“Нам не було життя, але ми витримали”: мешканці села Східне Херсонської області згадують місяці російської окупації (ВІДЕО)

Село Східне розташоване за 20 км від Херсона. Від початку повномасштабної війни Росії проти України воно, як і обласний центр, пробуло під російською окупацією понад 7 місяців. Населений пункт був звільнений українською армією 11 листопада минулого року, інформує FREEДОМ.

Український захисник Фелікс бачить рідну домівку вперше за півтора року. Військового зустрічає бабуся. Від початку великої війни Галині довелося пережити чимало — окупацію, постійні обстріли, тривожні думки про онука на фронті та довге очікування зустрічі з ним.

Жінка показує на своїй ділянці наслідки обстрілів і підриву Каховської ГЕС.

“Недалеко ракета впала, і осколками побило. Зараз сушу інструменти. Затопило квартиру сусіда, коли дамбу підірвали. Сват із Віталіком дістав через дах, бо не можна було в хату увійти”, — розповідає Галина.

Поки село Східне перебувало під російською окупацією, військові РФ не припиняли обстрілювати будинки мирних жителів. Поблизу села облаштували вогневі точки. Мішенями були українські міста, до яких могли звідси добивати російські окупанти.

“У будинку валиться все після бомбардувань. Повністю ремонт потрібно буде робити після війни. У двох кімнатах сильно потріскалися стіни, сипалося зверху. Майже 7 місяців не було ані світла, ані води. Вони по підстанції лупили “Градами” і влучили. Мені льох, сарай побило”, — розповідає Галина.

“Російські вертольоти щодня майже над будинком літали. Вони боялися, що наші зіб’ють, тому над будинками літали. Звідси вони стріляли по Миколаївській області. Було дуже страшно. Ми тиждень сиділи в підвалі”, — додає жінка.

Фелікс народився і виріс у Херсоні. Потім переїхав до Олександрівки, де до початку повномасштабної війни працював комбайнером. З перших днів вторгнення російських військ в Україну хлопець став волонтером, а через кілька місяців пішов добровольцем на фронт визволяти рідні місто і село.

“В Олександрівці я востаннє був 20 січня. І то у відрядженні. Потрібно було забрати згорілу техніку”, — каже він.

Зараз Фелікс служить у найгарячіших точках. Ремонтує бойові машини піхоти. У свою першу коротку відпустку приїхав додому з-під Бахмута.

Довгі місяці окупації Східного місцеві жителі згадують із жахом. Відсутність світла і води, дефіцит продуктів і ліків. Військові РФ обкрадали будинки і підприємства, вивозили обладнання і техніку.

“Забирали машини, телефони. Трактори забрали. Тягнули все, що могли. Птахофабрика у нас була, все звідти витягли. І машини, які розвозили курчат, яйця теж забрали, автобуси — все”, — зазначає Галина.

Як згадують місцеві, російські окупанти проводили обшуки в селі — шукали учасників АТО, патріотів і коригувальників. У мисливців забирали рушниці.

“Тільки-но десь з’явилися в селі, вже вулицями кричать: “Кацапи!”. Фух, і немає нікого. Нас і було в селі 160-170 осіб”, — згадує місцева жителька Ніна.

Жителі Східного кажуть, що їхнє село, порівняно із сусідніми, зазнало незначних руйнувань.

Після деокупації обстріли тут тривають. Російська армія веде вогонь уже з лівого берега Дніпра.

“Чути, що стріляють. Ми звикли вже. Уже правнучка і та каже: “Ніна, не переживай, це вихід”. А якщо грюкне добре: “Ніно, це вже приліт”. А їй лише 6 років. Тож ми вже знаємо, і часто вже не реагуємо”, — зізнається мешканка села.

“Ми вже звикли. По Херсону б’ють, і нам чути. Як росіяни бомблять, так вікна дзвенять. Ми вже до цього звикли”, — підтверджує Галина.

Радість визволення мешканці Східного розділили разом із Херсоном. Кажуть, дату деокупації, 11 листопада, запам’ятали на все своє життя.

“Бомбили, авіація літала… Тут не було життя нам. Але нічого, витримали. Але коли вже прийшли наші… Це неможливо передати, як ми раділи! Уже скільки часу минуло, а без сліз не можеш згадувати. Усі плакали, обіймали їх. Такого свята не було більше. Ми дочекалися. А тепер головне — лівий бік [Дніпра] звільнити”, — наголошує Ніна.

Наразі у Східному відновили електро- та водопостачання, а його мешканці продовжують повертатися до своїх домівок і відновлювати тут мирне життя.