На Бахмутському напрямку українські військові активно контратакують. 7 червня на південному та північному флангах вони просунулися на 1600 метрів та знищили 120 російських окупантів, повідомляють у Генштабі України. На жаль, без втрат не буває. На допомогу українським захисникам завжди приходять бойові медики. Знімальна група FREEДОМ поспілкувалася з ними на Бахмутському напрямку.
Парамедик Максим допомагає своїм побратимам на лінії фронту. Його завдання — надати першу медичну допомогу, вивезти пораненого бійця та довезти до евакуації.
Нерідко й евакуаційна група стає ціллю російських військ. Тож виїжджати на виклики часто доводиться на бронетехніці, кажуть парамедики.
“Це звичайна БМП, вона саме для евакуації. Як це відбувається: сідають водій, навідник та медик. Евакуація відбувається так: ми під’їжджаємо до самої позиції, якщо людина важка, її поміщаємо всередину. Я надаю їм медичну допомогу. Важкі усередині, легкі нагорі”, — розповідає парамедик Максим.
Військових, які отримали поранення, намагаються вивезти в безпечне місце, провести всі необхідні маніпуляції, щоб передати вже в стабілізаційний пункт. Тут чергування цілодобове, щоб будь-якої миті надати догоспітальну медичну допомогу.
“Якщо у бойового медика дуже великий йде наплив, він не зможе нам про кожного розповісти. Він просто максимально швидко повинен накласти турнікети, подивитися, де кровотеча артеріальна. Якщо така є, то він швидко вантажить — привозить нам. Тут ми вже сортуванням займаємося. У нас уже більша спеціалізована медична допомога йде. Ми працюємо як екстрена медична допомога. Надання допомоги та стабілізація пораненого на місці. Наприклад, якщо втрата крові, ми підключаємо відразу інфузію. Починаємо наповнювати кров’яне русло рідиною”, — каже Сергій, військовослужбовець 80 ОДШБ Збройних Сил України.
Сергій на передовій із 2015 року. На його рахунку сотні врятованих життів. Раніше він п’ять років працював на швидкій допомозі. Бажання допомагати, каже, має спадкове.
“Прабабуся була повитухою, бабуся інфекціоністом, мама терапевтом, а тато гінеколог-акушер. Я — педіатр. У мене ще така ситуація сталася: втратив брата в Іловайську. І це в принципі дуже вплинуло на мене. Емоції, постійні нагадування про нього. І треба було щось робити. Розумієте, ми медики. Наша основа — порятунок життя. Що більше ми їх врятуємо, то краще. У кожного є своя сім’я, у кожного родичі чекають удома”, — каже Сергій.
Все, що необхідно для надання допомоги побратимам, повинне поміщатись у тактичному рюкзаку парамедика. Вага немаленька, але саме цю вагу вони готові нести на собі у разі втрати евакуаційного транспорту. Медики кажуть: все це дрібниці, порівняно з тим, як важливо надати вчасну допомогу.
“У нас може бути й по 20, по 30 поранених за день, можливо, і двоє, може бути нікого. Залежить від того, яка робота на позиції. Від них залежить наша робота. Найважче у нашій роботі, мабуть, смерть”, — каже Марічка, військовослужбовець 80 ОДШБ Збройних сил України.
Марічка — одна з парамедиків 80-ї окремої штурмової бригади. Дівчина підписала контракт із ЗСУ одразу після закінчення медичного коледжу.
“Вчилася у медичному коледжі, у мене загинуло двоє друзів. То був ще 2014 рік. І їх досі не знайшли. Я закінчила коледж та підписала контракт”, — каже дівчина.
На самі завдання із собою підрозділи беруть бойових медиків, їхнє завдання — надавати швидку та якісну першу медичну допомогу та винести бійців із поля бою.