Надзвичайно небезпечні: кого в Росії вважають терористами та екстремістами 

“Терористична” вистава, “екстремістське” графіті та підсудна нелюбов до Путіна. У Росії під виглядом боротьби з тероризмом і екстремізмом придушують антивоєнні прояви. І поки росіян визнають “терористами” і судять за тяжкими статтями — лідерів реальних терористичних організацій беруть у союзники режиму. 

Хто вони, соціально-небезпечні персони, яким закидають тероризм і екстремізм? Що у них спільного з реальними радикалами? І хто насправді справжній російський терорист? Про це — у новому випуску “Спеціального репортажу” на телеканалі FREEДOM. 

Автор — Марина Нестерова. 

Як противників путінського режиму визнають терористами та екстремістами 

Тероризм, терористична загроза, терористичний акт — слова, від яких здригаються в усьому світі. В уяві спливають образи озброєних бойовиків з радикальних організацій — таких, як “Аль-Каїда”, “Хезболла” або ХАМАС — і наслідки їхніх жахливих атак і нападів.

Захоплення будівель, підрив метро і літаків, атаки на ні в чому не винних людей, утримання заручників, шантаж — це методи радикалів. Так вони намагаються домогтися виконання своїх вимог, помститися, залякати або здобути вплив. З тероризмом і екстремізмом борються в усьому світі й в Росії теж. 

Любов Лізунова та Олександр Снєжков — підлітки з Чити. Росфінмоніторинг вніс їх до переліку терористів і екстремістів за графіті “Смерть режиму” на території покинутого гаражного кооперативу.

“Я перебуваю в офіційному переліку екстремістів Росфінмоніторингу, може загрожувати від 5 до 7 років ув’язнення, або штраф, якщо не помиляюся, від 300 до 5000 рублів. І, відповідно, умовний термін буде”, — каже Олександр Снєжков.  

Любов Лізунова каже, що через перебування у списку екстремістів заблоковано рахунки та банківські картки. 

“Ми не можемо влаштуватися на офіційну роботу із зарплатою вище за 10 тис. рублів, оскільки фінанси ми, на їхню думку, зливатимемо на спонсорування терористичної діяльності”, — каже дівчина. 

Підлітків звинуватили ще й в адмініструванні Telegram-каналів. Нібито там вони поширювали ворожі наративи. 

“Я не вважаю наші погляди терористичними, екстремістськими, тому що ми конкуруємо тільки за мирний опір без шкоди цивільним особам, без шкоди людям. Цілі наші — це свобода, рівність, братерство, справедливість якась. І, ясна річ, ми не хочемо нашкодити нікому цим”, — сказав підліток.

Олександра засудили до 6 років колонії, а Любов — до 3,5. Вона стала першою школяркою, засудженою в Росії за антивоєнні виступи. 

“Неповнолітні, які вперше вчинили злочини, не караються позбавленням волі. Але знову ж таки, бувають винятки, тому що є особливо тяжкі злочини. Інша справа — наскільки це виправдано. Подібного роду напис нікого не вбив і нікого насправді не лякав, жодної суспільної небезпеки в цьому не було”, — каже юрист із міжнародного права Гліб Богуш. 

Олександр Скобов — історик та учасник антивоєнних рухів. 

“Путінський режим — це відродження фашизму, причому в нацистському його різновиді”, — вважає Скобов. 

Скобов — дисидент, він виступав проти радянського режиму, поширював самвидав і двічі відбував примусове лікування. Колись обшук у нього проводив ще лейтенант КДБ Володимир Путін. Нинішній російський тоталітаризм Скобов не підтримував і неодноразово публічно засуджував війну проти України. 

“Усі ці цілі — частини однієї великої мети зламати старий міжнародний порядок і затвердити такий новий порядок, у якому вважатимуть, що Росія має право розчленовувати сусідню державу, якщо їй у ній щось не подобається”, — каже Олександр Скобов. 

Правозахисники кажуть, що Олександр Скобов до останнього залишається вірним своїм поглядам.  

“Скобов ніколи не відрікався від своїх поглядів, ніколи не співпрацював зі слідством, з оперативниками, із силовими структурами. Олександр Скобов — рідкісний приклад такого послідовного протистояння”, — коментує правозахисник Олександр Черкасов. 

Скобова звинуватили у виправданні тероризму, він отримав 5 років в’язниці.

“Переслідування Олександра Скобова — це, звичайно ж, абсолютно стовідсоткові політичні репресії непримиренного противника режиму. З огляду на те, що він у похилому віці й у нього безліч захворювань, — цілком можливо, що цей його термін буде останнім”, — каже правозахисник Микола Полозов. 

Євгенія Беркович і Світлана Петрійчук — режисерка й авторка п’єси, через яку вже рік перебувають під слідством. Їм теж закидають виправдання тероризму, яке знайшли у виставі “Фініст Ясний Сокіл”. Ця постановка про жінок, які пов’язали свої долі з радикальними ісламістами.

За два роки існування вистава отримала головну російську державну премію. Але 2023 року в ній раптово угледіли “пропаганду тероризму”. 

“Якщо в художньому творі вистави якийсь персонаж говорить щось хороше про терористів, то це виявляється формальною підставою для того, щоб порушити кримінальну справу і піддати переслідуванню двох жінок”, — каже правозахисник Сергій Давідіс. 

За словами правозахисника Олександра Черкасова, режисера й автора п’єси складно назвати ісламістами. 

“Євгенія Беркович — режисерка і талановита поетесса. Ймовірно, таланти не дуже потрібні сучасній Росії. Вони в жодному разі не виправдовували тероризм. А вже до ісламістів Євгенію Беркович віднести абсолютно складно. Але ми бачимо, як іде дедалі далі слідчо-судовий каток щодо цих двох відважних і талановитих дівчат”, — каже Черкасов. 

Справу порушили на підставі “експертизи” такого собі Романа Силантьєва — палкого прихильника так званої “СВО” і “батька науки деструктології”.  

“Це абсолютна лженаука, це вигадка російських силовиків, яким необхідно саджати якомога більше людей, і яким потрібні кишенькові експерти, які робитимуть потрібні висновки. Раніше для цього активно використовували лінгвістів”, — каже правозахисник Микола Полозов.  

П’єса стала лише приводом до затримання, бо Беркович не приховувала антивоєнної позиції у своїй поезії. 

“Потрібен одяг на жінку,
Сімдесят дев’ять років,
З міста, якого більше немає.
Футболка M — Маріуполь,
Куртка L —Лисичанськ,
Ліфчик на чашку B — Буча і Бородянка.
У неї з собою тільки паспорт, 
Істерика щогодини
І фото онука на тлі танка”.

На думку правозахисників, справді ключову роль зіграла громадська позиція, яку Беркович висловлювала у своїх віршах. 

“Спрямованість віршів така — що навряд чи вони могли сподобатися російській владі. Очевидно, було ухвалено політичне рішення”, — каже правозахисник Сергій Давідіс.  

Андрій Бояршинов — кандидат біологічних наук із Казані. Росфінмоніторинг вніс його до списків терористів за коментарі в соцмережах про винагороду за голову Путіна. 

“Напевно, це найкращий спосіб зупинити війну і принести свободу відразу трьом країнам — Україні, Росії та Білорусі”, — написав Андрій Бояршинов. 

Також його визнали терористом за реакцію на повідомлення про підпал військкомату. У коментарях Бояршинова “експертиза»” виявила “лінгвістичні ознаки виправдання тероризму”. Вченого засудили до 5 років колонії. 

“Експертиза — це найважливіший інструмент нинішньої російської “юриспруденції”. Там, де у вас немає речових доказів, там, де у вас немає свідків, там, де у вас нічим підтвердити обвинувачення, — ви залучаєте експерта “за викликом” і він пише вам будь-яку експертизу на будь-яку тему, не маючи відповідної кваліфікації. І ця експертиза прикладається до кримінальної справи, а потім на підставі цієї експертизи людину засуджують”, — каже правозахисник Олександр Черкасов. 

Сфабриковані справи проти незгодних

За словами правозахисників, через відсутність справедливого суду слідчі органи в Росії можуть фабрикувати абсолютно будь-які божевільні звинувачення. 

Ось такі вони — особливо небезпечні особистості на думку російської влади та силовиків: вчені, представники інтелігенції, діячі культури та мистецтва, пенсіонери та школярі. А може, це національна особливість російського тероризму? 

“Що стосується тероризму, то це суспільно небезпечні дії, як правило, поєднані з масовим насильством з метою вплинути на громадську думку і, зрештою, на політичну владу. Тобто терористи використовують такі методи, як вибухи, захоплення заручників тощо, щоб посіяти паніку і страх серед населення і щоб змусити органи влади тієї чи іншої країни виконати ті, чи інші вимоги. Звичайно ж, ці люди в Росії не є терористами — якщо вони не брали заручників, якщо вони не здійснювали підриви, а просто висловлювали свою думку. Але ми бачимо, що російський режим всіляко намагається очорнити цих людей, відвернути від них суспільство. І на їхньому прикладі продемонструвати іншим, що буває з тими, хто йде проти влади”, — каже правозахисник Микола Полозов. 

Те ж саме в Росії й з екстремістами. У всьому світі до них зараховують фанатиків, які дотримуються крайніх поглядів, розпалюють ненависть і ворожнечу, дестабілізують соціальну ситуацію, організовують підривну діяльність і навіть заколоти. 

“Екстремізм від самого початку був небезпечним явищем, сьогодні це визначення повністю втратило межі та якісь визначення. Тих, кого називають екстремістами, автоматично називають терористами, що, звичайно, абсолютно не відповідає дійсності. І, на жаль, це розмите і дуже широке поняття відкрите для найрізноманітніших зловживань”, — каже юрист із міжнародного права Гліб Богуш. 

І поки в Росії за тяжкими статтями про тероризм та екстремізм судять за слова і позицію — у цивілізованому світі карають за реальні дії. 

У Ємені учасник терористичної організації “Аль-Каїда” аль-Ахдал занесений до міжнародного списку терористів за диверсії та вбивство співробітників органів безпеки. Його засуджено на 3 роки. Такий самий термін у школярки Любові Лізунової за графіті “Смерть режиму”.

“Потрібно розуміти, що будь-який би незалежний суд ніяк би це не трактував. Тому що, це абсолютно непереконливо та абсолютно ні на чому не ґрунтується”, — каже юрист з міжнародного права Гліб Богуш.  

Саманта Саллі фінансувала терористичне угруповання “Ісламська держава” і була засуджена до шести років ув’язнення. Стільки ж дали Олександру Скобову за критику кремлівського режиму та антивоєнні публікації. 

“Екстремістом, терористом може бути призначений будь-хто, хто лайк поставив, хто виступив проти путінської війни або ж просто, так би мовити, пожурив якогось чиновника. Таких випадків дуже багато. Це дуже зручний інструментарій. Плюс до всього в суспільному сприйнятті терорист — це якась страшна людина. І якщо влада оголошує його терористом, значить, так воно і є”, — коментує політолог Руслан Айсін. 

Мірсад Кандіч — житель Нью-Йорка, який пропагував ІДІЛ і вербував добровольців. Його внесли до списку терористів, він постав перед судом. У Росії за подібною статтею “шиють” справу Євгенії Беркович і Світлані Петрійчук за виставу про ошуканих терористами жінок. 

“У Росії під виправданням тероризму часто розуміють виправдання того, що насправді тероризмом не є”, — каже правозахисник Сергій Давідіс. 

Актами “світового зла” в Росії стали диверсії на залізниці та підпали військкоматів. Вони збіглися з початком повномасштабного вторгнення в Україну та оголошенням мобілізації. За 2 роки війни їх нарахували понад чотириста.

Першу хвилю антивоєнних дій російські силовики кваліфікували це як “хуліганство” і “пошкодження майна”. Пізніше стали розцінювати як теракти та карати в’язницею від 10 до 15 років.

“Кримінальні справи ось за ці дії щодо майна військкоматів кваліфікувалися за 167-ю статтею Кримінального кодексу, максимальне покарання — до 5 років позбавлення волі. І це абсолютно правильна кваліфікація була. Потім за справу взялася ФСБ. І всі кримінальні справи, які порушували за цією статтею, було перекваліфіковано на теракт, хоча ознак теракту тут явно не було”, — каже правозахисник Олексій Прянишников. 

Перший “терористичний” вирок за підпал військкомату винесли в січні 2023 року. Олексій Нурієв і Роман Насрієв отримали по 19 років позбавлення волі.  

“У більшості випадків ті справи, з якими я стикався безпосередньо, закінчувалися збитком на 7300 руб. Це близько 70 доларів. Причому воєнкоми самі у свідченнях у судах кажуть, що немає жодного збитку. Але проте нічого не заважає порушувати статтю 205, а це дуже тяжка стаття з дикими термінами на виході”, — каже правозахисник Олексій Прянишников. 

Правозахисники кажуть, що такі репресії спрямовані на те, щоб тримати в страху громадян РФ. 

“Усі ці репресії спрямовані на те, щоб посилити владу кремлівського режиму, і щоб тримати населення в постійному страху. Вони хочуть вибирати періодично з цього населення жертви та впарювати величезні терміни цими абсолютно божевільними вироками, тим самим демонструючи іншим, що буває з тими, хто йде проти держави”, — коментує правозахисник Микола Полозов. 

Справжній теракт у Москві проґавили

Для боротьби з тероризмом у Росії є п’ять державних структур. Їхнє завдання — виявлення загроз і запобігання атакам. Але поки всі вони боролися з міфічним тероризмом — фабрикували справу проти дисидента Скобова, подовжували арешт театралкам Беркович і Петрійчук і заарештовували школярку Лізунову — проґавили планування і підготовку реального масштабного нападу — теракту в “Крокус Сіті Холі”, що став одним із найбільших в історії сучасної Росії. 

У “Крокус Сіті Холі” загинули 133 росіян. Про атаку Кремль попереджали не тільки “ворожі” західні спецслужби, а й “дружні” країни. І влада, і антитерористичні структури РФ повідомлення проігнорували, а потім моментально визначили “винуватця” – Україну, попри те, що в причетності зізналася міжнародна терористична організація “Ісламська держава”. 

“Бачимо також, що США та інші країни світу говорять про те, що, за їхніми розвідданими, “київського сліду” в московському теракті нібито немає, що кривавий теракт скоїли послідовники ісламу, члени забороненої в Росії організації ІДІЛ. Ми знаємо, чиїми руками було скоєно це злодіяння проти Росії та її народу, нас цікавить, хто замовник. Росія не може бути об’єктом терористичних атак з боку ісламських фундаменталістів”, — сказав Путін. 

Путін версію з ІДІЛ публічно відкидає. 

Друзі-терористи Кремля

Зі справжніми терористами кремлівський режим підлещується і дружить. Представників афганського ісламістського руху “Талібан” глава російського МЗС вважає “притомними людьми” і проводить їм екскурсії Москвою. 

“У нас регулярні контакти з талібами, зокрема з питань, які необхідно вирішити для того, щоб вони стали повноцінно визнаним урядом”, — каже глава МЗС РФ Сергій Лавров. 

Насильницьке захоплення влади в Афганістані, введення законів шаріату, диверсії, співпраця з іншими терористичними організаціями — те, чим у всьому світі відомі представники “Талібану”. У Росії вони в пошані: відвідують форуми, виставки та навіть публічно віщають про світ. 

У 2003 році більшість країн-членів ООН, зокрема й Росія, визнали “Талібан” терористичною організацією, але зараз у Кремля інша позиція. 

“Ми співпрацюємо з представниками “Талібану” і запрошуємо їх до Москви, перебуваємо з ними в контакті в самому Афганістані. Будемо ухвалювати рішення про виключення їх із цього терористичного списку, зі списку терористичних організацій, мені здається, що ми до цього підходимо”, — каже Путін.  

Підіграє російський режим і палестинському ХАМАС. Ця організація визнана Ізраїлем, Канадою, Японією, Євросоюзом, США та низкою інших країн терористичною. Не засудив російський режим і напад ХАМАС на Ізраїль. Путінська пропаганда навпаки підтримала удари, а сам диктатор обмежився лише парою фраз про конфлікт. 

“У будь-якому разі, що б там не відбувалося, наша позиція полягає в тому, що шкоду цивільному населенню має бути мінімізовано і зведено до нуля. Причому ми закликаємо до цього всі сторони, що конфліктують”, — сказав Путін.  

А російське МЗС і зовсім запросило терористів ХАМАС до Москви нібито для обговорення долі заручників. 

“Звичайно, парадоксально, що путінський режим призначає своїх опонентів терористами, але водночас із реальними терористами режим на догоду своїм політичним інтересам запроваджує дружбу. Це стосується і ХАМАСу, і “Талібану”, Ірану та низки інших країн, які прямо підтримують тероризм. Це небезпечно, перш за все, для світу, тому що Росія, володіючи ядерною зброєю і вступаючи в цю “вісь зла”, несе пряму загрозу всьому людству”, — каже правозахисник Микола Полозов. 

Саму Росію низка країн, зокрема і Європарламент, визнали державою — спонсором тероризму. А її режим за жорстоку війну проти України — терористичним.

У стані міжнародної ізоляції та втрати впливу в цивілізованому світі терористичний російський режим об’єднується з такими самими злочинними угрупованнями та рухами. Адже Путіну зараз як ніколи потрібні союзники, особливо зі схожою ідеологією і “цінностями”, ресурсами та методами. 

А проти своїх громадян Росія веде негласний терор. Кримінальне переслідування за так звані “екстремізм” і “тероризм” — це всього лише інструмент путінського режиму для знищення найменшого опору. 

Читайте також: Убивці під маскою “визволителів”: звірства росіян на окупованих територіях