“Ми почали навіть із “поверху мінус 1”, – Людмила Березовська

“Літньошколярі” “Дня” поспілкувалися з генеральною директоркою UATV Людмилою Березовською – про розвиток каналу іномовлення, співпрацю із закордонними партнерами та стан українських медіа.

Редакція телеканала UATV – справжні ентузіасти та фахівці, які створили цю платформу три роки тому і перетворили її на потужний ресурс поширення інформації з України та про Україну для всього світу.  Таке загальне враження залишилося в “літньошколярів” “Дня” від екскурсії та спілкування зі співробітниками телеканала іномовлення України. Але про все – по черзі.

Наша екскурсія студійним комплексом UATV на Куренівці розпочинається вже на вході. У супроводі співробітників вузькими коридорами прямуємо до “серця” телеканала – студії. Звідси UATV п’ятьма мовами (англійською, російською, українською, арабською та кримськотатарською) поширює інформацію про Україну на п’ять континентів. Пригадується Котляревський: “Де згода в сімействі, там мир і тишина”.

У вузькому коридорі натикаємося на  телеведучих, редакторів, які готуються до ефіру та… дошку для прасування. “Місця мало, але ж і прасувати одяг ведучим треба!”, – пояснюють наші ґіди. Сама студія теж невеличка, але надсучасна, стильна та комфортна. Головний інженер ознайомив нас із технологією випуску новин у прямому ефірі та запропонував спробувати себе в ролі ведучих. Цим гріх було не скористатися.

Кожен зміг записатися на камеру, продекламувати текст із суфлера, – відчути себе справжнім ведучим телеканала іномовлення. Ясна річ, в ефір наші проби не вийшли.

А ще був ньюзрум, – саме тут, за кадром, збирається та оброблюється вся інформація перш ніж вийде в ефір. 

Після екскурсії каналом та знайомства з понад 30 телевізійними проектами, у яких UATV розповідає світові про Україну, на учасників ЛШЖ-2019 чекав головний “бонус” – відверта розмова-інтерв’ю з генеральною директоркою ДП “Мультимедійна платформа іномовлення України” Людмилою Березовською.

“НАСТУПНОГО РОКУ UATV ПРИЙМАТИМЕ ГЛОБАЛЬНИЙ НОВИННИЙ ФОРУМ AVN”

Аліса ПОЛIЩУК, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

— У часи гібридної війни дуже багато уваги приділяється саме інформаційній політиці нашої країни. Скажіть, будь ласка, як нам “тягатися” з пропагандистською машиною РФ, адже їхні ресурси набагато більші за наші?

— На рівні цифр бюджети UATV та RT майже тотожні, єдина відмінність: наш бюджет зверстано у гривнях, а їхній — у доларах (усміхається). Це жарт… Але він просто і красномовно ілюструє те, що Росія не шкодує коштів на свої пропагандистські ресурси, і не лише на RT.

Те, що ми починаємо робити, – починаємо з нуля. Я вважаю, що ми починали навіть із “поверху мінус 1″… Але це не означає, що ми маємо сидіти склавши руки і нарікати на те, що нам, бідним, бракує коштів, що ми в позиції “Давид проти Голіафа” і т.д., і т.п. Історія доводить, що Голіафу теж можна скрутити м’язи, і єдиною силою, яка здатна це зробити, яка здатна гідно протистояти цій пропагандистській, брехливій машині, – як би це пафосно не лунало, – є правда.

Правда – це здатність і потреба називати речі своїми іменами. Бо якщо ми самі не детермінуватимемо нашу реальність, не ідентифікуватимемо самих себе – то це за нас залюбки зроблять інші, передусім РФ.

Водночас, кажучи правду – ми не повинні виправдовуватися. Якщо нас щодня обзивають “фашистами”, було б помилкою, як на мою думку, на кожен такий ненависницький випад відповідати: “Ми не фашисти!” На такі непоодинокі випадки агресивних фейкових закидів з російських пропагандистських телеекранів ми згадуємо мудру східну приказку, з якою погоджується весь наш багатомовний колектив, – про собаку і караван. Думаю, ви знаєте, яку приказку я маю на увазі (усміхається).

У нас свій шлях. І якщо після перегляду наших програм якийсь, скажімо, німець чи француз, американець, а особливо росіянин не побоїться приїхати до Києва чи Львова, Харкова чи Одеси, Чернівців чи навіть Чорнобиля (а кількість іноземних туристів в Україні щороку зростає), – значить наша позиція є правильною, і російська чорна пропаганда щодо України дає збій.

А.П.: — Чи втілюєте ви які-небудь спільні проекти з іноземними компаніями?

— Якщо ви маєте на увазі якісь спільні творчі телевізійні проекти, то в нас таких немає.

Ми, натомість, налагодили співпрацю з іноземними компаніями щодо новинного обміну. Йдеться про поширення новинних сюжетів із України і про Україну виробництва UATV через дві міжнародні платформи: AVN (Asiavision) Азійсько-Тихоокеанської Мовної Спілки (ABU) із штаб-квартирою у м. Куала-Лумпурі (Малайзія) та BRNA – із головним офісом у м. Пекіні (Китай).

Нехай вас не збиває з пантелику азійська “прописка” цих платформ, – її учасниками, а значить і рецепієнтами наших новин, є телеорганізації з усього світу. (До слова, асоційованим членом ABU є Європейська Мовна Спілка (EBU), іншими словами – новинний контент UATV доступний учасником платформи Eurovision. Скажу також, що на початку серпня ц. р. ABU має укласти угоду про співпрацю з Африканською Мовною Спілкою (AUB), а це означає, що новинні сюжети нашого виробництва будуть доступні всім телекомпаніям, членам AUB).

Власне такі програми новинного обміну поміж UATV та зарубіжними телекомпаніями є одним із найважливіших каналів поширення об’єктивної інформації про Україну безпосередньо з України. Так, з одного боку, наша мета – включення UATV у зарубіжні кабельні мережі (йдеться про онлайн-ретрансляцію), – і за три роки існування ми досягли, як на мою думку, дуже непоганих результатів. А з іншого боку, UATV перетворився на авторитетне джерело інформації, якому довіряють закордонні ЗМІ.

Наведу приклад. Пригадуєте атаку трьох українських кораблів силами російського ВМФ у Керченській протоці? 25-го листопада 2018 року ця подія стала топ-новиною всіх світових ЗМІ, від Бі-Бі-Сі до соцмереж. У цей і в наступні кілька днів наші канали міжнародної комунікації були, я сказала б, “червоними”. Мені пригадується напружений, знервований крик директора AVN Венді Еверет: “Що там у вас діється?! Росіяни кажуть, що це спланована Україною диверсія!” У цей і наступні кілька днів наші журналісти-міжнародники працювати як прокляті (усміхається). У цей і наступні кілька днів UATV став багатомовним, неспотвореним голосом України, який почули і поширили сотні телекомпаній у всьому світі.

Зауважте, ця новина – очима наших редакторів і журналістів – потрапила в ефір місцевих телеканалів навіть тих країн, де супутниковий сигнал UATV недоступний (скажімо, в Океанії, – там у нас наразі немає супутникового покриття). Ба більше, оперативно опрацьовані, перекладені іноземними мовами сюжети UATV – через згадані платформи новинного обміну – потрапили в прайм-тайм місцевих телеканалів, і що не менш важливо – місцевими мовами.

І нещодавно нам усім було дуже приємно отримати схвальну оцінку колег із AVN, що UATV входить у трійку найбільш цитованих телекомпаній, членів цієї організації.

До слова, 29–31 липня в Стамбулі, на базі турецької телекомпанії TRT, відбувся Глобальний новинний форум (GNF) AVN, в якому взяв участь і UATV. Прикметно, що з господарем форуму, телеканалом TRT, ми вже плідно співпрацюємо: упродовж минулого року група наших спеціалістів – журналістів, операторів – пройшла стажування на базі TRT в Анкарі. До того ж безоплатно.

Тобто, крім обміну новинним контентом, ми налагоджуємо й обмін досвідом. За міжнародними стандартами журналістики.

А влітку наступного року Глобальний новинний форум AVN відбудеться в Україні. Як ви, певне, здогадалися, запрошення провести цей престижний форум саме в Україні було нашою ініціативою, і ми дуже раді, що Секретаріат Азійсько-Тихоокеанської Мовної Спілки пішов нам назустріч. Ми очікуємо прибуття в Україну близько сотні топ-менеджерів телекомпаній із усього світу.

Ольга ВАЛЬКЕВИЧ, Національний університет “Києво-Могилянська академія”:

— Раніше в своїх інтерв’ю ви згадували, що співробітники UATV постійно навчаються та обмінюються досвідом із іноземними колегами. З ким ви зараз співпрацюєте у навчальних цілях? Яка співпраця планується, окрім Туреччини?

— Буквально кілька днів тому наша журналістка повернулась із м. Куала-Лумпур, Малайзія, де взяла участь у спеціалізованому тренінгу для репортерів, який організувала Азійсько-Тихоокеанська Мовна Спілка (нагадаю, Мультимедійна платформа іномовлення є Асоційованим членом цієї організації). Прикметно, що організатори повністю покрили всі витрати на відрядження (переліт, проживання), за що ми їм дуже вдячні.

Ведуться перемовини з телекомпанією “Al-Jazeera” щодо стажування наших співробітників на їхній базі. У Києві нам дуже допомагає Британська рада, яка робить усе, який наші україномовні редактори, журналісти, оператори володіли англійською як native speakers. На нашому телеканалі без вільного володіння англійською ніяк не обійтись.

Олександр ШАРIПОВ, Запорізький національний університет:

— Коли було створено телеканал, міністр інформаційної політики Юрій Стець заявив, що “тепер будемо доносити світу, що Україна – це не тільки депресивні регіони, корупція та бідність, а європейська держава, яка прагне реформ”. Як ви вважаєте, чи вдалося телеканалу виконати це завдання? Образ якої країни бачать іноземні глядачі?

— Юрій Стець насправді говорив не лише про UATV, а й про всю систему іномовлення України. А це Мультимедійна платформа іномовлення та Національне інформаційне агентство Укрінформ. Саме на ці дві державні структури покладено першочергове завдання поширювати інформацію з України та про Україну у світі. А щоб мінімізувати спотворення цієї інформації або її різночитання, ясна річ, найкраще поширювати цю інформацію за кордоном іноземними мовами. Офіційний сайт Укрінформу має 9 мовних версій, офіційний сайт Мультимедійної платформи – 5. П’ятьма мовами виходять в ефір і програми телеканала UATV.

Спершу хочу пояснити – в чому специфіка будь-якого каналу іномовлення, не лише українського. Мені пригадуються слова одного знайомого викладача німецької мови, який якось поставив мені, на перший погляд, дивне запитання: “Як ти гадаєш, чому Німеччина повідкривала сотні “Ґете-Інститутів” по всьому світу, в яких місцеві мешканці можуть навчитися німецької мови?” Я не знайшлася, що відповісти. “А для того, – відповів він за мене, – що коли людина захоче купити автомобіль, то найперше, що йому спаде на думку — німецький BMW або Volkswagen”. Я тоді розсміялася, а насправді – у такій відповіді є здоровий глузд.

Ми теж можемо поставити, на перший погляд, непрості, навіть провокаційні запитання: “А навіщо Україні телеканал іномовлення? Хіба нема куди витрачати гроші платників податків? Ми що, розкошуємо? Врешті-решт, що Україна хоче і може сказати світу?” І ми маємо знати і знаємо на них відповіді.

Останні п’ять років ми протистоїмо величезним зовнішнім викликам, які загрожують існуванню нашої держави. І в новинах, і програмах про Донбас ми говоримо на весь світ Russian controlled forces (“російські окупаційні війська”), бо ми знаємо, що “их-там-есть”. Ми відстежуємо і висвітлюємо події в окупованому Криму. Якщо на українських телеканалах теми Криму та Донбасу відійшли на п’ятий-десятий план (про що свідчать відповідні моніторинги), то в нас ця тема – найголовніша. Світ не повинен забувати, що в Україні триває війна, і вона не завершилася тому, що протистоять Україні не місцеві “шахтарі” і “трактористи”, а регулярні війська РФ. Світові теж треба постійно нагадувати, що Крим – це Україна. А то декотрим політикам у Старому Світі, як бачимо, аж пече відновити старі відносини з РФ на рівні business as usual. Буцімто і не було анексії Криму та окупації Донбасу Росією… Тому ми їм регулярно освіжаємо пам’ять про це.

Водночас ми показуємо іншу Україну – мирну, творчу, культурну, креативну, молодіжну, сучасну, традиційну, театральну, музичну, модну і навіть кулінарну. На сьогодні у нас виходить в ефір щотижня близько тридцяти циклових програм. Повторюю: всі ці програми виходять п’ятьма мовами. Це справді дуже багато. Далеко не кожний телеканал, і не тільки український, може собі дозволити виробництво такої великої кількості програм найрізноманітнішої тематики. Після прем’єрного показу в ефірі телеканала UATV, ці програми розміщуються на наших офіційних сторінках в соцмережах. Іншими словами, глядач – в якій би частині світу він не був – має змогу подивитися наші програми.

Через свої циклові програми ми кажемо світу: “У нас багата історія, культура, але ми не застрягли в минулому. Ми також модерні. У нас відбувається безліч мистецьких подій. У нас дуже цікаво. Ми дуже гостинні. Приїдьте в Україну і переконайте в цьому самі”. І той feedback, який ми отримуємо від світу, доводить, що наші зусилля — немарні.

Ми ж на цьому не зупиняємося… Згідно із Законом “Про систему іномовлення України”, який регулює нашу діяльність, принаймні 50%  нашого контенту мають становити програми англійською мовою. І ми виконуємо вимоги Закону.

Але за понад три роки діяльності, – перебуваючи у постійних контактах із зарубіжними кабельними мережами, телеканалами, зокрема й іномовниками, – ми дійшли висновку, що більш ефективними будуть мономовні телеканали – на всі 100% англійський і на всі 100% російський. Всі інші мовні версії, зокрема й українська, можуть успішно функціонувати в соцмережах. Це допоможе локалізувати цільову аудиторію UATV. Я не відкрию державну таємницю, якщо скажу, що російськомовний телеканал іномовлення України передусім буде адресований російському глядачу – хай в Москві чи Хабаровську черпають інформацію про Україну безпосередньо з українського джерела, а не з перекручених, криводзеркальних телеканалів РФ.

Те саме стосується російськомовного глядача на окупованих територіях Криму та Донбасу. (Між іншим, наразі російська мова становить приблизно 40% контенту UATV, певне більше ніж у будь-якого національного українського телеканала. Відтак немає нічого дивного в тому, що наш телеканал – на підставі тимчасових дозволів Нацради з питань телебачення і радіомовлення – ретранслюється через аналогові та цифрові передавачі на окуповані території АРК, Донецької та Луганської областей.)

Тож наступним кроком у розвитку системи іномовлення України, як на мою думку, має бути розмежування англомовного та російськомовного телеканалів. Для цього потрібно вносити зміни до чинного Закону “Про систему іномовлення”, і я сподіваюся, що новообрана Верховна Рада України це зробить.  

Із важливих завдань на найближче майбутнє – відкриття нових кореспондентських пунктів за кордоном, щоб бути ближче до тих місць, де ухвалюються важливі рішення щодо України, і щоб отримувати ексклюзивний матеріал.

О.Ш.: — Де саме хочете відкрити?

— Зараз у нас є вже два: у Варшаві та Анкарі. В найближчих планах – відкриття корпункту у Вашингтоні та Брюсселі. У нас також досить амбітні плани щодо Китаю. Сподіваюся, до кінця цього року у Пекіні таки з’явиться корпункт UATV.

О.Ш.: — Що саме потрібно для того, щоб відкрити корпункт?

— У різних країнах різні вимоги. Однією з найбільших проблем є пошук кваліфікованого журналіста-поліглота. Погодьтеся, знайти англомовного співробітника сьогодні не складно. А ви багатьох знаєте журналістів, які вільно володіють, скажімо, китайською?

Менша проблема, – але все ж проблема, бо з’їдає багато часу, – оформлення дозволів на роботу. До слова, Брюссель за останні 4 місяці вже кілька разів змінював умови оформлення дозволів. Однак це нас не зупиняє.

“НАЙПОПУЛЯРНІШІ СЬОГОДНІ ПРОЕКТИ – ІСТОРИЧНІ”

Єлизавета ВОРОБЙОВА, випускниця 9 класу київської спеціалізованої школи №118 “Всесвіт”:

— Які програми, окрім новинно-інформаційного блоку, подобаються іноземному глядачеві, адже у вас багато проектів?

— Найпопулярніші сьогодні проекти – історичні. Також популярні “Зроблено в Україні”, “Майстер справи” – про маленький бізнес, про підприємців та винахідників. “Ціна перемоги” – про наших спортсменів, “Україна на смак” – кулінарна програма. Кожен проєкт дуже непогано дивляться. Але все залежить від мови: деякі проєкти дійсно “заходять” на західну аудиторію, інші – більше на російську.

Дуже непогані показники в “Історії війни”. А це досить складний проєкт, його автор – колишній військовий Юрій Руденко – поетапно, крок за кроком, на підставі чітких безапеляційних фактів, розповідає про перебіг війни, яка триває на нашій землі вже понад 5 років.

Для нас ще дуже важливий зворотний зв’язок – через соціальні мережі, через сайт. Ми звертаємо увагу на аудиторію: що глядачам подобається, що дивляться, що поширюють у соцмережах. Особливу увагу ми приділяємо молодій аудиторії. Ми запустили програму про сучасну музику Music day, наш “Ровесник” про українську молодь – цікавий молодіжній аудиторії за кордоном.

Ми стали практикувати стрім-трансляції в соцмережах.

Із найбільш пам’ятних: 26 квітня ц.р., до річниці Чорнобильської трагедії ми створили музичний проєкт за участю DJ Влада Фісуна, який 40 хвилин грав на своїх тарілках просто всередині градирні на Чорнобильській АЕС. Потім цей проект вийшов у нас в ефірі. До слова, про нього згодом написали в одному міжнародному діджейському журналі.

І ще зовсім свіжа у пам’яті конференція “Україна. Реформи – Підтримка України в демократичних та економічних реформах”, яка відбулася в м. Торонто (Канада) на початку липня ц. р.

На час конференції UATV обладнав свою виїзну студію, звідки транслював у соцмережі інтерв’ю з учасниками конференції. Згодом ці інтерв’ю – різними мовами – виходили в ефірі UATV.

Для нас це точно був безцінний досвід. І ми переконалися в тому, що такі трансляції задля презентації нашої країни – це те, що ми маємо робити в майбутньому.

Євгенія ШЕВЦОВА, Одеський національний університет імені I.I. Мечникова:

— Наскільки збільшилася аудиторія телеканала, порівняно з 2015 роком, коли був прийнятий Закон України “Про систему іномовлення”?

— Аудиторія 2015-го і 2019-го – це, як кажуть в Одесі, –дві великі різниці. Слід згадати, що попередник UATV – державний телеканал “Всесвітня служба “УТР”, заснований 2004-го року, – був адресований українській діаспорі, передусім у Західній Європі та Північній Америці (на ці континенти і здійснювалася супутникова ретрансляцію телеканала). Якихось завдань щодо включення “УТР” в кабельні мережі світу не ставилося.

Анексія Криму і наступна окупація Донбасу змусила Україну переосмислити завдання телеканала іномовлення. Власне 2015-го Верховна Рада ухвалила Закон “Про систему іномовлення”, в якому були прописані обов’язкові 50% англійської мови. З набуттям чинності цього закону змінилася і цільова аудиторія — спершу “УТР”, а згодом UATV.

Сьогодні супутниковий сигнал UATV доступний глядачам Європи, Азії, Австралії, Північної Америки та Північної Африки. Телеканал іномовлення України присутній у кабельних, IPTV/OTT мережах близько 50 країн світу, навіть таких екзотичних, як Індонезія або Непал.

Минулого тижня географія присутності UATV у кабельних мережах поповнилася новою країною — Малайзією. З найпомітніших подій останнього часу: входження UATV на телевізійний ринок Туреччини (супутниковий та кабельний оператор Turksat) і поява в мережі однієї з найбільших телекомунікаційних компаній Німеччини Deutsche Telecom. Але, ясна річ, на цьому ми не зупинимося…

Джерело матеріалу: “День“.