Головна
Публікації
Обмін ув’язненими між РФ і Заходом та “путінські виплати” за участь у війні: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною

Обмін ув’язненими між РФ і Заходом та “путінські виплати” за участь у війні: аналіз ключових подій тижня з Єгором Скоріною

Опубліковано: 2 Сер / 2024 20:37

1 серпня відбувся безпрецедентний обмін ув’язненими, в якому брали участь одразу 7 країн, а на волі в результаті опинилися 26 осіб. Серед них і російські опозиційні політики Ілля Яшин та Володимир Кара-Мурза, а також кілер із ФСБ Вадим Красиков. Останній став однією з ключових фігур обміну: його звільнення особисто домагався Володимир Путін. Як відбувався масштабний обмін і чим відомі його учасники?

Путін подвоїв виплати для охочих підписати контракт із Міноборони Росії і вирушити на війну проти України. Це відбувається на тлі заяв “z-блогерів” про нестачу живої сили по всій лінії фронту і великі втрати армії РФ. Чи вдадуться в Кремлі до чергової примусової мобілізації, якщо фінансова мотивація не спрацює?

Про все це — в аналізі ключових подій тижня в проєкті “Все так однозначно” телеканалу FREEДOM.

Ведучий — Єгор Скоріна.

Усі гроші — на війну

Путін намагається великими грошима заманити росіян на війну проти України. Він удвічі збільшує разову виплату новобранцям за вступ до лав російської армії. 31 липня Путін підписав указ, згідно з яким тим, хто до кінця 2024 року підпише контракт із Міноборони РФ, буде разово виплачено 400 тисяч рублів, тобто 4,5 тисячі доларів. І це тільки з федерального бюджету.

У Кремлі також наказали хоча б на тому ж рівні встановити ще й виплату з місцевих бюджетів для новобранців. Виходить, що загальна сума одноразової виплати буде щонайменше 800 тисяч рублів. Тобто понад 9 тисяч доларів в обмін на квиток на війну.

Уявіть, як продешевили новобранці у 2023-му, яким давали якісь 100 тисяч рублів. Трохи більше ніж 1 тисяча доларів від регіону було стандартною платою за контракт у Росії, не рахуючи Петербурга, Московської області та Москви. Тепер таких маленьких виплат не залишилося ніде.

Уже понад 10 регіонів Росії платять новоспеченим воякам за контракт по 1 мільйону рублів і вище.

Так, у Челябінській області адміністрація за рік підвищила разову виплату контрактникам у 12 разів — із 75 тисяч у 2023 році до 900 тисяч у липні 2024-го. У Карачаєво-Черкесії зі 100 тисяч виплату підняли до 1,3 мільйона. Для розуміння, середня зарплата в цьому регіоні сягає 68 тисяч рублів, тому розрахунок Кремля йде на те, що мало хто встоїть перед такою сумою.

Рекордсменом серед регіонів сьогодні є Москва, де разові виплати за підписання контракту підняли майже до 2 мільйонів рублів, це близько 23 тисяч доларів. А до цього найбільшу суму за контракт з Міноборони РФ платили в Краснодарі, де вона становила понад 1,5 мільйона рублів, тобто вище 17 тисяч доларів.

У проєкті “Re:Russia” підрахували, що за попередній 2023 рік російська влада могла виплатити учасникам війни проти України і родичам загиблих сумарно до 3 трильйона рублів. Тепер уявіть, як зросте подібна сума за 2024 рік. І всі ці гроші витрачені на вбивства і смерть.

Різке підвищення плати за підписання контракту спочатку в регіонах, а тепер уже й на федеральному рівні свідчить про те, що війна для російських чоловіків втрачає колишню привабливість. Але зараз Путіну катастрофічно не вистачає “живої сили”. Російські “z-блогери” пишуть про проблеми з людьми по всій лінії фронту: в армії бракує командирів середньої ланки, поранених і вбитих не забирають з поля бою. Російські бійці часто гинуть у штурмах.

“Людей немає. Рівень втрат — високий. Для тих, хто не розуміє — наступати ніким фізично. Виснажилася жива сила”, — описує ситуацію, що склалася для російської армії на Донецькому напрямку, один із “z-воєнкорів”.

Нещодавно російські війська здійснили наймасштабнішу спробу штурму на Курахівському напрямку в Донецькій області. Командування відправило бійців на українські позиції по мінних полях. Тільки цього разу армія РФ втратила десятки одиниць техніки і до 150 бійців. А загальні ж бойові втрати, за інформацією українського Генштабу, на сьогодні наближаються до 600 тисяч російських військових. За даними британської розвідки, Росія втратила рекордних 70 тисяч бійців тільки за кілька місяців — із середини травня до середини липня, і зараз стабільно втрачає понад 1000 військових щодня.

Велике населення Росії і поширена бідність дають Путіну можливості для набору потенційних новобранців. Останнім часом Кремль все більше покладається на добровольців, яким пропонують захмарні за російськими стандартами гроші. Путіну потрібна хоч якась видима і відчутна перемога, щоб виправдати так зване “СВО”.

Але людей в окопах не вистачає, хоч і в тому ж Краснодарському краї вже готові платити з бюджету понад 1,5 мільйона рублів за новобранця. А на масову мобілізацію влада Росії поки що не наважується, адже попередня кампанія 2022 року викликала негативну реакцію в суспільстві — чоловіки втекли, чим погіршили економічну ситуацію в країні.

Пропагандистам не вдалося перетворити “спецоперацію” на “священну війну”, адже російська влада так і не змогла пояснити, за що відправляє своїх громадян на забій. Тому залишається варіант мотивувати фінансами.

Влада щонайменше дев’яти регіонів Росії запустила програму вербування на фронт: “Приведи друга у військкомат і отримай до 100 тисяч рублів”. Цей факт зайвий раз свідчить про те, що черги до військкоматів не стоять. Судячи з того, як описують ситуацію на фронті навіть “z-блогери”, охочих воювати ставатиме ще менше.

Не виключено, що восени в Росії або оголосять нову мобілізацію, або просто почнуть нишком розсилати повістки. До цього часу з системою електронних повісток сховатися від мобілізації стане набагато важче.

Шпигунів — на опозиціонерів

1 серпня в аеропорту Анкари відбувся обмін між Росією і країнами Заходу, який вже охрестили найбільшим з часів холодної війни.

Путін віддав російських опозиціонерів, журналістів, громадських діячів та активістів. А ось список тих, кого Росія забрала у Заходу, говорить сам за себе:

Вадим Красиков, кілер із ФСБ;
Артем і Анна Дульцеви, шпигуни Головного розвідувального управління (ГРУ) Росії;
Михайло Микушин, шпигун ГРУ;
Павло Рубцов, шпигун ГРУ;
Роман Селезньов, кібершахрай;
Владислав Клюшин, агент і шахрай;
Вадим Конощенко, контрабандист.

Ближче до ночі того ж 1 серпня на урядовому аеродромі “Внуково-2” зібралася почесна варта. Переминаючись з ноги на ногу на червоній доріжці, Путін особисто чекав на вихід Вадима Красикова, щоб привітати його і міцно обійняти. Таку честь російський диктатор надавав далеко не всім закордонним колегам.

Володимир Путін обіймає Вадима Красикова

За інформацією газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, у федеральній прокуратурі Німеччини були незадоволені рішенням обміняти Красікова і заявили, що німецький уряд “виявив надто велику поступливість щодо Путіна”.

Вадим Красиков був засуджений у Німеччині до довічного ув’язнення за вбивство. Жертвою кілера став колишній чеченський польовий командир, громадянин Грузії Зелімхан Хангошвілі. 23 серпня 2019 року в самому центрі Красіков під’їхав до Хангошвілі ззаду на велосипеді, вистрілив тричі і спробував втекти. Вислизнути вбивці завадили свідки: вони вказали поліції на людину, яка неподалік у кущах переодяглася, зняла перуку і скинула у воду велосипед.

15 грудня 2021 року Красикову ухвалили вирок — довічне ув’язнення. У Німеччині заявили, що вбивство Хангошвілі було скоєно за вказівкою влади Росії і назвали це “державним тероризмом”.

“Мотивами Російської Федерації були помста і відплата. Крім того, такий злочин мав стати публічним сигналом… Це не що інше, як державний тероризм”, — такий висновок, як передає DW, зробив суддя земельного суду Берліна Олаф Арнольді, закінчуючи обґрунтування вироку.

Ще в липні 2022 року — через пів року після вироку — в американській пресі з’явилася інформація, згідно з якою Кремль вимагав включити Красікова в обмін на громадян США, які опинилися в ув’язненні в Росії.

Про зацікавленість повернення в Росію Красикова неодноразово публічно заявляв і сам Путін. Востаннє диктатор досить відкрито згадував про нього під час інтерв’ю американському шоумену Такеру Карлсону. Як повідомляє видання The Wall Street Journal, Путін добре знайомий із Красиковим, і вони навіть ходили разом у тир.

Для порівняння, у відповідь Росія віддала, наприклад, художницю Сашу Скочиленко. Їй суд у Петербурзі призначив 7 років колонії за те, що в березні 2022 року, тобто незабаром після початку війни РФ проти України, вона замінила кілька цінників у магазині на стікери з антивоєнними написами. Скочиленко наклеїла стікери з інформацією про обстріл Маріупольського драмтеатру російськими військовими і загибель мирних жителів. Художниця визнала факт поширення стікерів, однак заявила, що інформація на них не є неправдивою, а тому вона не вважає себе винною.

РФ також видала Заходу російських опозиціонерів Іллю Яшина, Володимира Кара-Мурзу і правозахисника Олега Орлова, яких ув’язнили лише за те, що вони виступали проти режиму Путіна.

Опозиціонера Іллю Яшина засудили до 8,5 року позбавлення волі за те, що політик доводив те, що жителів Бучі вбивали російські військові.

Опозиційний політик Володимир Кара-Мурза від російського правосуддя взагалі дістав найтриваліший тюремний строк, який коли-небудь призначали за критику Путіна — 25 років колонії. Приводом для переслідування стали заяви політика про те, що російські військові бомблять житлові райони, пологові будинки, лікарні та школи в Україні.

Володимир Кара-Мурза. Фото: gettyimages.com

А 71-річного правозахисника Олега Орлова, колишнього співголову “Меморіалу”, було засуджено на 2,5 роки за антивоєнну статтю під назвою “Їм хотілося фашизму. Вони його отримали”, яка дуже не сподобалася Кремлю.

Путін же повернув собі російських шпигунів Артема і Анну Дульцевих, які жили в Словенії, видаючи себе за громадян Аргентини. Вони були офіцерами російської Служби зовнішньої розвідки і шпигували за Європейським агентством із взаємодії регуляторів енергетики, штаб-квартира якого розташована в Любляні. Подружжя засудили до смішного за путінськими мірками терміну — 1 року і 7 місяців позбавлення волі за звинуваченням у шпигунстві. І то, до в’язниці вони не потрапили. Подружжя вже відбуло цей термін у попередньому ув’язненні, і їх просто вислали з країни в рамках обміну.

Також під час обміну Москва отримала росіянина Вадима Конощенка, якого звинуватили у США в змові з метою закупівель військових технологій для оборонного сектора Росії в обхід санкцій. Американська влада стверджувала, що він є офіцером ФСБ. За даними Мін’юсту США, він разом зі спільниками відправляв контрабандою товари американського походження з Естонії в Росію, зокрема електроніку подвійного призначення і військові боєприпаси компаніям, які контролюються російськими спецслужбами.

Повернувся за обміном до Росії і Владислав Клюшин. У США його засудили до 9 років позбавлення волі за шахрайство. Як стверджувало слідство, росіянин і його спільники зламали комп’ютери фірм, через які акціонерні компанії подають конфіденційні фінансові звіти до федеральної Комісії з цінних паперів і бірж. Використовуючи ці закриті звіти, вони грали на курсі акцій і таким чином збагатилися на десятки мільйонів доларів. Агентство Bloomberg також повідомляло, що у Клюшина є інформація про злом серверів Демократичної партії США групою хакерів з російської військової розвідки.

В обмін на такі “цінні кадри” Росія видала журналістів Алсу Курмашеву та Евана Гершковича.

Журналістку татаро-башкирської служби “Радіо Свобода” Алсу Курмашеву звинуватили нібито в поширенні “фейків” про росармію. Її засудили до 6,5 року колонії за поширення книги “Ні війні. 40 історій росіян, які виступають проти вторгнення в Україну”. Сама Алсу живе в Празі, але в Росії її схопили, коли вона приїхала відвідати хвору матір.

А журналіста The Wall Street Journal Евана Гершковича російське правосуддя засудило до 16 років колонії суворого режиму нібито за “шпигунство”. Такий величезний термін йому дали просто напередодні обміну — в середині липня. Ймовірно, щоб підвищити його цінність. Гершкович — перший американський журналіст, якого звинуватили в шпигунстві з часів СРСР. За версією слідства, він нібито за завданням ЦРУ збирав відомості про підприємство, що виробляє і ремонтує військову техніку, але жодних публічних доказів шпигунства представлено не було.

Тоді джерела, близькі до російських і американських політичних кіл, повідомляли, що Гершковича можуть утримувати для обміну на російських громадян, які перебувають у в’язницях США. Обміни такого роду — коли людей саджають, а потім міняють на потрібних режиму — називають дипломатією із захопленням заручників. Її практикують авторитарні лідери.

Що цікаво, як заявив радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван, під час процесу обміну ув’язненими у представників США не було жодної взаємодії безпосередньо з Путіним.

“Була широка взаємодія з російськими чиновниками. Ці канали дуже чутливі і їх потрібно берегти саме з цієї причини, оскільки наявність цих чутливих каналів дає нам змогу отримувати такі результати”, — цитує Саллівана служба “Голосу Америки”.

За інформацією телеканалу CNN, ЦРУ США скористалося багаторічними контактами з російською розвідкою, що зіграло ключову роль у домовленості про обмін ув’язненими з Росією. Як повідомляє медіа, директор ЦРУ Білл Бернс разом з іншими співробітниками управління брали безпосередню участь у переговорах про обмін.

Західні держави отримали 16 політв’язнів, серед яких як росіяни, так і громадяни інших країн, яких російський суд звинуватив у “шпигунстві”.

Москва отримала 8 осіб — хакери, розвідники, шпигуни і один професійний кілер. Їх Путін зустрічав у “Внуково-2”, пообіцявши, що кожного буде представлено до державних нагород.

Попередні випуски “Все так однозначно”: