Неважливо, наскільки противник більший за тебе, важливо наскільки більша твоя воля: новорічне звернення президента України Володимира Зеленського

Президент України Володимир Зеленський привітав українців із Новим 2025 роком. Глава Української держави записав звернення на тлі монумента “Батьківщина-Мати”. FREEДОМ наводить повний текст виступу.

Дорогий народе!

За мною — “Україна-Мати”. Україна, яка твердо стоїть на ногах. Не схиляє голови, дивиться вперед, вірить у своє майбутнє і перемогу над усім тим злом, що Росія нам принесла.

Україна, яка здатна досягти справедливого миру — маючи щит і меч. Захищаючи свій народ. Свої кольори. Свою Незалежність. Це Україна, яку ми так любимо, творимо і нікому не віддамо.

Я звертаюсь сьогодні до всіх, хто цінує Україну, береже свою державу, каже з любов’ю про неї — “Моя”. Не уявляє себе без України, де б не знаходився зараз. Всі, хто бореться за неї — так стійко і так відважно, вже більше тисячі днів. Це — ви. Наші люди. Українці та українки. Всі, кому я дякую за цей рік. 2024-й. Нашим людям, що проходять всі труднощі — з гідністю. Людям, для яких бути громадянами України — гордість. А для мене гордість — бути президентом таких людей.

Українців та українок, які доводять: жодні крилаті ракети не здолають народ, у якого є крила!

Протягом цього високосного року ми доводили це щодня. І бачили це вчора. Коли були окрилені щастям. Бо на рідну землю з полону повернулось 189 українців. Бо вони зустрінуть новий рік вдома. Бо ми повертаєм своїх. 1358 людей за цей рік. 3956 українців за цей час. І я називаю не приблизні, а дуже точні цифри, бо кожна з них — це людина, наша людина, дуже важлива людина.

І з поверненням кожної — ми повертаємо в Україну життя. Життя, яке б’ється у їхніх очах, у обіймах їхніх сімей, у їхніх посмішках та сльозах, коли вони чують: “Нарешті ви вдома!“.

І як щоразу, коли це стається плачемо ми всі. Неважливо — розчулена мати, дитинка, яка дочекалась татуся, чи президент України — ми плачемо всі. Бо всі ми люди і зберегли у собі світло.

І воно допомагало нам вистояти ці понад 1000 днів. І в січні цього року, коли ми не зникли в темряві. В лютому, коли ми не програли холоду. Навесні, влітку, восени, коли кожна мить року чогось нас навчила. Бути сміливими, коли це так потрібно. Бути сильними, коли це так важливо. Як це робили наші вчителі, наші медики, наші енергетики, наші транспортники, як це робили наші ППОшники, мобільні вогневі групи. Хлопці що збили за цей рік 1310 крилатих і балістичних ракет. 7800 іранських “Шахедів”. Браво, гордість — дякуємо!

Ми пройшли цей рік разом. Долали разом усе, що приносив 2024 рік. Перемоги і невдачі. Радості й виклики. Сльози щастя. Коли нам вдавалось. І сльози болю, коли нас ранили в серце. Липень. Ранок. “Охматдит”. Так б’ють слабаки і боягузи. І ми ніколи не забудемо ці дитячі очі. І ми ніколи їм цього не пробачимо!

Коли зло несе смерть, наша відповідь — живий ланцюг. Так виглядає сила українців. І ту нашу єдність було помітно з космосу. Її бачив Бог. Бачив, які у нас люди. Які у нас діти!

Я не забуду ті неймовірно дорослі та сильні очі хлопчика з “Охматдиту“. Скільки в ньому — життя, енергії, гідності! Наскільки одна ця дитина сильніша за Путіна! Наскільки всі наші діти сильніші за усе їхнє зло.

Українські хлопчики та дівчатка, які перемагають цю війну. Здобувають знання онлайн і навіть у підземних школах, виграють світові наукові олімпіади, збирають кошти для армії, вигадують технічні рішення, що допомагають обороні. Ви — фантастичне покоління! Ось за кого ми боремось. Ось кого передусім захищають наші герої.

Наші воїни. У кого на плечі шеврон, а в серці Україна. Хто тримається сам і тримає на своїх плечах Незалежність. Там, де воля і доблесть б’ються щодня — і у цю новорічну ніч. На всіх наших напрямках. На сході, де зараз дуже важко, дуже непросто, але ми віримо — вистоїте.

Вистоять ваші дух і сміливість. Все те, завдяки чому ви цьогоріч не віддали наші Суми й Харків, наш Херсон і наше Запоріжжя. А росіяни цього так хотіли.

Та натомість — ви віддали окупантам борг, повертаючи війну назад, додому в Росію. І той, хто сіяв лихо на нашій землі отримав його на своїй. На Курщині та в інших місцях, куди цьогоріч прилітала наша відповідь, наша справедливість.

Справедливість. Всього одне слово, але за ним — стоять сотні тисяч наших людей. Наша оборонка і наша наука. Чиї розум і праця робили нас міцнішими, бо 30% всього, що в цьому році було у наших хлопців на полі бою — все це було Зроблено в Україні.

І на одному такому заводі, я запитав у молодого інженера: як же вам стільки вдалося, як же ці люди стільки змогли.  А хлопець пожартував: так то ж не просто люди, вони — ракети. І знаєте, в цей момент мені стало соромно як громадянину, що з 1990-х років держава не помічала таких людей. І я пишаюсь, коли весь рік, зустрічаючись ними чую: вони щасливі, що потрібні Україні.

І що Україна знову будує свої ракети. І вперше робить понад мільйон БпЛА за рік. Змушує ворога вчити українську. “Паляниця”, “Пекло”, “Рута”. Змушує тремтіти від слів “Нептун” і “Сапсан”. Все це наші ракети. Українські. “Гор”, “Вампір”, “Колібрі”, “Камік“, “Лютий”, “Хевішот”, “Фаєрпоінт“. Все це наші дрони. Українські. І все це наші аргументи, аргументи для справедливого миру.

Його здобувають тільки сильні. І те, що ми такі — доводили не раз. Кожен, на своєму місці. Своєю працею, здобутками, своїми перемогами. 
І кожна з них на вагу золота. Бо кожна доводить — українці чемпіони за духом. Наші спортсмени. Олександр Хижняк, наш танк. Ольга Харлан, Ярослава Магучіх, всі наші олімпійці та паралімпійці, за яких ми так вболівали, переживали, так кричали від радості й гордості, коли вгору здіймався синьо-жовтий прапор. Тримали удари і давали здачі разом з Олександром Усіком.

Все це — про дещо більше аніж тільки спорт. Це про наш характер. Про те, ким ми є і на що здатні. Сенси і символи. Про те, що бої Сашка як щоденні битви усієї України — показують нам: байдуже наскільки противник більший за тебе, важливо наскільки більша твоя воля. Важливо, не хто стоїть проти, а хто стоїть поруч. І коли українці усвідомлюють це — тоді українці можуть все!

Тоді це захоплює подих усього світу! І усі лідери мені відверто казали: ми ніколи такого не бачили — коли повна зала Нотр-Дам-де-Парі аплодує. Це були оплески вам. Усім нашим людям. Ось так звучить повага до України. Ось що таке Незалежність.

Це коли ми не віддаємо своє. І коли не забуваємо своїх. Тих, хто в полоні. І ми будемо боротися за кожну людину,яка на жаль досі там. І будемо боротись за всіх, кого Росія загнала в окупацію. Та не змогла окупувати їхні українські серця.

І скільки б зло під дулом автоматів не роздавало б паспортів, наші люди кажуть: ви тут нерідні, ви — тимчасові. І весь той завезений бур’ян не приживеться на нашій землі, не переможе корінних. І скільки не вішай триколорні ганчірки — вони усі летітимуть вам услід, в той день, коли ви полишите наш дім. 

І я завжди згадую історію про нашого дідуся у якого окупанти запитали: “Который час?” І почули відповідь: час звалити з нашої землі. Ось що таке воля всередині, яку просто неможливо окупувати.

І я звертаюсь до всіх, хто несе в собі цю волю на тимчасово окупованих територіях — дорогі українці! Я знаю, що ви зустрічаєте Новий рік за нашим часом і зараз ви чуєте ці слова. У нашому Криму, на Донбасі, в Мелітополі, в Маріуполі — всюди, де чекають Україну. І куди одного дня Україна повернеться. Щоб бути разом. І єдине, що розділятиме українців — це щедро накритий стіл.

Я знаю, за цим столом будуть всі наші люди. Ті, хто зараз закордоном, але зберегли Україну в собі. Залишаються українцями, в якому б куточку світу зараз не знаходились. Тож сьогодні, в першу хвилину нового року у Варшаві, Нью-Йорку чи Буенос-Айресі лунатиме “Ще не вмерла!”. В Берліні, Празі чи Токіо сьогодні скажуть: Слава Україні! І світ відповість: Героям Слава! Бо Україна не наодинці. Бо з нами наші друзі. Наші союзники, наші партнери, які з нами з самого початку повномасштабного вторгнення.

З перших хвилин цієї війни Америка була з Україною. Я вірю, що Америка буде з Україною і у перші хвилини миру. Я пам’ятаю розмову з Джо Байденом після російського вторгнення. Я пам’ятаю розмову з Дональдом Трампом після його обрання. Усі розмови з конгресменами, сенаторами, простими американцями, з усіма, хто нас підтримує у США, Європі, світі — у цих багатьох і різних розмовах, завжди була єдність в головному: Putin cannot win. Ukraine will prevail. Путін немає виграти. Україна переможе.

Я дякую всім американцям, за те, що ці слова доводились справами. Я не маю сумніву, що новий американський президент хоче і зможе принести мир та покласти край путінській агресії. Розуміє, що перше неможливо без другого. Бо це не вулична розбірка, де треба втихомирити дві сторони. Це повномасштабна агресія божевільної держави проти цивілізованої.

Росія не закінчує війни сама, Росію можна змусити це зробити. Путін любить казати про захист “русского язика”, але розуміє тільки мову сили.

Я вірю, що ми разом з США здатні на цю силу. Змусити Росію до справедливого миру. Тобто — не забути і не “обнулити” все, що скоїла Росія. Буча, Оленівка, Авдіївка, всі наші знищені міста і села. Ось чому дійсно справедливий мир — не може настати за принципом “почнімо з чистого листа”. Бо рахунок не нуль-нуль. На рахунку тисячі українців, життя яких вкрала Росія.

І сьогодні серце України всіяне шрамами. Це імена наших полеглих героїв. Не дай боже жодній родині в світі пережити такі втрати. Жодному лідеру в світі я не побажав би пережити ці відчуття: в ту мить, коли передаєш нагороди посмертно. Бачиш очі матері, дружини, дитини воїна, який віддав життя за Україну і чуєш від них: будь-ласка, нехай це все буде не даремно.

Тисячі наших хлопців і дівчат не пішли в небуття. Вони з нами, вони поруч, вони дивляться на нас з небес. Ми не маємо права їх підвести, і не можемо зрадити їхній подвиг і пам‘ять.

І щодня в наступному році я, усі ми, маємо боротись за Україну, яка буде достатньо сильною. Бо тільки таку Україну поважають і чують. Як на полі бою, так і за столом переговорів.

Я дякую усім, хто цьогоріч був поруч з нами. Партерам, союзникам, друзям, лідерам. Дійсно — лідерам, не тому, що так прийнято звертатись, а які доводять своє лідерство ділом. Хто не боявся приїжджати в Україну, знаючи як цінно бачити, що ми пліч-о-пліч. З ким попри відстань і різницю в часі ми працювали, знаходили рішення і здобували результати. “Патріоти”, “Айріси”, “Нассамси”, “Атакамси”, F-16, “Скальпи”, “Шторм-шеудов”. Чеська ініціатива та мільйон снарядів. Даньська модель і сотні мільйонів у вітчизняне виробництво.

27 безпекових угод і 40 мільярдів на підтримку нашої армії. Європейський Союз і 50 мільярдів на підтримку нашої економіки. “Велика сімка” і рішення про 50 мільярдів доларів заморожених російських активів. Це наша велика міжнародна робота. Це наша велика міжнародна перемога. Дякую партнерам, дякую команді. Армія, уряд, Офіс, парламент, регіони, громади, волонтери. Всім, хто робить нашу країну міцнішою всередині. Дбає про людей.

Дякую всім, завдяки кому Україна стоїть і вистоїть. Подолає свій шлях. До миру. Сильної України. І до України Європейської. І це вже не просто слова, це реальність, яка наступила в червні цього року, з відкриттям переговорів про вступ України до ЄС. І це історичний результат. І цей шлях вже безповоротний.

І Україна буде в Євросоюзі. І одного дня Україна буде в НАТО і посилить Альянс. Посилить стійкість світу. Єдність Європи, яка визначає долю кожного народу на континенті.

І цю єдність мають поважати всі. І Будапешт з Братиславою. Знаю і угорський, і словацький народи насправді вони з нами, з Україною, на боці правди. Правду має визнати і влада цих країн. Не треба боятись, що Україна буде в Європі.

Треба робити все аби в Європі не було Росії. Її танків, її ракет і зла, яке вона неодмінно понесе далі, якщо Україна не вистоїть.

Якщо сьогодні Росія тисне вам руку, це не значить, що завтра, цією ж рукою вона не почне вас вбивати. Бо росіяни бояться вільних. Того, що їм не знайомо. Свободи. Вони народились за Путіна, пішли в школу за Путіна, пішли служити за Путіна і гинуть за його хворі ідеї.

І тому так важливо сьогодні підтримувати всі народи, які відстоюють свободу. Хто не віддає її у Кишеневі. Хто бореться за своє майбутнє у Тбілісі. І я впевнений прийде день, коли всі ми скажемо: Живє Беларусь!

Дорогі українці, дорогі українки!

Нехай 2025-й стане нашим роком. Роком України.

Ми знаємо, що мир — нам не подарують. Але ми зробимо все щоб зупинити Росію і закінчити війну. Те чого хотів би кожен з нас.

За кожним з нас — Україна-Мати. І вона заслужила жити в мирі. Я нам всім цього бажаю, і як президент України і як громадянин я буду в наступному році робити для цього все. Знаючи, що буду не один. Знаю, що пліч-о-пліч зі мною — ви. Мільйони українців. Сильні. Вільні. Прекрасні. Незалежні.

З Новим роком, дорогий народе! З Новим роком, Україно! Слава Україні!