
Що стосується півдня України, то не існує “держави”, яка повинна звернутися до Росії, згідно з російським законодавством. Тому Кремль, в принципі, не може проголосити держави на території, які фактично окуповані. Але ця територія також дуже нестабільна сьогодні. Ми бачимо контратаки. Межа окупації постійно змінюється, тому поки передня лінія не буде стабілізована, на півдні України Росія також не зможе проводити референдуми.
Я читав у російській пресі, що Путін дуже хоче приєднати ці землі до Росії до 4 листопада. Але сьогодні очевидно, що ці дати нереальні. Звичайно, все залежатиме від ситуації на передовій.
— Так, ось віце-спікер Ради Федерації Турчак сказав, що 4 листопада буде символічно проводити “референдуми”. Скільки ще цю дату можна переносити?
— Так, його будуть переносити нескінченно, поки Путін сидить у Кремлі, який хоче їх прикріпити. І його підлеглі не можуть сказати йому, що це нереальний сценарій. Тому дати переносяться.
Я думаю, що політики, які є навколо Путіна, той самий перший заступник глави президентської адміністрації Сергій Кірієнко, звинувачуватимуть військових у неможливісті проведення “референдуму” і, таким чином, це вирішить їх проблему. Дату буде перенесено нескінченно, поки російські війська знаходяться на нашій території.
— Росія ще у квітні оголосила про бажання провести “референдуми” на окупованих територіях. Як ви думаєте, наскільки зображення Путіна вражає той факт, що вони досі не провели псевдореферендум?
— Ну, якщо ми проводимо аналогію, коли військове командування Російської Федерації постійно змінюється залежно від успіхів чи невдач російської сторони на фронті, то я думаю, що ті ж ротації персоналу можуть бути в Кремлі.
Що стосується настрою на окупованих територіях, я вчора робив огляд їхніх ЗМІ, і помітив, що майже всі російські пропагандисти коментують невдачу в регіоні Харкова через те, що з Донецького регіону були мобілізовані люди. Тобто: “Не хвилюйтеся, з нами все добре, в Балаклії були мобілізувані з Донецька“. Зрозуміло, що в Донецьку, коли люди читають це, сім’ї, з яких мобілізували чоловіків, це викликає відчуття обурення в буквальному розумінні. Дійсно, насправді їх звинувачують у поразках, вони також запевняють росіян, що все добре, тому що ті, кого мобілізували, не люди. Тому, звичайно, навіть на окупованих територіях ставлення до Росії вже змінюється.
— На окуповані регіони пробиваються правдиві новини?
— Такі глобальні новини важко приховати. Причому, я для себе навіть наголосив на цікавій тенденції, що саме так звані воєнкори окупованих територій якось, навпаки, згущують фарби. Тобто вони намагаються бачити ознаки українського наступу на Донецьк, де його, можливо, й немає. Наприклад, у Петрівському районі почастішали випадки польотів українських безпілотників. І в такий спосіб вони роблять висновок, що Україна готується наступати на Донецьк. В даному випадку, я думаю, ці страхи працюють на нас та створюють певне інформаційне поле в окупованих містах.
— Чи росіяни намагатимуться якось утворити в окупації квазінезалежну “державу” і лише потім просити взяти їх у лоно “матінки-Росії”? Або відразу Росія піде за кримським сценарієм про приєднання? Від чого це залежить?
— Кримський сценарій таки полягав у тому, що спочатку там оголосили незалежність від України, тобто ухвалили “декларацію про суверенітет”. А згодом провели ”референдум”. Потім на підставі декларації про незалежність та підсумковий референдум Росія приєднала цю територію до себе. І цей порядок позначений чітко у російському законодавстві. Вони не можуть його оминути. Вони не мають слів “анексія” чи “окупація”. Вони ніколи не окупують і не анексують. Вони лише приєднують на прохання держави, яка хоче увійти до складу Російської Федерації.
Зрозуміло, що Україна ніколи не проситиме Москву, щоб Москва анексувала Херсон чи Донецьк. Тому створюють “держави” спочатку, як “ДНР” і “ЛНР”. А потім ці держави проводять референдуми. І потім Росія виходячи з прохання цих держав, приєднує їх до Російської Федерації. Тому порядок чітко позначений, і він буде таким самим, як кримський. Іншого порядку простий немає.
— Якщо проведення “референдуму” все ж таки буде, то вони явно затягувати зі зверненням не будуть. Напевно, можуть вже наступного дня і порахувати голоси, і звернутися.
— Це можуть бути лічені дні. Тобто, вони можуть сьогодні оголосити “декларацію про визнання незалежності”, завтра провести “референдум”, а післязавтра звернеться до Російської Федерації з проханням включити їх до складу федератів. Але для цього потрібна фізична можливість. Сьогодні вони її не мають. Тому що навіть на окупованих теренах півдня України вони не контролюють ситуацію повністю. Ми щодня бачимо вибухи колаборантів і артилерійські склади, що горять.
Мало хто з Росії зараз захоче їхати до такого нестабільного району для того, щоб проводити “референдуми” на рівні виборчих комісій. А місцеві не хочуть цього робити, розуміючи, що якщо є контрнаступ, тобто можливість звільнення цієї території і потім доведеться відповідати за колабораціонізм.
Раніше Гармаш заявляв, що життя в Донецьку стало ще гіршим, ніж було до повномасштабного вторгнення Росії до України.