Сьогодні о 21:44
19-річна Марія Бойко з тимчасово окупованого Росією міста Маріуполя Донецької області пережила бомбардування, полон і все-таки змогла вибратися з того пекла, яке влаштували російські військові в місті. Юна акторка втратила все, але знайшла в собі сили жити з чистого аркуша. Нову главу у своєму житті вона почала вже в Дніпрі, повідомляє FREEДОМ.
Українка про повномасштабне вторгнення Росії до України і про життя під постійними обстрілами в рідному Маріуполі згадує як “місяць у пеклі”. За фахом дівчина — акторка, з 15 років працювала на сцені місцевого народного театру “Театроманія”.
Перші тижні війни для Марії були схожі на сон. Коли на очах у дівчини російська ракета зруйнувала сусідське житло, ледь не забрала життя її рідних, довго плакала і молилася.
“Вона знесла квартиру наших сусідів і частину нашої квартири, коли ми були там. І єдине, що нас врятувало, тільки те, що ми були в іншій частині нашої квартири. І це єдине. І це було таке диво, що ми навіть не могли якийсь час усвідомити це”, — згадує Марія.
Десятки вбитих і поранених щодня. Частково злочини російських окупаційних військ у місті Марія змогла зняти на свій мобільний телефон.
“Російські солдати там просто заїжджали на танках і стріляли, куди бачили — дім, не дім — їм було байдуже”, — каже маріупольчанка.
Потім Марія потрапила в полон. Її під дулами автоматів 4 доби утримували в приміщенні однієї з лікарень. Туди зганяли й інших містян, деяким полоненим була необхідна медична допомога, але вони не отримували її.
“У них були якісь серйозні поранення, і лікарі, яких там теж утримували від 24 лютого, не могли допомагати цим людям, тому що перед ними стояло завдання насамперед допомагати російським військовим. Тому там було зазвичай дуже багато крові, дуже багато людей, які просто вмирали в цих коридорах у лікарні”, — розповіла маріупольчанка.
Наприкінці березня Марії пощастило. Вона опинилася серед тих, хто зміг потрапити на підконтрольну Україні територію. Спочатку дівчина понад 20 км йшла пішки, потім водій якоїсь вантажівки довіз її разом з іншими маріупольцями до Бердянська. Далі через “зелений коридор” транзитом Запоріжжя, і остаточна зупинка в Дніпрі. Там Марія знайшла не лише дах над головою, а й роботу за фахом. У Дніпровському театрі драми і комедії Марія працює помічником режисера. Каже, функціональних обов’язків і зон відповідальності побільшало.
“Як без глядача не буде вистави, так і без актора. Але якість вистави залежить від усіх тих людей, які за сценою”, — зазначає маріупольчанка.
Після пережитого, каже Марія, усвідомила що насправді має цінність. Тепер вдячна кожному дню. Триматися з оптимізмом допомагає улюблена справа та віра, що війна одного чудового дня закінчиться перемогою України.
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
