Новий російський наступ: звідки чекати атаки — оцінки Мацуки

Втрати росіян на війні за минулий тиждень, за оцінками українського Генштабу, становили понад 6 тисяч осіб. Це більше ніж, наприклад, за весь червень і за весь липень. Рекордна кількість загиблих може свідчити й про те, що Москва кинула нові сили на взяття Донбасу — у зв’язку з чим заговорили про початок великого наступу. Почався він чи тільки попереду? Яку тактику застосовує Росія на полі бою? І як можуть розвиватися події на фронті? Відповіді на ці питання — у розборі шеф-редактор телеканалу FREEДOM Олексія Мацуки.

Почалося?

Для початку розберімось, що відбувається на цей момент. У Києві однозначно заявляють, що великий російський наступ уже почався. Зокрема, про це говорили й радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк, і глави Донецької та Луганської військових адміністрацій, і секретар Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) Олексій Данілов.

“Вони вже почали свій наступ, вони просто не кажуть, що вони його почали, а наші війська його дуже потужно відбивають. Той наступ, який вони планували, вже поступово йде. Але не той наступ, на який вони розраховували”, — зазначив Данілов.

Вашингтон, на подив, набагато стриманіший в оцінках. Позиція Білого дому (принаймні те, що говориться публічно) — що великого наступу поки що не сталося, і його прогнозують на весну.

“Ми вважаємо, що Путін спробує скористатися зимовими місяцями для поповнення запасів, переозброєння армії і відновить атаки навесні”, — сказав стратегічний координатор Радбезу США Джон Кірбі.

У цьому ключі за підсумками засідання “Рамштайн” говорив і міністр оборони США Ллойд Остін.

“Що стосується того, чи готує Росія якусь масовану атаку — ми не бачимо цього. Але ми бачимо, що у РФ є досить багато літаків. І саме тому ми наголошуємо, що ми маємо зробити все від нас залежне, щоб Україна отримала якомога більше техніки від нас”, — наголосив він.

Щодо авіації, то наразі справді з’явилися розвіддані, що Росія стягує до кордонів з Україною літаки та гелікоптери, щоб підтримати свої військові операції там, де атаки будуть захлинатися.

Але як бути з термінами, чому така розбіжність в оцінках?

Схоже, тут не з прогнозами, а з термінами плутанина. “Великий наступ” — це як? Якщо брати в розрахунок “сценарій 24 лютого” — із вторгненням російських військ з боку Білорусі та одночасних атак з півдня і сходу, то очевидно, що цього не відбувається. З іншого боку, якщо дивитися виключно на 600-кілометрову лінію фронту на південному сході України, то там Москва, за даними української військової розвідки, “розпочинає якусь кампанію” і “намагається знайти слабкі місця”.

Тож, можливо, протиріччя і немає. Просто в Києві та Вашингтоні мають на увазі різні події, а тому називають різні терміни.

Але ж вони, на жаль, не від України і не від США залежать. А від планів Кремля. І тут важливо розібратися — якими вони можуть бути.

Дедлайн для Донбасу

За даними української розвідки, у Кремлі віддано наказ захопити весь Донбас до березня. Але це вже третій дедлайн Москви. Спочатку говорили про завдання просунутися до кінця минулого літа, потім — до кінця осені, тепер — до кінця зими…

Так, різниця є. Сьогодні поспіх Кремля цілком очевидний. По-перше, Москва може спробувати встигнути просунутися якомога далі до того, як Україна отримає сучасні танки та інше озброєння. Другий фактор погодний — з потеплінням розмокне ґрунт і проводити наступ стане набагато складніше. Нарешті, третій аспект — це те, що в Росії, ймовірно, захочуть продемонструвати хоч якісь перемоги до річниці повномасштабного вторгнення.

Захоплення території Донецької та Луганської областей, якби воно трапилося, дало б можливість мало не про виконання цілей “спецоперації” відрапортувати. А далі — на всіх рівнях ініціювати переговори, щоб спробувати заморозити ситуацію.

“Їхня логіка зрозуміла: якщо вони зараз проводять наступ, який фіксується десь на якійсь точці, то теоретично потім із цієї точки можна говорити й про свою перемогу на внутрішню аудиторію, і транслювати свої вимоги до нас”, — пояснює історик, військовослужбовець ЗСУ Юрій Гудименко.

Що для цього має армія РФ? Судячи з усього, до фронту вже доїхала основна частина призваних за так званою частковою мобілізацією. За даними українських офіційних осіб, це 320 тисяч російських солдатів. Ще близько 150 тисяч поки що на російській території, на тренувальних полігонах. При цьому оцінки Пентагону, що російські війська, які перекинуті на поле бою, “погано оснащені, погано і поспішно навчені”. А ось що про російську техніку пише Foreign Policy, посилаючись на дані українського Міноборони:

“За оцінками українських військових, Росія вже має 1800 танків, 3950 бронемашин, 2700 артилерійських систем, 810 реактивних систем залпового вогню радянських часів, таких як “Град” і “Смерч”, 400 винищувачів і 300 вертольотів, готових до нової хвилі атак”.

Якщо ці оцінки вірні, то виходить, що Росія накопичила більше сил, ніж брало участь у вторгненні 24 лютого. Тоді солдатів налічували до 300 тисяч — у півтора раза менше, ніж зараз. Це визнають і в Києві.

“Дійсно, Росія накопичила багато живої сили, яку нам, на жаль, треба максимально швидко знищувати. Тобто нам на день треба робити не по 1000 “похоронок” для Росії, а по 2500, 3000, а краще — 5000. Тільки це може почати фіналізувати цю війну. Тільки знищення, знищення і знищення”, — заявив радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк.

Тож Кремль, імовірно, буде, не шкодуючи людей, намагатися розтрощити українські позиції через величезну кількість атак. Частково це вже відбувається.

За той же Бахмут бої дуже жорстокі, місто намагаються взяти в напівоточення. Як повідомляє британська військова розвідка, на північ від Бахмута “вагнерівці” просунулися на 2-3 км на захід, контролюючи місцевість біля траси М-03, якою постачається місто.

Однак просуваються вони дуже повільно — через добре організовану оборону ЗСУ, про що днями говорив і сам засновник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин.

“На всіх напрямках противник активізується, підтягує все нові й нові резерви. Щодня від 300 до 500 нових бійців підходять до Бахмута на всіх напрямках. Вогонь артилерії посилюється з кожним днем. На сьогоднішні на півночі йдуть важкі бої. Жодних передумов для оточення противника в північних районах немає. Звідки беруться розповіді про якесь оточення, ще про щось — взагалі незрозуміло. Бахмут завтра не буде взято, тому що йде важкий опір”, — сказав він.

Другий напрямок — це Кремінна-Сватове на заході Луганської області, де за даними американського Інституту вивчення війни, також почався наступ російської армії. Російські війська явно хотіли б пробитися до Лиману Донецької області — щоб це відкрило їм дорогу на Слов’янськ і далі на Краматорськ. Однак зараз це не більше ніж амбітні плани.

Нарешті, третій напрямок, де активізувалися бої — це Вугледар, південна частина Донецької області. Тут українські позиції всього за кілька кілометрів від залізничної колії до Криму. І тут про недолугу тактику атаки заговорили навіть російські воєнкори, які пишуть, що висування колони було непродуманим.

“Вугледар: планують наступ люди, які закінчили військові училища та академії. Результат: купа битої техніки, зайняли з осені Павлівку і городи. Дали навіть назву такій тактиці — “перемелювання”. Тільки кого? Чого?”, — пише російський військовий блогер Владлен Татарський.

Пам’ятаєте, як на початку російського вторгнення ЗСУ знищували колони російської бронетехніки в Київській, Сумській та Чернігівській областях? Цього разу аналогічна ситуація, коли на цьому напрямку було знищено десятки одиниць російської бронетехніки, включно з танками.

“Біля Вугледара та Мар’їнки Донецької області знищено велику кількість сил противника, включно з командним складом. Крім того, за минулий тиждень втрати — близько 130 одиниць техніки, зокрема 36 танків”, — повідомив начальник об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку Олексій Дмитрашковський.

За даними українського Генштабу, втрати російської сторони дуже значні: за один лише тиждень — понад 6 тисяч загиблих. Це більше, ніж щомісячні втрати ще пів року тому. Для тих, хто сумнівається в офіційних цифрах — є дані незалежних журналістів-розслідувачів, і вони аналогічні.

“Протягом усього 2022 року російські джерела щотижня зазвичай повідомляли приблизно про 250-300 загиблих. Наразі нам вдається підтвердити прізвища щонайменше 600, а з кінця січня — у середньому по 700 осіб щотижня. І це тільки ті дані, які нам вдається знайти та перевірити з відкритих джерел, тобто реальна кількість втрат, безумовно, ще більша”, — зазначає кореспондентка “Русской службы ВВС” Ольга Івшина.

Виходячи зі статистики втрат, росіяни роблять ставку на масовані наступи піхоти. Але тоді виникає питання — а чи вистачить Росії резервів на тривалий час за такої тактики? Австрійський військовий експерт Том Куперт упевнений, що Москва поки що здатна і далі не зважати на втрати.

“Очевидно, цього вистачить надовго. Тому що вони могли воювати регулярними військами пів року після початку повномасштабного вторгнення. Потім була триваюча мобілізація, завдяки їй Росія щомісяця може надсилати на фронт від 40 до 50 тисяч військових. Тож це дозволяє їй триматися дуже довго. Щонайменше, ще рік”, — вважає він.

Ще один прогноз: Росія може спробувати відкрити новий фронт, щоб відвернути оборону України на Донбасі.

Новий фронт?

Багато прогнозів і побоювань стосувалися можливості наступу з боку Білорусі — на Західні області України, для того, щоб відрізати шляхи постачання західної зброї. Але наразі ресурсів для цього немає.

“У них немає достатньої залізничної логістики для наступу з Білорусії. І вона недостатньо розвинена в цьому напрямку. А залізниця дуже важлива для великого наступу. І це якраз стосується східної індустріальної України, добре з’єднаної з Росією за допомогою залізниці”, — пояснює військовий аналітик Том Купер.

Те ж саме, за словами експертів, стосується і Південного напрямку. Американський Інститут вивчення війни вельми скептичний щодо перспективи наступу на півдні України. За оцінками аналітиків, у районі Маріуполя росіяни зібрали близько 30 тисяч військових, але їх, вочевидь, перекинуть у район Бахмута або в Луганську область. Тому звучать оцінки, що спроб просування Росії на півдні варто очікувати лише за умови, якби Москва змогла досягти успіхів на сході.

“Допоміжний або другорядний — це Запорізький напрямок, у разі якщо противник досягне успіху з просування на Донеччині і йому вистачить ресурсів, сил і засобів для подальшого наступу”, — вважає військовий експерт Олександр Мусієнко.

Таким чином, якщо атака з нового фронту і відбуватиметься, то найімовірнішою вона вбачається з території самої Росії, і тут у зоні ризику опиняються Сумська та Харківська області.

У будь-якому разі прогноз того, як може розпочатися подальший наступ, зазвичай роблять, вивчаючи із супутників і з дронів розташування сил і засобів армії Росії. А ці дані свідчать, що основні сухопутні сили РФ сконцентровані зараз на сході, північному та південному сході. А отже, станом на зараз немає і серйозних підстав очікувати чогось схожого на 24 лютого минулого року. Але це зовсім не означає, що такої спроби не буде в майбутньому.

“Ми не виключаємо, що такий наступ може бути. Основне завдання агресора — захопити та змінити владу в Україні. Поки його не буде виконано, Росія не зможе повністю контролювати Україну. Тому цей напрямок ми не виключаємо з переліку загрозливих”, — наголошує перший заступник Міністра оборони України Олександр Павлюк.

Якщо ж російський Генштаб справді й задумав великий наступ надалі, то, за словами експертів, імовірно, він спробує проводити його одразу за кількома напрямками одномоментно — якраз за сценарієм 24 лютого, що значно ускладнює завдання стороні, що обороняється. Але ось тільки в минулому Росія вже один раз прорахувалася. Зокрема і з кількістю військ, яких виявилося недостатньо.

“Якщо вони в тому стані, в якому зараз перебувають, підуть на Україну одночасно за кількома напрямками — це буде катастрофа і повний розгром путінської армії”, — упевнений військовий експерт Михайло Самусь.

За даними української військової розвідки, навесні та влітку в Росії плануються нові хвилі мобілізації, “під рушницю” хочуть поставити ще від 300 до 500 тисяч осіб. Але для формування такого ударного угруповання знадобиться мінімум 2-3 місяці.

Тож, підбиваючи підсумки, наразі явних ознак повторення торішнього сценарію немає. Водночас на Донбасі, схоже, буде дуже гаряче.

Читайте також: Зброя, техніка і резерви: умови успішного контрнаступу ЗСУ обговорюємо з військовими експертами