Окупанти дізнаються про прибуття в Україну ATACMS з факту точних прильотів: інтерв’ю з радником глави ОПУ Сергієм Лещенком

Поїздка президента Володимира Зеленського до США, питання передання Україні ракет ATACMS, ситуація в Карабасі та польсько-українські відносини — головні суспільно-політичні події минулого тижня в ефірі телеканалу FREEДOM прокоментував радник глави Офісу президента України Сергій Лещенко.

Ведучий — Олексій Мацука.

Закордонне турне Зеленського

— Цього тижня Володимир Зеленський повертається до Києва зі свого закордонного турне до США, Канади, Ірландії та Польщі, де він зустрічався з главами держав, урядів. Що ці візити дадуть Україні?

— Кожна з цих поїздок має питому вагу. Звичайно, поїздка до США — це поїздка з тим, щоб подякувати американським громадянам та їхнім представникам в обох палатах Конгресу, в обох партіях, які своїми рішеннями допомогли Україні вистояти.

Завдяки американській військовій допомозі всі плани Путіна провалилися.

Зараз США входять у передвиборчий процес (у листопаді 2024 року в США відбудуться президентські вибори, — ред.). І серед тем політичних дебатів — чи потрібно допомагати Україні та як допомагати. І присутність у цей період президента Зеленського важлива, щоб не просто подякувати, а й пояснити, як американська зброя допомогла вистояти молодій демократії та порушити плани диктатора.

У національній доктрині безпеки США Росія посідає важливе місце як країна, що порушує будь-які стандарти прав людини, демократії, свободи слова і, відповідно, автоматично потрапляє до статусу можливих агресорів проти молодих демократій і самої Америки.

І, звісно, лунає аргумент, призначений для американської аудиторії, що американський оборонний бюджет — це великі гроші, щоб американські громадяни почувалися в безпеці, і всього лише 5% цього бюджету йде на усунення одного з великих ризиків для американської економіки — Росії.

— До речі, загальний обсяг фінансової допомоги США Україні — 66,2 млрд доларів, з них 43,1 млрд — це військова допомога.

— Це невелика ціна, щоб світ спав спокійно. Тому що ми розуміємо, що Україна — це рубіж демократії. Ми стоїмо і зустрічаємо ворога віч-на-віч. А інші країни завдяки цьому сплять спокійно.

Боротьба з корупцією

— На вимогу Конгресу США генерального інспектора Міністерства оборони Роберта Сторча призначено головним контролером допомоги, що приходить в Україну.

— Це правильне рішення, тому що це дасть змогу зняти напруження в межах дискусії американського істеблішменту щодо сприйняття України як корумпованої країни. Наша репутація формувалася за останні 30 років, і, звичайно, за один-два роки змінити це не так просто. Тому деякі політики використовують стереотип, що Україна корумпована, вони гроші можуть використовувати не за призначенням. А поява аудитора одразу цей ризик знімає.

Тобто це важливий для нас крок, щоб продовжувати отримувати допомогу зі США.

Щодо корупції. У нас уже йде конкуренція правоохоронних органів — хто більше корупціонерів спіймає.

Пан Сторч — дуже цікава особистість. Коли я працював народним депутатом, то входив до Антикорупційного комітету. Ми тоді створювали Національне антикорупційне бюро України (НАБУ). І прізвище Сторч я пам’ятаю з 2016 року. За законом про НАБУ, необхідні три незалежні міжнародні аудитори, і одним із них якраз був Роберт Сторч. Його запропонували наші партнери як грамотного американського фахівця.

Тодішній президент України Петро Порошенко мав інші плани щодо НАБУ. Він хотів показати, що НАБУ не відбувся орган, який не може проводити розслідування. Щоправда, зараз у нього інша риторика. А в ті роки він хотів обезголовити, знищити [НАБУ]. І ви пам’ятаєте, тоді порушували справи проти керівників НАБУ, вручали їм протоколи. Порошенко відчував, що подих НАБУ все ближче і ближче до його найближчих соратників.

У Порошенка був інший кандидат на аудитора НАБУ, вони намагалися через наш Антикорупційний провести кандидатуру британського його знайомого замість Сторча. Тобто Сторч незалежна, компетентна людина, яку Порошенко намагався не допустити в крісло аудитора, йому на чолі аудиту НАБУ потрібен був свій ручний іноземець, який би обезголовив НАБУ.

Але плани Порошенка провалилися, НАБУ продовжує функціонувати і користується підтримкою наших партнерів.

У нас функціонують три антикорупційні органи [Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) і Вищий антикорупційний суд]. І антикорупційний суд запрацював саме після приходу до влади нинішнього президента Зеленського. І він не створює жодних перешкод Сторчу, а всіляко сприяє його роботі.

Зустріч Зеленського з Кіссінджером

— В США Володимир Зеленський і голова ОПУ Андрій Єрмак зустрічалися з колишнім держсекретарем США Генрі Кіссінджером, до якого в Україні подвійне ставлення. Але це знакова особистість і особливо в питанні фінансової допомоги Україні. Зокрема, Кіссінджер сказав, що “до цієї війни я був проти членства України в НАТО, тому що побоювався, що це почне саме той процес, який ми бачимо зараз. Тепер, коли процес вийшов на такий рівень, ідея нейтральної України в таких умовах уже не має сенсу”. За словами Єрмака, тепер Генрі Кіссінджер є одним із лобістів України в НАТО.

— Це правда. Як радник Андрія Єрмака, я можу сказати, що контакти між Єрмаком і Кіссінджером тривають не перший день, вони відбувалися в різних форматах. Ці люди спілкуються, спілкуються один на один, спілкуються як компетентні фахівці. Андрій Єрмак вдячний допомозі, яку надає Кіссінджер.

Генрі Кіссінджер — це людина енциклопедичних знань і глибокого авторитету, зокрема й у Китаї, і на цей фактор потрібно зважати. Його статус у Китаї дуже високий.

Китай досі займає нейтралітет у цьому конфлікті. Для нас це дуже важливо. Було б, напевно, легковажно вважати, що Китай з першого дня буде підтримувати Україну, зважаючи і на все, що відбувається у світі, і на конкуренцію США та Китаю. Але Китай не зайняв деструктивної позиції, яку міг би зайняти, як багато хто очікував. І в цьому величезна заслуга таких контактів, про які я говорю. Вони не завжди публічні, але вони мали місце за багато років до того, як відбулася зустріч між Кіссінджером і президентом Зеленським.

Голос Кіссінджера якраз важливий у статусі віп-агітатора серед Республіканської партії.

Бо нам потрібно не тільки мати підтримку чинної Демократичної партії, а й серед республіканців знаходити знакові особи, які за нас скажуть важливе слово підтримки.

Тому що в передвиборчий період американська політика буде ескалувати. Це очевидно.

Кіссінджер багатьма сприймався як людина, яка віддає належне Росії, яка намагалася для Росії знайти особливе місце на карті світу. А зараз він розуміє, що Росія — це агресор. І ця [політична] школа, яку він виховав, орієнтується на його слова, і розуміє, що їм теж потрібно переглядати свої погляди.

Втрата Кіссінджера серед співчуваючих Росії — це велика поразка Путіна.

Відставка генерала Міллі

— Генерал Марк Міллі залишає посаду голови Об’єднаного комітету начальників штабів США. А він у Пентагоні був одним із керівників департаменту по Україні.

— Мілі — одна з ключових осіб у всій американській вертикалі оборони. Цілком нормально, що він залишає посаду, оскільки термін його повноважень закінчився. У цьому випадку це планова ротація.

— Грубо кажучи, він іде на пенсію.

— Але він збирається займатися активною публічною діяльністю. Не думаю, що він піде в політику. Але ми бачимо багато відставних американських генералів, які приїжджають в Україну. Думаю, що і Міллі вже як відставний генерал, можливо, професор або директор свого центру, теж приїде в Україну, щоб переконатися в тому, що допомога, яку він координував, пішла на благо суверенітету України і демократії в усьому світі. А його наступник продовжуватиме ту саму діяльність.

Переконаний, що жодних змін у допомозі для України не буде. Це не політична вертикаль, це вертикаль бюрократична, в хорошому розумінні слова.

Ба більше, уже був маленький такий жест. Спікер нижньої палати [Конгресу США] сказав, що він не буде переписувати бюджет через 300 млн доларів, які були помилково передбачені двома відомствами для України. І що нехай ці 300 мільйонів ідуть для України. І вони підуть в обох статтях бюджету — і від Держдепартаменту США, і від Міністерства оборони.

ATACMS для України

— Поясни ще ситуацію щодо далекобійних ракет ATACMS (“Атакмс”). Financial Times написало, що нібито Байден уже готовий надати Україні невелику кількість ракет, а потім це все спростовували. Потім нові джерела поширювали подібну інформацію. Що відбувається?

— ATACMS — це штучний витвір мистецтва. Тобто це не ракети типу “Томагавк” або HIMARS (“Хаймарс”). ATACMS — це унікальний військовий продукт, і кількість цих ракет не така велика, як може здаватися з Києва, що там склади переповнені.

По-друге, взагалі обговорювати військові поставки в прямому ефірі — це надавати послугу ворогу. Я іноді думаю, що такої прозорості у сфері ведення бойових дій, як іде з нашого боку, світ ще не бачив.

Звичайно, ATACMS будуть поставлені, але терміни поставок, кількість я б вважав за краще тримати в секреті, якщо військове керівництво не вважатиме за потрібне це оголошувати.

Росіяни дізнаються про прибуття в Україну ATACMS за фактом точних прильотів у їхні тилові позиції.

— Головне — точних ударів саме по військових цілях, не по цивільних.

— Зверніть увагу, скільки було прильотів [у РФ] різних дронів. Але про цивільні втрати серед російського населення вони навіть не повідомляють.

А кожна атака російських легендарних “своєю точністю” крилатих, балістичних ракет по Україні — це руйнування цивільної інфраструктури. Навіть сьогодні вночі вони атакували Одеський порт, готель. Він був закритий, не функціонував, тобто жодної військової мети не становив. Але вони зруйнували готель у порту. Це через те, що їхня зброя не відповідає навіть базовим стандартам.

Ситуація в Карабасі

— Яка позиція зараз щодо Карабаху? Після фактично одноденних військових дій тепер Карабах повертається до складу Азербайджану. І російські “миротворці”, виходить, не виконали свої зобов’язання для Вірменії.

— Тому що гарантії Путіна не варті нічого. А щодо Вірменії — прозріти краще пізніше, ніж ніколи. Ми бачимо, як змінюється риторика [прем’єр-міністра Вірменії] Нікола Пашиняна, як його дружина нещодавно побувала в Києві на саміті перших леді, як привезла гуманітарну допомогу. І це розлютило російських пропагандистів. Це черговий ляпас Путіну.

Адже Путін у рамках ОДКБ (Організації договору колективної безпеки) намагався побудувати своє НАТО на пострадянському просторі. А в підсумку, члени ОДКБ не отримують гарантії безпеки.

Тобто ми бачимо, як працює НАТО, як згуртований організм, як підтримує Україну. І всі спроби Путіна зруйнувати єдність Альянсу закінчилися провалом. І як працює ОДКБ? Якщо звідти тікають члени, то це, напевно, не від хорошого життя.

У зв’язку з цим ситуація цікава не тільки щодо Вірменії, а й щодо Казахстану. Казахстан регулярно чує заяви російських пропагандистів, що частина Казахстану — споконвічно російські землі, а з іншого боку, лідер Казахстану бере участь у заходах, веде переговори з країнами західної демократії. Тож сюрпризи неприємні для Путіна не обмежаться.

Читайте також: Карабах повертається до складу Азербайджану: чому це програш РФ — у розборі експертів

Російські фейки про польсько-українські відносини

— Російська пропаганда активізувалася на тлі діалогу Польщі та України щодо теми поставок українського зерна. Російська пропаганда, ясна річ, усе це перекручує, що між Польщею та Україною немає більше союзницьких відносин. Що відбувається?

— Вони завжди розігрували цю карту. У них у перші ж дні повномасштабної війни було опубліковано фейковий план, що Польща хоче забрати собі частину Західної України, а Росія забере частину, яка йде по Дніпру. Жоден із цих планів не справдився. А навпаки, війна вже частково ведеться на території самої Росії.

Але цей план щодо Польщі вони періодично згадували протягом війни. Мовляв, нібито Польща забере частину України, польські війська готуються до висадки на Західній Україні. Вони вигадали собі кілька пропагандистських Telegram-каналів польською мовою, і запускають подібні фейки.

Звісно, з боку Польщі ніякого акту агресії не буде. Ми маємо з розумінням ставитися до передвиборчої риторики в Польщі (там 15 жовтня відбудуться парламентські вибори, — ред.), але відстоювати свої національні інтереси. Але якби зараз окупаційні війська стояли на польсько-українському кордоні, то, напевно, виборів у Польщі зараз могло і не бути.

По-друге, Польща, допомагаючи Україні, теж отримує допомогу з бюджету Євросоюзу, отримує передові озброєння від США. На цьому побудована концепція взаємодопомоги західних демократій: ти допомагаєш комусь, і тобі допоможуть. І коли Україна стане частиною цього утворення, нас теж не кинуть у важкій ситуації.