Україна розпочала розслідування за фактом чергового воєнного злочину армії РФ. На Покровському напрямку російські окупанти розстріляли 16 українських військовополонених. Генпрокурор України Андрій Костін заявив, що дії росіян є цинічним та грубим порушенням Женевських конвенцій та кваліфікуються як тяжкий міжнародний злочин. А сьогодні розслідуванням такого роду злочину може займатися один єдиний інститут — Міжнародний кримінальний суд (МКС). Про це в ефірі телеканалу FREEДOM розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
“Міжнародний кримінальний суд сам приймає рішення про те, бере він у провадження справи чи ні, попри те, якими б жорстокими не були факти злочинів. Там є свій стандарт доказування. Це прерогатива МКС — визначати категорії справ, які вони розглядатимуть”, — пояснив правозахисник.
За його словами, МКС не розглядає усі справи поспіль. З усього масиву справ про злочини Росії в Україні Міжнародним кримінальним судом виділено лише дві категорії: це депортація дітей — та два відповідні ордери на арешт, та обстріл цивільної енергетичної інфраструктури України.
“Цього року розглядатимуться питання, пов’язані з порушенням у місцях позбавлення волі щодо українських військовополонених та цивільних. І, власне, всі пов’язані з цим факти — це тортури, це умови утримання, ненадання медичної допомоги, смерті в місцях несвободи. Але ймовірніше, МКС візьме до розгляду таку категорію справ, як жорстокий розстріл українських військових, які здалися в полон”, — наголосив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.
Він додав, що українським правоохоронцям досить складно розслідувати подібні справи, бо це насамперед пов’язано із відсутністю можливого доступу до місця скоєння злочину.
“Немає тіл, відповідно, не можна провести судово-медичну експертизу: встановити факт, причину смерті та час настання смерті. Тобто те, що потрібно, скажімо, у правилах кримінального процесу. Україна позбавлена такої можливості”, — розповів Павліченко.
Ще одним недоліком правозахисник назвав фактично неможливість встановити персональні дані та відповідальність безпосередніх виконавців.
“Про те, хто конкретно брав участь, віддавав накази на скоєння злочину, гадаю, що в цьому теж потрібно буде проводити розслідування. Але для цього треба мати доступ хоча б до тих підозрюваних, які брали участь у скоєнні цього злочину. Найбільші проблеми у тому, що вони перебувають зі зброєю на тій території, де немає над ними контролю з боку українських правоохоронних органів”, — резюмував Олександр Павліченко.
Читайте також: Росіяни спочатку все руйнують, а потім намагаються зайняти позиції — як в Україні, так і на своїй території, — Попович