Нон грата — на Заході, непотрібні — вдома: експерти обговорюють методи і долю російських шпигунів

Цивільні шпигуни, військові розвідники, агенти впливу, вербувальники… Росія веде міжнародну політику не без прихованих зусиль. Москва давно займається видобутком інформації, перебуваючи при цьому в підпіллі. При чому такими методами вона веде підривну діяльність не тільки в Україні.

Тим часом всередині країни російська влада активно шукає “шпигунів” і “державних зрадників”. Шукає і знаходить у небувалих кількостях.

Справа “Буратіно”-Дубинського

Підривна діяльність Росії проти України та країн Західної Європи почалася задовго до 2014 року, вважають експерти, однак після захоплення Криму та окупації частини Донбасу російські агенти в Україні активізувалися.

Державне бюро розслідувань і Служба безпеки України провели обшуки у народного депутата Олександра Дубінського у справі про державну зраду. Пресслужби СБУ і ДБР повідомили, що за даними слідства, у нардепа був позивний “Буратіно”, він входив до складу злочинної організації, сформованої російським ГРУ.

Організація займалася розхитуванням суспільно-політичної ситуації в Україні та дискредитувала її на міжнародній арені.

Правоохоронці, посилаючись на дані слідства, кажуть, що фінансування цієї мережі сягало понад 10 млн доларів.

СБУ підозрює, що Дубінський поширював фейки про вище військово-політичне керівництво України. Про підозру повідомлено також колишнього нардепа Андрія Деркача та експрокурора Костянтина Кулика.

Сам Дубінський вважає, що вручена йому підозра в держзраді “повністю сфабрикована” і нібито заснована на брехні вищих посадових осіб.

Агенти повернулися і скаржаться

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну велику кількість російських дипломатів було виставлено з європейських країн. Додому повернулися сотні людей, яких у європейських компетентних органах Європи запідозрили у стеженні, вербуванні інших людей і нечистій дипломатії.

Замість шпигунів під дипломатичним прикриттям Росія почала використовувати розвідників-нелегалів. Крім того, останнім часом почастішали повідомлення про затримання “разових” російських агентів у Європі. Не так давно польські спецслужби заявили про викриття великої російської шпигунської мережі. А у Великій Британії заарештували і звинуватили трьох громадян Болгарії у шпигунстві на користь Росії.

Доля виставлених росіян вдома складається по-різному. Усе залежить від статусу людини та її “досягнень”. Наприклад, за даними міжнародної розслідувальної групи Bellingcat, офіцери російської військової розвідки Олександр Мішкін і Анатолій Чепіга отримали в Росії державні посади. Влада Великої Британії підозрює їх у замаху на колишнього співробітника ГРУ Сергія Скрипаля та його доньку. Чоловіки повернулися в Росію. Шпигунами вони більше працювати не можуть, але поки ще й не забуті своїм роботодавцем. Так пощастило не всім.

Журналісти The Insider розповіли про групу колишніх російських розвідників, які написали Володимиру Путіну лист-скаргу. Одинадцять офіцерів ГРУ скаржаться, що після свого викриття і висилки з цілої низки країн Європи в РФ, зокрема і в самій Москві, для них і членів їхніх сімей немає гідної роботи, а також місць у школах і дитячих садках.

За даними видання, від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну з ЄС було вислано 698 так званих дипломатів, половина з яких — кадрові офіцери ГРУ, СЗР і ФСБ. Але роботу не змогли знайти навіть ті, хто був висланий ще до повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Коментарі фахівців

Експерти зазначають, що на Заході через сильну інтеграцію Росії у світовий економічний простір дуже довго переважало переконання, що грошима можна розв’язувати будь-яке питання. Почасти саме тому закривали очі на присутність підозрілих осіб, пов’язаних із Росією. Їх контролювали, але не висилали. Тепер же ситуація змінилася.

Яку роль вежі Кремля відводять шпигунам і військовим розвідникам, в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорювали:

• Миколай Маломуж, генерал, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України;
• Віктор Ягун, військовий і громадський діяч, генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ (2014-2015 рр.), директор Агенції реформування сектору безпеки, експерт з національної безпеки;
• Іван Ступак, військовий аналітик, співробітник СБУ (2004-2015 рр.).

МИКОЛА МАЛОМУЖ: Виселені з Європи розвідники стали відпрацьованим матеріалом

— Багато розвідників, російських шпигунів, які виїхали до Європи, швидко звикли до хороших комфортних умов. І дипломати, і розвідники військової розвідки не хочуть повертатися.

В очах керівництва Росії вони — невдахи, які провалили ситуацію, тому що їх вислали. Що з них узяти? Їм не потрібні особливі пільги. Є якісь тимчасові виплати, якщо вони не пенсіонери. Відправити на пенсію, нехай стоять у черзі. Черги на отримання квартири, запис у садок — величезні. Потрібно десь прописатися, вже мати конкретну роботу і тим більше елементи впливу.

Якщо звертається співробітник ФСБ або якийсь керівник, співробітник розвідки, так, він отримає допомогу від держави. Але якщо він рядовий, тим більше повернувся з відрядження, яке провалилося, він стає непотрібним, відпрацьованим матеріалом.

Я думаю, що це буде додатково формувати негативний моральний клімат навколо Путіна і його режиму, тому що розвідкою і ФСБ він керує особисто.

ВІКТОР ЯГУН: Російська розвідка переважно агресивна

— Кожна країна, яка намагається грати в геополітичні ігри, впливати на ті чи інші країни, зокрема на стратегічному рівні, повинна мати свої джерела інформації, які є незалежними від офіційних чи відкритих джерел. Інша справа, як ця інформація використовується.

Росія вирізняється тим, що, крім того, що отримує інформацію від своїх джерел, активно намагається впливати як на своє становище у світі, так і на ситуацію в тих чи інших країнах, де працює її агентура.

Російська розвідка активно використовує гроші, яких у неї дуже багато. Вона використовує культурні, релігійні зв’язки. Вона намагається через засоби масової інформації та через окремих політиків впливати на ставлення як до себе, так і до ситуації у світі в тій чи іншій країні.

Вона активно використовує свою агентуру або навіть своїх підготовлених розвідників за кордоном для проведення диверсійних акцій. Ми знаємо про вибухи, вбивства. Тобто це дуже агресивна політика. У світі дуже мало країн, які проводять саме таку політику розвідки.

ІВАН СТУПАК: Шпигунство на Заході тривалий час вважали професійним атавізмом

— Навіть у січні 2022 року жоден політик Європи не міг припустити, що вони будуть змушені відмовитися від російського газу. Лише Велика Британія почала ненавидіти російські спецслужби і взагалі весь кремлівський режим ще задовго до того, як це стало мейнстримом. Ще з моменту отруєння колишнього співробітника ФСБ РФ Олександра Литвиненка розладналися відносини з Великою Британією.

Треба розділити категорії російських розвідників. Є служба зовнішньої розвідки, військова розвідка (Головне управління Генштабу) і ФСБ.

Головне завдання ФСБ — охороняти посольства від проникнення будь-якої іншої розвідки. Наприклад, вони перебувають у Німеччині, і ФСБшник має стежити за своїм персоналом, щоб німецька розвідка не завербувала якогось водія. Тобто його завдання в межах посольства стежити, щоб не було прослуховувальних пристроїв, виявляти стеження за собою. А всі інші — зовнішня і військова розвідка займаються різними завданнями.

Частина співробітників держбезпеки взагалі займаються тим, що їм не характерно.

Наприклад, фіни, шведи дуже виявляють росіян, які приїжджають під прикриттям. Наприклад, якщо аташе з культури або помічника з економічних питань не цікавлять профільні питання, але він легко розбирається в мінах, зрозуміло, що він більше заточений на військову справу.

Є ще один вид розвідників — нелегали, які перебувають у країні без паспорта, без диппредставництва. Вони працюють ким завгодно — водієм автобуса, фотографом, господинею ювелірної крамниці. Але водночас ці люди зустрічаються з нелегалами, збирають інформацію і потім передають у РФ.

Частково країни Заходу бачили роботу російської розвідки. Але знову ж таки, намагалися не псувати відносини з РФ через нафтогазові угоди. Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну ситуація кардинально змінилася.

Ми тільки й чуємо: висилка російських дипломатів, порушення дипломатичного статусу. Польща, країни Балтії, Фінляндія перейшли до реальних кроків і активно руйнують російську агентурну мережу в країнах західної Європи. Так, там ще є що ламати. За будь-якої підозри моментально ухвалюється рішення вислати або затримати, а потім вислати, позбавити акредитації.

Тривалий час після розвалу СРСР вважалося, що розвідка — це щось із часів Холодної війни — щось далеке. Якісь шпигуни, капелюхи, окуляри — навіщо воно треба? Адже 90% інформації можна знайти у відкритому доступі, головне знати, як шукати.

Вважалося, що це атавізм. І багато країн західної Європи зменшували свої контррозвідувальні органи. Наприклад, у Німеччині 5 тисяч осіб співробітників контррозвідки на 80 мільйонів жителів країни. У Великій Британії теж 5 тисяч розвідників на 60 мільйонів осіб.

У РФ налічується 100 тисяч співробітників ФСБ, які займаються контррозвідкою. Плюс 100 тисяч прикордонників, які працюють. Тобто 200 тисяч осіб на 140 мільйонів жителів РФ. Про розвідників я взагалі не кажу, там окремі цифри.

Читайте також: Агенти Кремля на Заході: хто вони і що роблять — у розборі експертів