Нас прагнули винищити, упокорити, замордувати — неможливо забути, зрозуміти й тим паче пробачити, — Зеленський у День пам’яті жертв Голодоморів

90 років тому, коли в Україні вирував найлютіший штучно створений голод, світ не міг бачити повною мірою, що відбувається насправді. Після того, що коїть Росія в Україні зараз, уже немає тих, хто б не бачив. І вирок злу має бути вчасним — справедливості потрібні живі свідки. Про це сьогодні, 25 листопада, у День пам’яті жертв Голодоморів заявив президент України Володимир Зеленський, інформує FREEДОМ.

“Щороку наприкінці листопада ми відчуваємо холод і мороз по шкірі. Незалежно від погодних умов і нашого місцеперебування. Холод усередині наших сердець, коли всіх нас об’єднує важка дата — четверта субота листопада. День пам’яті жертв Голодоморів. Коли ми відчуваємо великий біль і гнів водночас. Від неможливості забути, зрозуміти й тим паче пробачити жахливі злочини геноциду, який пережив український народ у XX столітті”, — зауважив президент.

Зеленський закликав українців о 16:00 запалити свічки у пам’ять про мільйони невинних і замордованих, наголосивши на важливості передати цю пам’ять майбутнім поколінням.

“Допоки ми будемо запалювати цей вогонь, не згасне спогад про мільйони наших предків, яких цілеспрямовано, підготовлено й цинічно штовхнули в обійми голодної смерті. Через те, що вони українці. Через те, що становили ідеологічну й класову загрозу для імперського утворення, були за духом вільними людьми, а отже, вважалися небезпечними для режиму та його геополітичних намірів”, — сказав глава Української держави.

Зеленський зазначив: попри те, що ідеологи, організатори та виконавці тих злочинів не понесли відповідальності й справедливого покарання під час життя, “сьогодні мають нести й несуть покарання імена та біографії всіх винних”. Правда про геноцид українців, за словами президента, є найменшим із того, що можна зробити для вшанування мільйонів жертв. Він наголосив, що визнання Голодомору геноцидом — не формальність, а данина справедливості, й подякував державам, які “обрали справедливість і визнали її”.

“Я дякую всім, хто разом з Україною відновлює історичну правду й справедливість. Хто називає речі своїми іменами. І хто не дозволяє іменам винних у злочинах геноциду, у злочинах війни сховатися за брехнею про нібито непричетність. 90 років тому світ не міг бачити повною мірою, що відбувається насправді. Зараз немає тих, хто б не бачив. Є лише ті, хто обирає не помічати. Їх небагато. І буде ще менше. Правда прокладає собі шлях. На цьому шляху світ має об’єднатись і засудити злочини минулого. Світ має об’єднатись і зупинити злочини сьогодення”, — впевнений Зеленський.

Він зауважив, що голод, холод, терор залишаються зброєю Росії й зараз: минуле повернулося, бо не було засуджене вчасно. Але настав час “історичної відповідальності для вбивць і для тих, хто обрав для себе бути послідовниками вбивць”.

“Бо, хоч і є злочини, які не мають строку давності, справедливість має бути вчасною. Вирок злу має бути вчасним. Справедливості потрібні живі свідки. Ті, хто побачить, як російське зло буде покаране. І ті, хто розкаже не тільки про те, через що довелося пройти нашим людям, а й про те, як наші люди поставили справедливу крапку в намаганнях знищити Україну, замордувати, підкорити або стерти. Україна вистоїть. Україна не згасне. Україна збереже себе й правду. І справедливість. І стануть істиною, живою істиною України, яка вистояла, і стануть живими свідками слова одного з найвідоміших романів про Голодомор — “Жовтого князя”: “Їхнє зло щезне, а правда — ніколи”. Світла пам’ять усім нашим людям, які загинули в 1921, 22-му й 23-му роках. У 1946-му й 1947-му. І в найстрашніші 32-й і 33-й роки — роки Голодомору-геноциду. Нехай тепло від мільйонів свічок пам’яті зігріє мільйони їхніх душ”, — наголосив президент України.

Нагадаємо, сьогодні, 25 листопада, українці вшановують пам’ять жертв голодоморів 1921 — 1923, 1932 — 1933 та 1946 — 1947 років. Найлютішим з яких вважається масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості. Декларацію, яка засуджує використання голоду цивільного населення як методу ведення війни, до 90-х роковин Голодомору в Україні 1932–1933 років підписали понад 50 держав.