Неповнолітні цивільні заручники: як Kidmapping знаходить вкрадених Росією українських дітей

Точну кількість українських дітей, яких Росія незаконно депортувала з окупованих територій, — визначити поки що неможливо. Український офіційний портал “Діти війни” станом на 5 липня вказує 19 493 вивезених дітей, яких уже вдалося верифікувати (вдалося повернути всього 380). За даними з відкритих джерел РФ, загалом можна говорити про депортацію 744 тис. дітей.

Незалежна команда активістів запустила проєкт Kidmapping із пошуку місцезнаходження дітей, незаконно вивезених Росією з України. Команда проєкту за останні пів року знайшла у відкритих джерелах (наприклад, соціальних мережах) понад 250 таких точок із різною достовірністю, пише “Теплиця соціальних технологій“.

У рамках проєкту Kidmapping було створено карту ймовірного розміщення українських дітей:

• червоні точки — висока ймовірність місцезнаходження дітей. Найчастіше це дитбудинки, будинки малятка, дитячі табори, притулки;
• жовті точки — менша ймовірність місцезнаходження дітей або в якийсь момент там були діти. Це табори, університети, пункти тимчасового розміщення. У ці місця часто приїжджають журналісти пропутінських медіа, беруть інтерв’ю;
• сірі точки — загальна база даних ймовірних місць, де теоретично можуть перебувати діти, однак будь-яких даних про те, що вони відвідували ці місця, знайдено не було.

Проєкт не закінчується на сайті — це лише точка входу, далі розвиток подій іде за різними ланцюжками.

“Депортації були й в СРСР, ці дані майже неможливо дістати, безліч людей залишилися без сімейної історії, без розуміння, хто вони. Наша робота — зокрема спроба зафіксувати злочини в історичній динаміці. Зараз це не здається таким актуальним, але питання пам’яті важливе. Невідомо, коли ми зможемо отримати доступ до архівів щодо депортації та інших воєнних злочинів, які траплялися на території сучасної Росії. Але вже зараз ми можемо зберегти дані, зберегти пам’ять і не боятися, що все це буде стерто з історії та зруйновано”, — кажуть співробітники проєкту Kidmapping (їхніх імен не розкривають задля безпеки).

Для збору інформації про депортованих маленьких українців активісти працюють з організаціями, що допомагають вивозити дітей з Росії, а також з відкритими джерелами. Шукають дітей не тільки на території РФ, а й у Білорусі.

“Було дуже багато відкритих даних. Були відео, як дітей везуть у табір “Ромашка”, але на одній “Ромашці” наша робота не закінчилася. Припустимо, ти у випадковій групі “ВКонтакте” знаходиш новину приблизно такого змісту: “Зараз до нас у дитбудинок приїхали 90 дітей із дитячого будинку ДНР. Ми поговорили з ними, вони такі класні, сподіваємося, скоро їх усиновлять”. На основі такого посту ми розуміємо час прибуття, кількість дітей, їхнє місцезнаходження, і, можливо, навіть знаходимо фотографії. Ми пробували різні стратегії пошуку, не всі спрацювали. На жаль, ми не можемо розкривати методологію, бо продовжуємо за нею працювати”, — уточнюють співробітники проєкту.

Основний нюанс у роботі — всі повідомлення з відкритих джерел потрібно опрацьовувати оперативно, оскільки російська влада намагатиметься приховати цю інформацію. Особливо після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна та уповноваженої при президенті РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової — якраз у справі про депортацію українських дітей.

Також для пошуку за відкритими джерелами важливо було визначити, які евфемізми можуть використовуватися в текстах для назви депортованих дітей.

“У нас невелика команда. Спершу ми всі шукали разом, а потім розподілилися за окремими завданнями. Архівація, пошук та інші завдання — абсолютно рівні в пріоритетності. Без архівації неможливо передати дані в міжнародні організації, наприклад”, — розповіли в Kidmapping.

Активісти також склали “Рекомендації для батьків щодо повернення депортованих дітей” і радять її вивчити батькам, які шукають своїх дітей.

“У жодному разі не рекомендується батькам приїжджати на територію Росії для пошуків дітей, як би не хотілося. Це небезпечно зараз. Ми не хочемо, щоб з’явилися нові цивільні заручники, тому просимо вас, звертайтеся через гуманітарні організації”, — акцентують співробітники проєкту.

У Kidmapping наголошують, що такі діти сьогодні — це неповнолітні цивільні заручники. І міжнародне право наразі є недосконалим щодо звільнення та повернення не лише дітей, а цивільних заручників загалом.

“Ми, як громадянське суспільство, можемо вплинути на ситуацію кількома способами. Правозахисники та активісти можуть надсилати драфти законів міжнародним організаціям. Але щоб ці документи якнайшвидше розглянули, потрібна більша підтримка суспільства — не просто пікети українців, а й підтримка всього світу, бо цивільні заручники є не лише в цій війні”, — зазначили в Kidmapping.

“Чому ми, як міжнародна громадськість, досі не напрацювали практики щодо роботи з цивільними заручниками? Це реальні люди, життя, сім’ї, які втратили дітей. Маленька людина без правового статусу, що вона може зробити? Якщо у нас на світовому рівні не напрацьовані варіанти оперативного переміщення, обміну, повернення людей, значить, у нас залишається легітимний простір для замовчування. На такі воєнні злочини має бути швидка відповідь. Ми не можемо 15 років затверджувати папірці, коли людям потрібна допомога просто зараз. Це несправедливість світового масштабу”, — наголошує одна зі співробітниць проєкту.

При цьому люди, які ухвалюють міжнародні рішення, усвідомлюють тяжкість таких злочинів. Адже Путіна заочно заарештували саме за депортацію дітей, навіть не за звірства російської армії в Бучі чи інші воєнні злочини. Депортація — це один із найстрашніших воєнних злочинів, який прирівнюється до геноциду. Однак говорити про цю тему голосно небезпечно, бо це може погіршити ситуацію тих, хто перебуває в полоні.

“Як показує практика, щойно громадськість дізнається про перебування в конкретному місці цивільного заручника, його перестають бити. Насильство любить тишу. Ми не можемо публікувати історії, знімати фільми про те, як депортовану дитину повертають додому і везуть від кордону до кордону, тому що йде війна. Але говорити про те, що знайдено понад 250 точок місцезнаходження дітей, — потрібно! Змінювати правові механізми, працювати спільно, повертати дітей, цивільних заручників — потрібно!”, — заявляють у Kidmapping.