Недоторканні ультрапатріоти: кому і чому в РФ дозволено критикувати Путіна (ВІДЕО)

“Щасливий дідусь у незнанні”, “недієздатний політик” і “не головнокомандувач” — це найм’якіші висловлювання на адресу президента Росії від записних російських ультрапатріотів. І це — у Росії, де громадян за коментар у соцмережі, розмову із сусідом чи слово “мир” на саморобному плакаті змушують платити чималі штрафи та навіть відправляють за ґрати. Експерти мають різні версії про причини особливого статусу нових російських “недоторканних”, повідомляє FREEДОМ.

Усі довгі 20 років правління Путіна в Росії діє табу на критику на його адресу. Ті, хто не підкорявся цьому негласному, але загальновідомому правилу врешті-решт опинялися у в’язниці, змушені були виїхати з країни або були вбиті, як, наприклад, опозиційний політик Борис Нємцов.

Проте в останні місяці в російському медіапросторі неприємні висловлювання на адресу Путіна лунають усе частіше. Їх озвучують представники ультрапатріотичних груп. Ігор Гіркін-Стрєлков — один із них. Він запитує “а чи є Путін” і заявляє, що “верховний головнокомандувач самоусунувся від бойових дій”.

Ще один критик — засновник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин, який, наприклад, висловився про такого собі “щасливого дідуся”, який насправді може виявитися, м’яко кажучи, не дуже гарною людиною.

“Це цікава тенденція, що Путін вже не влаштовує радикальних ура-патріотів. Вони його просто ненавидять, інакше не скажеш. І це, безумовно, нова тенденція у розвитку російського політичного процесу”, — коментує російський соціолог та журналіст Ігор Ейдман.

Чому ні Гіркін, ні Пригожин не є фігурантами кримінальних справ і, перебуваючи у Росії, продовжують критикувати керівництво країни? Абсолютно небачене досі явище — недоторканні. У політичних аналітиків із цього приводу є дві версії. Одна з них звучить так: влада вже не в змозі усунути невдоволення, і будь-який крок призведе лише до погіршення становища. Тому Путін обирає бездіяльність.

“Річ у тому, що всі ці стрєлкови-гіркіни та їхня аудиторія — люди, які критикують Путіна тощо. Але їхня аудиторія підтримує війну, і навіть більше, вона навіть найактивніше йде на війну, бо ці — на відміну від, скажімо так, російських чиновників, які люблять Путіна за гроші та війну люблять за гроші, — ура-патріоти відморожені. Як ідейні фашисти. Я думаю, поки війна йде, вони не хочуть розколювати свою групу підтримки”, — припускає Ігор Ейдман.

За іншою версією: сценарії Пригожину пишуть у Кремлі. І все це відбувається в рамках старої доброї стратегії “розділяй і володарюй”.

“Тому нам хочеться думати, що вони всі посварилися. Поки ні. Це не так. Пригожин, я думаю, узгоджена абсолютно з Путіним людина. Він має дах у вигляді напевно якихось людей типу Ковальчуків, які його використовують для того, щоб критикувати, нападати на керівництво Міноборони, частково — силовиків, щоб навколо Путіна не виникла якась сильна політична фігура, здатна його змістити”, — припускає російський опозиційний політик Дмитро Гудков.

Що ж до Стрєлкова, то його безкарність Гудков пояснює тим, що поки що для Кремля той серйозної загрози не становить.

“Я думаю, що Пригожин не просто так з’явився. Потрібно було. Якщо ти не можеш перемогти якусь силу, то треба очолити її. Гіркін — не свій, а Пригожин — свій. Тому вони Пригожина зробили таким фронтменом ура-патріотичного порядку денного. Загалом у нього непогано виходить. Він реально поки що в цій політичній ніші номер один. Тому йому і багато дозволено”, — пояснює Дмитро Гудков.

Експерти наголошують: як Пригожин, так і Гіркін не мають наміру кидати виклик режиму Путіна. Їхня мета — збільшити свій вплив у чинній ієрархії, але й фактор несподіванки скидати з рахунків не варто. Апетити гравців можуть зрости.

Читайте також: Гіркін і Пригожин готуються урвати шматок влади в громадянській війні: експерти про події в Росії