Немирний план: ініціативу Китаю та Бразилії щодо завершення війни проаналізували експерти

Взяли до уваги, але продовжать просувати свій так званий мирний план — так у Пекіні відреагували на критику президента України Володимира Зеленського. Він вважає, що ініціатива, яку раніше Китай представив спільно з Бразилією, є деструктивною. 

Китайський “мирний план” також розкритикували й західні союзники, бо він порушує Статут Ради безпеки ООН. 

Неприйнятна “мирна ініціатива” Китаю та Бразилії

Україна не раз наголошувала, що мирна формула президента Володимира Зеленського є єдиним прийнятним способом дипломатичного завершення російської агресії. Питання так званих альтернативних мирних планів укотре спливло під час нещодавнього інтерв’ю українського лідера виданню Metropoles. У ньому президент назвав деструктивним так званий мирний план, презентований лідерами Бразилії та Китаю в травні 2024 року. 

У відповідь на це в Пекіні заявили, що підтримують зв’язок із Києвом, а сама КНР нібито виступає посередником просування майбутнього мирного процесу.

“Спільні домовленості отримали позитивний відгук більш ніж від 110 країн… Китай продовжуватиме сприяти мирним переговорам і відіграватиме конструктивну роль у політичному врегулюванні кризи”, — заявив речник Міністерства закордонних справ Китаю Мао Нін на пресконференції.

Так званий китайський мирний план розкритикували західні союзники Києва. У пресреліз за підсумками нещодавнього діалогу ЄС-США йдеться, що КНР, бувши членом Ради безпеки ООН, порушує принципи Статуту організації своєю нібито “мирною ініціативою”. Зокрема в тому, що стосується поваги до незалежності та територіальної цілісності держав. Із засудженням китайського плану Вашингтон виступив і на нещодавньому Радбезі ООН.

“Мирна пропозиція” Китаю з шести пунктів для врегулювання того, що Китай називає “українською кризою”. Вона не відповідає формулі миру України та не містить підтримки суверенітету і територіальної цілісності України. Чи має намір Китай винагородити Росію за порушення Статуту ООН? План Китаю з шести пунктів створить небезпечний прецедент. Ми тут не для того, щоб винагороджувати порушників Статуту ООН”, — заявив представник США при ООН Роберт Вуд.

Утім, просування власного плану не завадить Китаю взяти участь у наступному мирному саміті, організованому Україною. Reuters з посиланням на свої джерела повідомляє, що в кулуарах міжнародного військово-дипломатичного форуму в Пекіні Китай висловив готовність до участі в другому Саміті миру. Експерти вважають, що присутність КНР зможе серйозно посилити вплив заходу.

Ще одним важливим приводом для Китаю приєднатися до другого мирного саміту є запрошення на нього російської сторони. Саме відсутністю представників Москви Пекін аргументував свою відмову брати участь у першій конференції у Швейцарії. Тепер, на думку аналітиків, коли Україна висловила готовність прийняти країну-агресора на заході, це зможе привабити як Китай, так і країни глобального Півдня. Що поставить Москву в невигідне становище, якщо та не з’явиться на Саміті миру.

У травні уряди Китаю та Бразилії уклали “угоду про врегулювання війни між Росією та Україною”, виступаючи за політичні переговори щодо досягнення миру, повідомляло CNN Brasil. Також у документі зазначено, що обидві країни підтримують “міжнародну мирну конференцію, проведену в належний час, визнаний як Росією, так і Україною, з рівною участю всіх сторін, а також чесним обговоренням усіх мирних планів”.

Бразилія і Китай також вимагають від РФ і України дотримуватися трьох принципів деескалації конфлікту: не розширювати поле бою, не посилювати бойові дії та уникати провокацій. 

Думки експертів

У чому полягає “мирна ініціатива” Китаю та Бразилії? Які пункти цього “плану” Україна і союзники категорично не сприймають? Чому Китай намагається бути миротворцем і чи грає Пекін на руку Кремлю? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Михайло Подоляк, радник глави Офісу президента; 
• Дмитро Єфремов, китаєзнавець;
• Аліна Гриценко, доктор філософії з політології, головний консультант НІСД;
• Наталія Плаксієнко-Бутирська, експертка з питань Східної Азії, магістр зовнішньої політики.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: У довгостроковій перспективі Китаю не вигідно підтримувати концепцію Росії

— Сьогодні Китай виглядає більш вражаюче та об’ємніше, ніж РФ на глобальному політичному ринку. Росію взагалі в цьому сенсі можна прибрати з дошки, її не існує. Так, шляхом війни вона все ще є глобальним ньюсмейкером, про неї багато говорять. Але це тільки внаслідок агресивних дій. З погляду впливу на глобальні процеси Росія нікчемна. І такою державою вона і залишиться в майбутньому. 

Пекін формує своє уявлення про так званий полюс, через який він впливатиме на політичний процес. Він хоче сидіти за глобальним столом на рівних із коаліцією, яку очолюють Сполучені Штати, і прописувати ті правила, які насамперед влаштовуватимуть їх. Пекін зараз формує свою коаліцію, і хоче користуючись моментом максимально підняти свою суб’єктність. 

Одна справа, коли є концепція України, її підтримують Сполучені Штати в повному обсязі та дають для цього інструменти. А інша річ, коли Китай висуне свою концепцію, яка частково ущемлятиме інтереси України. Так, Китай говорить про територіальну цілісність України, але, з усім тим, наполягає на негайному припиненні вогню і, по суті, заморожуванні конфлікту. Якщо ця формула домінуватиме, то тоді Китай матиме ще більш об’ємний вигляд на політичній арені. 

З огляду на відносини КНР і Росії, незрозуміло, навіщо Китаю розмінювати свої можливості. Сьогодні у Пекіна є фундаментальні можливості перебудувати свої відносини з Європейським Союзом і США. Китаю потрібен великий доступ до глобальних технологічних ринків. У нього є свої внутрішні економічні проблеми, які потребують спільних рішень. Наприклад, зняття взаємних заборон, встановлення взаємних регламентів у рамках вільної торгівлі з іншими країнами. У Китаю, на мій погляд, має бути стратегія, орієнтована на потепління відносин із технологічними та фінансовими глобальними центрами. Але вже точно не з Російською Федерацією. 

Дипломатичний тиск на Росію можуть здійснювати тільки ті країни, від яких вона залежить і з якими у неї великий товарообіг. Китай — одна з них. 

Необхідно правильно вибудовувати стратегію роботи з Китаєм, пояснюючи, чому в середньостроковій і довгостроковій перспективі вкрай невигідно триматися тільки за концепцію Росії або тільки за концепцію заморожування війни. Потрібно також пояснювати, чому набагато вигідніший той план мирний, який пропонує президент України Володимир Зеленський. А він чітко каже: фіксуймо правила і повернемося до міжнародного права. 

Усе, що робить Росія — це інвестиції в хаос і нестабільність. Це поступово відбивається і на інших країнах. Поступово ринки стають більш чутливими до хаосу і, відповідно, непрогнозованими. Я не бачу в Китаю потреби вибудовувати свою концепцію на тих позиціях, які, так чи інакше, враховують інтереси Російської Федерації. 

ДМИТРО ЄФРЕМОВ: Китай хоче прямих переговорів між РФ і Україною

— Мають бути прямі переговори, на яких Україна і Росія будуть присутні та вестимуть діалог. Можливо, при цьому буде якийсь медіатор, який може допомагати. Саме концепцію прямих переговорів підтримує Китай. 

Пекін детермінуватиме свою участь у другому Саміті миру. Якщо Росія його підтримає і візьме на себе зобов’язання відправити туди своїх представників, то, можливо, Пекін також буде там присутній. 

Навряд чи Китай зможе відігравати якусь активну і яскраву роль у цьому процесі, оскільки жорстку зміну позиції або демонстрацію готовності бути медіатором з підозрою сприймуть не тільки західні країни, а й Україна. Але Китаю буде важливо позначити свою присутність, продемонструвати, що він є глобальною силою і без нього гострі проблеми людства не вирішуються. 

Територіальні суперечки, а також вимогу Росії встановити позаблоковий статус України практично неможливо вирішити за допомогою компромісу. Є концептуальні питання, щодо яких буде або дуже складно, або практично неможливо домовитися. Є менш гострі питання, щодо яких якийсь компроміс знайти легше — це обмін полоненими, гуманітарні проблеми, формальні гарантії з приводу ядерної безпеки. Можливо, навіть може йтися про зобов’язання не ескалувати ситуацію. Але більш суттєві питання, як-от вирішення територіальних суперечок — це предмет гострих дискусій, і щодо них компроміс виробити буде практично неможливо.

АЛІНА ГРИЦЕНКО: Кремлю вигідна “мирна ініціатива” Китаю та Бразилії

— Формула миру президента Зеленського — це схоже на дорожню карту, яка може допомогти реальними та конкретними діями досягти довгострокового миру в Україні. Усі інші “мирні плани”, які були висунуті сьогодні, — це зовсім не плани. 

Ймовірно, всі ці пропоновані на сьогодні “мирні ініціативи”, мають на увазі під собою тимчасове заморожування на лінії фронту.

Що стосується Кремля, то для російської влади дуже важливо позиціювати себе як сторону, яка згодна на мирні переговори. Росія маніпулює цими тезами та риторикою для поширення в інформаційному просторі багатьох країн глобального Півдня пропаганди. 

Секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу на зустрічі з міністром закордонних справ Китаю Ван І в Санкт-Петербурзі заявив, що вітає запропонований Китаєм і Бразилією “консенсус”. І вони це будуть надалі використовувати для своєї пропаганди. Особливо зараз. 

Двосторонній політичний китайсько-бразильський політичний “консенсус” підписувався навесні, коли це було не так вигідно Москві, як зараз. Тому що в цьому “консенсусі” є пункти, які, за великим рахунком, більш однозначно артикульовані проти Росії. Хоча, звичайно ж, РФ там не згадується. Там ідеться про те, що неприйнятним для Китаю є застосування зброї масового знищення, ядерної зокрема.

Зараз Росія цей “консенсус” і ці пункти може використати у своїй пропаганді проти України, що нібито це Україна розширює географію конфлікту шляхом успішної операції ЗСУ в Курській області, і становить загрозу для Курської АЕС. Тому зараз Кремль такі ініціативи буде використовувати виключно намагатися їх перекрутити на свою користь. 

НАТАЛЬЯ ПЛАКСІЄНКО-БУТИРСЬКА: Очевидно, Китай не на боці України 

— Україна готувала Глобальний саміт миру влітку і наші західні партнери настійно запрошували Китай приєднатися. Здавалося б, Пекіну, який ратує за мирне вирішення конфліктів, було б дуже важливо приєднатися до Саміту миру. Але Китай відмовився нібито через те, що не запросили Росію, і розробив спільно з Бразилією «мирний план». 

У даній “мирній ініціативі” йдеться про деескалацію ситуації та не розширення поля бою, а також про переговори між РФ і Україною. З якоїсь причини в цьому спільному “плані” немає того, що було в китайській “мирній ініціативі”, опублікованій у лютому, — заклик до поваги до суверенітету і територіальної цілісності держави.

“Мирний план” Китаю і Бразилії почали просувати якраз у момент, коли Україна активно готувалася до першого Саміту миру. Вони пропонували зібрати іншу конференцію. Таким чином Китай створював проблему для України, тому що це підривало наші зусилля запросити на саміт якомога більше держав. 

Крім того, у цій “мирній ініціативі” звучить заклик до того, щоб світ не ділився на політичні та економічні табори. Тут Китай має на увазі санкції, тому що Пекін потрапляє під вторинні санкції через взаємодію з Росією. Цей «план» абсолютно не про Україну і не про завершення війни. Ба більше, він був створений і запропонований абсолютно без будь-якої співпраці з Україною. Сі Цзіньпін сказав, що китайський представник поїхав країнами глобального Півдня для того, щоб представляти цей “план”. І тут Бразилія заявляє, що підтримує таку “мирну ініціативу”. 

Китай не тільки не підтримав зусилля України в досягненні миру, а й вніс розкол у кола держав глобального Півдня, які почали під тиском китайських дипломатів висловлювати сумніви. Була проведена дуже серйозна залаштункова дипломатична робота. 

Пізніше в Китаї заявили, що понад 100 країн підтримують їхнє бачення досягнення миру. Пекін претендує на роль миротворця, пропонуючи такі “плани”. КНР зі свого боку не підтримує українське бачення закінчення війни, яке, природно, не відповідає бажанням Росії. 

Виникає питання: на чиєму боці перебуває Китай? Пекін проводить недостатню комунікацію з Києвом, а з Москвою контактів багато. 

Що стосується Бразилії, то минулого року там намагалися запропонувати свої переговорні послуги. Президент Лула да Сілва пропонував виступити в ролі перемовника, але не отримав підтримки ні з боку України, ні з боку РФ. Він навіть не відвідав Україну з візитом. 

Україна докладає багато зусиль до того, щоб максимально контактувати з різними країнами світу. Але річ у тім, що інтереси України в моменті закінчення конфлікту не перетинаються з інтересами Бразилії, ПАР і Китаю. Пекін не робить жодних кроків для того, щоб говорити про мир, це все якісь загальні заяви. 

Китай не намагається докласти зусиль, щоб війна закінчилася. У нього є свої цілі. Одна з них — показати країнам глобального Півдня, що Пекін впливає на геополітичні питання і намагається допомогти двом країнам досягти миру. Також КНР намагається контрастувати на тлі США. Між риторикою і діями — велика прірва і ми не чуємо, наприклад, закликів до Росії, щоб вона перестала завдавати ударів по енергетиці та цивільним об’єктам України. 

Читайте також: План перемоги України найближчими днями буде презентовано у США: як примусити РФ припинити війну — в огляді експертів