Скільки ракет залишилося у російської армії для масованих атак. Який баланс сил на передовій. Оборона Бахмута. Чи підтримують росіяни війну в Україні. Що чекає у 2023 році. І якою буде перемога України. Про це в інтерв’ю телеканалу “Рада” розповів голова Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов.

Запас ракет і боєприпасів у РФ

— Після новорічної масованої атаки Росії були заяви, що у них залишилося ракет ще на 2-3 таких удари. Наскільки це відповідає дійсності?

— У них залишилося, в принципі, на дві подібні атаки. Але хочу звернути увагу, того разу вони застосували вже менше ракет, ніж у попередніх хвилях. Тобто вони зменшують кількість ракет, щоб тримати хоч якусь імітацію інтенсивності атак.

Ось спочатку вони здійснювали атаки щопонеділка — раз на 7 днів. Потім було — раз на 10 днів. Зараз — раз на 14-15 днів.

Тобто вони постійно збільшують термін і зменшують кількість ракет в одному залпі, щоб тримати цю ситуацію.

— Якщо вони почали приблизно зі 150 ракет за раз…

— Якщо грубо брати, так воно і є.

— І приблизно 40 ракет вони можуть виробляти щомісяця…

— Якщо дуже сприятливі умови, то ракет Х-101 і “Калібр” вони сумарно на місяць можуть виробляти до 50 штук.

Тобто на одну ракетну атаку їм потрібно працювати півтора-два місяці.

— Тобто якщо у них “по нулях” по ракетах, то для виробництва ракет для нової атаки потрібно півтора місяця?

— Так. А насправді — два місяці.

Але “в нуль” вони вийдуть через дві з половиною такі атаки.

— А росіяни готові виходити “в нуль” по ракетах? Це ж загрожує їхній безпеці, як вони декларують. За їхніми словами, має бути 30% недоторканного запасу. А якщо вони і НЗ використовують, то значить, вони йдуть ва-банк?

— Вони вже давно пішли ва-банк. У них уже виникли значні проблеми зі звичайними видами озброєнь — артилерійськими боєприпасами. Там теж буде катастрофа десь до березня, проблеми з боєприпасами будуть дуже явними.

— А ми з росіянами вже прийшли до паритету озброєння на фронті?

— Ми до нього не дійшли. Тому що баланс в іншому.

Ще в березні ми зіткнулися з тим, що якби не допомога боєприпасами наших партнерів (і не тільки західних, до речі), нам банально нічим було б стріляти. Засоби ураження були б, а боєприпаси до нього були б відсутні. І весь час ми боремося з цією проблемою. Забезпечити себе боєприпасами — це найголовніша проблема. Вона набагато гостріша, ніж проблема певної нестачі бойової техніки.

І в Росії зараз те ж саме. Вони не розраховували, що війна триватиме стільки часу. Тому вони застосовували значні обсяги боєприпасів щодня. І ближче до осені зрозуміли, що так довго вони вже не зможуть витримати. Почали поступово знижувати кількість боєприпасів, які в нас летять щодня.

Зараз ця кількість, до речі, впала до 12-20 тисяч на добу. А почали вони з 60 тисяч. Тобто зниження втричі.

І паритетність у нас буде в тому, що ми для себе як діставали боєприпаси за кордоном і виробляли нові, так і будемо. А Росія дуже скоро зіткнеться з проблемою, що вони зможуть розраховувати тільки на свій залишок (який до березня прийде до критичного стану) і на власні виробничі потужності. Ну, і на зовсім невелику кількість того, що вони зможуть де-небудь за кордоном дістати.

Дивіться, за добу ми використовуємо ту кількість боєприпасів, яку в середньому сумарно виробляють дві-три європейські країни, працюючи на повну потужність промисловістю за місяць. А ми застосовуємо за добу.

— А чи не буде світового голоду боєприпасів?

— А він уже є. Чому йде нестача і чому так різко піднялися ціни на боєприпаси? Саме через цю війну.

— На вашу думку, до весни скільки росіяни зможуть на добу використовувати артилерійських боєприпасів?

— Їм потрібно підтримати цифру до 20 тисяч. Але гадаю, вони впадуть десь до 10-15 тисяч через брак. Це теж багато, але якщо порівнювати з початковою цифрою в 60 тисяч…

До березня їхні запаси боєприпасів впадуть нижче 30%. Це для них велика проблема. Це проблема більша, ніж із ракетами. Тому що оперативно-тактичні, стратегічні ракети вони не застосовують ні в бойовій підготовці, ні на навчаннях, а тільки на показову стрільбу. А звичайна бойова артилерійська підготовка потребує проведення практичних стрільб. Без цього ти людину не навчиш.

— А військові запаси Білорусі допоможуть Росії?

— Вони в них уже витягли все, що могли. А виробничі потужності Білорусі не здатні забезпечити ці обсяги. Ніхто у світі не здатний за добу виробити 60 тисяч боєприпасів. І Білорусь у цьому аспекті не виняток.

Білорусь зараз намагається побудувати “з нуля” нові лінії виробництва 122мм, 152мм арт-боєприпасів і реактивні снаряди системи “Град”. Але це потребуватиме часу для початку виробництва. І ці серії не будуть великі.

Це 3-4 тисячі боєприпасів на місяць при використанні близько 20 тисячі на день.

— Наскільки великий парк тактичної авіації у росіян?

— На момент розпаду Радянського Союзу було близько 150 стратегічних бомбардувальників. Були Ту-95, були Ту-160, по ТУ-22. Щодо парку стратегічної авіації — зараз літають близько 60%.

Ситуація в районі Бахмута

— 27 і 28 грудня ви були в Бахмуті. Які ваші враження від цієї поїздки?

— Причини поїздки не секретні. Там знаходиться наш підрозділ спеціального призначення. Я приїхав підтримати хлопців, нагородити, почути проблемні питання, яке їхнє бачення щодо поліпшення ситуації.

У принципі, військова ситуація там не катастрофічна. Якщо вас цікавить моє враження, там катастрофа — місто. Я багато разів був у Бахмуті ще до початку війни. Потім у воєнний період з 2014 року. За моїм сприйняттям, Бахмута як міста більше не існує. Певні райони точно відновленню не підлягають. Окупанти абсолютно зруйнували, зробили непридатним для життя ціле місто, чергове місто.

Але росіяни там зазнають величезних втрат, коли труп на труп кладуть, як мішок із піском. Це реальна правда.

— Багато хто щодо Бахмута проводять аналогію з Маріуполем. Що Бахмут зараз концентрує на собі великі сили супротивника і ніби розв’язує нам руки на інших напрямках.

— З моєї точки зору, ситуацію з Маріуполем і Бахмутом не можна порівнювати. Це абсолютно різні питання.

— Вони туди кидають і кидають “мобіків”. Наскільки Росії вистачить мобілізаційного ресурсу?

— Мобілізаційний ресурс Росії значний, вони можуть призивати дуже довго людей. Але боєприпасів у нас поки що вистачає.

Нагадаю, що росіяни з кінця липня кричали, що вже майже взяли Бахмут. Знімали ролики: “Ми в Бахмуті, Бахмут наш”. І що далі?

Росія у вогні

— Останнім часом — вибухи на російському аеродромі в Енгельсі, горять військові частини та казарми…

— Машини горять із написом Z у містах Росії, багато надзвичайних подій на залізниці відбувається майже щодня. Багато що буває на Транссибірській магістралі (залізниця між Челябінськом і Владивостоком, що з’єднує європейську частину Росії з найбільшими східносибірськими і далекосхідними промисловими містами, — ред.). Це по всій Росії. У них постійно затримується рух [поїздів].

— Це російські протестні настрої?

— Це все разом — російські протестні настрої, незадоволені росіяни, акти саботажу. Десь це робота, скажімо так, наших спецслужб по роботі з росіянами, робота партнерських організацій з росіянами. Це комплекс.

— А протести?

— Протести не можуть бути в Росії. Це неможливо. Потрібно розуміти, що в принципі росіяни дійсно підтримують цю війну. Понад 80%. Так, зараз цей показник упав до 70%. Але це нічого не змінює.

Росіяни дійсно підтримують цю війну. Підтримують тому, що вони вірять своїй пропаганді. Вони не розуміють взагалі, що відбувається. І дуже легко у свідомості росіянина всі проблеми перенести на відповідальність колективного Заходу і на Україну. Тому вони підтримують. Для них Захід — який хоче нас стримати, і Україна — яка хоче нас знищити.

Що принесе 2023-й

— Який ваш прогноз на 2023 рік?

— Радість і перемога, ось що він нам принесе.

— Згідно з опитуваннями кінця 2022 року, багато українців вважають, що війна триватиме ще близько року.

— Я вам скажу так: коли людині ставиш такі запитання, вони ж орієнтуються на своє сприйняття світу. І для багатьох людей війна почалася 24 лютого, хоча вона дійсно триває з 2014 року. І вони якось від цієї дати, 24 лютого, у своєму розумінні відштовхуються. А додайте рік — і це буде середина або друга половина 2023 року.

Давайте так, у світі може статися що завгодно. Я можу навести багато моделей, згідно з якими війна може тривати до середини 2024 року. Я можу розписати варіант, за якого ця криза триватиме 5 і більше років. Можу змоделювати, як це закінчити завтра. Це все варіанти розвитку подій.

Але є певний набір факторів, певні алгоритми, які вже задіяні. І, спираючись на них, я роблю висновки.

— Яке найближче майбутнє України?

— Вихід на адмінмежі 1991 року. Далі потрібно відбудувати країну. І потрібно дати відповідь, що робити з людьми, які 8 років жили в окупації? Що робити з тими, хто воював проти нас? Що робити з територіями, які після закінчення війни матимуть з нами кордон? Як з ними вибудовувати відносини далі? Чи зупинить Росія свій терор, чи й надалі здійснюватиме прикордонні обстріли, запускатиме по 2-3 ракети на місяць? Які репарації Росія має нам заплатити, чим вона їх заплатить? А чи можуть вони взагалі це відшкодувати? Там досить багато питань.