Найгарячіша точка на фронті — Бахмут: що кажуть українські захисники та жителі (ВІДЕО)

Бахмут Донецької області — одна з найгарячіших точок на фронті. Уже пів року як українські військові героїчно утримують місто. Усі спроби російських військ його захопити залишаються безрезультатними. А мирні жителі виживають під щоденними обстрілами, повідомляє FREEДОМ.

Військовослужбовець Збройних сил України Андрій на війні від 24 лютого і зараз героїчно захищає Бахмут. Кілька днів тому він разом з іншими воїнами зміг відтіснити противника і зайняти нові позиції.

“Приїхали о пів на восьму, нас вивантажили на дорозі, бо далі техніка не може проїхати, бо обстріли йдуть. І ми йшли в пішу, з БК, з цим всім, тягнули. І нас не пускали до позицій через те, що окупанти мають прилади нічного бачення дуже хороші. І ми постійно метрів 50 пройшли й лягли, трохи по посадках, щоб противник нас менше бачив. З горем пополам якось дібралися і почалося все з того, що почали окопуватися. Було важко. Темно. Мацали руками, де лопату запихати, щоб окопатися. Під ранок нас вже цей побачили. Зранку ми доокопувалися і вели бій. Бої були тяжкі, бо противник йшов з посадки десь метрів за 50. Він просто йшов і багато було поранених”, — розповів Андрій.

Зараз на Донбасі дуже холодно. Вночі — до мінус 15. Земля промерзла на метр. Але українські військові не здаються. Вони захищають свою країну і свої родини. Кажуть, що тут, на передовій, особливо цінне розуміння, що їх підтримують і їм допомагають не лише рідні, Україна, а й увесь цивілізований світ.

“Перший місяць війни ми ще витримали на своїх запасах, а далі нам почали допомагати. Якби світ нам не допомагав, ми були б у дуже скрутному становищі. Позиції переходять з рук в руки неодноразово, то в одну, то в іншу сторону. Трошки зараз, якщо порівнювати, наприклад, з Попасною, наша артилерія майже вже зрівнялася з їхньою. Тому, я думаю, це добре. І легше для піхоти”, — каже військовослужбовець ЗСУ з позивним “Любчик”.

Боєць Володимир, як і Андрій, воює від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України. До літа його бригада була на Попаснянському напрямку. Чоловік був кілька разів поранений, але щоразу після лікування повертався на фронт і в найгарячіші точки.

“Не пам’ятаю, що це було, чи це “Град” був, чи це танк. Почало валитися на мене, бетоні плити в будинку, і отримав травму правого ока і правої ноги. Уламок. Після реабілітації відпочив і повернувся далі до своїх хлопців”, — поділився він.

Українські військові тримають оборону Бахмута вже понад чотири місяці. Увесь цей час росіяни без успіху намагаються зайняти населений пункт. Путінські війська рівняють місто із землею, обстріли не припиняються ні на годину. Заразом у Бахмуті досі перебуває майже 9 тисяч мирних жителів. Вони ховаються по підвалах від обстрілів. Ризикують життям щодня, виходячи на вулицю по їжу і воду, але не евакуюються. Наприклад, місцевий житель Павло не може виїхати, бо доглядає хвору літню матір. І намагається хоч якось налагодити побут для своєї родини.

Містяни зараз дуже багато допомагають одне одному. Без взаємної підтримки не вижити. Також місцеві кажуть, що їх дуже підтримують і українські, й іноземні волонтери. Одні організовують евакуацію, інші привозять гуманітарку або облаштовують пункти обігріву.

У гуманітарному штабі працює волонтер з Японії Такао. Водночас хлопець погано розмовляє англійською, не знає російської й тільки почав освоювати українську мову.

“Він тут для того, щоб допомогти українцям евакуюватися з Бахмута, допомагати їм тут. І він ще шукає медичні препарати, шукає ліки для людей, які тут живуть”, — сказав перекладач.

Місцеві називають Такао самураєм. Дивуються його невибагливості та сміливості. І захоплюються добротою.

“Він сам підходить, якщо ящики тягати або воду, коли привозять. Він сам хапається допомагати. І якщо не треба допомагати, ми йому: “Стоп, ноу гоу”. Якщо щось треба: “Гоу мі, гоу мі”. Показуєш, він носить, тягає, показуєш совок, тут показуєш територію, і він прибирає”, — розповів волонтер, житель Бахмута Олексій.

Олексій почав працювати в цьому гуманітарному штабі п’ять днів тому. Щодня він ризикує своїм життям, щоб дістатися сюди й допомогти іншим. Дорога займає годину.

“Я сам Забахмутський. Я там намагався допомагати, допомагав людям, чим міг, по вулицях бабусям, дідусям допомагав. Руки-ноги є і слава богу. Учора літак пролітав мало не по головах. Дуже страшно. Живемо по підвалах, страшно, боязко, йдучи з дому молимося, щоб повернутися до дому, повертаючись додому молимося, щоб піти з дому. Ось так”, — поділився чоловік.

Щодня у зведеннях Донецької обласної військової адміністрації — страшні цифри. Російські військові щоденно вбивають мирних жителів Бахмута. 10 січня одна людина загинула і ще одна дістала поранення. Днем раніше — двоє загиблих і двоє поранених. Місцева влада закликає жителів, що залишилися, виїхати. Від 2 січня людей евакуюють до Черкаської області. Там їм надають безоплатне житло, одяг та їжу.

Читайте також: Триває один із найкривавіших видів бойових дій, — Грабський про ситуацію на Бахмутському напрямку