Навіщо Росії цивільні заручники, і чому військовополонених звільнити легше — думки експертів

На сьогоднішній день у російському полоні перебуває близько тисячі цивільних осіб. Такі дані наводять Міністерство реінтеграції України та українські правозахисники.

Бранці “розкидані” в різних незаконних місцях позбавлення волі, і таких — близько сотні.

При цьому таких людей дуже часто немає у списках на обмін, у них немає жодного статусу, і перспективи їхнього звільнення з російського полону виглядають досить туманними.

Україна вимагає їхнього повернення без будь-яких умов та без обміну. Такі вимоги прописані й у Женевській конвенції. Однак російська окупаційна влада не поспішає звільняти громадян України, які потрапили в полон на захоплених територіях.

Навіщо росіяни роблять із українців заручників, і які є можливості для їхнього звільнення, в ефірі телеканалу FREEДОМ розповіли:

• Ірина Баданова, експертка координаційної групи відділу забезпечення Генерального штабу ЗСУ;
• Юрій Білоус, адвокат, який займається збиранням доказів військових злочинів РФ проти України;
• Олексій Тільненко, голова правління громадської організації “КримSOS”.

ІРИНА БАДАНОВА: Є кілька категорій цивільних заручників

— Щойно розпочалося вторгнення на територію України, і були окуповані частково Київська, Запорізька, Харківська області, розпочалося викрадення цивільних.

Є кілька категорій цивільних заручників (наполягаю саме на цьому терміні), про які ми сьогодні говоримо.

Перша категорія заручників — це ті люди, які брали участь у проведенні антитерористичної операції. Їх звинувачують у злочині проти “народу Донбасу”. Але якщо ви заглянете в кодекс РФ, то такої статті немає. Тобто ці звинувачення є абсолютно вигаданими.

Є громадянські, які взагалі не мають жодного стосунку до збройного конфлікту. Більше того, це люди, котрі ніколи не служили в армії. Наприклад, Вадим Замковий, якого заарештували у себе вдома (Харківська область), і згодом вивезли на територію РФ

Ті люди, про яких ми сьогодні знаємо лише зі слів звільнених полонених — їх утримують у СІЗО, колоніях, у в’язницях РФ, і вони називаються замороженими. Ось такий дивний статус.

На всі запити про цих людей відповідають добре знайомою нам іще з 2014 року фразою: “Їх там немає”. Тому домогтися того, щоб ці люди мали хоча би статус обвинуваченого, ми не можемо, цих людей просто не існує ні в одних списках. З цієї ж причини говорити про їхнє звільнення, або хоча б про допомогу їм — адвокатську підтримку, посилки, передачу, усе, що належить звичайним в’язням, — ми також сьогодні не можемо.

Термін “заручник” виник не просто так. Заручник — це людина, за яку згодом вимагатимуть або викуп, або Україні можуть висунути якісь інші вимоги в момент, коли буде підписано капітуляцію, коли буде підписано мирний договір.

Вимога, яку висуває сьогодні Україна, — це не обмін цивільних, це їхнє повернення на батьківщину без будь-яких умов і без обміну. Це вимога не лише України, це вимога Женевських конвенцій.

Поки що жодного суду щодо цивільних ми ще не бачили. Чим добре судове засідання? На ньому адвокат має можливість сказати своє вагоме слово і пояснити, що людина, яку формально чи фактично в чомусь звинувачують, по суті, невинна.

Якщо ще до Нового року хоча б якісь відповіді родичі отримували — вони мають право написати запит і Москальковой (Тетяна Москалькова уповноважена з прав людини при президенті Росії, — ред.), і до Міністерства оборони, і до військової прокуратури РФ — то після Нового року всі стрілки переводять на Червоний хрест. А що Червоний хрест? Нажаль, ця організація не виконує тих функцій, які на неї покладено, у тому числі Женевськими конвенціями.

Ми знаємо прізвища слідчих. Ми знаємо прізвища тих адвокатів, які не просто не виконують свої завдання, а навпаки, збивають підслідних з пантелику, не беручи участі в слідчих експериментах, і не даючи якихось конкретних порад. У нас така статистика є. Але тільки щодо тих, про місцезнаходження кого ми знаємо.

Сьогодні є кілька звернень до комітетів із незаконних затримань, про незаконні зникнення в ООН. На жаль, тієї реакції, якої нам хотілося б, ми поки не бачимо.

Переговори йдуть успішніше тоді, коли на фронті є успіх. Я впевнена, що перемога буде за Україною і всі наші громадянські будуть повернуті на територію України.

ЮРІЙ БІЛОУС: Росіяни, затримуючи українських цивільних, керуються кількома цілями

— У звіті ООН йдеться про військові злочини РФ, про те, як вони знущаються з полонених під час захоплення, при їх утриманні, де знаходяться табори. У тому числі там вказано Білорусь.

Ми часто забуваємо, що Білорусь — це транзитне місце. Минулого року це точно було місце, де утримували українських цивільних, українських військовополонених, яких потім перевозили у постійні місця дислокації, місця інтернування та утримували їх у в’язницях.

Такі звіти та робота органу ООН загалом дуже важлива для притягнення до відповідальності і за агресію, і для притягнення до відповідальності за конкретний військовий злочин в Україні.

Але треба розуміти — вони досліджували, написали звіт, але вони не можуть одразу застосувати якісь дії. Не можуть поїхати арештувати когось, не можуть створити суд. Це така багаторівнева конструкція, багаторівнева робота.

Дуже багато саме цивільних людей, які не мають відношення до збройних сил, перебувають у полоні, незаконно позбавлені волі на території РФ.

Все, що відбувається в Україні, має штовхати світ до того, щоб знаходити інструменти та важелі для необхідного реагування в міжнародному праві. Це так званий момент Гроція (Гуго Гроцій — засновник міжнародного права).

Якщо Росія підтвердила наявність людини в полоні, то вже добре. Це хоча б родичам дає надію — якщо підтвердили, то, мабуть, не вб’ють.

Ну а далі — це повна тиша. Червоний хрест, і просто ти пишеш, просиш щось зробити, знаходиш інформацію якусь нову… Зворотний зв’язок — нуль практично. Ну, може бути, один із десяти. Це теж елемент знущання РФ над Україною, над нашими громадянами, бо сім’ї не знають, що відбувається з людиною, і чи повернеться вона колись.

Думаю, росіяни, затримуючи наших цивільних, мають кілька цілей. Це залежно від ситуації.

За умови якогось близького бойового конфлікту вони [російська сторона] затримують українських громадян для поповнення обмінного фонду. Коли люди перебувають в окупації, затримання цивільних — це однозначне планування репресій щодо пересічних людей, пересічних українських громадян.

За затриманнями цивільних, коли вже територію стабільно окуповано, або коли ведуться бойові дії, стоїть політика.

Очевидно, що в Білорусі були організовані табори, явно готувалися російські в’язниці. Це все була підготовка. І за цим стоять накази, за наказами стоять люди із найвищого військового чи політичного, адміністративного керівництва. Тому тут ми маємо бачити план. Цей план — це, як мінімум, злочин проти людяності.

ОЛЕКСІЙ ТІЛЬНЕНКО: Військовополонені мають більше шансів на звільнення, ніж цивільні

— Абсолютна більшість тих політв’язнів, які зараз перебувають у Криму, це кримські татари. Зі 150 [в’язнів] більш як 110 людей якраз є представниками кримськотатарського народу.

Непропорційно велика кількість повісток у рамках мобілізації, яку проводила Росія на території Криму, видавалася саме кримським татарам, попри те, що, наприклад, етнічний склад цих населених пунктів не передбачав такого результату, скажімо.

Кримські татари дійсно розглядаються Росією як нелояльне населення. Більшість політв’язнів є такими насамперед із релігійних мотивів.

Звичайно, влада Росії чудово розуміє, що після тієї депортації, яка була здійснена в минулому столітті, зараз кримські татари абсолютно не забули про це. І в сім’ях говориться, що вони не хочуть бути частиною Росії, не хочуть бути частиною тієї держави, яка репресувала їхні сім’ї.

Якщо говорити про зміну етнічного складу, то після повномасштабного вторгнення вже достеменно невідомо, скільки тепер складають кримські татари, і чи вони залишилися більшістю.

Шансів на визволення з полону набагато більше у військовополонених, ніж у цивільних.

Україна — законослухняна держава, і у нас просто немає і не може бути цивільних заручників, яких має Росія.

Якщо військовими ще можна якось обмінятися, то цивільні, які утримуються зараз кремлівським режимом, можуть звільнитися або в рамках обмінів, як був звільнений, Олег Сенцов, або після того несправедливого терміну, який був винесений так званими “судами” на території РФ та в окупованому Криму.

Наразі жодних інших міжнародних механізмів звільнення чи обміну цивільних зараз немає. Можливо, робота над цим проводиться.