Нав’язують нову ідентичність і громадянство: як Росія викрадає українських дітей і як Україна намагається повернути їх додому 

Україна розшукує майже 20 тис. депортованих Росією дітей. Але реальна цифра може бути в рази більшою. Про це заявила під час виступу на засіданні Радбезу ООН радниця керівника Офісу президента України Дарія Зарівна. Вона нагадала, що Україна разом із Канадою ініціювала Міжнародну коаліцію з повернення українських дітей, до якої долучилися 41 країна та Рада Європи. 

10 грудня Україна повернула з тимчасово окупованої території та з Росії ще п’ятьох українських дітей. Загалом за 2,5 роки повномасштабної війни вдалося повернути понад тисячу дітей.

Світ об’єднується, щоб повернути українських дітей додому

Серед тих, хто повернувся 10 грудня, — троє українців, які тільки нещодавно стали повнолітніми. Двоє з них тривалий час перебували у РФ. Третій виїхав з окупованої території. Про це повідомив радник глави Офісу президента Андрій Єрмак. 

Важливим досягненням стало звільнення сім’ї з чотирьох осіб. Там діти 11 та 14 років стали жертвами переслідувань через проукраїнську позицію родини.

“Їхні історії — свідчення того, з яким терором і страхом змушені жити люди під окупацією. Координація дій державних органів та інституцій України, активна підтримка волонтерів, громадських організацій та міжнародних партнерів дали змогу досягти цього результату — українці, які пережили складні випробування, нарешті вдома. Вдячний командам Офісу, Офісу омбудсмена та всім, хто був залучений, хто зробив це повернення можливим. Ми маємо повернути в Україну всіх наших дітей. Без винятків і будь-яких умов”, — наголосив Андрій Єрмак у Telegram.

29 листопада вдалося повернути дітей із Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей та Автономної республіки Крим, які жили під тиском російської окупації. Це вдалося здійснити в рамках реалізації затвердженого плану дій президента України Bring Kids Back UA. Про це повідомив уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. За його словами, дітям, які повернулися, — від шести до 16 років. 

“Деякі з дітей мають хвороби, тому їх зустрічали в Україні разом зі швидкими. Серед повернутих є і хлопчик, який на момент російського вторгнення перебував в Олешківському дитячому будинку-інтернаті, його вихованці були вивезені окупаційною владою до м. Скадовськ та РФ”, — написав Лубінець у Telegram.

Він зазначив, що до повернення дітей на підконтрольну уряду України територію батьків спонукали сімейні обставини та відсутність перспектив.

Лубінець додав, що сімох дітей вдалося повернути із залученням країни-посередника Катар, а одного хлопчика — через гуманітарний коридор.

Катар, Ватикан, Литва та Об’єднані Арабські Емірати взяли на себе зобов’язання щодо повернення українських дітей і полонених. Наприкінці жовтня під час конференції з гуманітарного виміру формули миру, що проходила в канадському Монреалі, до повернення українських дітей долучилася і Південно-Африканська Республіка. Київ також закликав країни Латинської Америки долучитися до спільної роботи.

“Зусилля з повернення українських дітей з окупованих територій, які були депортовані до Росії, можуть стати хорошим способом залучити латиноамериканські країни до допомоги Україні. Країни, які часто з політичних чи історичних причин, а також через недостатню військову чи економічну вагу не можуть допомогти Україні у військовому плані. Наприклад, Бразилія — це країна, яка може з цією адміністрацією президента Лули підтримувати контакти з Росією. І, можливо, на найвищому рівні спробувати взяти в цьому участь”, — висловив думку кореспондент агентства EFE Марсель Гаскон Барбера.

4 грудня, на засіданні Радбезу ООН Україна представила звіт про російські злочини проти українських дітей. За словами радниці керівника Офісу президента України Дар’ї Зарівної, він містить докази порушення міжнародного права, принципів людяності та поваги до прав дитини, а також деталізує злочини, які раніше не були задокументовані в такому масштабі. У своєму виступі вона нагадала, що уповноважена при президентові Росії з прав дитини Марія Львова-Білова похвалилася тим, що в Росії нібито оселилися понад 700 тис. українських дітей.

“Сотні тисяч дітей залишаються на контрольованих Росією територіях, недоступних для США або міжнародних організацій. Дуже часто ми нічого не знаємо про їхню долю. Росія ніколи не зможе скасувати своє авторство від звірств, скоєних в Україні. І однією з найстрашніших і найжахливіших глав цих майбутніх книг стануть злочини Росії проти українських дітей. Уже два роки армія постійного члена Ради безпеки, Росії, значиться у списку грубих порушників щодо дітей”, — зазначила Зарівна.

Єльська гуманітарна дослідницька лабораторія надала докази системної політики усиновлення та встановлення опіки російських громадян над дітьми, незаконно депортованими з України. Також у звіті йдеться про те, що літаки та фонди, які належать адміністрації диктатора Путіна, використовувалися для незаконного вивезення українських дітей. 

Зокрема, у документі йдеться про те, що в період з травня по жовтень 2022 року Повітряно-космічні сили Росії перевезли кілька груп маленьких українців на військово-транспортних літаках з прапором країни-агресора. Дослідники Єльського університету наголосили, що усиновлення росіянами депортованих українських дітей є компонентом геноциду.

“Звіт доводить, що депортація українських дітей є частиною систематичної, керованої Кремлем програми, спрямованої на те, щоб зробити їх громадянами Росії”, — заявив виконавчий директор Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету Натаніель Реймонд у коментарі Reuters.

Саме депортація українських дітей стала причиною видачі Міжнародним кримінальним судом у Гаазі ордерів на арешт російського диктатора Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини при президентові Росії Марії Львової-Бєлової.

“Що ми бачимо на окупованих територіях? Це стирання ідентичності. Це політика, яка закріплена в російських документах. Наприклад, концепція про “патріотичне виховання”. Мета Росії — не просто призвати дітей і молодь до збройних сил Російської Федерації, мета Росії — настільки змінити свідомість, щоб наші діти захотіли служити в збройних силах Російської Федерації. Це низка серйозних порушень, про які важливо продовжувати говорити”, — сказала голова Центру громадянської просвіти “Альменда” Марія Суляліна.

Правозахисники наголошують, Росія проводить чітку та покрокову політику із заміщення ідентичності. 

“У міжнародному гуманітарному праві визначено, що окупація — це тимчасове явище. Що станеться, коли ці діти повернуться? Нам треба про це думати вже зараз. Один з аспектів, який полегшує завдання фіксації цих випадків, — це те, що Росія має чітку політику зміни ідентичності дітей, українських дітей на тимчасово окупованих територіях, політику, спрямовану на трансформацію”, — сказала заступниця голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Ноель Калхун.

4 грудня Держдепартамент США запровадив санкції щодо п’яти російських чиновників, які причетні до депортації дітей з України. Про це повідомили в американському відомстві. США й надалі сприятимуть притягненню до відповідальності винних у таких злочинах і допомагатимуть Україні повернути незаконно депортованих дітей, ідеться в заяві.

Російська депортація українських дітей в оцінці експертів

Як Росія перешкоджає процесу повернення депортованих українських дітей? Як окупанти нав’язують маленьким українцям нову ідентичність? Як міжнародна спільнота має сприяти поверненню депортованих дітей? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Ксенія Корнієнко, юристка Регіонального центру прав людини; 
• Олександр Павліченко, правозахисник, виконавчий директор УГСПЛ;
• Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини.

КСЕНІЯ КОРНІЄНКО: Складно повертати дітей, яких вивезли у РФ і віддали прийомним сім’ям

— Одним із головних аргументів Росії при вивезенні українських дітей з окупованих територій є їхній “порятунок від війни” та “забезпечення безпеки”. Однак такі дії порушують міжнародне гуманітарне право, оскільки Україна, громадянами якої є діти, не давала згоди на їхнє вивезення.

Дослідження Єльського університету свідчать про системну політику Росії щодо депортації дітей з метою їх подальшого перебування уРФ. Документально підтверджено причетність високопоставлених і місцевих чиновників, використання військової авіації для вивезення українських дітей, а також зміни російського законодавства для нав’язування громадянства. Після їх включають до списків сиріт і надалі віддають у прийомні сім’ї. 

Відомо, що щонайменше 314 дітей передали в російські сім’ї, їхні персональні дані змінено, і вони інтегровані в освітню систему РФ. За це несе відповідальність російська влада, включно з Путіним та іншими високопоставленими чиновниками.

Депортація дітей також розглядається як спроба вирішення демографічної кризи в Росії. Діти отримують громадянство, потрапляють до російських шкіл, беруть участь у патріотичних рухах і піддаються повній асиміляції. Їх вчать бути лояльними до Росії. 

Міжнародний кримінальний суд (МКС) фокусується на відповідальності вищих посадових осіб, як-от Путін і Марія Львова-Бєлова (дитячий омбудсмен у РФ, — ред.). Однак санкції залишаються ключовим інструментом впливу на чиновників, відповідальних за депортацію і мілітаризацію дітей. Санкції обмежують їхні фінансові можливості та пересування світом. 

Більшість дітей, яких Україні вдається повернути — з окупованих територій. Дуже складно повертати тих, кого депортували в Росію і передали в прийомні сім’ї. Ці діти вже перебувають у процесі зміни ідентичності. Щоб їх повернути, необхідна підтримка міжнародних партнерів та іноземних держав.

ОЛЕКСАНДР ПАВЛИЧЕНКО: Для ефективного повернення депортованих українських дітей потрібна держава-покровитель

— На конференції в Канаді точилася розмова про те, яким чином можливо розподілити не просто бажання або готовність держав брати участь у повернення депортованих українських дітей, а й про те, як практично розподілити обов’язки та завдання. Цю проблему можна поділити на всіх залежно від ресурсності, готовності, мандата і можливості брати участь у цьому процесі. 

Зараз немає виробленого механізму, який міг би бути найбільш ефективним. Це могла б бути держава-покровитель, про що йде розмова ще з 2022 року. Такою державою могли б стати Туреччина, Китай, Казахстан, Ватикан чи Катар. Тоді це була б інша функція, інший мандат і повернення українських дітей було б більш результативним. 

На жаль, сьогодні дії мають фрагментарний характер. До того ж багато що залежить від спроможності кожної конкретної держави, чи то Об’єднані Арабські Емірати, чи то Катар, здійснювати якісь пошукові роботи на території Російської Федерації, чи то сприяти практичному поверненню конкретних дітей в Україну. 

У питанні повернення українських дітей також дуже важливою є робота різних церков. Це також і неканонічні церкви, неправославні. Вони володіють досить великою кількістю інформації та мають у різних державах серйозний вплив на політику. Ці церкви мають можливість стимулювати й мотивувати держави на допомогу в питанні повернення українських дітей. Інформаційна взаємодія між представниками однієї й тієї самої церкви в різних державах може приносити результати. 

Важливо використовувати всі можливості, щоб максимально швидко і масово повернути українських дітей додому.

Питання повернення українських дітей, незаконно депортованих до Росії, має постійно бути на високому інформаційному рівні і його потрібно просувати на всіх майданчиках. Насамперед на майданчику Організації Об’єднаних Націй, адже саме Рада безпеки ООН є форумом, де ця інформація актуалізується і в підсумку обговорюються практичні механізми. 

На конференції в Монреалі (Канада) в жовтні 2024 року питання були присвячені саме поверненню українських дітей. Йшлося про 40 держав-членів угоди щодо повернення українських дітей і конкретні пропозиції, практичні кроки, націлені на встановлення місця та умов перебування всіх українських дітей, які вивезені РФ. Сьогодні це є, мабуть, однією з основних проблем, яка і лежить в основі ордера, виданого МКС на арешт Путіна та омбудсмена РФ Львової-Бєлової. 

Україна має постійно порушувати питання повернення українських дітей додому і залучати дедалі більше країн та організацій до цього процесу, тому що чим більше часу минає, тим складніше це буде зробити. Буде складніше повернути та вивести з пропагандистського та ідеологічного кола українських дітей, які перебувають на території Російської Федерації. 

КАТЕРИНА РАШЕВСЬКА: Депортованим дітям, які досягли повноліття, загрожує мобілізація в армію РФ 

— Попри всі міжнародні зусилля, Росія утримує 90% депортованих дітей. Деякі з них уже досягли на території РФ 18-річчя. Серед них — хлопчики, які таким чином опинилися під загрозою того, щоб бути мобілізованими в російську армію або опинитися на строковій службі, оскільки їм нав’язано російське громадянство.

Наприклад, 18 років виповнилося маріупольцю Філіпу Головне, якого взяла у свою сім’ю уповноважена з прав дітей при президенті РФ Марія Львова-Бєлова. Насправді ми не можемо знати, що відчуває Пилип, чи хоче він додому і, чи може він ухвалювати будь-які рішення щодо цього. 

Є ще багато інших депортованих українських дітей, які вже досягли повноліття і навчаються в російських силових вишах, наприклад, академіях Слідчого комітету. Ця організація також залучена до процесу депортації. Вони просто приїжджали на окуповані території, вибирали собі дітей і потім вивозили їх у свої академії. 

Такі діти, насамперед хлопчики, у будь-який час можуть опинитися на фронті в лавах російської окупаційної армії. Хоча поки що таких випадків не фіксували. Але я не виключаю такого варіанту, тому що вся політика Російської Федерації налаштована на те, щоб ці діти або ж навчалися у військових навчальних закладах, або ж одразу пішли на фронт — це головна мета.

Повернення депортованих хлопчиків-підлітків з цієї причини є найскладнішим. Ми повертали дітей, які ось-ось мали досягти 18-річчя і навіть тих, хто вже досяг повноліття. Це дуже складні випадки, особливо, якщо стосується хлопчиків, тому що є нав’язане російське громадянство і військова повинність. Дуже складно без держави-посередника повертати таких дітей, тому що Російська Федерація створює зволікання для того, щоб цього не допустити. 

Якщо ми говоримо про функції посередника, то ні США, ні Канада, яка є главою коаліції, ні будь-яка інша країна, не можуть ними бути, тому що Російська Федерація не погоджується. 

У питанні повернення депортованих дітей Україна співпрацює з групою держав, які можуть говорити з Москвою — це Катар, Ватикан і з жовтня 2024 року Південно-Африканська Республіка (ПАР). Поки що ми не можемо оцінити ефективність посередництва ПАР, але я впевнена, що це буде та держава, яка допоможе Україні з глобальними ініціативами, зокрема на рівні Організації Об’єднаних Націй. 

Вона також згодна з думкою, що питання повернення українських дітей може стати платформою для привернення уваги країн глобального Півдня до російської агресії проти України. Бразилія може виконувати функції посередника. Також потрібно звернути свою увагу на Індію та Казахстан. Я знаю, що наші органи влади розглядають таку можливість. Індія – це та держава, яка може зіграти свою роль у відновленні миру і безпеки в Україні. 

У реальності росіян окуповані території — це РФ, а діти — російські громадяни, тому вони можуть робити з ними все що завгодно. Ми маємо припиняти російські спеціальні інформаційні операції, які стосуються українських дітей, і зробити все, щоб якомога більше країн світу стали учасниками й Коаліції за повернення українських дітей, і інших глобальних українських ініціатив. 

Читайте також: Київ вибудовує відносини з новою адміністрацією у Вашингтоні: про що свідчить зустріч Зеленського і Трампа — думки

Ви можете допомогти повернути неповнолітніх громадян України додому. Якщо проживаєте на території Білорусі, Росії або на тимчасово окупованих територіях України та володієте інформацією про депортованих дітей — напишіть у Telegram-канал “Я тут” або на сайт FREEДОМ. Київ гарантує анонімність.

Нагадаємо, телеканал FREEДOM у партнерстві з радницею-уповноваженою президента України з прав дитини та дитячої реабілітації і Ювенальною поліцією України запустив інформаційну кампанію “Знаєш — скажи!”, яка має на меті мотивувати мешканців Росії протидіяти примусовій депортації українських дітей і сприяти їхньому поверненню в Україну.